Рішення № 8883192, 08.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.10 р.                     Справа № 38/23                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд” м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” м.Вугледар, Донецька область

про стягнення 118757,36

за участю

представників сторін:

від позивача: Кожухар Т.І.- за дов. №12-01/1 від 12.01.2010р.

від відповідача: Чепіжко І.В.- за дов. №477 від 01.03.2010р.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” м.Вугледар, Донецька область про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №ПР145 від 03.02.2009р. у розмірі 97 520,46грн., пені у розмірі 11 798,69грн., 3% річних у розмірі 1 995,88грн. та інфляційних у розмірі 4 743,93грн., а всього 116 058,96грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № ПР145 від 03.02.2009р. специфікацію від 03.02.2009р. до договору, накладну №022727 від 27.02.2009р., акт прийому-передачі від 27.02.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

24.02.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/864 від 19.02.2010р., з якого вбачається, що станом на 19.02.2010р. Державне підприємство “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” м.Вугледар, Донецька область значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 34032208) та розташоване за адресою: 85670, Донецька область, м.Вугледар. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та долучений до матеріалів справи.

17.03.2010р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву №318/2 від 10.03.2010р. в якому повідомив суду, що позовні вимоги визнає у частині стягнення боргу у сумі 97 520,46грн., 3% річних у сумі 1 995,88грн., інфляційні збитки у сумі 4 743,93грн., а в частині стягнення пені визнає частково у сумі 10 359,88грн., оскільки розмір подвійної облікової ставки НБУ з 15.06.2009р. встановлений у розмірі 11% річних, а з 12.08.2009р. встановлений у розмірі 10,25% річних.

Відзив судом розглянутий та долучений до матеріалів справи.

Позивач 01.04.2010р. надав заяву про зміну позовних вимог №145-2/03/10 від 22.03.2010р., в якій уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 97520, 46грн., пеню у розміру 10478,83грн., 3% річних у розмірі 2468,80грн., інфляційні у розмірі 8289,27грн., а всього 118 757,36грн. Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

Відповідач у судовому засіданні 01.04.2010р. надав усні пояснення на заяву позивача про зміну позовних вимог №145-2/03/10 від 22.03.2010р.

Позивач 08.04.2010р. підтримав уточнені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 97520, 46грн., пеню у розміру 10478,83грн., 3% річних у розмірі 2468,80грн., інфляційні у розмірі 8289,27грн., а всього 118 757,36грн. Крім того, позивач надав суду довідку про зарахування державного мита у доход Державного бюджету.

Відповідач 08.04.2010р. надав відзив на заяву позивача про зміну позовних вимог №145-2/03/10 від 22.03.2010р., в якому змінені позовні вимоги визнає. Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд” (за договором – продавець, далі – позивач) та Державним підприємством “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” ( за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №ПР145, згідно п.1.1 якого, продавець зобов’язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити відповідно до умов діючого договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки і умови поставки продукції зазначені в Специфікаціях, що є невід’ємною частиною цього договору.

Специфікацією на поставку продукції від 03.02.2009р. до договору купівлі-продажу №ПР145 від 03.02.2009р. сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ, та суму. Крім того, пунктом 1 специфікації зазначені умови оплати, пунктом 2 - строк поставки, пунктом 3- строк оплати: оплата протягом 90 днів по факту поставки продукції. Загальна вартість поставки складає 97520,46грн. з урахуванням ПДВ. Дана специфікація є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.

          Пунктом 2.3 договору встановлено, що право власності на продукцію переходить до покупця після підпису накладної (акту прийому-передачі), після чого продукція вважається поставленою продавцем та прийнятою покупцем.

          Розділом 3 договору сторони визначили ціну, суму та порядок розрахунків.

Так, сума договору визначається у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (п.3.1). Розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок продавця в строк встановлений у специфікаціях до договору (п.3.4).

П’ятим розділом договору сторони визначили відповідальність сторін.

У випадку порушення строків оплати продукції, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої продукції за кожен день прострочки (п.5.4).

Розділом 9 договору сторони визначили строк дії договору. Відповідно до п.9.2 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Суд вважає договір купівлі-продажу №ПР145 від 03.02.2009р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

          На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 97 520,46грн. Відповідач прийняв цю продукцію у повному обсязі, що підтверджено актом прийому-передачі від 27.02.2009р., підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств, а також накладною №022727 від 27.02.2009р., які містяться в матеріалах справи.

Специфікацією від 03.02.2009р. до договору купівлі-продажу №ПР145 від 03.02.2009р. визначений строк оплати продукції – протягом 90 днів по факту поставки продукції.

Акт приймання передачі продукції та накладна підписані сторонами 27.02.2009р. отже кінцевим терміном оплати є 27.05.2009р.

Відповідачем зобов’язання по оплаті продукції отриманої відповідно до договору купівлі-продажу №ПР145 від 03.02.2009р. по накладній №022727 від 27.02.2009р. не виконане, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 97 520,46грн.

          Крім цього, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені згідно п.5.4 договору у розмірі 10478,83грн., 3% річних у розмірі 2468,80грн. та інфляційних у розмірі 8289,27грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір купівлі-продажу №ПР145 від 03.02.2009р., специфікацію від 03.02.2009р. до договору, накладну №022727 від 27.02.2009р., акт прийому-передачі від 27.02.2009р., розрахунок ціни позову, заяву про зміну (уточнення) позовних вимог №145-2/03/10 від 22.03.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позов № 318/2 від 10.03.2010р., відзив на уточнені позовні вимоги №624/2 від 07.04.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за поставлену продукцію на суму 97 520,46грн., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в цій частині підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати продукції, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої продукції за кожен день прострочки.

Позивач з посиланням на п.5.4 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 28.05.2009р. по 27.11.2009р. (184 дні) в сумі 10 478,83грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Суд перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, тому сума пені в розмірі 10 478,83грн., підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 468,80грн. та інфляційні збитки у розмірі 8 289,27грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 2 468,80грн. та інфляційних збитків у розмірі 8 289,27грн., є такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в цій частині підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216, 217, 218, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд” м.Донецьк до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” м.Вугледар, Донецька область про стягнення за договором купівлі-продажу №ПР145 від 03.02.2009р. заборгованості у розмірі 97 520,46грн., пені у розмірі 10478,83грн., 3% річних у розмірі 2468,80грн. та інфляційних у розмірі 8289,27грн., а всього 118 757,36грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” м.Вугледар, Донецька область (85670, Донецька область, м.Вугледар, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 34032208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд” м.Донецьк (83028, м. Донецьк, вул.Майська, 66, ЄДРПОУ 34828746) заборгованість у розмірі 97 520,46грн., пеню у розмірі 10478,83грн., 3% річних у розмірі 2468,80грн. та інфляційних у розмірі 8289,27грн., держмито 1187,57грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.04.2010року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя