Рішення № 88839450, 04.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. Київ № 826/3455/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Новаковська І.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимоги в частині та рішення,

за участю:

представників позивача - адвокат Волько А.І., адвокат Гринькевич М.Б., адвокат Оджиковський В.О.;

представника відповідача - Шкварун О.А.

Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулось до суду, з урахуванням ухвали від 14.06.2016 про об`єднання адміністративних справ в одне провадження, з позовом про:

- визнання протиправною та скасування вимоги від 19.02.2016 №Ю-5 №0000144201 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині боргу (недоїмки) в сумі 380184,83 грн.;

- визнання протиправним та скасування рішення від 03.03.2016 №0001174201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, видане Державною фіскальною службою України Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ПАТ "Київстар".

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 09.03.2016 - відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд. На підставі розпорядження керівника апарату про повторний автоматизований розподіл судової справи, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями - справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Донцю В.А. Ухвалами суду: від 25.03.2019 - постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті, доказів та клопотань з процесуальних питань; 10.06.2019 - замінено відповідача Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, на правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; від 30.09.2019 - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. В судовому розгляді оголошувалась перерва в зв`язку зі встановленням позивачу строку для подання пояснень відповідно до частини п`ятої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Підставами позову зазначено: відсутність бази нарахування єдиного внеску за договорами страхування, позаяк страхові внески не є заробітною платою та не можуть вважатися заохочувальними або компенсаційними виплатами; протиправність застосування до спірних відносин "Інструкції зі статистики заробітної плати", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5. Представники позивача звернули увагу суду на особливість договорів страхування, які укладались між ПАТ "Київстар" та страховиком з метою зменшення плинності кадрів.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що сума страхових внесків, сплачених роботодавцем за договором довгострокового страхування життя за найманих працівників, які є складовою заробітної плати, є базою нарахування єдиного внеску, які не були нараховані та не сплачені ПАТ "Київстар", відповідно правомірно донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції.

Під час судового розгляду справи представники позивача позов підтримали, представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд установив.

Контролюючим органом проведено перевірку ПАТ "Київстар", за результатами якої складено акт від 19.02.2016 №132/28-10-42-10/21673832 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2014 року.

В акті перевірки встановлено заниження позивачем фонду оплати праці за період з 01.01.2011 по 31.12.2014 на суму страхових внесків, що сплачувались за договором довгострокового страхування життя від 13.12.2007 №26911, укладеним ПАТ "Київстар" як страхувальником та ЗАТ (ПАТ) "Страхова компанія "Уніка Життя" як страховиком, що призвело до заниження бази для нарахування та утримання єдиного соціального внеску на суму 380.184,83 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органолм сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2016 №Ю-5 №0000144201, що включає суму заниження нарахування єдиного внеску за ставкою 36,79% - 346.298,68 грн. та суму заниження утримання єдиного внеску за ставкою 3,6% - 33.886,15 грн.

Рішенням від 03.03.2016 №0001174201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовано штрафні санкції у розмірі 198.135,67 грн. у зв`язку з донарахуванням 396.271,33 грн. за наслідками документальної, планової, виїзної перевірки від 19.02.2016 №132/28-10-42-10/21673832.

Не погоджуючись з вимогою від 19.02.2016 №Ю-5 №0000144201 та рішенням від 03.03.2016 №0001174201, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша), Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга).

За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для роботодавців та працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (у редакції, чинній на час існування спірних відносин):

заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства (частини перша, друга статті 1);

основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частин перша-третя статті 2).

Як уже зазначалось, за твердженнями представників позивача, страхові суми сплачені ПАТ "СК "Уніка Життя" не є заробітною платою чи іншою заохочувальною, компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці" для цілей нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

До позову додано договір довгострокового страхування життя від 13.12.2007 №26911, укладеного між ПАТ "Київстар" (страхувальник) та ПАТ "СК "Уніка Життя" (страховик). Згідно з договором: предметом договору є страхування життя осіб, які є працівниками ПАТ "Київстар" та перебувають з ним у трудових відносинах за основним місцем роботи, сплата страхувальником добровільних страхових внесків (пункт 2.1); об`єктом страхування є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України і пов`язані з життям застрахованих осіб (пункт 2.2); страховик бере на себе зобов`язання здійснювати страхові виплати застрахованим особам або вигодонабувачам, відповідно до умов Правил та Програми страхування, в разі настанні страхових випадків, визначених пунктом 5.2 договору, а Страхувальник зобов`язується сплачувати страхові внески у визначені строки та виконувати інші умови договору (пункт 2.4); застрахованими особами є особи, які на момент укладення договору перебувають зі страхувальником в трудових відносинах та зазначені у додатку 1 до договору, а також ті, що підписали відповідні заяви на страхування (пункт 3.1); страховими випадками є: смерть застрахованої особи (з будь-якої причини, в тому числі при нещасному випадку) протягом строку дії договору та дожиття застрахованої особи до закінчення дії договору, вказаного відносно неї в додатку 1 до цього договору (підпункти 5.2.1-5.2.2 пункту 5.2); страхові внески сплачуються страхувальником протягом строку дії договору щомісячно, протягом десяти банківських днів після отримання страхувальником відповідного рахунку страховика (пункт 6.2); страхові виплати здійснюються страховиком при настанні страхового випадку відповідно до Правил та Програми страхування протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня прийняття рішення про її здійснення (пункт 7.1).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 №85/96-ВР страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

На думку суду, потрібно погодитись з доводами представників позивача щодо різної правової природи страхових платежів, сплачених на підставі договору довгострокового страхування життя від 13.12.2007 №26911 з метою страхування життя працівників, та платежів, які сплачуються працівнику як винагорода за виконану роботу, заохочення, компенсаційні виплати. За договором страхування виплати здійснюються не за виконання роботи, а в разі настання страхового випадку - смерті або після закінчення строку дії договору.

Відповідно до частини другої статті 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Судом установлено, що згідно з пунктом 6.1 Колективного договору ПАТ "Київстар" від 26.04.1998 №256 основну оплату праці (конкретний розмір визначається у трудовому договорі за виконання норм праці), додаткову заробітну плату, інші компенсаційні виплати та заохочення, що додатково регулюються Системою мотивації, яка затверджується наказами президента позивача.

За твердженням представників позивача, страхові виплати не віднесено до компенсаційних, заохочувальних виплат як оплату праці, позаяк окремого наказу президентом не приймалось. До позову додано в складі положення про систему мотивації персоналу: положення про оплату праці, положення про заохочення та стягнення, положення про компенсаційний пакет, за змістом яких не передбачено віднесення до таких виплат страхових внесків за довгострокове страхування життя працівників.

В акті перевірки зазначено, що суми страхових внесків за договорами довгострокового страхування життя належать до фонду оплати праці як інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а саме - "виплати соціального характеру у грошовій або натуральній формі". При цьому відповідач в обґрунтування своїх висновків вказав пункт 2.3.4 "Інструкції зі статистики заробітної плати", затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5.

Згідно з абзацом другим пункту 1.1 "Інструкція зі статистики заробітної плати", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713 Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об`єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, доводи представника відповідача, що згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 цієї Інструкції витрати товариства на добровільне страхування мали бути віднесені до фонду оплати праці та відповідно з цих платежів належало сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки до спірних відносин щодо правильності нарахування позивачем єдиного внеску вказана Інструкція не застосовується (наприклад, постанова Верховного Суду від 04.03.2019 по справі №813/3242/17).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ (виплати, які надаються в натуральній або грошовій формі) "Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170 платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей віднесено до платежів, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що страхування життя та дожиття не віднесено до видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до умов договору довгострокового страхування життя від 13.12.2007 №26911 страховими випадками є смерть особи або дожиття особи до закінчення строку дії договору. Перший випадок, на думку суду, не може розглядатись як отримання працівником певної заохочувальної, компенсаційної виплати, позаяк в такому випадку винагороду отримує вигодонабувач, який не є працівником платника загальнообов`язкового державного соціального страхування. Щодо страхового випадку в разі закінчення строку дії договору, суд також вважає, що така винагорода не є компенсаційною, заохочувальною виплатою як винагорода за виконану роботу, оскільки розмір такої виплати не пов`язаний з належним виконанням трудового договору (контракту).

Представниками позивача додано висновок за результатами проведення економічної експертизи судового експерта Григоренко Юлії Ігорівни від 08.07.2019 №19 - кваліфікація: 11.1. "Дослідження документів бухгалтерського, податкового, обліку, звітності", 11.2. "Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій", 11.3. "Дослідження документів фінансово-кредитних операцій", свідоцтво від 08.09.2017 №1897, видане Центральною екпертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України на підставі рішення від 08.09.2017 №11, дійсне до 08.09.2020.

Дослідивши, зокрема, акт перевірки акт від 19.02.2016 №132/28-10-42-10/21673832 та договір довгострокового страхування життя від 13.12.2007 №26911, експерт дійшла висновку про непідтвердженість висновку контролюючого органу щодо несплати ПАТ "Київстар" внесків на загальнообов`язкове державного соціального страхування з сум, які сплачувались за договором страхування. На думку експерта, за змістом пунктів 6.4 та 6.5 договору страхування встановлена чотиривідсоткова ставка гарантованого річного доходу, що зобов`язувало страховика протягом дії договору докладати всіх зусиль для досягнення негарантованими страховими виплатами на момент закінчення дії строку договору рівня, який відповідав би сукупному інвестиційному доходу у 15 відсотків річних. При цьому страховик мав здійснювати розподіл прибутку від інвестиційної діяльності, залишивши на свою користь 10 відсотків. За твердженням експерта, наведене дає підстави для висновку, що страхові внески є інвестиційним доходом, тому не можуть вважатись благом для застрахованих осіб.

Представником відповідача заперечень щодо наведених висновків не висловлена.

На думку суду, висновок експерта про інвестиційний характер певних положень договору страхування, не спростовує наведених висновків суду.

З огляду на проаналізоване правове регулювання спірних відносин, встановлені обставини, застосування відповідачем до спірних відносин нормативно-правового акту, який не міг бути підставою для віднесення витрат позивача до бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги від 19.02.2016 №Ю-5 №0000144201 та рішення від 03.03.2016 №0001174201 про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до вимог часини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5702,77 грн. (платіжне доручення від 26.02.2016 №677316) та у розмірі 8916,11 грн. (платіжне доручення від 18.03.2016 №696971).

Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати зі сплати судового збору за вимоги майнового характеру в розмірі 380184,83 грн. та 198135,67 грн. підлягають присудженню на користь позивача в розмірі в розмірі 8674,81 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування (правонаступник Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) від 19 лютого 2016 року №Ю-5 №0000144201 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині 380184,83 грн. (триста вісімдесят тисяч сто вісімдесят чотири гривні 83 копійки).

Визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування (правонаступник Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) від 03 березня 2016 року №0001174201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8674,81 грн. (вісім тисяч шістсот сімдесят чотири гривні 81 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Київстар" (ідентифікаційний код 21673832, місцезнаходження: 03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53).

Відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996, місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 3 Розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами згідно з Законом України від 30.03.2020 №540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 17 квітня 2020 року.

Суддя В.А. Донець