Рішення № 88837783, 15.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2020 р. справа № 300/96/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Мула Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: військової частини А4604 Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А4324 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 28.09.2018 року та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 28.09.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1078 від 17.07.2003 року, не проведено з позивачем повного розрахунку при виключенні із списків військової частини щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 28.09.2018 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.16-17).

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року розгляд справи № 300/96/20 вирішено проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.39-40).

Судом, на підставі клопотань військової частини А4324 Міністерства оборони України від 04.02.2020 року за № 350/486/4/12 (а.с.20-21) та ОСОБА_1 від 24.02.2020 року (а.с.44-45), вирішено замінити у справі № 300/96/20 первісного відповідача - військову частину А4324 Міністерства оборони України на належного відповідача - військову частину А4604 Міністерства оборони України згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року (а.с.51-53).

Військова частина А4324 Міністерства оборони України та військова частина А4604 Міністерства оборони України скористались правом на подання відзиву на позовну заяву, які надійшли на адресу суду 13.02.2020 року (а.с.23-30) та 30.03.2020 року відповідно (а.с.63-71). Представники проти заявлених позовних вимог заперечили з підстав, наведених у відзивах, що містяться в матеріалах справи. Просили суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що військова частина є бюджетною організацією, яка підпорядкована Міністерству оборони України, як розпорядник бюджетних коштів проводить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом, а рішення про виплату та нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України не входять в межі повноважень командирів військових частини, оскільки це право надано Міністерству оборони України. Зазначили, що з березня 2018 року по день виключення позивача зі списків особового складу - 28.09.2018 року, право на виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 не набув, оскільки поріг індексації не перевищив 103-х відсотків. Крім цього, вказали, що Законом "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та Законом "Про Державний бюджет України на 2017 рік" виплата індексації не передбачалась.

17.02.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, а також уточнено період нарахування і виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.09.2018 року (а.с.33-37).

Відповідач правом на подання заперечення, у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, не скористався.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були належним чином повідомлений, клопотали суд про розгляд справи за їх відсутності (а.с.63-68, 74).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А4604 Міністерства оборони України. Вислуга років позивача у Збройних Силах становить: у календарному обчисленні - 23 роки 07 місяців, у пільговому обчисленні - 24 роки 05 місяців.

Як свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.11.2017 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.7).

На підставі наказу командира військової частини А4324 (по особовому складу) від 14.09.2018 року за № 49-РС, сержанта ОСОБА_1 , командира відділення радіолокаційного відділення радіолокаційного вузла військової частини А4604, звільнено у відставку відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "б" (за станом здоров`я) та направлено для зарахування на військовий облік до Івано-Франківського МВК м. Івано-Франківськ.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А4324 (по стройовій частині) від 28.09.2018 року за № 233 позивача з 28.09.2018 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.9).

У грошовому атестаті серії НОМЕР_3 від 10.10.2018 року не міститься відомостей про виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби (а.с.10).

На заяву ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби, відповідач, листом від 16.01.2020 року за № 350/486/300/1/100, повідомив, що військова частина А4604 є бюджетною організацією, підпорядкована Міністерству оборони України та, як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. Також у вказаному листі зазначено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" видатки на виплату індексації не передбачались у зв`язку з чим, керуючись роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України у військової частини А4604 немає змоги виплатити індексації грошового забезпечення за минулі періоди (а.с.8).

Згідно довідки за № 350/486/300/1/183, виданої 04.02.2020 року військовою частиною А4604 Міністерства оборони України, сержанту ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за 2015 рік виплачена в повному обсязі (а.с.29, 70).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статі 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з частиною 2 статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Як встановлено частиною 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У відповідності до статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України за № 1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, відповідно до пункту 2 якого, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За визначенням, наведеним у частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено під заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Вимоги щодо нарахування індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому дані правовідносини врегульовані положеннями частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті, у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 340/184/19.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за спірний період з 01.01.2016 року по 28.09.2018 року.

Щодо покликань відповідача на відсутність протягом 2016-2019 років фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення, суд вважає такі безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов`язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.

При цьому, доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, суд також не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

З огляду на викладене, враховуючи наявність правових підстав для отримання позивачем індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.09.2018 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до військової частини А4604 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 07869190, вул. Чорновола, 119А, м. Івано-Франківськ, 76000) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А4604 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 07869190, вул. Чорновола, 119А, м. Івано-Франківськ, 76000) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2018.

Зобов`язати військову частину А4604 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 07869190, вул. Чорновола, 119А, м. Івано-Франківськ, 76000) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, строк на апеляційне оскарження рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.

Рішення складене в повному обсязі 21 квітня 2020 р.