Рішення № 88841369, 21.04.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/293/20

За позовом Приватного підприємства «Італ Кераміка»

до Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд»

про стягнення 25 250,02грн

Суддя С.І. Чонгова

Представники сторін не викликались

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Італ Кераміка» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» про стягнення 25 250,02грн у т.ч.:

- 23032,19грн - основна заборгованість;

- 838,49грн - 3% річних за загальний період з 08.11.2018 по 31.01.2020;

- 1379,34грн - інфляційні збитки за загальний період з 08.11.2018 по 31.01.2020.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №2076 від 12.09.2018 в частині оплати за поставлений товар.

Відповідач у справі - Приватне акціонерне товариство «Укргазбуд» у своєму відзиві просить суд відстрочити погашення суми заборгованості перед позивачем на дванадцять календарних місяців зважаючи на важкий фінансовий стан відповідача та наявність конкретних та об`єктивних обставин.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами у справі без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2018 між Приватним підприємством «Італ Кераміка» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Укргазбуд» (покупець) було укладено договір поставки №2076 (далі - договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору загальна ціна договору складається із загальної вартості товару, поставленого по специфікаціях (видаткових накладних), протягом дії договору.

Відповідно до п. 4.3 договору покупець повинен провести (здійснити) оплату за замовлену партію товару до передання зазначеної партії товару постачальником (100% попередня оплата), згідно встановленого постачальником рахунку-фактури. Зазначена партія товару відпускається (відвантажується) постачальником покупцю тільки при поступленні (фактичній наявності) відповідної суми попередньої оплати на поточному банківському рахунку постачальника або шляхом готівкового розрахунку через касу постачальника.

У разі, якщо постачальник відпустив (відвантажив) замовлену покупцем партію товару без проведення останнім попередньої оплати за зазначену партію товару, покупець зобов`язаний провести з постачальником повний розрахунок за дану партію товару у строк, що не перевищує 2 (двох) календарних днів з моменту відвантаження відповідної партії товару постачальником (п.4.5 договору).

Пунктом 5.1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний передати покупцю товар в асортименті, за визначеною сторонами ціною, відповідної якості, в кількості та в строки, обумовлені положеннями даного договору, специфікацією, рахунками-фактурами, видатковими накладними.

Покупець зобов`язаний оплатити товар у розмірі та терміни, встановлені цим договором (п.5.2.3 договору).

Згідно з п. 6.1 договору поставка (передача) товару здійснюється за місцезнаходженням одного з складських приміщень постачальника на умовах EXW (франко-завод) у відповідності до Правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (редакція 2000 року). За узгодженням з покупцем, згідно встановленого рахунку товару може бути поставлений на інших умовах, зазначених в рахунку та/чи специфікації (накладній).

У п.7.1 договору зазначено, що постачальник одночасно з передачею покупцю товару надає покупцю наступні документи на товар: - рахунок-фактуру; - накладну; - сертифікат якості (відповідності) та/або висновок державної санітарно-епідемілогічної експертизи та/або інший документ, що підтверджує належну якість товар, надається покупцю постачальником за рішенням останнього.

Приймання-передача товару здійснюється представниками обох сторін на складі доставки згідно накладних постачальником супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних (п.7.3 договору).

Відповідно до п.11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 та пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 23 032,19грн, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, квитанціями про реєстрацію податкової накладної / розрахунку копії яких містяться в матеріалах справи.

Сторонами було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період: 1 півріччя 2019 року, відповідно до якого станом на 30.06.2019 заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 032,19грн.

Позивач вказує, що відповідачем станом на 31.01.2020 не здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 23 032,19грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати за поставлений товар у розмірі 23 032,19грн.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов`язань з оплати за поставлений товар, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч., ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідачем не надано суду доказів оплати за поставлений товар.

Окрім того, відповідач просить суд відстрочити погашення суми заборгованості перед позивачем на дванадцять календарних місяців зважаючи на важкий фінансовий стан відповідача та наявність конкретних та об`єктивних обставин.

Відповідач зазначає, що здійснює свою господарську діяльність у вузькому та специфічному секторі економіки, а саме виконує роботи з будівництва та реконструкції трубопроводів та інші спеціалізовані будівельні роботи. Між тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19», з метою запобігання та поширенню на території України корона вірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин. Державні закупівлі на будівництво та ремонт трубопроводів взагалі не проводяться, а ПрАТ «Укргазбуд» позбавлене будь-якої можливості здійснення господарської діяльності для покращення та стабілізації свого фінансового стану.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (пп. 7.1.1 п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України).

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зазначити, що складний фінансовий стан боржника не є винятковою обставиною, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення, оскільки відсутність у боржника необхідних коштів не може розглядатись як неможливість виконання зобов`язання та виконання рішення суду. Крім того, відповідачем не подано доказів, що підтверджують неможливість сплати ним заборгованості.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача у даній справі щодо стягнення заборгованості у розмірі 23032,19грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 838,49грн за загальний період з 08.11.2018 по 31.01.2020 та 1379,34грн інфляційних втрат за загальний період з 08.11.2018 по 31.01.2020.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 253 ЦК України передбачено перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1, ч.3 та ч.5 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У разі, якщо постачальник відпустив (відвантажив) замовлену покупцем партію товару без проведення останнім попередньої оплати за зазначену партію товару, покупець зобов`язаний провести з постачальником повний розрахунок за дану партію товару у строк, що не перевищує 2 (двох) календарних днів з моменту відвантаження відповідної партії товару постачальником (п.4.5 договору).

Позивачем не вірно визначено початкову дату нарахування 3% річних та інфляційних втрат за видатковою накладною № 1611180022 від 16.11.2018, оскільки з урахуванням ст. 253 ЦК України та п. 4,5 договору, останній строк виконання зобов`язання є 18.11.2018, що припадає на вихідний день (неділя).

Однак, враховуючи вимоги ст. 254 ЦК України, останній строк оплати є 19.11.2018, а прострочення починається з 20.11.2018.

За розрахунком суду, з урахуванням вірної дати нарахування за видатковою накладною № 1611180022 від 16.11.2018, розмір 3% річних становить 838,65грн та розмір інфляційних втрат становить 1428,19грн.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому суд приймає до уваги розрахунок позивача у розмірі 838,49грн 3% річних та 1379,34грн інфляційних втрат, які підлягають задоволенню.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 2102,00грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим`є, вул. Деснянська, буд. 141; ідентифікаційний код 14277604) на користь Приватного підприємства «Італ Кераміка» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 32, ідентифікаційний код 35641104) 23032,19грн основної заборгованості, 838,49грн 3% річних, 1379,34грн. інфляційних втрат, а також 2102,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. Заяву Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» про відстрочення виконання рішення на дванадцять місяців залишити без задоволення.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 21.04.2020

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова