Ухвала суду № 88838728, 21.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

"21" квітня 2020 р. справа № 01-07/9/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить заборонити Солоницівській селищній раді та іншим особам надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою або виготовлення технічної документації з будь-якою метою відносно земельних ділянок у АДРЕСА_1 (у т.ч. з адресою АДРЕСА_2 ), а також вчиняти інші дії, спрямовані на формування і передачу нових земельних ділянок у АДРЕСА_1 (в т.ч. з адресою АДРЕСА_2 ) у власність чи користування іншим особам, до набрання законної сили судовим рішенням по суті справи.

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначила, що у 2007 році вона звернулась із заявою до виконкому Солоницівської селищної ради народних депутатів та просила надати земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку у АДРЕСА_2 .

Житлово-побутова комісія ради протоколом від 27.07.2007 вирішила надати можливість заявнику поліпшити житлові умови шляхом будівництва житлового будинку.

Земельна комісія Дергачівської районної ради протоколом від 15.10.2008 №17 надала дозвіл заявнику на розробку містобудівного обґрунтування для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 .

Внаслідок сімейних обставин заявник тривалий час (11 років) не проводила інших дій для оформлення земельної ділянки, натомість весь цей період сумлінно сплачувала за неї земельний податок, а також почала здійснення земельних робіт (земельна ділянка мас значний ухил).

Заявник 17.02.2020 відповідно до вимог частини шостої статті 118 Земельного кодексу України звернулась до Солоницівської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки.

Рішенням І.VIII сесії VII скликання Солоницівської селищної ради від 02.04.2020 №22 заявнику відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Заявник припускає, що справжньою причиною прийняття вказаного рішення може бути бажання інших осіб отримати спірну земельну ділянку. Підставою для такого припущення є претензії, які останнім часом виникли у деяких сусідів до ОСОБА_1 відносно цієї земельної ділянки. На думку заявника, планується передача цієї земельної ділянки іншим особам, що остання вважає порушенням свого права.

У зв`язку із зазначеним ОСОБА_1 звернулася до суду з метою оскарження протиправного, на її думку, рішення селищної ради шляхом подання адміністративного позову.

Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначене суд вважає за можливе у порядку частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України розглянути заяву позивача у порядку письмового провадження.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, серед іншого, забороною відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише у межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 03.10.2018 у справі №826/5233/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06. 2019 у справі №826/13396/18.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Чинне законодавство України не передбачає заборони для органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, надавати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам у разі існування судового спору з іншою особою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо цієї самої земельної ділянки.

У разі існування спору між відповідним органом та особою, яка звернулася до нього за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою, отримала відмову і оскаржила її в суді, чинне законодавство не передбачає обмеження права інших громадян звертатися до цього органу із такими самими клопотаннями та реалізувати в подальшому право на приватизацію земельної ділянки в установленому законом порядку.

Застосувавши захід забезпечення позову, про який просить заявник, суд тим самим вирішить питання про права інших громадян, коло яких є невизначеним і залежить від їхнього волевиявлення щодо звернення до відповідача за отриманням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо тієї самої земельної ділянки, в якій заінтересований заявник. Тим самим права цих громадян будуть обмежені без законних на те підстав.

Суд звертає увагу на те, що захід забезпечення позову, про який просить заявник є неспівмірним із заявленими вимогами, оскільки захист прав заявника не може відбуватися за рахунок порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У зв`язку з цим, суд вважає, необґрунтованим посилання заявника на обставину можливості Солоницівської селищної ради та інших осіб надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою іншим особам або передати бажану позивачем земельну ділянку у власність іншій особі протягом вирішення в суді спору.

Водночас, згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Крім того, жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували існування будь-яких обставин та намірів будь-яких інших осіб отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, а також доказів вчинення Солоницівською селищною радою або іншими особами певних дій стосовно спірної земельної ділянки, зокрема, щодо надання її у власність чи в користування іншим особам, заявником до суду в доведення наведеного у заяві - не подано. Так само як не надано заявником і належних та допустимих доказів існування загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту чи, поновлення порушених чи оспорюваних її прав або інтересів.

У зв`язку з зазначеним, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Солоницівській селищній раді та іншим особам надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою або виготовлення технічної документації з будь-якою метою відносно земельних ділянок в АДРЕСА_1 (в т.ч. з адресою АДРЕСА_2 ), а також вчиняти інші дії, спрямовані на формування і передачу нових земельних ділянок в АДРЕСА_1 (в т.ч. з адресою АДРЕСА_2 ) у власність чи користування іншим особам, до набрання законної сили судовим рішенням по суті справи.

На підставі вказаного та керуючись статтями 77, 150-154, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Ніколаєва