Рішення № 88850447, 21.04.2020, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1850/19

Провадження № 2/396/74/20

РІШЕННЯ

Іменем України

21.04.2020 року Новоукраїнський районний суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді Русіної А.А., за участю секретаря судового засідання Стеценко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Новоукраїнка в порядку загального позовного провадження цивільну справу №396/1850/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просить суд розірвати шлюб, зареєстрований між ними 12.11.2010 року Помічнянською міською радою Добровеличківського району Кіровоградської області, актовий запис №52 та стягнути аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. Після розірвання шлюбу залишити шлюбне прізвище та стягнути з відповідача 6000 грн. витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що знаходиться у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 12.11.2010 року. Від шлюбу подружжя мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач посилається на те, що спільне життя не склалося, сім`я фактично розпалась, подружжя припинили шлюбно-сімейні відносини та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, у зв`язку з чим позивач просить розірвати шлюб. Водночас просить стягнути аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають разом з нею та перебуває на її утриманні, оскільки домовленості з приводу аліментів між сторонами не досягнуто.

27.01.2020 року через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Булгаренка С.В. надійшов відзив, відповідно до якого відповідач не заперечує щодо вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, з якими повністю погоджується, однак заперечує вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн., в цій частині позов вважає необгрунтований та документально не підтверджений, тому просить в цій частині позову - відмовити.

17.03.2020 року від представника позивача надійшло клопотання, в якому представник просить суд, клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5500 грн. задовольнити.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву в якій позовні вимоги просили задовольнити та розглянути справи без їх участі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують частково в частині розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідив матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Згідно з ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст.ст. 110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Відповідно дост. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 12.11.2010 року Помічнянською міською радою Добровеличківського району Кіровоградської області, актовий запис №52 (а.с.12).

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-11).

Шлюбні стосунки подружжям припинені, оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги те, що шлюб фактично розпався, сторони шлюбно сімейні стосунки не підтримують, відповідач не заперечує щодо задоволення позову в цій частині, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до положень ст. 235 СК України у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.

Позивач повідомила, що бажає залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».

Позовна вимога щодо стягнення аліментів підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони від шлюбу мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-11).

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Зазначене підтверджується п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Прожиткові мінімуми на 2020 рік для різних кaтегорій населення встановлюються в Україні Законом "Пpo Державний бюджет нa 2020 рік" за пoдaнням Міністерства фінансів. Отже, відповідно до ст.7 зазначеного закону, прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років: з 1 січня 2020 року становить 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; на дитину віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року становить 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Таким чином на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Враховуючи викладене, та той факт, що відповідач є працездатною особою, враховуючи дохід відповідача, який з березня 2019 року по грудень 2019 року становив 45373,32 грн. (а.с.55), та водночас визнав позов, суд вважає, що позовна вимога про стягнення аліментів підлягає до задоволення в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до досягнення повноліття сином ОСОБА_3 , та продовжити стягнення в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до досягнення повноліття донькою ОСОБА_4 .Саме такий розмір аліментів, на думку суду, спроможний сплачувати відповідач і який буде більш наближеним для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Ст.133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, один із видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому суд зазначає про відсутність обов"язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Стороною позивача представлено квитанцію на суму 5500 гривень (понесених витрат в справі про розірвання шлюбу, квитанція від 15.11.2019 року, додаткову угоду від 18.11.2019 року та акт прийняття-передачі наданих послуг 16.03.2020 року (а.с.44,49,50). Також суд звертає увагу, що адвокатом вказано, що за попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та констультування, опрацювання законодавчої бази, вивчення судової практики, підготовка позовної заяви до суду та представництво в судовому засіданні адвоката, ним було витрачено 4,5 години. Суд вважає, що понесені витрати на правничу допомогу адвокату не є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Дана категорія справи не є складною, враховуючи складену позовну заяву, що не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, що ставить під сумнів наведені в додатковій угоді відомості щодо фактичних витрат часу (зазначених висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17), та викликає сумнів обґрунтованість вимог про вартість наданої послуги в розмірі 5500,00 грн. Суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є завищеними та визнає обґрунтованими вимоги за оплату вказаної послуги на суму 2750 грн..

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при поданні позову до суду про стягнення аліментів, то суд на підставі ч. 2 ст. 133, ч. 1,2, 6 ст. 141 ЦПК України, стягує ці витрати з відповідача.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення, сплачений позивачкою судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 768,40 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.259,263-265,354 ЦПК України, ст. ст.80,84,109,110,180,181,182,183,272 Сімейного Кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 листопада 2010 року Помічнянською міською радою Добровеличківського району Кіровоградської області, актовий запис № 52.

Призвіще позивачки після розірвання шлюбу залишити " ОСОБА_1 ".

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до досягнення повноліття сином ОСОБА_3 , та продовжити стягнення в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до досягнення повноліття донькою ОСОБА_4 , розпочавши стягнення з 18.11.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2750 (дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 , в дохід держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., - отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» визначений цим судовим рішенням процесуальний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Головуючий: А. А. Русіна