Рішення № 88831605, 06.04.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3950/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; ідент. код 04059243)

до Приватного акціонерного товариства "Флас" (61022, м. Харків, майдан Свободи, будинок 5, під`їзд 1, кімната 118; ідент. код 22684950)

про стягнення 117630,73 грн.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Флас" (надалі - Відповідач) загальної суми у розмірі 117630,73 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, а також стягнення з Відповідача суми судового збору. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилаючись на те, що відповідач у період з 01.11.2016 по 31.07.2018 використовував земельну ділянку загальною площею 0,0321 га по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові без достатніх правових підстав і не сплачував за користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, які просить, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, стягнути з ПАТ "Флас" безпідставно збережені кошти в загальному розмірі 117630,73 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2019 прийнято позовну заяву Харківської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3950/19, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на "10" січня 2020 р. об 11:00.

У судовому засіданні 10.01.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 28.01.2020 р. о 10:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 28.01.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 05.02.2020 р. об 11:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2020 було задоволено клопотання представника позивача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; здійснено перейти до розгляду справи № 922/3950/19 за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та замінено судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на "05" лютого 2020 р. об 11:30 год., підготовчим засіданням.

У підготовчому засіданні 05.02.2020 у справі було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 06.03.2020 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 26 лютого 2020 року о 10:00 год.

У підготовчому засіданні 26.02.2020 у справі було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 03 березня 2020 року о 10:15 год.

У підготовчому засіданні 03.03.2020 р. було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 922/3950/19 до судового розгляду по суті на 05.03.2020 р. о 10:30.

У судовому засіданні 05.03.2020 р. постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 25.03.2020 р. о 12:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2020 року, задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, судом було застосовано принцип "розумного строку" тривалості провадження, повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 922/3950/19, призначене на 25.03.2020 о 13:30, не відбудеться та перепризначено проведення судового засідання у справі на 06.04.2020 р. об 11:00.

В призначене на 06.04.2020 судове засідання представники сторін не прибули, жодних заяв до матеріалів справи не надходило.

У наданому позивачем станом на 24.03.2020 р. клопотанні (вх. 7445) викладено прохання розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.02.2019 № 156881110 у період з 20.08.2003 по 13.09.2018 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 645,0 м.кв. по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові було зареєстроване за ПрАТ "ФЛАС" на підставі договору купівлі-продажу від 29.04.2003 № 2533-В-С;

Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 06.03.2019 № 558/116-19 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 21.03.2019 № 1994/0/225-19 речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Університетській, 24/1 у м . Харкові не зареєстровані.

Харківською міською радою рішення щодо надання у користування та продажу зазначеної земельної ділянки не приймалось.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 29.10.2019 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ПрАТ "ФЛАС" використовує земельну ділянку площею 0,0321 га по вул. Університетській, 24/1 у м . Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» загальною площею 645,0 м.кв., право власності на яке зареєстровано за ПрАТ "ФЛАС" (у зазначений період).

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначені її межі, площа та конфігурація., відповідно до якого площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,0321 га.

Як вказує позивач у позовній заяві, ПрАТ "ФЛАС" з 20.08.2003 по 13.09.2018 в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України використовує земельну ділянку площею 0,0321 га по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові без виникнення права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації цих прав, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ПрАТ "ФЛАС" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності площею 0,0321 га по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові у розмірі 117630,73 грн. за період з 01.11.2016 по 31.07.2018.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Предметом позову у справі, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, на підставі статей 1212-1214 ЦК України, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.11.2016 по 31.07.2018.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Відтак, суд зазначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

При цьому, суд зауважує, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Однак, відповідач, набувши право власності на нежитлову будівлю, належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташована зазначена будівля, та не уклав з Харківською міською радою відповідного договору оренди.

Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18).

Водночас, щодо порядку визначення сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, суд зазначає наступне. При вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є спірна земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (у розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав. (Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18).

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст. 79 ЗК України).

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18).

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абз. 3 ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч.2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 16.04.2019 у справі №922/744/18, від 09.04.2019 у справі №922/652/18).

Проте, позивачем не надано до суду доказів існування протягом зазначеного в позові періоду (з 01.11.2016 по 31.07.2018) земельної ділянки площею 0,0321 га за адресою: м. Харків, вул . Університетська, 24 /1, як об`єкта цивільних прав, у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

При цьому, суд наголошує, що акт обстеження земельної ділянки від 29.10.2019 не є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, та її формування як об`єкт права і участь у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди, що ставить під сумнів обґрунтованість розрахунків безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи те, що у період з 01.11.2016 по 31.07.2018 земельна ділянка площею 0,0321 га по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові не була сформована як об`єкт цивільних прав, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем не отриманого доходу від орендної плати у період з 01.11.2016 по 31.07.2018 у розмірі 117630,73 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17, у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 804/2111/14 та від 31.07.2018 у справі №804/7823/14, а також у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 922/1046/18.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України та приписів пункту 4 розділ Х Прикінцеві положення ГПК України.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, ідент. код 04059243).

Відповідач - Приватне акціонерного товариства "Флас" (61022, м. Харків, майдан Свободи, будинок 5, під`їзд 1, кімната 118; ідент. код 22684950).

Повне рішення складено "16" квітня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков