Ухвала суду № 88831197, 16.04.2020, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.04.2020 Справа № 908/890/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Науменка А.О., розглянувши матеріали заяви від 03.04.2020 про видачу судового наказу

заявника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сервіс-Агромаркет», ідентифікаційний код юридичної особи 41970112 (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 2, Башта А5-7, офіс 4-5)

до боржника: Приватного підприємства «Веста», ідентифікаційний код юридичної особи 31177164 (72100, Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Комсомольська, буд. 1)

за вимогою про стягнення суми 30000 грн.

Без повідомлення (виклику) заявника і боржника.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сервіс-Агромаркет» звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою від 03.04.2020 (вх. № 984/08-07/20 від 06.04.2020) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства «Веста» 30000 грн заборгованості за договором суборенди, з урахуванням договору про відступлення права вимоги.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 06.04.2020 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/890/20 та визначено до розгляду судді Науменку А.О.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Так, згідно з вимогами п. п. 4, 5 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 цього кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту заяви, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сервіс-Агромаркет» вбачається, що стягувач просить стягнути з Приватного підприємства «Веста» 30000 грн заборгованості за договором суборенди, з урахуванням договору про відступлення права вимоги.

На підтвердження виникнення заборгованості заявник надав копію договору № 111219-1 про відступлення права вимоги від 11.12.2019, укладеного між ТОВ «Техно 17» та ТОВ «ТД «Сервіс-Агромаркет», акт приймання-передачі документів від 11.12.2019, договір № JA-09/08/19 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 09.08.2019, укладеного між ТОВ «Техно 17» та ПП «Веста», акт приймання-передачі від 09.08.2019, договір оренди від 02.04.2018, договір оренди від 01.04.2018, укладений між ТОВ «Август-Україна» та ТОВ «Техно 17», акти здачі-приймання робіт від 13.08.2019 та 30.08.2019 за договором JA-09/08/19, виписку по рахунку, повідомлення про відступлення права вимоги.

Разом з цим, суд зазначає, що вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до неї документами.

Так, в обґрунтування заяви заявник посилається на те, що заборгованість в розмірі 30000 грн виникла у боржника на підставі договору № JA-09/08/19 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 09.08.2019, укладеного між ТОВ «Техно 17» та ПП «Веста», згідно з актом здачі-приймання робіт від 30.08.2019 на суму 30000 грн та договору № 111219-1 про відступлення права вимоги від 11.12.2019, укладеного між ТОВ «Техно 17» та ТОВ «ТД «Сервіс-Агромаркет», про що боржник обізнаний шляхом направлення повідомлення.

Однак, згідно з предметом договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «ТД «Сервіс-Агромаркет» (заявником за заявою) та ТОВ «Техно 17» предметом договору є борг у сумі 30000 грн за договором № JA-09/08/19 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 09.08.2019, укладеного між ТОВ «Техно 17» та ПП «Веста» (боржником за заявою).

Відповідно до ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, згідно з 7.8 договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 09.08.2019, укладеного між ТОВ «Техно 17» та ПП «Веста» (боржником за заявою), жодна зі сторін не має права передавати свої обов`язки за цим договором третій особі без письмової згоди на це іншої сторони.

Доказів надання письмової згоди іншої сторони за договором суборенди (боржника за заявою) заявником не надано.

Докази повідомлення боржника про укладення договору про відступлення права вимоги не свідчить про отримання передбаченої договором суборенди письмової згоди ПП «Веста».

Отже, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Також суд зауважує, що заявником не надано копію заяви з доданими до неї документами для надсилання боржникові,

За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 147, 150, п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сервіс-Агромаркет» у видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємства «Веста» 30000 грн заборгованості за договором суборенди, з урахуванням договору про відступлення права вимоги.

Додаток: матеріали заяви та оригінал платіжного доручення № 228 від 16.03.2020 про сплату судового збору у розмірі 210,20 грн.

Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Ухвала підписана 16.04.2020.

Суддя А.О. Науменко