Рішення № 88840891, 16.04.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2020м. ДніпроСправа № 904/5819/19Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ

до ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "ХЛІБ УКРАЇНИ" "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ"

про стягнення 2978833,35грн. (договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного реєстру №200 від 05.08.1999)

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "ХЛІБ УКРАЇНИ" "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 2978833,35грн. (договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного реєстру №200 від 05.08.1999).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5819/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019.

Ухвалою від 09.12.2019 позовну заяву залишено без руху.

27.12.2019 виявлені судом недоліки усунуто.

Ухвалою від 02.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 21.01.2020.

16.01.2020 (електронною поштою) та 21.01.2020 (поштою) через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від б/д за вих.№б/н в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Ухвалою від 20.01.2020 у задоволенні клопотання позивача від б/д за вих.№б/н про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.

20.01.2020 (електронною поштою) та 27.01.2020 (поштою) через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 20.01.2020 за вих.№10/юр про відкладення судового засідання на іншу дату і проведення судового засідання в режимі відеоконференції. У підготовче судове засідання, яке відбулось 21.01.2020, повноважні представники сторін явку не забезпечили. Ухвалою від 21.01.2020 клопотання ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ від 20.01.2020 за вих.№10/юр в частині відкладення судового засідання на іншу дату задоволено, у задоволенні клопотання ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ від 20.01.2020 за вих.№10/юр в частині проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено та відкладено підготовче судове засідання на 20.02.2020.

20.02.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 20.02.2020 за вих.№б/н про розгляд справи без участі свого повноважного представника, у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування на відрядження. Господарський суд визнав, що неявка представника не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою від 20.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 01.04.2020 та відкладено підготовче судове засідання на 19.03.2020.

Ухвалою від 19.03.2020 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 16.04.2020.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Крім того, явка представників сторін до зали судового засідання обов`язковою не визнавалася.

Дотримуючись приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 щодо запровадження карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у судовому засіданні, яке відбулося 16.04.2020, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.04.2020 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, складено вступну та резолютивну частину рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

Позивач стверджує, що 05.08.1999 між ним та відповідачем укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №200 (далі - договір).

На відповідальне зберігання закладено матеріальні цінності державного резерву, а саме зерно, що підтверджується приймальними актами.

Позивач стверджує, що на підприємстві відповідача виявлено ряд порушень та не забезпечено кількісне зберігання зерна державного резерву. Факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву зафіксовано актом перевірки від 14.04.2003.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та ухвалою від 09.07.2004 введено процедуру розпорядженням майном.

18.08.2004 позивачем заявлено кредиторські вимоги до боржника у сумі 3779798,33грн., у зв`язку із незабезпеченням збереження матеріальних цінностей державного резерву.

Штраф у розмірі 100% за незбереження матеріальних цінностей державного резерву становив 1364140,03грн., а пеня за період з 14.04.2003 по 08.07.2004 становила 250553,29грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 по справі №Б15/29/40/41-04 визнано кредиторські вимоги позивача у сумі 2978833,35грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 по справі №Б15/29/40/41/04 закрито, а кредиторські вимоги не погашалися. Вказана ухвала набрала законної сили після її перегляду Центральним апеляційним господарським судом, що підтверджується постановою від 23.01.2019.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача у сумі 2978833,35грн. підтверджена постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 у справі №Б15/29/40/41-04.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Ухвалу від 02.01.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 18.02.2020, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Відповідачу в ухвалі від 02.01.2020 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву по 04.03.2020.

Станом на 16.04.2020 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:

1. Обставини справи №Б15/29/40/41/04 про банкрутство відповідача.

2. Правомірність заявлених позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини справи №Б15/29/40/41/04 про банкрутство відповідача.

Підставою звільнення від доказування, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України є обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім вказаного, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2019 по справі №Б15/29/40/41/04, якою ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 по справі №Б15/29/40/41/04 залишено без змін встановлено таке.

Місцевим господарським судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2004 порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду від 19.10.2004 припинено провадження у справі про банкрутство.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2004 ухвалу господарського суду від 19.10.2004 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2005 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2004 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2004 скасовано. Справу передано на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

16.05.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання №05/2-836вих-18 від 15.05.2018 прокуратури Дніпропетровської області, в якому прокуратура просила припинити провадження у справі №Б15/29/40/41/04 за заявою ТОВ "Гербера" до Державної акціонерної компанії "Хліб України "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" про визнання банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 у даній справі клопотання №05/2-836вих-18 від 15.05.2018 прокуратури Дніпропетровської області про закриття провадження у справі - задоволено. Провадження у справі №Б15/29/40/41/04 про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" закрито.

Зазначена ухвала обґрунтована посиланням на положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частину 3 статті 214 Господарського кодексу України та положення Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які встановлюють обмеження у застосуванні норм Закону щодо процедур санації чи ліквідації до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами державної власності та, які включені до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.

Процедура розпорядження майном у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів", м.Павлоград триває з 2004 року і за цей час щодо боржника не було укладено мирової угоди та не виключено боржника у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.

Згідно аналізу фінансового стану Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" господарським судом встановлено, що підприємство боржника несе ознаки надкритичної неплатоспроможності. Так, подальша процедура розпорядження майном призведене до подальших витрат за відсутності реальної можливості погашення кредиторських вимог у справі.

Таким чином, господарський суд під час розгляду справи №904/5819/19 констатує, що провадження у справі №Б15/29/40/41/04 тривало з 09.04.2004 (дата ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача) по 23.01.2019 (дата постанови Центрального апеляційного господарського суду про залишення без змін ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2019 про закриття провадження у справі про банкрутство відповідача).

Господарський суд встановив, що в межах справи №Б15/29/40/41/04 про банкрутство відповідача розглянуто грошові вимоги позивача до відповідача у сумі 2978833,35грн., що підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 у справі №Б15/29/40/41/04 і визнано такими, що підлягають задоволенню.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 у справі №Б15/29/40/41/04 встановлено таке.

Факт незабезпечення збереження боржником матеріальних цінностей у вигляді пшениці 3 кл. у кількості 562,362 т, пшениці 5 кл. -278,953 т, пшениці 6 кл. - 198,706 т, жита гр.А - 1358,509 т, овес 4 кл. - 161,105 т встановлено актом перевірки від 14 квітня 2003 року.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вартість не збережених матеріальних цінностей має розраховуватися виходячи із цін, які склалися на ринку на день виявлення факту їх відсутності.

Незаконне використання боржником зернових держрезерву встановлено відповідно до акту перевірки від 14.04.2003, тому при визначенні розміру грошових вимог необхідно виходити із ринкових цін на зернові, що існували на вказану дату.

Згідно наданої Держкомрезервом на вимогу суду апеляційної інстанції цінової довідки від 19 жовтня 2009 року № 0.81/1124 /а.с. 41 т.3/ станом на 14 квітня 2003 року ринкові ціни на зернові складали (з ПДВ): пшениця 3 кл. - 790 грн./т, пшениця 5 кл. - 700 грн./т, пшениця 6 кл. - 640 грн./т., жито гр.А - 480 грн./т., овес 4 кл. - 525 грн./т. Наведені відомості щодо ринкових цін відповідають даним, вказаним у Щотижневому інформаційно-аналітичному журналі "АПК-інформ" від 14 квітня 2003 року № 15 /а.с.20-22 т.3/. З урахуванням вказаного судова колегія визнає надані кредитором докази щодо середніх ринкових цін на зернові на момент встановлення факту відсутності матеріальних цінностей достовірними.

При цьому судова колегія вважає за необхідне відмітити, що середні ринкові ціни на зернові станом на 14 квітня 2003 року були більшими від ринкових цін станом на 30 липня 2004 року (за виключенням ціни на жито гр.А).

Отже, враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та недопустимість виходу за межі заявлених вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, судова колегія при визначенні розміру грошових вимог Держкомрезерву до боржника виходить із цін, зазначених у заяві про визнання кредитором. При визначенні вартості жита гр.А слід виходити із ринкової ціни у розмірі 480 грн./т.

З урахування зазначеного підлягають визнанню грошові вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до ДП ДАК "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" у розмірі 2978833,35 грн., які складаються з:

- вартості самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву в сумі 1364140,03 грн.:

пшениця 3 кл. - 562,362 т. х 770 грн. (433018,74 грн.),

пшениця 5 кл. - 278,953 т. х 550 грн. (153424,15 грн.),

пшениця 6 кл. - 198,706 т. х 470 грн. (93391,82 грн.),

жито гр.А - 1358, 09 т. х 480 грн. (652084,32 грн.),

овес 4 кл. - 161,105 т. х 200 грн. (32221 грн.);

- 100% штраф за самовільне використання матеріальних цінностей держрезерву в сумі 1364140,03 грн.;

- пеня виходячи із подвійної облікової ставки НБУ за період з дня виявлення факту самовільного використання матеріальних цінностей держрезерву до дня подання кредитором заяви (п.16 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв") з 14 квітня 2003 року по 08 липня 2004 року - 250553,29 грн.:

14 квітня 2003 року - 08 червня 2004 року - 1364140,03 грн. х (2 х 7) : 100 : 365 х 422 = 220280,59 грн.,

08 червня 2004 року 08 липня 2004 року - 1364140,03 грн. х (2 х 7,5) : 100 : 365 х 30 = 30272,70 грн.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи рішення у справі №904/5819/19, господарський суд взяв до уваги, що провадження у справі №Б15/29/40/41/04 закрито, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2019 по справі №Б15/29/40/41-04 про визнання грошових вимог позивача до відповідача у сумі 2978833,35грн. не виконана та виконано бути не може з огляду на факт закриття провадження про банкрутство відповідача у зв`язку із тим, що підприємство відповідача має правовий статус, як такого, що перебуває у переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, внаслідок чого введення ліквідаційної процедури або процедури санації щодо відповідача відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» можливе тільки після виключення боржника з переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Таким чином, господарський суд позовні вимоги визнає такими, що підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Господарський суд встановив, що ціна позову становить 2978833,35грн.

Правильним розміром судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір", є 44682,50грн.

Фактично сплачено судовий збір у розмірі 44682,50грн., що підтверджується платіжним дорученням №581 від 21.11.2019 на суму 44682,50грн.

Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 200-201, 204-205, 218-220, 222, 232-233, 236-242,253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ (01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 28; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37472392) до ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "ХЛІБ УКРАЇНИ" "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, ВУЛИЦЯ ЗАВОДСЬКА, будинок 1-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00953757) про стягнення 2978833,35грн. (договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного реєстру №200 від 05.08.1999) задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "ХЛІБ УКРАЇНИ" "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, ВУЛИЦЯ ЗАВОДСЬКА, будинок 1-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00953757) на користь ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ (01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 28; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37472392) 2978833,35грн. (два мільйони дев`ятсот сімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять три грн. 35 коп.) основної заборгованості; 44682,50грн. (сорок чотири тисячі шістсот вісімдесят дві грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення 21.04.2020.

Суддя І.В. Петренко