Рішення № 88837490, 21.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/483/20

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черноліхова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Коростенського міського центру зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними накази Коростенського міського центру зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості від 06 вересня 2019 року № НТ190906 і № 0652NAK-76-19;

- зобов`язати відповідача провести нарахування і виплату компенсації єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих безробітних громадян відповідно до Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що має право на відшкодування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих безробітних громадян, однак Коростенський міський центр зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості відмовив їй у зв`язку із спливом річного строку, протягом якого можливе таке відшкодування. Таку відмову відповідача ОСОБА_1 вважає протиправною, тому звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

13 лютого 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить адміністративний позов залишити без задоволення. Вказує, що позивач дійсно зверталася 15 січня та 06 лютого 2019 року із заявами на отримання компенсації за працевлаштованих безробітних ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . За результатами розгляду вказаних заяв позивачу відмовлено у виплаті такої компенсації через наявність у неї боргу по єдиному внеску за грудень 2018 року у сумі 3177, 64 грн. За таких обставин, порушень у діях спеціалістів Коростенського міського центру зайнятості не вбачається.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що позивач 06 грудня 2018 року працевлаштувала безробітних осіб, направлених Коростенським МЦЗ, на нові робочі місця продавцями продовольчих товарів, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а 28 грудня 2018 року - ОСОБА_2 .

15 січня та 06 лютого 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала до Коростенського міського центру зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості заяви та додатки до них для вирішення питання щодо проведення компенсації фактичних витрат на сплату єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих із центру зайнятості осіб.

Наказом № НТ130319 від 19 березня 2019 року позивачу відмовлено у компенсації фактичних витрат у розмірі ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як роботодавцю, який працевлаштував безробітного, у зв`язку із наявністю за грудень 2018 року заборгованості у сумі 3177,64 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Коростенського міського центру зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості, позивач оскаржувала його до Житомирського окружного адміністративного суду.

Рішенням від 08 серпня 2019 року по справі № 240/8213/19 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ Коростенського міського центру зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості №НТ190319 від 19 березня 2019 року. Зобов`язано Коростенський міський центр зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості повторно розглянути заяви позивача від 15 січня 2019 року та від 06 лютого 2019 року з урахуванням встановлених судом обставин. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем повторно розглянуто заяви позивача від 15 січня 2019 року і від 06 лютого 2019 року та прийнято оспорювані в цій справі рішення від 06 вересня 2019 року про відмову у виплаті їй компенсації фактичних витрат у розмірі ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Підставою такої відмови є сплив строку для прийняття рішення про виплату компенсації та невирішення судом питання по суті.

Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернулася із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначаються Законом України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI із змінами і доповненнями (далі - Закон № 5067).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 5067, роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону (крім тих, які визначені пунктом 7 частини першої статті 14), та яким надано статус безробітного, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2013 року № 347 затверджений Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який визначає механізм виплати компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштування осіб, яким надано статус безробітного, на нові робочі місця (далі - Порядок № 347).

У пункті 2 Порядку №347 визначено, що у цьому Порядку термін "компенсація" означає відшкодування роботодавцю фактичних витрат нарахованого відповідно до статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиного внеску, сплаченого за працевлаштованого за направленням центру зайнятості державної служби зайнятості (далі - центр зайнятості) на нове робоче місце зареєстрованого безробітного за місяць, за який такий внесок сплачений.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 347, роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом двох місяців з дня працевлаштування центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком.

На підставі поданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості, даних органів доходів і зборів щодо відсутності у роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску, інформації органів Пенсійного фонду України про працевлаштування особи на нове робоче місце та відсутність у роботодавця заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом центр зайнятості приймає протягом п`яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю. Обмін зазначеними даними здійснюється в порядку взаємного обміну інформацією.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 347, компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №5067, зазначена в частині першій цієї статті компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:

1) має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

2) визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.

Аналогічний перелік підстав для відмови у виплаті компенсації також зазначений у пункті 6 Порядку № 347.

Із змісту наведених правових норм слідує, що роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце за направленням центру зайнятості, має право на компенсацію протягом року щомісяця фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, починаючи з місяця такого працевлаштування. Компенсація не виплачується виключно у двох випадках: у разі наявності у роботодавця заборгованості зі сплати ЄСВ і визнання його банкрутом.

Судовим рішенням у справі № 240/8213/19 встановлено відсутність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за грудень 2018 року, посилаючись на наявність якої відповідач відмовив позивачу у виплаті компенсації при її зверненні із заявами від 15 січня та 06 лютого 2019 року. Вказане судове рішення набрало законної сили і, згідно з частиною 4 статті 78 КАС України, встановлені ним обставини додатковому доказуванню у даній справі не підлягають.

Доказів наявності у позивача будь-якої іншої заборгованості чи визнання її банкрутом матеріали справи не містять. За таких обставин, відсутні підстави для відмови фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у виплаті компенсації.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ні норми Закону №5067, ні Порядку № 347 не передбачають таку підставу для відмови у виплаті компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як сплив строку для прийняття рішення про виплату компенсації.

З врахуванням викладеного, суд вважає протиправними накази Коростенського міського центру зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості від 06 вересня 2019 року № НТ190906 і № 0652NAK-76-19 про відмову позивачу у виплаті компенсації фактичних витрат у розмірі ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Коростенським міським центром зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості не доведено правомірність своїх наказів від 06 вересня 2019 року № НТ190906 і № 0652NAK-76-19 та наявність обгрунтованих підстав для відмови позивачу у виплаті зазначеної компенсації.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними і скасування вказаних наказів відповідача та зобов`язання його нарахувати і виплатити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 компенсацію єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих безробітних громадян, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Коростенського міського центру зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості (вул. Ольгинська, 3, м. Коростень, Житомирська область,11501, код ЄДРПОУ 22050056) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати накази Коростенського міського центру зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості від 06 вересня 2019 року № НТ190906 і № 0652NAK-76-19.

Зобов`язати Коростенський міський центр зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості нарахувати і виплатити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 компенсацію єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих безробітних громадян, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2013 року N 347.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов