Рішення № 88831468, 14.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2020Справа № 910/2040/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; ідентифікаційний код 40081195)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Укрізолятор" (03115, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, буд. 30-А; ідентифікаційний код 40069932)

про стягнення 170 112, 27 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Укрізолятор", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 170 112, 27 грн, які складаються з пені - 54 501, 81 грн та штрафу - 115 610, 46 грн та які виникли у зв`язку із порушення відповідачем умов договору № Л/Е-1918/НЮ від 04.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У запропонований в ухвалі від 14.02.2020 п`ятнадцятиденний строк, відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Укрізолятор" є: 03115, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, буд. 30-А.

Суд вказує, що ухвала суду від 14.02.2020 надсилалася поштовим повідомленням № 0103053345011 на адресу місцезнаходження відповідача - 03115, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, буд. 30-А, однак поштовий конверт разом з ухвалою суду (у зв`язку з неотримання) повернувся на адресу суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/2040/20 за правилами спрощеного позовного провадження належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.02.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПО Укрізолятор" (виконавець) укладено договір № Л/Е-1918/НЮ відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами та засобами надати послуги з ремонту силових трансформаторів. Замовник зобов`язується прийняти ці послуги та своєчасно здійснити оплату відповідно до умова цього договору.

Обсяг послуг визначається Переліком послуг з ремонту, які необхідно надати при проведенні ремонту силового трансформатора типу ТДТНГ - 20000/110/27/10, ЕЧЕ-Підбірці (додаток 1). (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору його сума становить 1 651 578, 00 грн, в тому числі ПДВ 275 263, 00 грн, 1 376 315, 00 грн. Сума договору визначається відповідно до переліку послуг з ремонту (додаток 1).

Розрахунок за фактично надані виконавцем послуги замовник здійснює протягом 30 календарних днів від дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за наявності підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого на оплату рахунку та калькуляції за фактично надані послуги з розшифруванням матеріальних витрат та витрат на оплату праці. У випадках зупинення реєстрації податкової накладної виконавця розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів від дати отримання замовником від виконавця копії рішення комісії органу Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної (п. 4.1. договору).

Згідно п. 6.1. та п. 6.2. договору строк надання послуг - протягом 20 днів з моменту підписання акту приймання-передачі транформатора в ремонт. Після завершення надання послуг, виконавець передає замовнику акт приймання - передачі наданих послуг. Зі сторони замовника акт підписує начальник підрозділу «Служба електропостачання», начальник підрозділу «Львівська дистанція електропостачання», зі сторони виконавця директор ТОВ "НПО Укрізолятор".

За несвоєчасне виконання ремонту згідно умовами цього договору виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % договірної ціни одиниці ремонту за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (п. 7.3. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2019, а в частині проведення розрахунку - до його повного здійснення.

Позивач у своєму позові зазначає, що трансформатор типу ТДТНГ - 20000/110/27/10, ЕЧЕ-Підбірці був переданий замовником та прийнятий в ремонт саме 29.03.2019, а враховуючи п. 6.1. договору, відремонтований транформатор мав бути повернутий замовнику 18.04.2019, однак був повернутий 21.05.2019, тобто, з порушенням умов договору, що і стало підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № Л/Е-1918/НЮ від 04.02.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що згідно наявного в матеріалах справи акту передачі на ремонт, реконструкцію та модернізацію основних засобів від 29.03.2019, трансформатор типу ТДТНГ - 20000/110/27/10, ЕЧЕ-Підбірці був переданий замовником та прийнятий в ремонт 29.03.2019.

Відтак, враховуючи п. 6.1. договору, яким встановлено, що строк надання послуг - протягом 20 днів з моменту підписання акту приймання-передачі транформатора в ремонт, відповідач повинен був надати позивачу послуги у строк до 18.04.2019 (включно).

Однак, судом встановлено, що сторонами на виконання п. 6.2. договору було підписано акт № 1 прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2019, з якого вбачається, що такі послуги як - ремонт трансформатор типу ТДТНГ - 20000/110/27/10, ЕЧЕ-Підбірці були надані 21.05.2019, тобто, з порушенням умов договору, а саме, строку зазначеного в його п. 6.1.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини та відсутність в матеріалах справи доказів відповідача щодо належного виконання ним своїх зобов`язань, які були б спрямовані на спростування доводів позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені умови договору № Л/Е-1918/НЮ від 04.02.2019, а саме, його п. 6.1. щодо строків надання послуг.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3. договору встановлено, що за несвоєчасне виконання ремонту згідно умовами цього договору виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % договірної ціни одиниці ремонту за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково оплачується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Відтак, враховуючи те, що судом було встановлено факт порушення відповідачем умов договору в частині встановлених строків надання послуг, суд вважає правомірним та таким, що не суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства нарахування позивачем у порядку п. 7.3. договору пені в розмірі 54 501, 81 грн та штрафу в розмірі 115 610, 46 грн за період з 18.04.2019 по 21.05.2019 , а відтак такі вимоги позивача підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 263-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Укрізолятор" (03115, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, буд. 30-А; ідентифікаційний код 40069932) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; ідентифікаційний код 40081195) пеню в розмірі 54 501 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот одна) грн. 81 коп., штраф в розмірі 115 610 (сто п`ятнадцять тисяч шістсот десять) грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 551 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 68 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 14.04.2020

Суддя Д.О. Баранов