Рішення № 88837195, 17.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/874/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови їй у виплаті допомоги на поховання чоловіка - ОСОБА_2 , у двомісячному розмірі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував її чоловік на момент смерті;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити їй допомогу на поховання чоловіка - ОСОБА_2 у двомісячному розмірі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував її чоловік на момент смерті.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що у зв`язку зі смертю свого чоловіка - ОСОБА_2 , який був суддею у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про виплату допомоги на поховання, надавши при цьому всі необхідні документи. Однак, відповідач відмовив у виплаті такої у зв`язку з тим, що відповідно до п. 7 ст. 150 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та рішення Ради суддів України від 16.09.2016 №62, яким затверджено Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, виплата допомоги на поховання суддів у відставці, які перебували на обліку, як отримувачі довічного грошового утримання та померли, здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України.

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/874/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі 11 лютого 2020 року було надіслано на адресу місцезнаходження Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду, ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 14 лютого 2020 року (а.с.35).

Ухвалою від 12 лютого 2020 року у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було витребувано належним чином завірені копії документів, які слугували підставою для прийняття рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання її чоловіка - ОСОБА_2 , а також довідку про розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке ОСОБА_2 отримував на момент смерті.

Витребувані судом документи надійшли до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 24 лютого 2020 року (а.с.39-45).

27 лютого 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог. Свою позицію аргументував тим, що норми статті 53 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» передбачають виплату допомоги на поховання особам, що здійснили поховання пенсіонера. Натомість, ОСОБА_2 на момент смерті мав статус судді у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання. З огляду на що, відповідач вважає, що ОСОБА_1 не має права на отримання виплатити допомоги на поховання чоловіка у двомісячному розмірі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, відповідач зазначив, відповідно до п. 7 ст. 150 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Порядку компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, затвердженого рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 №62, виплата допомоги на поховання суддів у відставці, які отримували довічне грошове утримання, здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України. З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с.56-58).

05 березня 2020 року відділом документального забезпечення суду була зареєстрована відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій ОСОБА_1 зазначила, що за приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України, а тому посилання відповідача на рішення Ради суддів України від 16.09.2016 №62 є безпідставним (а.с.67-72).

Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 06 жовтня 1974 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.13).

Із наявного у матеріалах справи свідоцтва про смерть від 29.11.2019 серії НОМЕР_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.14).

При цьому, за життя ОСОБА_2 був суддею у відставці та отримував в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (а.с.12).

У зв`язку зі смертю свого чоловіка ОСОБА_2 , позивач 03 грудня 2019 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про виплату їй допомоги на поховання (а.с.18).

Розглянувши зазначену заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало Кашаповій Людмилі Михайлівні лист від 17.12.2019 №К-5629, К-5633, в якому з посиланням на п. 7 ст. 150 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та на Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, затверджений рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 №62, повідомило, що допомога на поховання померлих суддів у відставці, які перебували на обліку як одержувачі довічного грошового утримання судді у відставці, органами Пенсійного фонду не виплачується, оскільки витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів у відставці здійснюються безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації або компенсуються цими органами виколнавцю волевиявлення померлого (а.с.20).

Вважаючи таку відмову протиправною, а своє право на отримання допомоги на поховання порушеним, ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Предметом спірних правовідносин є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у виплаті допомоги на поховання померлого судді у відставці, який за життя отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 5 Закону №1058-IV).

Частинами 1 - 3 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Крім того, у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду.

До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Відповідно до статті 53 Закону №1058-IV у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Таким чином, положення ст. 53 Закону №1058-IV передбачає право особи, яка здійснила поховання пенсіонера, на отримання від органу Пенсійного фонду України допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що під вжитим у даному законі терміном "пенсіонер" слід розуміти особу, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або членів її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

При цьому, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом, а довічною пенсією (ануїтет) - пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім`ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону №1058-IV).

Водночас з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 на момент смерті мав статус судді у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості (рішення від 03.06.2013 р. №3-рп/2013, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008).

Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, в т ому числі й статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці визначено в Законі України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону №1402-VIII суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Незалежність судді забезпечується, зокрема: окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; правом судді на відставку (п. 7, 8, 11 ч.5 ст. 48 Закону №1402-VIII).

Нормами ч. 1 та 2 ст. 142 Закону №1402-VIII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Натомість, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII).

Згідно з ч. 5 ст. 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вказане свідчить на користь висновку, що чинним законодавством суддям у відставці надано особливий статус, в порівнянні з іншими особами, що отримують пенсію за нормами Закону №1058-IV, що передбачає особливий порядок його правового регулювання та матеріального забезпечення, та є гарантією конституційно встановленого принципу незалежності судді.

В ході розгляду справи судом безспірно встановлено, що ОСОБА_2 на момент смерті отримував щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а не пенсію на умовах, визначених Законом №1058-IV.

В свою чергу, механізм компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, визначено Порядком компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, затвердженим рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 №62 (далі - Порядок №62).

Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку №62 передбачено, що витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого.

Відповідно до п. 5 Розділу ІІІ Порядку №62 якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання може здійснюватися чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Згідно з п. 6 Розділу ІІІ Порядку для здійснення компенсації особа, яка здійснила поховання, надає заяву про компенсацію понесених витрат та доданих до неї оригіналів документів, згідно з якими було проведено оплату послуг, визначених у розділі II цього Порядку.

Компенсація здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду (п. 7 розділу IV Порядку).

Вищезазначні положення кореспондуються з нормами частиною 7 статті 150 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік.

При цьому, згідно п. 2 ч. 3 ст. 148 Закону №1402-VIII, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду, здійснює Державна судова адміністрація України.

Вказане свідчить на користь висновку, що законодавцем для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці, які отримували щомісячне довічне грошове утримання, встановлено інші соціальні гарантії та інший порядок отримання допомоги на поховання, ніж той, що передбачений в ст. 53 Закону №1058-IV для пенсіонерів, які отримують пенсію на умовах зазначеного закону.

Крім того, суд звертає увагу позивача, на те що до 20 березня 2017 року Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008 р. (в редакції від 26.03.2013 р.) передбачав можливість виплати органом Пенсійного фонду України допомоги на поховання особи, яка одержувала щомісячне довічне утримання, у розмірі двомісячного щомісячного довічного утримання, яке склалося на момент смерті (п.п. 4.10-4.13 Розділу ІV Порядку). Однак, постановою правління Пенсійного фонду України №5-1 від 20.03.2017 до зазначеного порядку були внесені зміни шляхом виключення п.п.4.10-4.13 Розділу ІV.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не має права на отримання відповідно до ст. 53 Закону №1058-IV допомоги на поховання свого чоловіка ОСОБА_2 , який на момент смерті отримував щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а тому вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у виплаті їй такої допомоги є правомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем під час розгляду справи доведено та підтверджено наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів правомірність відмови у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання її чоловіка - судді у відставці ОСОБА_2 .

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Встановлений строк на апеляційне оскарження відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя І.Е.Черняхович