Ухвала суду № 88831820, 17.04.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

17 квітня 2020 року Справа № 915/373/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

розглянувши без виклику сторін

заяву ОСОБА_1 б/н від 15.04.2020 (вх. № 4768/20) про забезпечення позову, подану до відкриття провадження у справі

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" (54018, м.Миколаїв, пров. Південний, буд. 32, ідентифікаційний код 34607057)

про: стягнення дійсної (ринкової) вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі товариства

в с т а н о в и в:

31.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 31.03.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" (далі - ТОВ "НВФ РАДІАН", заявник), в якій просить суд стягнути 2 039 875,00 грн. дійсної (ринкової) вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі ТОВ "НВФ РАДІАН".

Ухвалою суду від 06.04.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

15.04.2020 від позивача надійшла заява б/н від 14.04.2020 на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 06.04.2020.

Крім того, 15.04.2020 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову б/н від 15.04.2020 (вх. № 4768/20), у якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ТОВ "НВФ РАДІАН" у межах ціни позову 2 039 875,00 грн. без обмеження та/або позбавлення права користування цим майном, а саме: нежитловий об`єкт, що складається із Літ. Я-2 загальною площею 1472,2 кв. м, літ. Ю-1 загальною площею 58,8 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Заявник в поданій заяви вказує, що 14.09.2006 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН", номер запису про державну реєстрацію 15221020000010380.

З метою забезпечення діяльності ТОВ "НВФ РАДІАН" засновниками було створено статутний фонд за рахунок їхніх внесків, який 100% сформовано на момент реєстрації товариства. Одним із засновників був заявник - ОСОБА_1 із часткою 33,33 % у статутному фонді вказаного товариства.

На підставі заяви ОСОБА_1 , рішенням загальних зборів ТОВ "НВФ РАДІАН", оформленого протоколом № 23, його виведено зі складу засновників даного Товариства з 19.11.2018.

31.01.2019 заявник поштовим відправленням отримав від ТОВ "НВФ РАДІАН" фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства та бухгалтерську довідку, відповідно до змісту якої, посилаючись на п. 6 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275 від 06.02.2018 та враховуючи дані Балансу і Звіту про фінансові результати за 2018 рік, Товариство повідомило заявника, що доля його частки на момент виходу зі складу учасників цього Товариства дорівнює нулю.

Заявник стверджує, що ТОВ "НВФ РАДІАН" має у власності нежитлові будівлі, які складаються із: літ.Я-2 загальною площею 1472,2 кв.м., літ.Ю-1 загальною площею 58,8 кв.м., що підтверджується доданим до заяви витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2020.

Вказане майно було придбане ТОВ "НВФ РАДІАН" у період виконання заявником обов`язків директора Товариства. Вартість придбаного майна складає не менше 6120240,00 грн.

Таким чином, заявник вважає, що має право на 33,33 % частки у статному фонді ТОВ "НВФ РАДІАН", у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний сплатити на його користь вартість належної йому частки майна в сумі, яку він оцінює в 2 039 875,00 грн. (6120240,00 х 33,33 % = 2 039 875.00 грн.).

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідач, не відображаючи дійсну вартість об`єктів нерухомості, може вдатися до незаконних дій з метою приховання вказаних об`єктів нерухомості та їх дійсної вартості, щоб не виконувати зобов`язання щодо позовних вимог.

Також заявник зазначає, що накладення арешту не завдасть шкоди та збитків відповідачу та не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам до моменту виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

За загальним правилом, встановленим 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Подана позивачем заява про забезпечення позову, за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову.

Разом з тим, у своїй заяві заявником не наведено аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, твердження позивача про можливість відповідача вдатися до незаконних дій з метою приховання вказаних об`єктів нерухомості та їх дійсної вартості, є лише оціночними судженнями, інформацією, що не підтверджена належними засобами доказування, та не може бути прийняте судом як доказ, що свідчить про реальну загрозу невиконання рішення суду по даній справі.

Докази вчинення відповідачем зазначених дій в матеріалах позовної заяви також відсутні.

З огляду на наведене вище, оскільки правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд на даний час не вбачає, тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 15.04.2020 (вх.№ 4768/20) про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська