Ухвала суду № 88841671, 21.04.2020, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21 квітня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/729/19 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В., розглянувши клопотання Фізичної особи - підприємця Прохоренкова І.В. про зустрічне забезпечення позову від 09.04.2020 б/н (вх №2530 від 13.04.2020) у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" (адреса для листування: проспект С.Бандери, 96, кв. 146, м Тернопіль, 46013; фактична адреса: вул. Гайова, 29, м Тернопіль, 46006)

до відповідача 1 Фізичної особи - підприємця Прохоренкова Ігоря Васильовича ( АДРЕСА_1 )

відповідача 2 Приватного підприємства "Меркурій-Вест" (бул П.Куліша, буд 2, кв. 52, м Тернопіль, 46016)

відповідача 3 Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Меркурій Вест" (бул П.Куліша, буд 2, кв. 52, м Тернопіль, 46016)

відповідача 4 Тернопільської міської ради, в особі:

Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради (бульвар Т.Г.Шевченка, 1, м Тернопіль, 46001)

Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (вул. Коперника, 1, кав.. 206, м Тернопіль, 46001)

про визнання недійсним та скасування наказу, дозволу та відновлення становища позивача, яке існувало до їх видачі

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів Фізичної особи - підприємця Прохоренкова Ігоря Васильовича, Приватного підприємства "Меркурій-Вест", Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Меркурій Вест" та Тернопільської міської ради, в особі: Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради і Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (з врахуванням заяви б/н від 13.02.2020 про уточнення позовних вимог) про:

- визнання недійсним та скасування наказу Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради №114 від 13.04.2018, затверджені ним Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою провулок Цегельний, 1, м Тернопіль";

- визнання недійсним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2018 за №112182411869 "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою провулок Цегельний, 1, м Тернопіль";

- зобов`язання ФОП Прохоренкова І.В., ПП "Меркурій-Вест", ОК "ЖБК "Меркурій Вест" відновити те становище позивача, яке існувало до видання Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва та дозволу на виконання робіт "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою провулок Цегельний, 1, м Тернопіль".

27.03.2020 ТОВ "Алігатор ІІ" звернулось до суду із заявою б/н від 27.03.2020 (вх №2262) про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій - державної реєстрації прав, а також інших дій, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, щодо об`єкту "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток): Тернопільська область, м Тернопіль, пров. Цегельний, 1" в цілому чи його частини.

Ухвалою від 30.03.2020 року зазначену заяву судом було задоволено та застосовано заходи до забезпечення позову.

13.04.2020 року на адресу суду надійшло клопотання Фізичної особи - підприємця Прохоренкова І.В. (вх №2530 від 13.04.2020) про зустрічне забезпечення у цій справі.

З огляду на перебування головуючого у справі судді Шумського І.П. у відпустці, за наслідками повторного автоматизованого розподілу, зазначене вище клопотання для розгляду та вирішення передано судді Руденку О.В.

Обґрунтовуючи наявність підстав для застосування запропонованого зустрічного забезпечення, приватний підприємець посилається на те, що внаслідок застосованої судом заборони на проведення реєстраційних дій щодо спірного об`єкта , замовником будівництва якого є відповідач-1, останній позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном. Зокрема надавати його в оренду або інше прибуткове користування. З наведеного, приватний підприємець вважає , що належним та співмірним зустрічним забезпеченням буде внесення позивачем на депозитний рахунок суду 28 181 810 грн., суми, що складається із кошторисної вартості об`єкта, стосовно якого застосовані заходи забезпечення позову та розміру пайового внеску , сплачено відповідачем -1 на розвиток інфраструктури міста Тернополя.

Розглянувши клопотання про зустрічне забезпечення та наявні у справі матеріали, судом не встановлено обставин, які б слугували підставою для його задоволення.

Зокрема, аналізуючи підстави та обґрунтованість заяви про зустрічне забезпечення позову в контексті її основної мети - забезпечення відшкодування можливих збитків, суд врахував наступні положення чинного законодавства.

Частиною ст. 141 ГПК України обумовлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

За своєю суттю, зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків. Цей інститут має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

У принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права Про забезпечувальні та запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі (ILA, 1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення спрямоване насамперед на захист інтересів відповідача. Фактично це є збереженням status-quo між сторонами до ухвалення остаточного рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ГПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (ч. 3 ст. 141 ГПК України).

В свою чергу, у розумінні законодавця, збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

З точки зору ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками передбачаються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, саме на заявника чинним законодавством покладено доведення факту наявності порушення, наявність та розмір понесених можливих збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і можливими збитками.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків (упущеної вигоди). Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв`язок між порушенням та можливими збитками має бути прямим та безпосереднім.

За змістом ч.1 ст.74 ГПК України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Належними згідно ст.76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, приватним підприємцем не доведено належними та допустимими доказами про те, що саме у зв`язку із вжитими заходами забезпечення позову останній зазнав або зазнає у майбутньому збитків.

Посилання приватного підприємця на неможливість надання спірного об`єкта в оренду, у зв`язку із забезпеченням позову, не узгоджується із положеннями законодавства.

Адже, за п. 2 Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого Постановою КМУ від 28.10.2004 р. № 1442, об`єктом незавершеного будівництва вважають будівлі, споруди або передавальні пристрої, які фактично не експлуатуються, оскільки вони недобудовані. Особа, яка проводить будівництво, має можливість зареєструвати право власності на такий об`єкт. Але для виникнення права власності на незавершене будівництво необхідна державна реєстрація цього права, що і буде моментом набуття права власності. У спірних правовідносинах цього місця не мало. Відтак, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) ( ч.3 ст.331 ЦК України), а тому спірний об`єкт не міг бути переданий в оренду, незалежно від застосованих заходів до забезпечення позову.

Без підтвердженого належними та допустимими доказами факту того, що у зв`язку із вжитими судом заходами забезпечення позову, приватний підприємець зазнав або зазнає у майбутньому збитків, саме лише його посилання на незнаходження позивача за його юридичною адресою та відсутність у нього нерухомого майна не може вважатися достатньою підставою для застосування запропонованих відповідачем-1 забезпечувальних заходів.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 141 ГПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

При вирішенні питання про зустрічне забезпечення господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Однак, у клопотанні про зустрічне забезпечення приватним підприємцем не наведено достатніх обґрунтувань того, що у випадку невжиття відповідних заходів відповідачу 1 можуть бути завдані збитки у розмірі 28181810 грн. Як наслідок, суд приходить до висновку, що в задоволенні даного клопотання слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 141, 233, 234, 240,Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Прохоренкова І.В. про зустрічне забезпечення позову від 09.04.2020 б/н (вх №2530 від 13.04.2020) відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253-259 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 21.04.2020.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко