Рішення № 88836915, 21.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року Справа № 160/805/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовною заявою до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач, митниця), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000117/2, прийняте 26.09.2019 року Запорізькою митницею ДФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.09.19 до Запорізької митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту придбаного ним у Німеччині автомобіля «Mercedes-Benz Е 220» (2015 р.в., кузов № НОМЕР_1 , показник одометра - 221 000 км) подана митна декларація № UA112080/2019/026906 із зазначенням митної вартості на рівні 9 000 євро. Запорізькою митницею ДФС прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 26.09.19 № UA112080/2019/000117/2 (далі - Рішення), за яким митна вартість автомобіля скоригована в сторону збільшення з 9 000 євро до 15 500 євро та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного. Зауважив, що в Рішенні відсутнє посилання щодо виявлення хоча б однієї з 5 обставин, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів із застосуванням ч.3 та ч.4 ст. 53 Митного кодексу України. Позивач вважає, що посилання на ст.368 глави 53 розділу XII Митного кодексу України є необґрунтованим, так як глава 53 розділу XII Митного кодексу України регулює питання оподаткування товарів безпосередньо в пункті пропуску через митний кордон України та не містить в собі жодного згадування терміну «митна вартість». Зауважив, що Рішення містить інформацію про те, що відповідач взяв за основу вартість з веб-порталу www.autoscout24.com.ua, тобто, вказує на пряме порушення відповідачем процедури обрання джерела цінової інформації. Рішення не містить відомостей щодо того, яким чином відбувається наповнення даних вказаного веб-порталу, чому саме вказаний веб-портал використаний відповідачем під час визначення митної вартості, які саме числові значення складових митної вартості товарів на території України враховуються під час наповнення даних веб-порталу, чи враховує вказаний веб-портал фактичний фізичний стан автомобіля (пробіг, пошкодження, проведення відновлювального ремонту, наслідки експлуатації тощо). Також позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги послідовності застосування методів визначення митної вартості, а також вимог п. 2 ч. 2 cт. 55 Митного кодексу України у системному зв`язку із положеннями ст. 33 Митного кодексу України. Зауважив, що Рішення взагалі не містить посилання на те, що відповідач звертався до наявної в митного органу інформації, що міститься в АСМО «Інспектор», та що така інформація призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, хоча це прямо передбачено п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

Позовна заява не відповідала вимогам ст.ст.160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 24.01.2020 року була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 12.02.2020 р. вх.№10064/20.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року відкрито провадження по вказаній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

25.03.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з доводами позивача та в задоволенні позовних вимог просить відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару у митниці виникли сумніви щодо достовірності фактичної вартості заявленого до митного оформлення товару та відповідно до ст. 53 МКУ є підстави вважати, що надані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: у рахунку від 18.09.2019 № 2019/265 зазначено умови сплати за товар «Ваг erhalten» (готівкою), та всупереч вимогам ч.1 ст.368 МКУ, платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі) до митного оформлення не надавались. У органу доходів і зборів наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару на рівні 15500 Євро/шт., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару та є підставою вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Зауважив, що митний брокер відмовився від надання документів, які підтверджують митну вартість, в повному обсязі, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53, ч. 1 ст. 368 МКУ та не скористався своїм правом довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до оформлення товарів, передбаченим ч. 3 ст. 368 МКУ. На момент декларування імпортованого товару, неподання до митного органу документів про оплату є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 МКУ, оскільки оплата товару позивачем мала бути вже здійснена. Окрім того, AutoScout24 є найбільшим онлайн-ринком автомобілів в Європі, тому відповідач вважає, що ним правомірно використано наявну інформацію при прийнятті оскаржуваного рішення, враховуючи, що декларантом не підтверджено заявлену митну вартість. Отже, за результатами проведеного контролю, перевіривши документи, надані до митного контролю та митного оформлення, в т.ч. і на підставі наявних відомостей, згідно із законодавством, митну вартість товару було скориговано. На підставі викладеного, прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 26.09.2019 №UA112080/2019/000117/2 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, а відтак, позовна вимога, щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - безпідставною.

07 квітня 2020 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

13 квітня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на віздив.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , придбав у Німеччині автомобіль «Mercedes-Benz Е 220» (2015 р.в., кузов № НОМЕР_1 ).

25.09.2019 митним брокером ФОП ОСОБА_2 (далі - брокер) до митного контролю та митного оформлення придбаного позивачем автомобіля було надіслано засобами електронного зв`язку електронну митну декларацію, якій було присвоєно номер UA112080/2019/026906: «Автомобіль легковий, що був у використанні як таксі, призначений головним чином для перевезення людей на дорогах загального використання - 1 шт. - марка MERCEDES-BENZ; модель Е 220 BLUETEC; - колісна формула 4x2; - номер кузова НОМЕР_1 ; - загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; - тип двигуна - дизель: - робочий об`єм циліндрів 2143 см3; - календарний рік виготовлення - 2015; - модельний рік виготовлення - 2015. Дата першої реєстрації 02.09.2015. Не містить у своєму складі передавачів або передавачів та приймачів.»

Брокером митну вартість товару заявлено за основним методом визначення митної вартості на рівні - 9000 EUR/шт.

До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з вищезазначеною ЕМД було надіслано скановані копії наступних документів:

- Рахунок-фактура (інвойс) від 18.09.2019 № 2019/265;

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 22.09.2019 № UA205010/2019/444072;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.09.2019 № НОМЕР_3;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.09.2019 № SU-K-0-262/19-00274;

- Договір про надання послуг митного брокера б/н від 20.09.2019;

- Довідка від 24.09.2019 № С 2019/523;

- Інформація пробігу від 18.09.2019;

- Декларація країни відправлення від 19.09.2019 № MRN 19DE715214146766E2;

- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № НОМЕР_5 від 23.09.2019;

- Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 07.07.2017 № НОМЕР_6;

- Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 07.12.1999 № НОМЕР_4.

Того ж дня брокером було надіслано засобами електронного зв`язку повідомлення, де зазначено: «Бажаю надати митному органу додаткові документи відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 255 МКУ», проставлено прізвище з ініціалами, підпис та печатку, що підтверджується матеріалами справи, проте інші документи до митниці не надсилались, доказів протилежного до суду не надано.

Митному брокеру було направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів та повідомлено, що відповідно до ч. 3 ст.368 МКУ декларант вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до митного оформлення товарів. Відповідно до положень ч. 3 ст. 53 МКУ протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також, враховуючи норми ч. 6 ст. 53 МКУ брокера було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару та зазначено, що відповідно до ч.3 ст. 368 МКУ декларант вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до оформлення товарів.

26.09.2019 брокером було надіслано засобами електронного зв`язку повідомлення, де зазначено: «Додаткові документи протягом 10 днів додаватися не будуть», проставлено прізвище з ініціалами, підпис та печатку, що підтверджується матеріалами справи.

26.09.2019 Запорізькою митницею ДФС прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2019/000117/2 (далі - Рішення), за яким митна вартість автомобіля скоригована в сторону збільшення з 9 000 євро до 15 500 євро та в якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів за ЕМД №UA112080/2019/026906 від 25.09.2019 митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2019/00703 від 26.09.2019.

Товар випущено у вільний обіг за ЕМД від 26.09.2019 № UA112080/2019/027118 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару від 26.09.2019 №UA112080/2019/000117/2. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МК України.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000117/2, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачене Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Так, статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини 4 статті 53 цього Кодексу у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому ч.5 ст.53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Частиною 3 ст.368 МК України визначено, що особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно підрозділу цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.2ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до статті 59 Митного кодексу України, якою встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом фіскальної служби вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, і таке інше.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що митну вартість товару, заявлену позивачем у декларації, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення 2-ґ резервний метод, коригування митної вартості було здійснено згідно з положеннями ст.64 МКУ та воно ґрунтується на інформації щодо митної вартості транспортного засобу, з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, року випуску, об`єму, потужності, пробігу тощо отриманої з мережі Інтернет (www.autoscout24.com.ua) на рівні 15500 Євро/шт.

В Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA112080/2019/000117/2 від 26.09.2019 року та повідомленні №2 до ЕМД від 25.09.2019 року, митниця зазначила про наступні виявлені під час митного оформлення товарів розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування.

Відповідно до ч.1 ст.368 МКУ для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. У рахунку від 18.09.2019 № 2019/265 зазначено умови сплати за товар «Ваг erhalten» (готівкою), та всупереч вимогам ч. 1 ст. 368 Кодексу, платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі) до митного оформлення не надавались.

У органу доходів і зборів наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару на рівні 15500 Євро/шт., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару та є підставою вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь- яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Вищезазначене ставить під сумнів, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Брокера було повідомлено, що враховуючи вищезазначене, відповідно до ч.3 ст.368 МКУ декларант вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до митного оформлення товарів. Відповідно до положень ч.3 ст. 53 МКУ протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також, враховуючи норми ч.6 ст. 53 МКУ брокера було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару та зазначено, що відповідно до ч.3 ст. 368 МКУ декларант вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до оформлення товарів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 26.09.2019 брокером було надіслано засобами електронного зв`язку повідомлення, де зазначено: «Додаткові документи протягом 10 днів додаватися не будуть», проставлено прізвище з ініціалами, підпис та печатку, додаткові документи надані не були.

Отже, брокер відмовився від надання документів, які підтверджують митну вартість, в повному обсязі, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53, ч.1 ст. 368 МКУ та не скористався своїм правом довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до оформлення товарів, передбаченим ч.3 ст.368 МКУ.

З аналізу норм чинного законодавства та з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо виявленої під час митного контролю та оформлення транспортного засобу позивача неповноти поданих на підтвердження митної вартості документів, що унеможливило митне оформлення задекларованого товару за основним методом і стало підставою для здійснення коригування, з огляду на наступне.

Частинами 2, 3 ст. 53 МКУ чітко визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких серед іншого є: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено) та інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Як зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 368 МКУ для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

На момент декларування імпортованого товару, неподання до митного органу вищезазначених документів є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 МКУ, оскільки оплата товару позивачем мала бути вже здійснена, що не заперечується позивачем.

Проте, під час подання ЕМД та на вимогу митниці надати документи для підтвердження заявленої митної вартості, митним брокером не надано документів на виконання вимог ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 МКУ.

Суд вважає, що неподання платіжного доручення у випадках, коли платіж за товар мав бути здійснений до моменту його ввезення до митної території України, є підставою для твердження про неповноту поданих на підтвердження митної вартості документів, а відтак і для коригування заявленої митної вартості.

Аналіз митного законодавства свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 804/1416/16, від 14.05.2019 у справі № 804/16334/15, від 11.06.2019 у справі № 804/7761/15.

Отже, саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, такими платіжними документами можуть бути касові або товарні чеки, ярлики, інші документи, які містять відомості щодо вартості товару, який ввозиться на територію України та використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню.

Нормами чинного законодавства не передбачено інших способів узгодження митної вартості товару митницею з декларантом, ніж витребування додаткових документів або надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Оскільки декларантом не було надано додаткові документи на вимогу митниці, які б підтверджували заявлену митну вартість, не було доведено достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості, у митниці не було можливості упевнитися у правильності заявленої декларантом митної вартості товару.

З матеріалів справи встановлено, що у митниці під час митного контролю та оформлення автомобіля була наявна інформація щодо митної вартості транспортного засобу, з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, року випуску, об`єму, потужності, пробігу тощо відповідно до інформації отриманої з мережі Інтернет (www.autoscout24.com.ua) на рівні 15500 Євро/шт., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів заявленої декларантом. Витяг з мережі Інтернет (www.autoscout24.com.ua) щодо вартості аналогічних транспортних засобів було надано до суду.

26.09.2019 відповідно до ч. 5, 6 ст. 55, ч. 4 ст. 57 МКУ митницею з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості було проведено процедуру консультації з декларантом, здійснено обмін наявною у кожного з них інформацією, що підтверджується повідомленнями митниці та брокера, де проставлено ним власноручно дату, прізвище з ініціалами, підпис, печатку.

Частиною 4 статті 368 МК України передбачено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею було прийнято рішення про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 3 ст. 58 МКУ).

Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не могли бути прийняті у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст.ст. 59, 60 МКУ.

Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не могли бути прийняті у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості відповідно до вимог ст.ст. 62, 63 МКУ.

У зв`язку з викладеним, митна вартість товару, що імпортується, визначалась із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами и положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), відповідно до положень ст. 64 МКУ.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МКУ була використана наявна в митниці інформація щодо вартості задекларованого транспортного засобу з розрахунку 15500 Євро/шт. (відповідно до інформації отриманої з мережі Інтернет (www.autoscout24.com.ua).

Слід зазначити, що відповідно до положень розділів III, XI Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-VI (далі - Кодекс), Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.07.2015 №684, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за №1021/27466 (далі - Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків), та Керівництва з контролю митної вартості Всесвітньої митної організації, розроблено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС

від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).

Методичними рекомендаціями (п. 2 Розділу 2) визначено дії посадових осіб при роботі з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, шляхом:

2.1. Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості.

2.2. Перевірка документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування.

2.3. Перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо).

2.4. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

2.5. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

2.6. Перевірки наявності взаємозв`язку продавця та покупця.

2.7. Перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу.

2.8. Перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій.

2.9. Перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження.

2.10. Перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну.

2.11. Перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів.

2.12. Перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

2.13. Перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що й оцінювані товари за результатами спрацювання критерію автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

2.14. Перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу.

Відповідно до Розділу 5 Методичних рекомендацій, передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:

- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;

- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;

- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;

- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- інформація отримана з мережі Інтернет.

Таким чином, суд вважає, що митницею відповідно до норм чинного законодавства, правомірно використано наявну інформацію при прийнятті оскаржуваного рішення, враховуючи, що декларантом не підтверджено заявлену митну вартість транспортного засобу.

Слід зазначити, наданий до митного оформлення рахунок - це документ, що надається продавцем покупцю та містить перелік товарів і послуг, їх кількість та кошти, за які продавець має намір продати, а покупець - сплатити за товар (чи послуги). Вказаний рахунок не є документом, який би свідчив про фактичну сплату коштів.

Проте, відповідні платіжні або розрахункові документи, що підтверджують факт сплати є обов`язковими та є визначальними для митної вартості товару (в даному випадку транспортного засобу).

Придбання позивачем автомобіля здійснено у юридичної особи AiM CARS GmbH (Німеччина), а не у фізичної особи, що підтверджується наданим до митного оформлення рахунком. Отже, доводи позивача про те, що не може бути платіжного документа, оскільки оплата за транспортний засіб проведена за готівку, є сумнівними, а відтак підприємство мало надати покупцю документ на підтвердження отримання готівкових коштів від покупця (або виписати покупцю квитанцію про оплату або інший документ на підтвердження отримання готівкових коштів).

Розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

Розрахунковий документ - це документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі- продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівкові формі (застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані надавати покупцю товарів (послуг) чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передачу коштів та передання права власності від продавця до покупця.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, надана до митного оформлення декларація країни відправлення не містить цінової інформації щодо транспортного засобу.

Отже, надані до митного оформлення товару документи, крім рахунку, не містили інформацію щодо вартості товару.

Наведені обставини, на думку суду, є достатніми для коригування митної вартості товару та прийняття рішення про коригування митної вартості товару від 26.09.2019 №UA112080/2019/000117/2 із застосуванням другорядного методу № 2ґ (резервний).

Слід зазначити, що в електронних повідомленнях та в гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості митницею повно та обґрунтовано зазначено: обставини прийняття Рішення (у тому числі які відомості не містяться в документах), перелік документів які необхідно надати для підтвердження митної вартості товару, чому заявлена митна вартість не може бути визнана, джерела інформації, що використовувалися для визначення митної вартості товарів, послідовність застосування методів визначення митної вартості після проведення процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом згідно вимог ч. 4 ст. 57 МК України.

Також, в гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості митницею зазначено про права декларанта, що у відповідності до ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ (п. 2 ч. 3 ст. 52 МКУ);- оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (п. 4 ч. 3 ст. 52 МКУ).

Отже, рішення про коригування митної вартості товару від 26.09.2019 №UA112080/2019/000117/2 є обґрунтованим та прийнятим за наявності визначених законодавством підстав.

Твердження позивача щодо необґрунтованого посилання митниці на норми ст. 368 МКУ, оскільки, на думку позивача, вони регулюють питання оподаткування товарів безпосередньо в пункті пропуску через митний кордон України та не містять в собі жодного згадування терміну митна вартість, є безпідставним та довільним трактуванням норм МКУ.

Відповідно до ст. 368 МКУ для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Таким чином, норми ст. 368 МКУ є спеціальними нормами, що застосовуються для громадян, та які кореспондуються з загальними нормами щодо митної вартості.

Отже, доводи позивача про неможливість застосування до спірних правовідносинах ст. 368 МКУ, недотримання відповідачем послідовності дій, встановленої ст.53 МКУ, порушення відповідачем вимоги послідовності застосування методів визначення митної вартості, а також порушення вимог cт. 55 МКУ у системному зв`язку із положеннями ст.33 МКУ, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті.

З огляду на неповноту поданих на підтвердження митної вартості документів, у митниці були обґрунтовані підстави для сумніву в правильності зазначення митної вартості товару, а тому з урахуванням встановлених в цій справі обставин, зокрема щодо ненадання позивачем додатково витребуваних документів, та правового регулювання спірних правовідносин є підстави для висновку, що за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, останній мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту).

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000117/2 від 26.09.2019 року Запорізька митниця ДФС діяла на підставі та у межах наданих їй повноважень, рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000117/2 від 26.09.2019 року. В свою чергу доводи відповідача позивачем не спростовані.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Відповідно до приписів статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, датою ухвалення судового рішення є 18 квітня 2020 року (- субота вихідний день). При цьому 19 квітня 2020 року - неділя вихідний день, 20 квітня 2020 року також вихідний, в зв`язку зі святом Великодня.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З урахуванням викладеного справа розглянута 21.04.2020 р.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Запорізької митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39477764, вул. Сергія Синенка, 12, м. Запоріжжя, 69041) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2020 р.

Суддя О.М. Неклеса