Постанова № 88846228, 21.04.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/414/20

Провадження №3/226/187/2020

ПОСТАНОВА

іменем України

16.04.2020 суддя Димитровського міського суду Донецької області Салькова Віра Сергіївна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працює помічником начальника дільниці ПрАТ ШУ «Покровське», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18№061670 від 21.01.2020 ОСОБА_1 21.01.2020 о 9-45 біля будинку №35 по вул. Пугачова в м. Мирнограді Донецької області керував автомобілем «Шевроле Авео», д/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від продування приладу «Драгер 6810» або проходження медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків. ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, що є ознакою вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В суді ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно був зупинений працівниками поліції у вказаний в протоколі час та у вказаному місці. Він їхав на роботу, в машині була його дружина і дитина, дуже поспішав, про що і сказав працівникам поліції. Вони пропонували йому продути Драгер або проїхати до лікарні, однак пояснили, що він може відмовитися від цього. У присутності знайдених поліцейськими свідків він відмовився від продуття приладу на місці та обстеження у лікарні. Не знав, що це фіксується, йому не роз`яснювали наслідків відмови від обстеження, тому він не розумів, що вчиняє цією відмовою самостійне правопорушення. Направлення до лікарні йому не видавали, ст.63 Конституції України не роз`яснювали, копію протоколу не вручали. Поліцейські були не місцеві, з Бахмута або Маріуполя, невідома підстава їх знаходження у м. Мирнограді. Ознак сп`яніння у нього не було, хоча він напередодні ввечері і пив пиво, але спав вночі і вранці був тверезим. Водійське посвідчення у нього не вилучалося, за порадою поліцейських він сказав, що забув його вдома, на нього за це наклали штраф на місці. Протокол він підписав також за пропозицією працівників поліції.

За клопотанням ОСОБА_1 та його захисника Онілова В.Л. до судового засідання неодноразово викликалися свідки – працівник поліції Дуденков А.А., який склав адміністративний протокол, та свідки правопорушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були присутні під час відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, для допиту свідка ОСОБА_4 призначалася відеоконференція із Бахмутським міськрайонним судом Донецької області, але судові засідання неодноразово не відбувалися через неявку ОСОБА_1 та його захисника з поданням суду відповідних клопотань про відкладення.

Так, справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 надійшла до суду та була зареєстрована і автоматично розподілена 06.02.2020. Вперше її розгляд відбувся 21.02.2020, під час якого й були надані пояснення ОСОБА_1 , задоволено клопотання про виклик свідків і оголошено перерву до 10.03.2020 для їхнього виклику. 10.03.2020 постановлено ухвалу про проведення судового засідання шляхом відеоконференції для допиту свідка ОСОБА_4

10.03.2020, 25.03.2020, 06.04.2020, 16.04.2020 ОСОБА_1 за викликом суду для розгляду справи у визначений час не прибув, щоразу подаючи клопотання про його відкладення з різних підстав – виклику на роботу, хвороби, оголошеного через пандемію коронавірусної хвороби карантину, зайнятості в іншій справі його захисника тощо.

Строк накладення адміністративного стягнення у цій справі, визначений статтею 38 КпАП України, закінчується 21.04.2020. З огляду на те, що ОСОБА_1 дав пояснення по суті справи, реалізував своє право на захист через залучення захисника та заявлення бажаних клопотань під час розгляду справи 21.02.2020, які були задоволені, суддею здійснено всіх необхідних дій щодо виклику для допиту свідків, але їхній допит не відбувся протягом тривалого часу саме через неявки до суду ОСОБА_1 , вважаю дії останнього такими, що спрямовані на затягування розгляду справи з метою уникнути відповідальності за правопорушення. Враховуючи наведене вище, а також те, що відповідно до положень частини другої ст.268 КпАП України участь особи, що притягується до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП України, під час розгляду справи не є безумовно обов`язковою, те, що ОСОБА_1 обізнаний про дату та час судового розгляду, його листок непрацездатності закрито 08.04.2020, є всі підстави для розгляду справи за наявними в ній відомостями, виходячи з такого.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі, проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В даній справі її суть є важливою для суспільства, оскільки непритягнення особи до адміністративної відповідальності в разі доведення її винуватості ставить під загрозу безпеку дорожнього руху та наражає на ризик повторного порушення норм закону з боку особи в разі вдалого затягування строків розгляду справи та уникнення стягнення.

Дослідивши всі наявні докази, вважаю, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, знайшов своє беззаперечне підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно зі ст.7 КпАП України провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За положеннями ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пункт 2.5. Правил дорожнього руху України визначає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 130 КпАП України відповідальність наступає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно з п.8 вищевказаного Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Таким чином, в разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.ч.1-4 ст.130 КпАП України, до нього долучаються докази перебування особи у стані алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду.

Так, відмова ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння підтверджена відомостями адміністративного протоколу, а також така відмова висловлена ОСОБА_1 у присутності двох свідків і на відеозапису, який був долучений до справи і переглянутий в суді у присутності ОСОБА_1 і його захисника.

В протоколі про адміністративне правопорушення в графі пояснень особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зазначено «Я, ОСОБА_1 , 20.01.2020 в 17-00 употреблял 0,5 пива, сьогодні 21.01.2020 в наркологию ехать отказываюсь, продувать алкотестер тоже», і ОСОБА_1 не спростовано в суді, що саме ним здійснено вказаний надпис.

Як виходить з письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , доданих до протоколу, дійсно 21.01.2020 в їхній присутності ОСОБА_1 відмовився на вимогу поліцейського продути алкотестер «Драгер» або проїхати до лікарні для обстеження на стан алкогольного сп`яніння.

Покази ОСОБА_1 про те, що він не знав наслідків відмови від обстеження, не мають значення для вирішення цієї справи та не впливають на висновки суду. Посилання на невручення йому копії протоколу, нероз`яснення прав тощо не підтверджуються жодними відомостями у справі, при цьому враховується, що протокол містить підписи ОСОБА_1 у всіх передбачених для цього графах, і належність цих підписів саме йому ОСОБА_1 під сумнів не ставилося.

Позиція захисника про те, що відсутні підстави для здійснення діяльності поліцейськими Бахмутського ВП в м. Мирнограді, про незазначення в протоколі про видачу ОСОБА_1 направлення на проходження обстеження та про відсутність відомостей про технічний засіб, яким здійснювалася відеозйомка, як на підставу для повернення протоколу для належного оформлення не ґрунтується на законі, оскільки для належного оформлення матеріали справи мають бути повернені в разі невідповідності протоколу вимогам ст.256 КпАП України, а в даній справи такої невідповідності встановлено не було. Перевіркою всіх наявних доводів сторони захисту не було встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, передбаченого ст.266 КпАП України, та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.

Отже, дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч.1 ст.130 КпАП України як відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з відомостями ТСЦ №1444 МВС від 12.02.2020 №31/5-1444-472 ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 16.09.2014 категорії «В».

При застосуванні до правопорушника адміністративного стягнення, враховуючи характер правопорушення, особу ОСОБА_1 та його ставлення до вчиненого, вважаю необхідним застосувати до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст.401 КпАП України з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.33-35, ч.1 ст.130, ст.ст.221,256,268,283,284,287 КпАП України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вимірі на день постановлення рішення у справі становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 зазначений штраф у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вимірі на день постановлення рішення у справі становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, в дохід держави, перерахувавши його на розрахунковий рахунок UA198999980313090149000005001, отримувач коштів: Донецьке ГУК/м. Донецьк/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп., який перерахувати на розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її прийняття.

Суддя: В.С. Салькова