Рішення № 88837692, 21.04.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2020 року справа № 1140/2384/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, вимоги і рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, вимоги щодо сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - внесок) і рішення про застосування штрафних санкцій стосовно внеску від 26 червня і 23 липня 2018 року, якими: - збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 3500,05 грн. та накладено штрафну санкцію у сумі 875,01 грн. (податкове повідомлення-рішення);

- збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 42000,60 грн. та накладено штрафну санкцію у сумі 10500,15 грн. (податкове повідомлення-рішення);

- зобов`язано сплатити недоїмку з внеску у сумі 46161,07 грн. (вимога);

- застосовано штрафну санкцію стосовно несвоєчасної сплати внеску у сумі 6264,38 грн. (рішення);

- повідомлено про обов`язок сплатити податковий борг з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 57842,51 грн. (у тому числі пеня у сумі 5439,37 грн.) (податкова вимога);

- повідомлено про обов`язок сплатити податковий борг з військового збору у сумі 4495,71 грн. (у тому числі пеня у сумі 453,28 грн.) (податкова вимога) (Том 1 а.с.4-11, Том 2 а.с.68).

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав вимоги позову.

Пояснив, що позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність у виді перевезення вантажу, не завищував витрати.

Стверджував, що до витрат включав вартість палива, яке витрачалось на перевезення вантажів транспортними засобами у році його придбання, та витрати на утримання автомобілів.

Зазначив, що на початку кожного звітного періоду ФОП ОСОБА_1 позичав у сина, який також займається вантажними перевезеннями на законних підставах, паливо, котре повертав після здійснення перевезень.

Управління заперечило стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.211-215).

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивач упродовж періодів, які перевірялись, завищив витрати, включивши до них витрати, котрі не пов`язані з провадженням господарської діяльності, та витрати на утримання основних засобів подвійного призначення.

Ухвалою суду від 13 лютого 2020 року замінено первісного відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Управління 2) його правонаступником - Управлінням (Том 2 а.с.169-170).

Ухвалою суду від 10 квітня 2020 року прийнято рішення про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження (Том 2 а.с.193-194).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, позивач здійснює підприємницьку діяльність у виді перевезень вантажу, використовуючи транспортні засоби, які належать на праві власності.

Перебуває на загальній системі оподаткування.

У період з 23 травня по 06 червня 2018 року Управління 2 провело планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства та сплати внеску за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року (Том 1 а.с.18-58).

13 червня 2018 року податкові інспектори склали акт перевірки, в якому зазначили виявлені порушення.

Ревізори зробили висновок, що позивач завищив витрати у 2016 році на 81394,64 грн., а у 2017 році - 151842,04 грн. (Том 2 а.с.74-75).

Перша сума складається з двох доданків: 4474,77 грн. і 76919,87 грн.

Друга сума складається з двох доданків: 16506,03 грн. і 135336,01 грн.

Завищення витрат у 2016 році складається з вартості двох видів палива, яке не використане у тому ж звітному періоді у господарській діяльності.

Завищення витрат у 2017 році складається з вартості двох видів палива, яке не використане у тому ж звітному періоді у господарській діяльності, та витрат на утримання основних засобів подвійного призначення, котрими є вантажні транспортні засоби.

ФОП ОСОБА_1 використовував 5 транспортних засобів (Том 2 а.с.181-192).

Ревізори встановили, що останнім днем надання послуг з перевезення у 2016 та 2017 роках стало 11 серпня (Том 2 а.с.74-75).

Ревізори визнали завищення витрат в частині вартості палива, яке придбано після 11 серпня у 2016 та 2017 років.

Ревізори визнали, що витрати на утримання 5 транспортних засобів є витратами на утримання основних засобів подвійного призначення, які відповідно до приписів статті 177 ПК України не можуть включатися до витрат підприємців.

Керівник Управління 2 погодився з висновками ревізорів та прийняв податкові повідомлення-рішення, податкову вимогу, вимогу щодо сплати недоїмки з внеску і рішення про застосування штрафних санкцій стосовно внеску від 26 червня і 23 липня 2018 року, якими:

- збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 3500,05 грн. та накладено штрафну санкцію у сумі 875,01 грн. (податкове повідомлення-рішення);

- збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 42000,60 грн. та накладено штрафну санкцію у сумі 10500,15 грн. (податкове повідомлення-рішення);

- зобов`язано сплатити недоїмку з внеску у сумі 46161,07 грн. (вимога);

- застосовано штрафну санкцію стосовно несвоєчасної сплати внеску у сумі 6264,38 грн. (рішення);

- повідомлено про обов`язок сплатити податковий борг з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 57842,51 грн. (у тому числі пеня у сумі 5439,37 грн.) (податкова вимога);

- повідомлено про обов`язок сплатити податковий борг з військового збору у сумі 4495,71 грн. (у тому числі пеня у сумі 453,28 грн.) (податкова вимога) (Том 1 а.с.61-62, 68, 69, 204).

Юридична оцінка, встановлених судом, фактів і обставин справи.

Що стосується завищення витрат у 2016 та 2017 роках стосовно вартості палива, яке придбане після 11 серпня, то суд зазначає наступне.

Під час перевірки ФОП ОСОБА_1 надав усі документи бухгалтерського та податкового обліку, які відображали придбання палива, котре використано під час перевезень вантажу, що мали місце до 11 серпня 2016 та 2017 років.

Податкові ревізори не заперечували здійснення перевезень.

Отже, визнали, що використано і паливо у цей період.

Позивач пояснив, що на початках сезону перевезення позичав паливо у сина - ФОП ОСОБА_2 , який також надає такі ж послуги.

Так, 20 травня 2016 року укладено договір позики палива (Том 2 а.с.91-92).

Паливо придбано і повернуто 29 грудня 2016 року (Том 2 а.с.93).

26 січня 2017 року укладено договір позики палива (Том 2 а.с.95-96).

30 листопада 2017 року паливо придбано і повернуто (Том 2 а.с.97).

Факт придбання палива після 11 серпня 2016 та 2017 років визнають ревізори.

ОСОБА_1 пояснив, що паливо, яке придбано після 11 серпня 2016 та 2017 років, поверталось ФОП ОСОБА_2 на підставі договорів позики.

Судом допитано, як свідка, ОСОБА_2 .

Свідок підтвердив пояснення батька та зазначив, що на базі, де зберігаються транспортні засоби, містяться три ємності: об`ємом 5 т. (2 ємності) та 1,5 т.

Під час перевірки податкові ревізори не направляли запит до позивача щодо надання документів, які підтверджують придбання палива стосовно здійснення перевезень до 11 серпня.

Отже, позивач надав їх, бо якби не надав, то у ревізора виникли би питання щодо реальності перевезень.

Тому, проаналізувавши усі обставини суд зробив висновок, що мала місце позика палива, яке використано у господарській діяльності поточних звітних періодів.

Придбане паливо після 11 серпня 2016 і 2017 років повернуто ОСОБА_2 в рахунок позики палива у тих же роках, яке використано у господарській діяльності кожного звітного періоду.

Таким чином, суд зробив висновок про правомірність включення ФОП ОСОБА_1 у 2016 та 2017 роках до витрат вартості палива, яке придбане після 11 серпня та повернуто ФОП ОСОБА_2 .

Що стосується включення витрат на утримання основних засобів подвійного призначення, котрими є вантажні автомобілі, до витрат 2017 року, то суд зазначає наступне.

Перш за все, вантажні автомобілі, які позивач використовував у господарській діяльності, належать йому на праві власності.

Отже, міг використовувати і для особистих цілей, що властиво кожній фізичній особі.

Приписами підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України (набрали чинності з 01 січня 2017 року) встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.

Приписами підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до основних засобів подвійного призначення відносяться земельні ділянки, легкові і вантажні автомобілі, об`єкти житлової нерухомості.

Приймаючи такі зміни до ПК України, законодавець переслідував легітимну мету, оскільки прагнув виключити з витрат підприємців витрати на утримання майна, яке може використовуватись і в особистих цілях.

Це обумовлено тим, що особа несе їх (витрати) незалежно від здійснення підприємницької діяльності.

Для прикладу, легковим автомобілем може користуватися сім`я підприємця, вантажний автомобіль перевозить будівельні матеріали для зведення власного житла, у квартирі, в якій проживає сім`я підприємця, знаходиться і офісне приміщення.

Враховуючи мету внесення змін до закону, перелік та призначення майна, яке віднесено до подвійного призначення, вид платника податків, тільки стосовно котрого і діють такі правила, суд зробив висновок, що під поняттям «подвійне призначення» треба розуміти можливість використання згаданих засобів у господарській діяльності і приватному житті фізичної особи.

Якщо буквально прочитати згадані норми права, то можна зробити висновок, що позивач не мав права включати до витрат кошти на утримання 5 вантажних автомобілів, оскільки міг використовувати їх і для особистих цілей.

Однак виникає питання: чи достатньо фізичній особі для задоволення потреб використовувати один вантажний автомобіль?

Суд зробив висновок, що цілком достатньо, навіть, якщо припустити, що будувала власне житло.

Тому поняття «основний засіб подвійного призначення» в частині вантажного автомобіля треба розуміти (обмежувати) лише як один транспортний засіб.

Якщо підприємець використовує у господарській діяльності декілька вантажних автомобілів, то решта транспортних засобів не є засобами подвійного призначення.

Таке тлумачення норми права обумовлено законами формальної логіки, які є його (права) основою.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що ФОП ОСОБА_1 не мав права включати до витрат кошти на утримання одного з п`яти вантажних автомобілів.

Позивач надав розрахунки щодо понесених витрат на утримання кожного транспортного засобу (Том 2 а.с.181-192).

Перед судом постало питання: яку суму коштів виключити з витрат (найбільшу чи найменшу)?

Відповідь на запитання дає припис пункту 21 статті 56 ПК України.

Цією нормою права встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, суд має дати відповідь, яка найбільш краща для платника податків.

Тому, суд визнає, що ФОП ОСОБА_1 завищив витрати, включивши до них кошти на утримання вантажного автомобіля, які є самими меншими, оскільки така сума становитиме заниження доходу.

Нею є сума у 11475,22 грн. (Том 2 а.с.185-186).

З цієї суми податковий орган мав визначати грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, військового збору та недоїмки з внеску.

Позивач визнав правильність (відсоткове співвідношення) застосування штрафу з податку, збору та внеску.

Грошове зобов`язання з податку на доходи від підприємницької діяльності складає 2065,54 грн. (11475,22 х 0,18), а штрафна санкція - 516,39 грн. (2065,54 х 0,25).

Грошове зобов`язання з військового збору становить 172,13 грн. (11475,22 х 0,015), а штрафна санкція - 43 грн. (172,13 х 0,25).

Недоїмка зі сплати внеску складає 2524,55 грн. (11475,22 х 0,22).

Штрафна санкція за несвоєчасну сплату внеску становить 252,46 грн. (2524,55 х 0,1).

Отже, позов в частині оскарження податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату внеску та рішення про застосування штрафу зі сплати внеску належить задовільнити частково, скасувавши сплату грошових зобов`язань в частині, яка перевищують суми, розрахунки котрих зробив суд.

Що стосується податкової вимоги, то суд зазначає наступне.

Податковий орган не надав на вимогу суду розрахунку і пояснень щодо підстав нарахування пені з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та військового збору.

Тому суд позбавлений можливості зробити висновок, що пеня нарахована за податковими повідомленнями-рішеннями, які оскаржив позивач.

Водночас суд не може перевірити і правильність її обчислення.

Отже, суд скасовує податкову вимогу в частині обов`язку сплатити пеню з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та військового збору.

Приписами підпункту 60.1.5 пункту 60.1 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Приписами пункту 60.4 ПК України передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Таким чином, немає потреби скасовувати податкову вимогу в частині визначення грошового зобов`язання (основний платіж та штраф) з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності і військового збору, так як суд скасував податкові повідомлення-рішення частково, а у податкового органу після набрання рішенням законної сили виникне обов`язок прийняти нову податкову вимогу.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про часткове задоволення позову.

Сторони не понесли судових витрат.

Суд розподіляє судові витрати за правилами приписів статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 26 червня 2018 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 3500,05 грн. та накладено штрафну санкцію в сумі 875,01 грн., в частині грошового зобов`язання - 3327,92 грн. та штрафу - 832,01 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 26 червня 2018 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 42000,60 грн. та накладено штрафну санкцію в сумі 10500,15 грн., в частині грошового зобов`язання - 39935,06 грн. та штрафу - 9983,76 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 26 червня 2018 року, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов`язано сплати борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 46161,07 грн., в частині недоїмки - 43636,52 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 26 червня 2018 року, яким на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 6264,38 грн., в частині штрафу - 6011,92 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 23 липня 2018 року в частині, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов`язано сплати пеню з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та військового збору.

В іншій частині позову відмовити у задоволенні.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей