Рішення № 88837815, 16.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 року справа № 320/6740/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд визнати протиправними і скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару від 16.07.2019 №UA125000/2019/000447/2, від 21.08.2019 №UA125000/2019/000493/2, від 03.09.2019 №UA125000/2019/000525/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості по кожній з трьох поставок. До кожної декларації митної вартості додав документи на підтвердження заявленої митної вартості, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.

Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний).

Позивач не погодився із рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/6740/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зазначеною ухвалою суду у відповідача витребувано докази у справі та надано строк для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що додані позивачем до митних декларацій документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

10.01.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про заміну відповідача Київської митниці ГФС на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 клопотання Київської митниці ДФС про заміну відповідача на правонаступника задоволено. Замінено відповідача у даній справі - Київську митницю ДФС на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

04.02.2020 від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі, а також клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

21.02.2020 через канцелярію до суду надійшло уточнене клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу разом з доказами оплати витрат на правову допомогу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (ідентифікаційний код 40720198, місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1) зареєстроване як юридична особа 05.08.2016, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.11.2019 (а.с.16-22).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (Покупець) та ARC FRANCE (Постачальник) укладено контракт на поставку товару №1461 від 02.12.2016, згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар (а.с. 24-34).

Пунктом 2.1. зазначеного контракту визначено місце поставки товару - FCA Arques, Франція.

Також в інвойсах від 10.07.2019 №7001466260, від 14.08.2019 №7001471630, від 26.08.2019 №7001472806 визначено умови поставки - FCA Arques, Франція.

Згідно з пп.2.3.1. контракту розрахунок буде здійснюватися протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару, за умови отримання Покупцем повного комплекту товаро-супровідних документів.

Згідно з п.4.1. контракту ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію товару.

Згідно з п.4.2. контракту ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт, пов`язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами.

Відповідно до п.4.3. контракту виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов`язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на постачальника та включаються у вартість товару.

Пунктом 5.1. контракту визначено, що товар за цим контрактом поставляється на умовах, визначених відповідно до правил Інкотермс 2010.

Відповідно до пункту 11.1 контракту даний контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018 з автоматичною пролонгацією його дії, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити цей контракт за 1 (один) місяць до закінчення терміну його дії.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару за трьома різними поставками здійснювалося за наступними договорами про надання транспортно-експедиторських послуг:

- від 27.12.2016 №ЛОГ-23, що надавався до митної декларації від 15.07.2019 №UA125220/2019/709800 (а.с.63-68);

- від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-152, що надавався до митної декларації від 20.08.2019 №UA125220/2019/711833 (а.с.113-122);

- від 21.11.2016 №ЛОГ-002, що надавався до митної декларації від 02.09.2019 №UA125220/2019/712536 (а.с.166-171).

Отримавши придбаний за контрактом товар, а саме посуд столовий (крім посудин для пиття) або кухонний із зміцненого скла (код УКТ ЗЕД 7013491000), уповноважена особа позивача подала до Київської митниці ДФС електронні митні декларації від 15.07.2019 №UA125220/2019/709800, від 20.08.2019 №UA125220/2019/711833 та від 02.09.2019 №UA125220/2019/712536 відповідно (а.с.46-47, 92-94, 147-149).

Як встановлено судом, за митною декларацією від 15.07.2019 №UA125220/2019/709800 позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, визначена позивачем митна вартість становила 690279,55 грн.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст.335 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011.

Так, до митної декларації від 15.07.2019 №UA125220/2019/709800 на підтвердження заявленої митної вартості було додано, серед іншого, наступні документи:

- (0271) пакувальний лист від 10.07.2019 №81235751;

- (0380) інвойс від 10.07.2019 №7001466260;

- (0730) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 10.07.2019 б/н;

- (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.07.2019 №РТ-0001314;

- (3007) довідка про транспортні витрати від 15.07.2019 №1461-27_2;

- (3014) прайс-лист від 10.07.2019 б/н;

- (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 15.07.2019 №Ц-566;

- (3530) страховий поліс від 12.07.2019 №15139;

- (m4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 02.12.2016 №1461;

- (m4200) договір страхування від 15.05.2019 №101049808;

- (m4301) договір (контракт) про перевезення від 27.12.2016 №ЛОГ-23;

- (7012) декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером від 10.07.2019 №7001466260;

- (9000) комерційна пропозиція від 10.07.2019 б/н;

- (9000) лист від постачальника щодо цін у прайсі від 27.02.2019 №27022019;

- (9000) документ по оплаті попереднього замовлення від 08.07.2019;

- (9610) копія митної декларації країни відправлення від 10.07.2019 №19FRD5620055703209.

Судом встановлено, що відповідачем 15.07.2019 направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом вих. №1180 від 16.07.2019 повідомило митний орган про те, що наявні документи на підтвердження митної вартості вже надано до митної декларації від 15.07.2019 №UA125220/2019/709800. Крім того, позивач надав свої пояснення щодо зазначених відповідачем в електронному повідомленні зауважень до страхового тарифу, вказаного в страховому сертифікаті від 12.07.2019 №15139. Також, позивач в своєму листі вказав, що ним не укладалося жодних договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов`язаних з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а так само не здійснювалося жодних платежів третім особам на користь продавця.

За результатами перевірки митної декларації від 15.07.2019 №UA125220/2019/709800 і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17.07.2019 №UA125220/2019/00107 (а.с.44) і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 16.07.2019 №UA125000/2019/000447/2 (а.с.42-43).

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 0,7096 євро за одиницю товару.

Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 144669,85 грн.

Київською митницею ДФС у графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено наступне: за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, підпунктом 1.1.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 №101049808 передбачена наявність Додатка №1, в якому міститься опис вантажу, маршрут, номер інвойса, страхова сума. Зазначений додаток №1 до митного оформлення не надано. Також відсутнє документальне підтвердження розміру страхового тарифу, вказаного в страховому сертифікаті від 12.07.2019 №15139, та курс валют для здійснення перерахунку євро у гривню, а зазначена у страховому сертифікаті сума інвойсу відрізняється від заявленої суми у митній декларації. В оскаржуваному рішенні митний орган вказує на відсутність доступу до заявленого у гр.44 договору перевезення №ЛОГ-23, що позбавляє митний орган можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. В наданому прайс-листі виробника та комерційній пропозиції зазначено дві ціни: «price standart» та «prise full pallet». При цьому, в інвойсі на товар не зазначено, яка саме ціна застосована, а в прайс-листі та комерційній пропозиції не має уточнення, за яких підстав застосовується кожна з двох цін. В оскаржуваному рішенні митний орган наводить також зауваження до експертного висновку від 15.07.2019 №Ц-566 щодо нездійснення аналізу цін на світовому ринку щодо ідентичних та подібних товарів.

Відтак, на думку відповідача, надані позивачем до оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зазначено митну декларацію від 01.07.2019 №UA209200/2019/15335, згідно якої рівень митної вартості товару становить 0,7096 євро/шт.

За митною декларацією від 20.08.2019 №UA125220/2019/711833 позивач визначив митну вартість товару №1 (код УКТ ЗЕД 70134910) за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, визначена позивачем митна вартість становила 635909,05 грн.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст.335 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011.

Так, до митної декларації від 20.08.2019 №UA125220/2019/711833 на підтвердження заявленої митної вартості було додано, серед іншого, наступні документи:

- (0271) пакувальний лист від 14.08.2019 №81243140;

- (0380) інвойс від 14.08.2019 №7001471630;

- (0730) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 14.08.2019 б/н;

- (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.08.2019 №289/6167;

- (3007) довідка про транспортні витрати від 20.08.2019 №1461-28_1;

- (3014) прайс-лист від 14.08.2019 б/н;

- (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 20.08.2019 №Ц-661;

- (3530) страховий поліс від 16.08.2019 №15873;

- (m4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 02.12.2016 №1461;

- (m4200) договір страхування від 15.05.2019 №101049808;

- (m4301) договір (контракт) про перевезення від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-152;

- (7012) декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером від 14.08.2019 №7001471630;

- (9000) комерційна пропозиція від 14.08.2019 б/н;

- (9000) лист від постачальника щодо цін у прайсі від 27.02.2019 №27022019;

- (9000) заявка на перевезення від 09.08.2019 №11170;

- (9000) документ по оплаті попереднього замовлення від 19.08.2019;

- (9000) лист від 20.08.2019 №1404;

- (9610) копія митної декларації країни відправлення від 14.08.2019 №19FRD5620065803262.

Судом встановлено, що відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом вих. №1404 від 20.08.2019 повідомило митний орган про те, що наявні документи на підтвердження митної вартості вже надано до митного оформлення. Крім того, позивач надав свої пояснення щодо зазначених відповідачем в електронному повідомленні зауважень до страхового тарифу, вказаного в поданому до оформлення страховому сертифікаті. Також, позивач в своєму листі вказав, що сума інвойсу в гривні в страховому сертифікаті відповідає сумі інвойсу в євро по курсу НБУ на дату виставлення інвойсу. ТОВ «Сільпо-Фуд» звернув увагу на те, що в гр.44 МД під кодом документа 9000 надано лист від постачальника щодо цін у прайсі, в якому постачальник пояснює, що суми в прайс-листі вказані в залежності від об`єму замовлення конкретного інвойса: за повну або неповну палету.

За результатами перевірки митної декларації від 20.08.2019 №UA125220/2019/711833 і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла по товару №1 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 21.08.2019 №UA125220/2019/00121 (а.с.90-91) і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 21.08.2019 №UA125000/2019/000493/2 (а.с.88-89).

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю по товару №1 та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 0,6943 євро за одиницю товару.

Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 131399,02 грн.

Київською митницею ДФС у графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено наступне: за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, підпунктом 1.1.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 №101049808 передбачена наявність Додатка №1, в якому міститься опис вантажу, маршрут, номер інвойса, страхова сума. Зазначений додаток №1 до митного оформлення не надано. Також відсутнє документальне підтвердження розміру страхового тарифу, вказаного в страховому сертифікаті від 16.08.2019 №15873, та курс валют для здійснення перерахунку євро у гривню, а зазначена у страховому сертифікаті сума інвойсу відрізняється від заявленої суми у митній декларації. В наданому прайс-листі виробника та комерційній пропозиції зазначено дві ціни: «price standart» та «prise full pallet». При цьому, в інвойсі на товар не зазначено, яка саме ціна застосована, а в прайс-листі та комерційній пропозиції відсутнє уточнення, за яких підстав застосовується кожна з двох цін. В оскаржуваному рішенні митний орган наводить також зауваження до експертного висновку від 20.08.2019 №Ц-661 щодо нездійснення аналізу цін на світовому ринку щодо ідентичних та подібних товарів.

Відтак, на думку відповідача, надані позивачем до оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зазначено митну декларацію від 09.04.2019 №UA209200/2019/7956, згідно якої рівень митної вартості товару становить 0,7398 євро/шт.

За митною декларацією від 02.09.2019 №UA125220/2019/712536 позивач визначив митну вартість товару №1 за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, визначена позивачем митна вартість становила 784311,67 грн.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст.335 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011.

Так, до митної декларації від 02.09.2019 №UA125220/2019/712536 на підтвердження заявленої митної вартості було додано, серед іншого, наступні документи:

- (0271) пакувальний лист від 26.08.2019 №81244779;

- (0380) інвойс від 26.08.2019 №7001472806;

- (0730) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 26.08.2019 б/н;

- (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.08.2019 №6933;

- (3007) довідка про транспортні витрати від 29.08.2019 №1461-29_1;

- (3014) прайс-лист від 26.09.2019 б/н;

- (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 02.09.2019 №Ц-707;

- (3530) страховий поліс від 28.08.2019 №16066;

- (m4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 02.12.2016 №1461;

- (m4200) договір страхування від 15.05.2019 №101049808;

- (m4301) договір (контракт) про перевезення від 21.11.2016 №ЛОГ-002;

- (7012) декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером від 26.08.2019 №7001472806;

- (9000) комерційна пропозиція від 26.08.2019 б/н;

- (9000) лист від постачальника щодо цін у прайсі від 27.02.2019 №27022019;

- (9000) заявка на перевезення від 21.08.2019 №11463;

- (9000) документ по оплаті попереднього замовлення від 13.08.2019;

- (9000) додаток 1 до договору страхування від 22.08.2019;

- (9000) лист від 03.09.2019 №1551;

- (9610) копія митної декларації країни відправлення від 26.08.2019 №19FRD5620068254870.

Судом також встановлено, що відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом вих. №1551 від 03.09.2019 надало додатково додаток №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 №101043703 - повідомлення №12082019/1; висновок про вартісні характеристики товарів №Ц-707 від 02.09.2019; скан-копію CMR з внесеними даними перевізника від 26.08.2019 б/н. Позивач повідомив відповідача про неможливість подачі інших документів за їх відсутності.

Крім того, в зазначеному вище листі позивач надав свої пояснення щодо зазначених відповідачем в електронному повідомленні зауважень до страхового тарифу. Також, позивач вказав, що сума інвойсу від 26.08.2019 №7001472806 в гривні вказана в страховому сертифікаті та відповідає сумі інвойсу в євро по курсу НБУ на дату виставлення інвойсу. ТОВ «Сільпо-Фуд» зауважило, що обґрунтування ціни за повну та неповну палету міститься в листі від постачальника, який зазначено в гр. 44 митної декларації та надано до митного оформлення. Надання платіжних/банківських документів, підтверджуючих оплату послуг з перевезення, не є можливим, оскільки на момент оформлення не настали строки оплати за договором перевезення.

За результатами перевірки митної декларації від 02.09.2019 №UA125220/2019/712536 і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла по товару №1 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.09.2019 №UA125220/2019/00142 (а.с.145-146) і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 03.09.2019 №UA125000/2019/0005625/2 (а.с.143-144).

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю по товару №1 та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 0,6380 євро за одиницю товару.

Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 110768,32 грн.

Київською митницею ДФС у графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено наступне: за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, підпунктом 1.1.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 №101049808 передбачена наявність Додатка №1, в якому міститься опис вантажу, маршрут, номер інвойса, страхова сума. Зазначений додаток №1 до митного оформлення не надано. Також відсутнє документальне підтвердження розміру страхового тарифу, вказаного в страховому сертифікаті від 28.08.2019 №16066. Зазначена у страховому сертифікаті сума інвойсу відрізняється від заявленої суми у митній декларації. В оскаржуваному рішенні митний орган вказує на те, що транспортні документи видані ТОВ «Агротеп», в той час як автотранспортна накладна не містить інформацію щодо перевізника. В наданому прайс-листі виробника та комерційній пропозиції зазначено дві ціни: «price standart» та «prise full pall», за відсутності пояснень щодо підстав застосування кожної з двох цін. В оскаржуваному рішенні митний орган наводить також зауваження до експертного висновку від 02.09.2019 №Ц-707 щодо нездійснення аналізу цін на світовому ринку щодо ідентичних та подібних товарів.

Відтак, на думку відповідача, надані позивачем до оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зазначено митну декларацію від 09.04.2019 №UA209200/2019/7956, згідно якої рівень митної вартості товару становить 0,638 євро/шт.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товару від 16.07.2019 №UA125000/2019/000447/2, від 21.08.2019 №UA125000/2019/000493/2, від 03.09.2019 №UA125000/2019/000525/2, звернувся до суду із цим позовом про визнання рішень протиправними та їх скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, зазначену ним у митних деклараціях від 15.07.2019 №UA125220/2019/709800, від 20.08.2019 №UA125220/2019/711833 та від 02.09.2019 №UA125220/2019/712536, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до зазначених в частині другій-четвертій ст. 53 Митного кодексу України умов, а подані документи містили розбіжності.

Водночас, суд дійшов висновку, що позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, товар за контрактом від 02.12.2016 № 1461, укладеним між ТОВ «Сільпо-Фуд» та ARC FRANCE, поставлявся на умовах FCA Arques, France, про що зазначено в п. 2.1. Контракту, а також в інвойсах та поданих до оформлення митних деклараціях від 15.07.2019 № UA125220/2019/709800, від 20.08.2019 № UA125220/2019/711833 та від 02.09.2019 № UA125220/2019/712536.

Умови поставки FCA, Incoterms®, 2010 означають, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця поставки - Arques, France. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заявленої митної вартості, окрім інвойсної вартості товару, було включено також витрати на транспортування товарів до місця їх ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування.

Так, судом встановлено, що позивачем до митної декларації від 15.07.2019 №UA125220/2019/709800 надано до оформлення інвойс від 10.07.2019 №7001466260, на підтвердження транспортних витрат - договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 27.12.2016 №ЛОГ-23, автотранспортну накладну від 10.07.2019, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.07.2019 №РТ-0001314, довідку щодо транспортних витрат №1461-27_2 від 15.07.2019.

На підтвердження витрат на страхування до оформлення надавалися Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019, страховий сертифікат №15139 від 12.07.2019.

В якості підтвердження надання зазначених документів до оформлення є відомості гр. 44 митної декларації від 15.07.2019 №UA125220/2019/709800.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до митної декларації від 20.08.2019 № UA125220/2019/711833 надано до оформлення інвойс від 14.08.2019 №7001471630, на підтвердження транспортних витрат - договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-152, автотранспортну накладну від 14.08.2019, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.08.2019 №289/6167, довідку щодо транспортних витрат №1461-28_1 від 20.08.2019.

На підтвердження витрат на страхування до оформлення надавалися Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019, страховий сертифікат №15873 від 16.08.2019.

В якості підтвердження надання зазначених документів до оформлення є відомості гр. 44 митної декларації від 20.08.2019 № UA125220/2019/711833.

Також позивачем до митної декларації від 02.09.2019 № UA125220/2019/712536 надано до оформлення інвойс від 26.08.2019 №7001472806, на підтвердження транспортних витрат - договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.11.2016 №ЛОГ-002, автотранспортну накладну від 26.08.2019, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.08.2019 №6933, довідку щодо транспортних витрат №1461-29_1 від 29.08.2019.

На підтвердження витрат на страхування до оформлення надавалися Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019, страховий сертифікат №16066 від 28.08.2019.

В якості підтвердження надання зазначених документів до оформлення є відомості гр. 44 митної декларації від 02.09.2019 № UA125220/2019/712536.

З огляду на те, що суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, може посилатись лише на підстави, які враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, суд, надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваних рішень, насамперед надаватиме оцінку зазначеним в оскаржуваних рішеннях підставам, якими відповідач керувався при прийнятті рішення про коригування митної вартості.

Так, суд не погоджується з доводами митного органу в оскаржуваних рішеннях про відсутність достовірних та об`єктивних відомостей на підтвердження числових значень такої складової митної вартості як витрати на транспортування товару.

Зокрема, позивач на підтвердження витрат на транспортування до кожної з трьох митних декларацій, за якими прийняті оскаржувані рішення, подав договір про надання транспортно-експедиторських послуг, автотранспортну накладну, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг та довідку щодо транспортних витрат.

На думку суду, зазначені документи є належним підтвердженням такої складової митної вартості як вартість витрат на транспортування товару.

Будь-яких зауважень щодо розбіжностей та/або ознак підробки в зазначених документах відповідач в оскаржуваних рішеннях не наводить.

Суд критично ставиться до тверджень митного органу в оскаржуваних рішеннях про відсутність доступу до заявленого у гр. 44 митної декларації договору перевезення.

Так, в гр. 44 поданих до оформлення митних декларацій біля коду документа 4301 проставлено символ «m» навпроти договору перевезення.

Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, при внесенні до графи відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ «m».

Відтак, митний орган був обізнаний як з фактом наявності укладеного договору про надання транспортно-експедиторських послуг, так і з його змістом.

Не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи доводи відповідача в оскаржуваному рішенні від 03.09.2019 №UA125000/2019/000525/2 щодо відсутності інформації про перевізника в наданій до оформлення автотранспортній накладній, оскільки в останній міститься штамп перевізника ТОВ «Агротеп», з яким у позивача укладено договір на надання транспортно-експедиторських послуг.

Щодо зауважень митного органу в оскаржуваних рішеннях про те, що ненадання Додатка №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів виключає підтвердження такої складової митної вартості як вартість витрат на страхування товару, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до кожного з трьох оформлень надавався Генеральний договір добровільного страхування вантажів та страховий сертифікат, який містить всі необхідні відомості про вартість страхування заявленого до оформлення товару. Судом встановлено, що зазначені сертифікати також містять інформацію щодо застрахованого вантажу; реквізитів інвойсу; виду та номеру транспортного засобу, вказаного в автотранспортній накладній, поданій до оформлення.

Також, суд не погоджується з доводами митного органу в оскаржуваних рішеннях щодо відсутності підтвердження розміру страхового тарифу, зазначеного в страхових сертифікатах. Зокрема, митний орган, обґрунтовуючи зазначену позицію, вказує на відсутність двостороннього погодження страхового тарифу, як це визначено умовами договорів страхування товару, з чим суд не погоджується.

Зокрема, відповідно до абз. другого та третього ст.10 Закону України «Про страхування», страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. При цьому, страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків.

Відтак, з огляду на положення ст. 10 Закону України «Про страхування» щодо встановлення страховиком страхового тарифу, додаткове погодження страхового тарифу страхувальником не є обов`язковим. Натомість, здійснення страхувальником оплати страхової суми на підставі розрахованого страховиком тарифу є свідченням прийняття пропозиції та погодження запропонованого страховиком розміру страхового тарифу, в розумінні ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України.

Щодо тверджень митного органу про те, що сума інвойсу у страхових сертифікатах відрізняється від заявленої у митній декларації суми, а курс валют для перерахунку євро у гривню відсутній.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з п. 3.2. Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 №101049808, в цілях розрахунку страхової суми за кожним окремим сертифікатом вартість товару за інвойсом переводиться у гривню за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату видачі інвойсу на цей товар, а не на дату оформлення конкретної митної декларації.

Відтак, це пояснює відмінність між сумою інвойсу (грн.), зазначеної в митній декларації та в страховому сертифікаті.

Щодо зазначення в прайс-листах та у комерційніх пропозиціях двох вартостей «standart price» та «full pallet price» та їх розшифровки суд зазначає таке.

ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» до митного оформлення було надано лист від постачальника №27022019 від 27.02.2019 щодо цін у прайс-листі. Зокрема, постачальник ARC FRANCE зазначив, що ціна у прайс-листі залежить від об`єму замовлення на кожну конкретну партію: за «повну палету» та за «неповну палету». В колонці інвойсів «Shipment Unit» (одиниця відвантаження) вказані такі одиниці відвантаження товарів - «PB8» та «CRN». На аркушах № 5 інвойсів міститься розшифрування одиниць відвантаження, а саме: «CRN» - картонні коробки (Carton), «PB8» - дерев`яна палета 80x120 (Wooden pallet 80x120).

Отже, митний орган на підставі поданих документів мав всі можливості для перевірки коректності застосування цін.

До того ж, судом з`ясовано, що листами від 20.08.2019 № 1404 та від 03.09.2019 № 1551 декларант ТОВ «Сільпо-Фуд» надав детальні пояснення аналогічного змісту щодо застосування цін в прайс-листі, але митним органом зазначені пояснення безпідставно не прийняті до уваги.

Відтак, на думку суду, надані позивачем до оформлення основні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З аналізу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на висунення письмової вимоги щодо надання додаткових документів виникає лише у вичерпному переліку випадків, зокрема, в разі, коли документи містять розбіжності, містять ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на те, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження розбіжності, зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях, у Київської митниці ДФС були відсутні підстави для висунення вимоги про надання позивачем додаткових документів в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

З цих підстав, суд не вважає за необхідне надавати оцінку тим розбіжностям, які відповідач зазначив в рішенні про коригування митної вартості щодо додатково наданих позивачем документів, зокрема, щодо наданих до оформлення експертним висновкам.

Отже, у даній справі суд встановив, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Твердження митного органу про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, декларант надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявились безпідставними, а вимоги про надання додаткових документів - незаконними.

У даній справі суд також не встановив існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, з наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Щодо джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями від 01.07.2019 №UA209200/2019/15335 та від 09.04.2019 №UA209200/2019/7956, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень, у них зазначено лише реквізити (дата, номер) вказаних митних декларацій та розрахунок для переведення вартості товару з дол. США в євро, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

З огляду на встановлені судом під час розгляду справи обставини, висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі використаних в якості джерела інформації декларацій є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваних рішень вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, позовні вимоги мають бути задоволені в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 5763,00 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями від 04.12.2019 №5588369, від 04.12.2019 №5588370, від 04.12.2019 №5588371 (а.с.2-4).

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на його користь підлягають понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 5763,00 грн.

Також 04.02.2020 через канцелярію до суду надійшло клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

В зазначеному клопотанні позивач зазначив, що докази понесення витрат будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

21.02.2020 через канцелярію до суду разом з уточненим клопотанням про відшкодування витрат на правову допомогу позивачем надано докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та від 22.12.2018 у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, представником позивача надано суду копії наступних документів: договору про надання юридичних послуг №03 від 11.05.2018, додатку №1 від 11.05.2018 до зазначеного Договору, письмового доручення про надання правової допомоги від 01.10.2019, акту наданих послуг від 17.02.2020 №20867047, а також платіжне доручення від 18.02.2020 №5744146.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України регулюються витрати на професійну правничу допомогу. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається зі змісту договору про надання юридичних послуг від 11.05.2018 №03, укладеного між ТОВ «Сільпо-Фуд» та Адвокатським об`єднанням «Джентіум» (надалі - Договір), сторонами погоджено перелік юридичних послуг, які надаватимуться в рамках зазначеного договору.

Згідно з п. 4.1. Договору, вартість послуг визначається залежно від обсягу послуг з урахуванням вартості години надання послуг юристами, залученими до надання послуг.

Зокрема, вартість години надання послуг адвокатами АО «Джентіум» згідно посад визначена додатком №1 від 11.05.2018, що міститься в матеріалах справи.

Загальна вартість послуг є сумою вартості всіх послуг, наданих на виконання цього Договору, вказаних в Актах наданих послуг (п. 4.2. Договору).

Предметом оскарження в даній справі є рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару від 16.07.2019 №UA125000/2019/000447/2, від 21.08.2019 №UA125000/2019/000493/2, від 03.09.2019 №UA125000/2019/000525/2.

Судом встановлено, що ТОВ «Сільпо-Фуд» доручило АО «Джентіум» на підставі відповідного письмового доручення від 01.10.2019 надати правову допомогу щодо оскарження в судовому порядку, в т.ч. рішень відповідача від 16.07.2019 №UA125000/2019/000447/2, від 21.08.2019 №UA125000/2019/000493/2, від 03.09.2019 №UA125000/2019/000525/2.

З матеріалів справи слідує, що виконавцем (представником позивача) було надано ТОВ «Сільпо-Фуд» правову допомогу у вигляді: аналізу доказів та правової позиції у справі, підготовки адміністративного позову на суму 6000, 00 грн. без ПДВ, підготовки клопотань та додаткових письмових пояснень у справі №320/6740/19 на суму 2000, 00 грн. без ПДВ. Всього надано послуг на суму 9600,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1600,00 грн.

Послуги надані в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту наданих послуг від 17.02.2020 №20867047.

ТОВ «Сільпо-Фуд» сплатило на рахунок АО «Джентіум» вартість послуг з надання правової допомоги у сумі 9600,00 грн., про що свідчить наявне у справі платіжне доручення №5744146 від 18.02.2020 із відміткою банку про його виконання.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, представником відповідача не були надані заперечення щодо співмірності та адекватності заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, а саме щодо кількості затрачених годин на складання та виготовлення позовної заяви та клопотань у справі.

Натомість, представник позивача у клопотанні від 19.02.2020 наводить доводи на підтвердження обґрунтованості вартості однієї години надання послуг АО «Джентіум», підкріплюючи це проведеним виданням «Юридична практика» дослідженням щодо погодинної ставки (дол. США/год.) партнера регіональної юридичної фірми.

Оцінюючи подані документи, якими адвокат обґрунтовує реальність надання послуг, суд приходить до висновку, що час, зазначений в наданому розрахунку понесених витрат на правову допомогу та акті виконаних робіт від 17.02.2020, на аналіз доказів та правової позиції, підготовку позовної заяви, клопотань у справі та додаткових письмових пояснень є співмірним із часом, який може бути витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними та обґрунтованими у сумі 9600,00 грн.

Відтак, на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 9600,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 16.07.2019 №UA125000/2019/000447/2, від 21.08.2019 №UA125000/2019/000493/2, від 03.09.2019 №UA125000/2019/000525/2.

3. Стягнути судовий збір у сумі 5763,00 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (ідентифікаційний код 40720198, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (ідентифікаційний код 40720198, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9600,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення - 16.04.2020.

Суддя Кушнова А.О.