Ухвала суду № 88845354, 04.03.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12967/16-к

1-кп/755/274/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "04" березня 2020 р.

Колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Федосєєва С.В.,

суддів Арапіної Н.Є., Курила А.В.,

при секретарі судового засідання Неділько Л.Л.

за участю прокурорів Солошенка Ю.І., Соловйова С.В.

потерпілої ОСОБА_1

захисників: Миненка С.І., Мостовенка С.В., Седун Д.В.

перекладача Кулачек О.І.

розглянувши у судовому засіданні питання доцільності продовження строку дії застосованого запобіжного заходу в межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 187 КК України,

встановила:

у судовому засіданні колегія суддів, відповідно до ст. 331 КПК України, поставила на обговорення питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 оскільки раніше визначений ухвалою суду строк закінчується 13 березня 2020 року.

При обговоренні питання прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки вони не мають тісних соціальних зв`язків, не мають джерел доходу, тому свої матеріальні потреби задовольняли злочинним шляхом, у зв`язку з чим можуть продовжити свою злочинну діяльність, крім цього обвинувачені розуміють тяжкість вчиненого, яке покарання у разі їх визнання може бути до них застосоване, тому можуть вдатись до дій спрямованих на уникнення відповідальності та переховування від суду. Також прокурор просив продовжити строк дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Застосування інших альтернативних запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, на думку прокурора, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених та виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Седун Д.В. звернулась до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, у зв`язку із його станом здоров`я та тривалим перебуванням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав захисника та заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Миненко С.І. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, одночасно просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник Мостовенко С.В. не заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Заслухавши учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного:

відповідно до ч. З ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою суд враховує, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких. Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованих обвинуваченим правопорушень, на даний час існують ризики, які були встановлені під час обрання та продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінального правопорушення, продовжують існувати. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілих, внаслідок чого один з потерпілий помер, вчинених у складі організованої групи, за які передбачено покарання до п`ятнадцяти років позбавлення волі.

Крім того, при вирішенні даного питання, колегія суддів враховує такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у разі визнання їх винуватими, їх вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці їх постійного проживання, у тому числі наявність або відсутність у обвинувачених родини й утриманців, постійного місця роботи, репутацію обвинувачених, їх майновий стан, відсутність або наявність судимостей.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, не має стійких соціальних зв`язків, має місце проживання на території м. Києва, офіційно не працевлаштований, законних джерел доходу не має, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, ряд з яких відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, зареєстрований на території міста Києва, не має стійких соціальних зв`язків, офіційно не працює, законних джерел доходу не має, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Крім того, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які приймались до уваги при обранні та продовженні дії обраного запобіжного заходу суду на даний час відсутні. Надані раніше докази відносно підстав для зміни запобіжного заходу вже оцінювались судом, нових переконливих підстав та доказів суду не надано. У даному кримінальному провадженні зважаючи на сукупність наявних у справі доказів та враховуючи доводи всіх учасників процесу не вбачається достатньо підстав вважати тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_5 під вартою таким, що порушує їх право, передбачене ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, оскільки саме такий запобіжний захід є обґрунтованим і достатнім для досягнення мети кримінального провадження.

Таким чином, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянню, яке інкримінується обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , колегія суддів приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід, у тому числі й на домашній арешт.

Ухвалою суду від 14 січня 2020 року в порядку статті 206 КПК України зобов`язано начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_2 із залученням профільних фахівців, однак на даний час до суду не надійшли висновки лікарів про стан здоров`я останнього, у зв`язку з чим на разі відсутні достовірні дані, що стан його здоров`я ОСОБА_2 перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , оскільки вважає, що на даний час не відпали ризики, з якими закон пов`язує можливість застосування або продовження такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою, а в матеріалах кримінального провадження наявні обставини, які виправдовують подальше тримання обвинувачених в умовах ізоляції від суспільства.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не визначає розмір застави у кримінальному провадженні з огляду на фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

При цьому судова колегія, вважає за доцільне залишити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 376 КПК України, суд,-

постановила:

Продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України строком на 60 днів, тобто до 01 травня 2020 року включно.

Продовжити запобіжний захід обраний обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту у вечірній та нічний час доби, строком на 2 місяці, заборонивши ОСОБА_4 з 21-00 год до 06-00 год наступного дня залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати останнього прибувати за кожною вимогою до суду.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4 , який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, направити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України та для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя

Судді

1

2