Рішення № 88837167, 21.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року Справа № 932/16408/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчини певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від 18.02.2020, просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у невиконанні рішення суду по справі №2а-3948/2011 від 21.04.2011 року та невиплаті відповідно до вказаного рішення суду ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 71 062, 21 грн.;

- зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити безспірне списання з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 71 062,21 (сімдесят одна тисяча шістдесят дві грн. 21 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області всупереч вимог законодавства України не виконується повністю постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2а-3948/2011 від 21.04.2011, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області лише здійснило перерахунок суми, що підлягає виплаті, в розмірі 71 062,21 грн., однак рішення суду в частині виплати належної інваліду І групи суми Пенсійний фонд не здійснює, чим порушує права та законні інтереси позивача.

05.11.2019 ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу №932/16408/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчини певні дії було передано за територіальною підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2020 адміністративну справу №932/16408/19 було передано на розгляд судді Захарчук-Борисенко Н.В.

Ухвалою суду від 03.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху із встановленим строком для усунення її недоліків.

18.02.2020 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2020 було усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.02.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

16.03.2020 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В обгрунтування своєї правової позиції представника відповідача-1 зазначив, що на виконання постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2011 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 у справі № 2а-3948/11 управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (з 01.04.2016 правонаступник - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську; з 01.02.2018 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 30 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період, нараховано 71 062, 21 грн.

Отже, представник відповідача-1 вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було виконано рішення суду згідно чинного законодавства та в міру своєї компетенції.

23.03.2020 до суду від представника Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній зазначив, що не має можливості надати будь-які пояснення щодо спірних правовідносин, оскільки не є суб`єктом, що контролює надходження до бюджету у даному конкретному випадку та вважає, що вимога позивача щодо зобов`язання виконання безспірного списання з Державної казначейської служби України ж необгрунтованою та такою, що призведе до незаконного списання коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2а-3948/2011 від 21.04.2011 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, а саме: зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотриману відповідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" державну пенсію для інвалідів 1 групи, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі не нижче 10 мінімальних пенсій за віком, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 30 вересня 2010 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотриману відповідно ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам І групи в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 30 вересня 2010 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська - залишено без задоволення, а постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2011 року - без змін.

Листом управління Пенсійного фонду України в Бабашкінському районі м. Дніпропетровська від 14.06.2013 № О-116 «Щодо розрахунку пенсії» на виконання постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі № 2а-3948/11 управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 30 вересня 2010 року з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період. Також проведено перерахунок та здійснено нарахування недоотриманої відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 30.09.2010 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.

В Листі управління Пенсійного фонду України в Бабашкінському районі м. Дніпропетровська від 14.06.2013 № О-116 «Щодо розрахунку пенсії» зазначено, що дана виплата в сумі 71 062,21 грн. буде здійснена додатковими відомостями при надходженні грошових коштів на рахунки управління.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» шляхом об`єднання управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська та управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська 01 квітня 2016 року створено Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі.

Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» всі територіальні об`єднані управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому, особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені приписами статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», частиною першою якої визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

На виконання вказаних положень Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (надалі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (пункт 3 Порядку №845).

При цьому, органи Казначейства, у тому числі, вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку (підпункт 2 пункту 4 Порядку №845).

Приписами пунктів 24 та 25 Порядку №845 визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

У силу пункту 31 Порядку №845, у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Якщо у боржника недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.

Боржник зобов`язаний протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органові Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.

Отже, як вбачається з наведених законодавчих положень, Казначейство вживає встановлені законодавством заходи, які будуть спрямовані на виконання судового рішення, а боржник, у свою чергу, зобов`язаний повідомити Казначейство про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.

Між тим, у даному випадку, у матеріалах справи не міститься доказів про вжиття відповідачем-1 встановлених законодавством заходів, які були б спрямовані на виконання судового рішення, зокрема, вимоги про необхідність вжиття заходів для встановлення асигнувань або здійснення інших дій для виплати позивачу заборгованості.

Згідно з пунктом 47 Порядку №845, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей (пункт 48 Порядку №845).

Станом на момент розгляду даної справи, відповідачами не надано доказів щодо вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду та перерахування на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 71 062,21 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що оскільки постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2011 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 у справі № 2а-3948/11 не виконані, доводи викладені у відзивах на позов, є необґрунтованими.

Разом з тим, обов`язковість судових рішень гарантується статтею 124 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини.

Аналогічний правовий підхід викладено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції», в якому Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

У контексті вищезазначеного, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 (№ 67534/01).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 (№ 60750/00).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» від 26.04.2005 (№ 29439/02).

Таким чином, суд наголошує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 у справі №К/800/27980/15 (ЄДРСР №54755146) та від 06.11.2015 у справі №К/800/30313/15 (ЄДРСР №46564810).

Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у невиконанні рішення суду по справі №2а-3948/2011 від 21.04.2011 року та невиплаті відповідно до вказаного рішення суду ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 71 062,21 грн. є протиправною, а тому слід зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити безспірне списання з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 71 062,21 (сімдесят одна тисяча шістдесят дві грн. 21 коп.).

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 90 КАС України).

Суд акцентує увагу на тому, що ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень не надали до суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення викладені у відзиві на позов та не вчинили всіх необхідних дій, спрямованих на забезпечення виконання судового рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат у справі судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 139, 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчини певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у невиплаті відповідно до рішення суду по справі № 2а-3948/2011 від 21.04.2011 року ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 71 062, 21 грн.

Зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити безспірне списання з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 71 062,21 (сімдесят одна тисяча шістдесят дві грн. 21 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко