Рішення № 88837222, 21.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року Справа № 160/1900/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо припинення виплати раніше призначеної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області відновити нарахування та виплату допомоги при народженні дитини з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року;

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо припинення виплати раніше призначеної допомоги по догляду за дитиною до трьох років починаючи з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, а також з 01.03.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області відновити нарахування та виплату раніше призначеної допомоги по догляду за дитиною до трьох років починаючи з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, а також з 01.03.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2;

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо припинення нарахування та виплати раніше призначеної допомоги на дітей одиноким матерям з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, а також починаючи з 01.03.2015 року;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області відновити нарахування та виплату раніше призначеної допомоги на дітей одиноким матерям з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, а також починаючи з 01.03.2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 18.03.2020 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ народила доньку ОСОБА_2 , після народження якої отримувала до 01 липня 2014 року допомогу при народженні дитини, допомогу по догляду за дитиною до трьох років та допомогу на дітей одиноким матерям. 09.12.2014 року вона була взята на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання АДРЕСА_1 та рішеннями Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 14.02.2015 року їй було продовжено виплату соціальних допомог за фактичним місцем проживання, а саме: допомоги при народженні дитини - з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року - 800,83 грн., допомоги по догляду за дитиною до Зх років - з 01.01.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 - 130,00 грн., допомоги на дітей одиноким матерям - з 01.12.2014 року - 11.12.2018 року - 309,60 грн., з ІНФОРМАЦІЯ_3 по 31.12.2030 року в сумі 385,80 грн. Проте, з 01.03.2015 року, відповідно до розпорядження від 26.02.2015 року, виплати допомоги були призупинені. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду з даним позовом за захиситом своїх порушених прав та інтересів.

13.02.2020 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що 09.12.2014 позивача взято на облік як особу, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.10.2014 року № 1706-УП за фактичним місцем проживання АДРЕСА_1 . У зв`язку з надходженням інформації з Піщанської сільської ради (лист від 25.02.2015 № 97/02-24) про встановлення факту не проживання ОСОБА_1 за адресою вказаною в заяві про взяття на облік для осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції ( АДРЕСА_1 ) управління призупинило виплати призначених державних допомог до з`ясування факту нового місця проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 . В грудні 2014 року ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа, звернулася за поновленням виплати державних допомог при народженні дитини та допомоги на дітей одиноким матерям. Після отримання електронних справ соціальних допомог з ДП «Інформаційно - обчислювального центру Мінсоцполітики України», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» заявниці було продовжено виплату соціальних допомог за фактичним місцем проживання. Також зазначив, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII пунктом 7 були внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», а саме, розділ IV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» був виключений із переліку допомог. Зміни набули чинності з 01.07.2014 року. Розглядати виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку немає законних підстав.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту громадянина України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину - доньку ОСОБА_2 , про що 25 грудня 2012 року за № 1441 Артемівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області складено відповідний актовий запис.

09.12.2014 року ОСОБА_1 була взята на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання АДРЕСА_1 .

Рішеннями Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 14.02.2015 року ОСОБА_1 продовжено виплату соціальних допомог за фактичним місцем проживання, а саме:

- допомоги при народженні дитини - з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року - 800,83 грн.,

- допомоги по догляду за дитиною до Зх років - з 01.01.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 - 130,00 грн.,

- допомоги на дітей одиноким матерям - з 01.12.2014 року - 11.12.2018 року - 309,60 грн., з ІНФОРМАЦІЯ_3 по 31.12.2030 року в сумі 385,80 грн.

Проте, з 01.03.2015 року, відповідно до розпорядження від 26.02.2015 року, у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання, виплати допомоги ОСОБА_1 були призупинені.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обгрунтованості припинення виплат позивачу раніше призначених соціальних допомог, а саме при народженні дитини, по догляду за дитиною до трьох років та на дітей одиноким матерям.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 1 даного Закону, порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини; допомога при усиновленні дитини; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини надається одному із батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно із частинами 1-3 статті 11 Закону, допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Допомога при народженні дитини, яка народилася після 08.04.2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов`язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв`язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними окупованої території.

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706- VII. Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, призначення або відновлення належних соціальних допомог. Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-УІІ), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Також, відповідно до пункту 13 Порядку № 1751, виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір`ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Перелік підстав припинення виплати допомоги при народженні дитини, визначений ч. 8 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та Порядком №1751, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Також, як свідчить аналіз положень Порядку №1751, припинення виплати допомоги при народженні дитини, можливе лише за умови прийняття органом з питань соціального захисту населення відповідного рішення з підстав, визначених Порядком № 1751 та Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Таким чином, скасування дії довідки внутрішньо-переміщеної особи, відсутність за фактичним місцем проживання, зміна місця проживання тощо не визначені законами як підстави для припинення виплати допомоги при народженні дитини.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Таким чином, держава зобов`язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», не є законом, а тому цей підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Крім того, відповідно до ст. З Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що припиняючи виплату позивачу допомоги при народженні дитини за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання такої допомоги.

З огляду на викладене, припинення з 01.07.2014 року виплати позивачу раніше призначеної допомоги при народженні дитини є протиправним.

Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо припинення виплати раніше призначеної допомоги по догляду за дитиною до трьох років починаючи з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, а також з 01.03.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати відновити нарахування та виплату раніше призначеної допомоги по догляду за дитиною до трьох років починаючи з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, а також з 01.03.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні та постанови Кабінету Міністрів України №208 від 25.06.2014 року Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми з 01 липня 2014 року призупинено виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для всіх одержувачів допомоги.

Згідно положень Закону № 2811-XII поняття «допомога по догляду за дитиною до трьох років» станом на теперішній час не вживається, водночас допомога при народженні дитини є таким видом допомоги, який відповідно до ст. 12 цього Закону виплачується протягом 36 місяців, тобто 3 роки.

Отже, вищевказаний вид допомоги виключений з переліку видів державної допомоги сім`ям з дітьми на підставі Закону №1166-VІІ від 27.03.2014 року, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо припинення нарахування та виплати раніше призначеної допомоги на дітей одиноким матерям з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, а також починаючи з 01.03.2015 року, та зобов`язати відновити нарахування та виплату раніше призначеної допомоги на дітей одиноким матерям, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 14.02.2015 року позивачу було призначено допомогу на дітей одиноким матерям - з 01.12.2014 року - 11.12.2018 року в сумі 309,60 грн., з ІНФОРМАЦІЯ_3 по 31.12.2030 року в сумі 385,80 грн.

Виходячи зі змісту Закону № 2811-ХІІ та пункту 36 Порядку № 1751, та враховуючи наявність рішення Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14.02.2015 року, виплату допомоги на дітей одиноким матерям, держава гарантувала до досягнення дитиною 18-річного віку.

Статтею 18-4 Закону № 2811-ХІІ встановлено умови, за яких виплата допомоги на дітей одиноким матерям припиняється або призупиняється.

Так, виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі:

- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

- позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду;

- скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;

- реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку;

- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом;

- смерті дитини;

- смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі:

- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

- тимчасового працевлаштування дитини.

У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Наявності жодної з підстав для припинення чи призупинення виплати такої допомоги, передбачених статтею 18-4 Закону № 2811-ХІІ та пунктом 36 Порядку № 1751 відповідачем не наведено, що свідчить про безпідставність припинення виплати такої допомоги органом соціального захисту за попереднім місцем обліку.

Відповідно до п. 55 Порядку № 1751 допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий з моменту призначення час, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку. призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім`ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

Таким чином, скасування дії довідки внутрішньо-переміщеної особи, відсутність за фактичним місцем проживання, зміна місця проживання тощо не визначені законами як підстави для припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям.

Щодо доводів відповідача про зміну законодавчого регулювання питань призначення та виплати допомоги на дітей одиноким матерям з 01.01.2016 року, суд зазначає, що дійсно з 01.01.2016 року змінилося правове регулювання призначення та виплати допомоги на дітей одиноким матерям. Разом з тим, зміни стосуються того, що не стало гарантованого мінімуму розміру цієї допомоги, розмір визначається виключно від сукупного доходу сім`ї, яка претендує на допомогу, за попередні шість місяців.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що припиняючи виплату позивачу допомоги на дітей одиноким матерям за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання такої допомоги.

З огляду на викладене, припинення з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, а також з 01.03.2015 року виплати позивачу раніше призначеної допомоги на дітей одиноким матерям є протиправним.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що в рамках даного адміністративного спору належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування розпорядження Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 26.02.2015 року, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та скасувати вказане розпорядження.

За таких обставин позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року склав 2 102,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, при поданні до адміністративного суду відповідної позовної заяви позивач мала сплатити 840,80 грн. (2 102,00 х 0,4).

Отже, судовий збір, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області становить 840,80 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 12, код ЄДРПОУ 25914439) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 26 лютого 2015 року, яким ОСОБА_1 призупинені виплати допомоги.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо припинення виплати раніше призначеної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області відновити нарахування та виплату допомоги при народженні дитини з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо припинення нарахування та виплати раніше призначеної допомоги на дітей одиноким матерям з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, а також починаючи з 01.03.2015 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області відновити нарахування та виплату раніше призначеної допомоги на дітей одиноким матерям з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, а також починаючи з 01.03.2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд.12, код ЄДРПОУ 25914439) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець