Рішення № 88838360, 21.04.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2020 року м. Рівне №460/2035/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення, -В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Рівненській області від 06.06.2019 №Ф-5598-50 у розмірі 6029,60 грн. єдиного соціального внеску;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Рівненській області від 19.08.2019 №Ф-5598-50 у розмірі 8783,78 грн. єдиного соціального внеску;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 05.08.2019 №37501/6/99-99-11-05-02-25.

Мотивуючи свої вимоги ОСОБА_1 зазначав, що оскаржувані вимоги та рішення відповідачів є незаконними, оскільки 09.03.2017 він був зареєстрований як фізична особа-підприємець (платник єдиного внеску), а також здійснював адвокатську діяльність, а в квітні 2019 року припинив свою діяльність фізичної особи-підприємця та адвоката. При цьому, протягом 2017-2019 ним своєчасно та в повному обсязі сплачувався єдиний соціальний внесок. Вказував, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Тобто, діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст.178 Податкового кодексу України, лише у випадках, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець. На переконання позивача, враховуючи, що він перебував на обліку у Головному управлінні ДФС у Рівненській області як фізична особа-підприємець, то додаткової реєстрації як самозайнята особа не потребував, а отже і обов`язку з повторної сплати єдиного соціального внеску у нього не виникло. За таких обставин, просив повністю задовольнити позов.

Ухвалою суду від 29.08.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

Також 29.08.2019 судом було постановлено ухвалу, якою зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 520/3939/19.

Ухвалою суду від 15.01.2020 клопотання позивача про поновлення провадження у справі - задоволено. Провадження в адміністративній справі №460/2035/19 - поновлено. Призначено підготовче судове засідання у справі в залі судового засідання Рівненського окружного адміністративного суду на 13.02.2020 на 16:30 год.

Позиція відповідача 1 щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Вказаним законом встановлено, що платниками ЄСВ є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, юридичну практику, в тому числі, адвокатську. Отже, позивач є платником ЄСВ та зобов`язаний його сплачувати в силу закону. Також стверджував, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки встановлені законом є недоїмкою і стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Зазначив, що позивач перебуває на обліку у органах доходів і зборів як ФОП (дата державної реєстрації 09.03.2017), яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) (дата установлення ознаки незалежної професійної діяльності 04.03.2017, зупинено 22.04.2019). Згідно з обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості на момент формування спірної вимоги від 06.06.2019 становила 6029,60 грн. Враховуючи викладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.63-65).

13.02.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у справі.

Ухвалою суду від 18.02.2020 підготовче судове засідання у справі №460/2035/19 відкладено до 05.03.2020 до 15:30 год.

Ухвалою суду від 05.03.2020 підготовче судове засідання в адміністративній справі №460/2035/19 відкладено до 16.03.2020 до 11:00 год.

16.03.2020 судом було постановлено ухвалу, якою допущено процесуальне правонаступництво відповідачів у справі №460/2035/19. Замінено відповідача у справі №460/2035/19 - Головне управління ДФС у Рівненській області на Головне управління ДПС у Рівненській області. Замінено відповідача у справі - Державну фіскальну службу України на Державну податкову службу України.

Ухвалою суду від 16.03.2020 закрито підготовче провадження у справі №460/2035/19 та розпочато розгляд справи по суті. Подальший розгляд справи №460/2035/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

У період з 07.04.2020 по 17.04.2020 головуючий суддя у справі перебував у відпустці.

Враховуючи, що розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_1 09.03.2017 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису: 26080000000036710. Запис про припинення підприємницької діяльності позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено 24.04.2019, номер запису: 26080060002036710 (а.с.16-17).

Згідно із Витягом з реєстру платників єдиного податку від 16.03.2017 №1717163401353, що міститься в матеріалах справи, позивач з 09.03.2017 перебуває на спрощеній системі оподаткування, 3 група та здійснює діяльність, КВЕД 69.10 - Діяльність у сфері права (а.с.15).

Сплата єдиного соціального внеску, розрахованого для позивача як фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування платника, відповідачами не заперечувалася.

Крім того, витягом із Єдиного реєстру адвокатів України підтверджено, що 04.03.2017 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1232, а 22.04.2019 право на зайняття адвокатською діяльністю позивача зупинено згідно з п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" на підставі його заяви від 22.04.2019 (а.с.18).

06.06.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області відповідно до ст.25 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано ОСОБА_1 вимогу №Ф-5598-50 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 6029,60 грн. (а.с.19).

Зазначену вимогу позивачем було оскаржено в адміністративному порядку (а.с.20-23).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.08.2019 №37501/6/99-99-11-05-02-25 (отримане позивачем 17.08.2019) скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2019 №Ф-5598-50 - без змін. Серед іншого, в рішенні зазначено, що згідно з реєстраційними даними АІС "Податковий Блок" скаржник перебував на обліку, як фізична особа-підприємець (дата державної реєстрації 09.03.2017, рішення про припинення підприємницької діяльності прийнято 24.04.2019). Водночас, скаржник перебуває на обліку як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) (дата встановлення ознаки з 05.09.2018). При цьому, під час розгляду скарги встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, здійснення незалежної діяльності скаржника (адвокатська діяльність) зупинено з 22.04.2018. Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості станом на 31.05.2019 становить 6029,60 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Рівненській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2019 № Ф-5598-50, згідно вимог чинного законодавства (а.с.25-26; 27-28).

19.08.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області відповідно до ст.25 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано ОСОБА_1 нову вимогу №Ф-5598-50 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 8783,78 грн., яка була отримана позивачем 26.08.2019 (а.с.42).

Не погоджуючись із зазначеними вимогами про сплату боргу (недоїмки), а також рішенням ДФС України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України міститься визначення поняття самозайнятої особи.

Так, самозайнята особа-це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність-участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Статтею 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У силу вимог п.4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464-VI не передбачений.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон №2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (ч.2 ст.5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ст.5 Закону №2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні ч.3 ст.117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 КАС України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку №1162).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 1162 передбачено, що Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 1162 встановлено, що дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку № 1162 взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам-підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"(далі - Закон № 755-IV).

Як встановлено судом, позивач зареєстрований з 09.03.2017 по 24.04.2019 як фізична особа-підприємець та з 09.03.2017 перебував на обліку контролюючого органу як платник єдиного податку, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстрі платників єдиного податку.

Розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Платники єдиного внеску, зазначені у п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 1162 платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Аналіз положень вказаного Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" Порядок № 1162 не передбачає.

Суд встановив, що ОСОБА_1 після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, тобто 04.03.2017, заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу не подавав. Викладене жодним чином не спростоване відповідачами.

Натомість, Головним управління ДПС у Рівненській області стверджено, що позивачу з 04.03.2017 встановлено як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що, у свою чергу, не узгоджується з нормами Порядку № 1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Разом із тим, п.1 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до положень ст.16 Закону № 2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом 3 частини 1 статті 20 Закону №2464-VI передбачено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом третім частини другої вказаної статті встановлено, що відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яке відповідно до Закону № 2464-VI визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ вказаного Положення).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Положення № 10-1 облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом.

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення № 10-1, пункт 6 розділу V), суд зазначає, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого законодавством визначено фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, тобто особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.

Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом, як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд дійшов висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, зі змінами від 15.05.2018 (далі - Порядок № 435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Пунктом 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Разом із тим, вказані положення відсилають до додатка 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника, а саме фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності формою звіту не передбачено.

Визначення спеціального "змішаного" правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку №435) з огляду на невідповідність положенням Закону №2464-VI є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в контексті правозастосовної діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою чинне законодавство не передбачає.

Висновки аналогічного характеру викладені у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 за наслідками розгляду зразкової справи №520/3939/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019.

Суд також зауважує, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, чим унормовано, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції". Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06).

У практиці Європейського суду з прав людини, серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про те, що вимога про сплату боргу №Ф-5598-50 від 06.06.2019, рішення ДФС, за результатами розгляду скарги на таку вимогу, а також вимога про сплату боргу №Ф-5598-50 від 19.08.2019 прийняті відповідачами необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є неправомірними і підлягають скасуванню.

Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не обґрунтували обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов належить до задоволення в повному обсязі.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 768,40 грн., сплачена відповідно до оригіналу квитанції, що знаходиться в матеріалах справи (а.с.4).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.06.2019 №Ф-5598-50 у розмірі 6029,60 грн. єдиного соціального внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Рівненській області від 19.08.2019 №Ф-5598-50 у розмірі 8783,78 грн. єдиного соціального внеску.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 05.08.2019 №37501/6/99-99-11-05-02-25.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у сумі 384,20 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної податкової служби України судовий збір у сумі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 21 квітня 2020 року.

Суддя Борискін С.А.