Рішення № 8883372, 23.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.10 р.                     Справа № 10/232                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Приходько І. В.;

при секретарі судового засідання – Давидовській Т. В.;

за участю представники сторін:

від позивача – Сандулеєва Г. В. – довіреність;

від відповідач – Василенко А. В. - довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовною заявою відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка.

до відповідача – Підприємства Микитинської виправної колонії № 87 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м. Горлівка,

про стягнення 84277,81грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач - відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка, з позовом до відповідача - Підприємства Микитинської виправної колонії № 87 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м. Горлівка, про стягнення заборгованості за період вересень-листопад 2009р. в сумі 80 000,00грн., інфляційних в сумі 1020,00грн., 3% річних в сумі 415,89грн. та пеню в сумі 2841,92грн. за додатковою угодою №114-Г від 21.06.2007р. до договору №85 від 04.02.2003р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №85 від 04.02.2003р. та додаткові угоди до нього; додаткову угоду №114-Г від 21.06.2007р. про реструктуризацію та погашення боргу до договору № 85 від 04.02.2003р., розрахунок заборгованості, невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

Представник відповідача у судовому засіданні та відзиві проти позову заперечував з підстав нарахування пені у зв’язку з встановленим рішенням господарського суду Донецької області від 04.12.2008р. по справі №34/116 фактом неправомірності її нарахування за додатковою угодою №114-Г від 21.06.2007р. Крім того, відповідач посилався на те, що позивач просить стягнути заборгованість за період з вересня 2009р. по листопад 2009р., проте заборгованість виникла за 2000р., тобто ще до укладення договору №85 від 04.02.2003р.

17.03.2010р. позивач надав до суду заяву №03юр-783/10 від 10.03.2010р. про збільшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за період вересень 2009р. - лютий 2010р. в сумі 383072,44грн., інфляційні в сумі 3577,26грн., 3% річних в сумі 1475,92грн. та пеню в сумі 2841,92грн. за додатковою угодою №114-Г від 21.06.2007р. до договору №85 від 04.02.2003р.

Уточнення прийняті судом як такі, що відповідають положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача змінені позовні вимоги не визнав з підстав, що викладені у відзиві.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії №85 від 04.02.2003р. (далі – Договір), згідно з яким постачальник (позивач) зобов’язався продавати електричну енергію, а споживач (відповідач) зобов’язався оплачувати електроенергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 9.5 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня поточного року (тобто до 31.12.2003р.) та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Додатковими угодами до Договору строк його дії було продовжено до 01.10.2009р. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Згідно умов Договору (п.п. 2.1.1, 2.2.3), постачальник зобов’язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару, а споживач зобов’язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”.

Відповідно до п.3 Додатку 5 до Договору оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів. Якщо на 5 день після отримання рахунку не надійде оплата, то на 7 день постачальник має право припинити електропостачання.

Як убачається з наданих позивачем документів позивачем здійснювалось постачання підприємству відповідача електричної енергії згідно з умовами Договору. Вказані обставини відповідач у судових засіданнях не спростовував.

21.06.2007р. між сторонами була укладена Додаткову угоду №114-Г про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до Договору (далі – Угода).

Згідно умов Угоди (п.п. 1.1, 2.2), боржник зобов’язався погашати заборгованість в сумі 799550,02грн. протягом тридцяти трьох місяців починаючи з 22.06.2007р. до 20.03.2010р. за графіком.

Як убачається зі змісту Додаткової угоди № 114-7 в суми заборгованості. Яка утворилась у відповідача за спожиту електричну енергію, увішала заборгованість за період з 1999 р. по 2004 р.

Вказана Додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена печатками.

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Пунктом 3 Додатку №5 до Договору сторони передбачили, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна виковуватись протягом не більше 5-ти календарних днів.

Згідно умов Угоди (п. 2.2), боржник зобов’язався за період з 20.07.2007р. по 20.03.2010р. погасити 799550,02грн. боргу за спожиту активну електроенергію та екологічну складову щомісячно до 20-го числа поточного місяця.

Як убачається з наданих позивачем документів відповідачем не в повному обсязі було сплачено суму боргу за умовами Угоди, у зв’язку з чим за період вересень 2009р. - лютий 2010р. утворилась заборгованість в сумі 383072,44грн., про що відповідач по суті не заперечував.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов’язані встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок несвоєчасної оплати боргу за Угодою за період вересень 2009р. - лютий 2010р. утворилась заборгованість в сумі 383072,44грн., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем по суті не заперечується.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 383072,44грн. за Угодою підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

З огляду на правильне нарахування, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в сумі 3577,26грн. та 3% річних в сумі 1475,92грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2841,92грн. за прострочення платежів за Угодою, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення пені, позивач посилався на п.4.2.1 договору №85, який передбачає, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2. –2.2.3 цього Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1% за кожний нень прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Дослідив позовні вимоги позивача в цій частині, суд вважає, що вони є юридично неспроможними виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Положеннями ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З аналізу вищевказаних норм можна зробити висновок, що обов’язковою умовою виникнення права у кредитора щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення господарського зобов’язання є передбачення вказаної санкції умовами договору з встановленням її розміру.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення реструктуризованого боргу відповідно до додаткової угоди №114-Г від 21.06.2007р., якою не було встановлено розміру та порядку здійснення розрахунків при умові прострочки оплати реструктуризованого боргу.

Вказаний факт також встановлений у рішенні господарського суду Донецької області від 04.12.2008р. по справі №34/116 за позовом відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка до відповідача - Підприємства Микитинської виправної колонії № 87 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м. Горлівка, про стягнення заборгованості у розмірі 24000,00грн., суми інфляції у розмірі 621,00грн., 3% річних у розмірі 135,54грн., та пені у розмірі 969,65грн., яке оскаржено не було та на час розгляду даної справи набуло законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже суд приходить до висновку, що сторонами відповідальності за порушення строків оплати реструктуризованого боргу умовами Угоди передбачено не було, а тому права у позивача щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені немає.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в цієї частині не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статей 11, 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Частково задовольнити позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка до відповідача - Підприємства Микитинської виправної колонії № 87 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м. Горлівка, про стягнення заборгованості за період вересень 2009р. - лютий 2010р. в сумі 383072,44грн., інфляційних в сумі 3577,26грн., 3% річних в сумі 1475,92грн. та пені в сумі 2841,92грн. за додатковою угодою №114-Г від 21.06.2007р. до договору №85 від 04.02.2003р.

2. Стягнути з Підприємства Микитинської виправної колонії № 87 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (84635, м. Горлівка, Донецька область, вул. Живописна,1, ЗКПО 08679907) на користь відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00130903, №260303021296 в ОПЕРВ філії –Донецьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106) заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 383072,44грн.

3. Стягнути з Підприємства Микитинської виправної колонії № 87 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (84635, м. Горлівка, Донецька область, вул. Живописна,1, ЗКПО 08679907) на користь відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00130903, №26000051801678 в ФКБ Приватбанк Дон.РУ, МФО 335496) індекс інфляції в сумі 3577,26грн. та 3% річних в сумі 1475,92грн.

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка заявлених до Підприємства Микитинської виправної колонії № 87 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м. Горлівка про стягнення пені в сумі 2841,92грн.

5. Стягнути з Підприємства Микитинської виправної колонії № 87 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (84635, м. Горлівка, Донецька область, вул. Живописна,1, ЗКПО 08679907) на користь відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00130903, №26000051801678 в ФКБ Приватбанк Дон.РУ, МФО 335496) витрати по сплаті державного мита в сумі 3922,71грн. та витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,30грн.

Видати накази після вступу рішення у законну силу.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 29.03.2010р.

Суддя