Рішення № 8884009, 17.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.10 Справа № 2-23/4466-2009-10/33/10

Суддя

м. Запоріжжя          

За позовом ВАТ «Української страхової компанії «Дженералі-Гарант»в особі Кримської філії ВАТ «Української страхової компанії «Дженералі-Гарант», м.Сімферополь

До відповідача ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод»м.Запоріжжя

Про стягнення суми 9722.19 грн.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача : Самсонова І.В., довіреність № 025 від 08.02.2008 р.

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення солідарно з відповідачів 9722,19 грн. заборгованості, також просить судові витрати покласти на відповідачів.

_14.12.2009р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання відповідача ПП фірми «Автодель»м.Сімферополь про виключення його зі складу співвідповідачів та передачу справи за підсудністю.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.12.2009р. відповідача 1 ПП фірма «Автодель»було виключено зі складу співвідповідачів, а матеріали справи передані за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2009р. було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08.02.2010р.

У зв’язку з неявкою відповідач справу слуханням було відкладено на 24.02.2010р.

24.02.2010р. у зв’язку з неявкою позивача та необхідністю надання додаткових доказів по справі , слухання справи було відкладено на 17.03.2010р.

Враховуючи клопотання представників сторін розгляд справи здійснюється без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

          25.01.2010 . позивачем було збільшено позовні вимоги, відповідно до яких він просить стягнути з ЗАТ «АвтоЗАЗ-Део» на користь ВАТ «УСК «Дженералі-Гарант»суму заборгованості у розмірі 9722,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 1788,89 грн., 3% річних у розмірі 365,19 грн. та судові витрати.

17.03.2010 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

:

           25.10.2004р. на вул.Б.Франко-вул.Київська у м.Сімферополь сталося ДТП за участю автомобіля Мерседес д/н 74880 КР під керуванням Глазкова І.А. та автомобіля ЗАЗ 1102 т/н 7617ВІ під керуванням Ільюкевича Б.Г., що належить фірмі «Автодель» та застрахований у КФ УСК «Дженералі-Гарант»згідно договора № 312/27-520 від 20.11.2002р. По цій подїї було складено страховий акт та виплачено страхове відшкодування вигодонабувачу - ЗАТ СП «АвтоЗАЗ-ДЕУ» у розмірі 9522,19 грн. Послуги експерта склали 200 грн., та загалом збитки склали 9722,19 грн.

Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополь від 02.09.08р. згадана подія визнана не страховим випадком. Судове рішення не оскаржено та вступило в законну силу. Згідно ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом та мають значення для вирішення спору. Відповідно, ЗАТ СП «АвтоЗАЗ-Деу»отримало грошову суму у розмірі 9722,19 грн. не маючи на це правових підстав. Згідно ст.1212 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави його отримала.

На підставі п.2 ст.1214 ЦК України та ст.625 ЦК України Позивач за увесь час користування Відповідачем грошовими коштами з 13.09.2008р. збільшив суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також нарахував 3% річних від простроченої суми.

Отже, позивач вважає, що має всі законні підстави вимагати стягнення на його користь суму заборгованості у розмірі 9722,19 грн.,інфляційні втрати у розмірі 1788,89 грн.,відсотки у розмірі 365,19 грн.

Відповідач заперечив проти позову та обґрунтував свої заперечення наступним.

Відповідно до умов укладеного між Позивачем та ЧП фірмою «Автодель» договору № 312/27-5 від 20.11.2002р. Вигодонабувачем у разі настання страхових випадків був ЗАТ «АвтоЗАЗ-Деу», як власник застрахованих транспортних засобів. 25.10.2004р. автомобіль ЗАЗ Таврія, що є об’єктом страхування, був пошкоджений внаслідок ДТП. Позивачем був складений страховий акт №950, на підставі якого 01.02.2005р. сплачено на користь ЗАТ «АвтоЗАЗ-Деу»страхове відшкодування у сумі 9522,19 грн. Стосовно посилання Позивача на рішення Центрального районного суду м.Сімферополь від 02.09.2008р. щодо факту відсутності страхового випадку, Відповідач- вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки судом не встановлювався факт наявності чи відсутності страхового випадку, а розглядалася справа за регресним позовом Позивача до осіб, за участю яких було скоєно ДТП. На думку Відповідача- факт наявності страхового випадку був встановлений самим Позивачем, про що був складений відповідний Акт. Крім того, рішенням суду не було встановлено ніякого зобов’язання відповідача сплатити заборгованість на користь Позивача. Тому це не можна вважати встановленим фактом та посилатися на нього при розгляді цієї справи.

Відповідач заперечує також проти вимоги про застосування санкцій, передбачених п.2 ст.625 ЦК України, оскільки відсутнє само зобов’язання по поверненню грошових коштів.

Крім того, Відповідач вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені судом з причин спливу строку позовної давності. Страхова сума була отримана Відповідачем 01.02.2005р., тобто більше 5 років тому, а визначитися чи була скоєна ДТП страховим випадком чи ні, Позивач повинен був ще до виплати страхового відшкодування, а не під час розгляду судом цивільної справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив:

Предметом укладеного між Кримською Дирекцією ВАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(Страховик) та ЧП фірмою «Автодель»(Страхувальник) договору № 312/27-5 від 20.11.2002р. договору є страхування транспортних засобів на період їх схову у Страхувальника від усіх ризиків, зазначених у п.2.2.Договору на користь власника майна –ЗАТ «АвтоЗАЗ-Деу». Страховими випадками є пошкодження, знищення або нестача майна внаслідок стихійного лиха, пожару, падіння літальних апаратів , необережних дій третіх осіб та дорожньо-транспортної пригоди під час перегону майна зі складу до місця схову.

Згідно зі Статутом Відкритого акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія Гарант-Авто»,Інд № 16467237, яке було зареєстроване державною адміністрацією Печерського району м.Києва 26.03.92р.рег.№ 10701200000000869 при включенні до єдиного державного реєстру, продовжує свою діяльність як Відкрите акціонерне товариство «Українська Страхова компанія «Дженералі-Гарант»відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 10.11.06р. про перейменування.

Згідно з п.1.1 Статуту Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод», товариство в зв’язку з перейменуванням є правонаступником Спільного українсько-корейського підприємства з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства «АвтоЗАЗ-Деу», яке зареєстроване розпорядженням Запорізького міського голови № 496 від 15.04.1998р.

Судом встановлено, що 25.10.2004р. у м. Сімферополі трапилася ДТП за участю застрахованого автомобіля ЗАЗ 1102, реєстраційний транзитний номер 7617 ВІ під керуванням робітника ПП фірми” Автодель”, м. Сімферополь. Постановою ВД СГУ ГУ МВС України в АР Крим від 03.11.2004р.у порушенні кримінальної справи відмовлено за п.2 ст.6 КПК України. Протоколи про адміністративні правопорушення відносно водіїв транспортних засобів, що потрапили у ДТП не складалися та ступень вини учасників ДТП не встановлювалася.

На підставі укладеного договору страхування ПП фірми” Автодель”, м. Сімферополь звернувся до Позивача із заявою про виплату вигодонабувачеві —ЗАТ “АвтоЗАЗ-Деу”страхового відшкодування у сумі завданої матеріальної шкоди внаслідок ДТП . Аварійним комісаром Позивача було складено страховий акт №950 від 12.11.2004р., та платіжним дорученням №905 від 31.01.2005р. виплачено ЗАТ СП “АвтоЗАЗ-Деу” страхове відшкодування у розмірі 9522,19 грн.

Судом встановлено, що Позивач звернувся до Центрального районного суду м.Сімферополь з позовною заявою до водіїв транспортних засобів, що потрапили у ДТП, про стягнення солідарно матеріального збитку у розмірі 9 722,19грн. у регресному порядку. У ході розгляду цивільної справи з'ясувалося, що ДТП трапилася не на території страхового покриття, а відтак зроблено висновок, що за таких обставин не було страхового випадку. Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополь від 02 вересня 2008р. у позовних вимогах ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі-Гарант” до Глазкова І.А та Ілюкевич Б.Г. відмовлено.

02.12.2008р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення страхового відшкодування у сумі 9 722,19 грн., однак отримав відповідь про відсутність підстав для задоволення претензії.

Оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона( страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Умовами укладеного між Позивачем (Страховиком) та ЧП фірмою «Автодель»(Страхувальником) договору страхування транспортних засобів на період їх схову № 312/27-5 від 20.11.2002р.передбачено, що Страховик зобов'язаний виплатити Власнику майна (ЗАТ “АвтоЗАЗ-Деу”) страхове відшкодування протягом 10 днів з моменту складання документів, зазначених у п.3.3.2 Договору. Документом, необхідним для виплати страхового відшкодування серед інших є акт про страховий випадок. Позивач, склавши Акт №950 про страховий випадок, тим самим визнав, що ДТП, що відбулася 25.10.2004р. у м.Сімферополь за участю застрахованого автомобіля є страховим випадком (п.3 Акта №950). Позивачу на час виплати страхового відшкодування було відоме місце та обставини скоєння ДТП, що підтверджується зазначеним актом.

Суд не погоджується з твердженням Позивача відносно встановлення Центральним районим судом м.Сімферополь факту відсутності страхового випадку. В процесі розгляду цивільної справи за регресним позовом Позивача до винних у настанні страхового випадку осіб не встановлювався факт наявності або відсутності страхового випадку, а предметом позову було стягнення матеріальних збитків. Як зазначено у самому рішенні, вина учасників ДТП не встановлювалася, оскільки відсутні матеріали адміністративної справи. Отже, на думку суду, рішення Центрального районного суду м.Сімферополь не містить фактів, які не потребують доказування в розумінні ст.35 ГПК України.

Посилання Позивача на ст.1212 ЦК України, що передбачає право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави їм заволоділа є безпідставним, оскільки спростовується матеріалами справи. Відповідач мав усі законні підстави на отримання страхового відшкодування на умовах укладеного Позивачем та ПП фірма “ Автодель” договору страхування.

Крім того, суд погоджується з позицією Відповідача стосовно необхідності застосування строків позовної давності. Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач міг довідатися про порушення, на його думку, своїх прав стосовно неправомірного отримання Відповідачем страхового відшкодування під час складання Акту про страховий випадок, у якому ним зазначалися усі необхідні обставини для встановлення факту наявності страхового випадку. Отже, з дати складання Акту 12.11.2004р. минуло більше трьох років, а тому підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності, передбачені ст.267 ЦК України.

          На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 9 722,19грн.,інфляційних втрат у розмірі 1788,89 грн. та 3% річних у розмірі 365,19 грн. не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи відносяться на позивача.

          Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          В позові відмовити.

Суддя                                                                       Т. Г. Алейникова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 17.03.2010р.