Ухвала суду № 88836806, 21.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

м. Вінниця

21 квітня 2020 р. Справа № 120/609/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про застосування строків позової давності у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання дій протиправними щодо невиплати грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно у розмірі 70105,51 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

10.03.2020 року представником відповідача подано клопотання про застосування строків позової давності у справі № 120/609/20-а, з підстав пропуску позивачем строку встановленого частиною 5 статті 122 КАС України. Так, відповідач вважає, що для звернення позивача до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вирішуючи подане клопотання, суд враховує наступне.

Віднесення справ стосовно невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно до юрисдикції адміністративних судів робить актуальним питання про строки звернення до суду за захистом цього права, оскільки фактично спір стосується відновлення майнового стану у зв`язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби.

Суд вказує, що предмет спору в зазначеній категорії справ належать до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов`язане зі звільненням з публічної служби.

Як свідчать матеріали справи, наказом командира військової частини 3008 Національної гвардії України № 150 від 10.07.2019 року ОСОБА_1 виключено із списків військової частини.

05.07.2019 року позивач звернулася із рапортом до командира військової частини 3008 Національної гвардії України на виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

10.07.2019 року позивачеві було надано довідку № 63 "Про вартість речового майна, що належить до видачі молодшому лейтенанту ОСОБА_1 " на загальну суму 70105,51 грн. При цьому, до суду позивач звернулася лише 17.02.2020 року.

Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Суд враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Так, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.

Для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на такого строку.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У позовній заяві позивач зазначає, що частиною 2 статті 233 КЗпП України, яка є спеціальною нормою, встановлює, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Отже право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Відтак варто зазначити, що відповідно до статей 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

До таких гарантій належить і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно. Однак ця компенсація не входить до складу грошового забезпечення та носить одноразовий характер.

Тому, доводи позивача в частині застосування до вказаних правовідносин положення КЗпП України не беруться судом до уваги, оскільки даний спір полягає саме в проходженні публічної служби, зокрема отримання компенсації за неотримане речове майно при звільненні.

В свою чергу, у відповідності до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Однак, враховуючи специфіку публічно - правових спорів, для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, то суд вважає достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.07.2019 справа №821/2/18.

Також, Верховний Суд в своїх постановах від 22.01.2020 справа №620/1982/19 та від 04.12.2019 справа №815/2681/17 зазначав, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії (спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби) застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Також варто зазначити, що позивачем також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих причин, що перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у строки, встановлені частиною 2 статті 122 КАС України.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом в межах даних правовідносин.

Відповідно до вимог частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, підстави пропуску цього строку, вказані позивачем у своїй заяві суд не визнає поважними, відтак позов підлягає залишенню без розгляду.

Суд роз`яснює, що відповідно до частини 4 статті 238 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статтями 123, 240, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача - задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статті 256 КАС України.

Суддя Мультян Марина Бондівна