Рішення № 88830639, 14.04.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2020м. ДніпроСправа № 904/771/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" " (01011, м. Київ, пров. Євгена Гуцала, б. 3 ідентифікаційний код 19199961)

до Казенного підприємства "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ" (49005, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11; ідентифікаційний код 01432150)

про стягнення 10 038 грн. 13 коп.

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№728/20 від 11.02.2020), в якій просить суд стягнути з відповідача - Казенне підприємство «Південукргеологія» 10 038 грн. 13 коп., що складає 9 335 грн.08 коп. - заборгованості за телекомунікаційні послуги, надані відповідно до умов договору від 01.01.2000р. №83691 на надання послуг телефонного зв`язку, 537 грн. 48 коп. - пені, 55 грн. 93 коп. - інфляційних втрат та 109 грн. 63 коп. - 3% річних від простроченої суми.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

Відповідач у відзиві (вх. №11403/20 від 05.03.2020) на позовну заяву про стягнення заборгованості просить у зв`язку з тяжким матеріальним становищем зменшити нараховані штрафні санкції у загальній сумі 703 грн. 05 коп., посилаючись на те, що: - у відповідача за період з 2018р. по серпень 2019р. виникла заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у загальній сумі 9 335 грн. 08 коп. у зв`язку з тим, що ще у 2018 році через несвоєчасне та неповне фінансування з бюджету, зменшення обсягів фінансування геологорозвідувальних робіт за державним замовленням, зниження попиту на ринку геологічних послуг призвело до тяжкого матеріального становища підприємства; - КП "Південукргеологія" не мало можливості своєчасно сплачувати виставлені рахунки за надані телекомунікаційні послуги на протязі 2018-2019 років; - постановою від 15.08.2018 про арешт коштів боржника, винесеною старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби, накладено арешт на вусі рахунки підприємства з метою погашення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, згідно рішенням судів.

Позивач відповіді на відзив не надав.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається 01.01.2000 між Спільним україно-кіпрським Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Оптіма-Телеком", як підприємством (в подальшому - Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест", правонаступник, позивач), та відповідачем - Казенним підприємством "Південукргеологія", як абонентом, було укладено договір №83691 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого підприємство приймає на себе обов`язки по наданню абоненту платних послуг телефонного зв`язку в приміщеннях за адресою: вул. Чернишевського, буд. 11.

Конкретні тарифи абонентської плати, вартості міжнародних і міжміських переговорів, а також інших послуг телефонного зв`язку встановлюються підприємством з урахуванням граничних тарифів Державного комітету зв`язку України і можуть змінюватися внаслідок введення нових граничних тарифів або зміни економічної ситуації; відомості щодо подібних змін абонент може отримати у реєстраційних пунктах підприємства (пункт 2.2 Договору).

У пункті 10.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності 01.01.2000 і укладений на невизначений строк; Договір може бути розірвано з ініціативи підприємства або абонента у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим Договором.

На виконання умов укладеного Договору позивачем з січня 2018 року по серпень 2019 року було надано відповідачу послуги телефонного зв`язку на загальну суму 27 890 грн. 10 коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, рахунками-актами з додатками, Умовами діючих тарифних планів на послуги телефонії для юридичних осіб (за виключенням бюджетних) та ФОП.

Згідно з пунктом 2.1 Договору за користування послугами зв`язку абонент до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, вносить абонентську плату, плату за міжнародні та міжміські переговори, а також інші послуги телефонного зв`язку згідно виставленим підприємством рахункам; рахунки за попередній місяць надходять на реєстраційні пункти не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк оплати за надані відповідачу позивачу послуги телефонного зв`язку є таким, що настав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач за отримані послуги телефонного зв`язку розрахувався частково у сумі 15 296 грн. 21 коп.

Заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням коригування (3 258 грн. 81 коп.) становить 9 335 грн. 08 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій; абонентна плата - фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.1 Договору у разі несвоєчасної оплати належних підприємству сум абонент сплачує пеню у розмірі 1% від вартості несплачених послуг за кожну добу прострочення, починаючи з 21-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зазначена правова норма кореспондується з абзацем 5 пункту 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, відповідно до якого у разі несвоєчасної оплати за надані оператором, провайдером послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється виходячи з вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Отже, пеня згідно розрахунку становить 537 грн. 49 коп. (з 21.09.2020 по 10.02.2020).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, згідно розрахунку інфляційні нарахування становлять 55 грн. 93 коп. (жовтень - грудень 2019), а річні - 109 грн. 63 коп. (з 21.09.2020 по 10.02.2020).

Щодо заявленого відповідачем зменшення штрафних санкцій у загальній сумі 703 грн. 05 коп., суд вважає за необхідне зазначити, що штрафною санкцією у даному спорі є тільки пеня, яка нарахована позивачем у сумі 537 грн. 49 коп.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.

Посилання відповідача на те, що сума штрафу підлягає зменшенню у зв`язку з тяжким матеріальним становищем не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки. До того ж відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували його тяжке матеріальне становище.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 №910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 №904/3988/18 та від 29.05.2019 №904/5943/18.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій (пені).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 169, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" " (01011, м. Київ, пров. Євгена Гуцала, б. 3 ідентифікаційний код 19199961) до Казенного підприємства "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ" (49005, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11; ідентифікаційний код 01432150) про стягнення 10 038 грн. 13 коп. - задовольнити.

Стягнути з Казенного підприємства "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ" (49005, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11; ідентифікаційний код 01432150) на користь Приватного акціонерного товариства "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" " (01011, м. Київ, пров. Євгена Гуцала, б. 3 ідентифікаційний код 19199961) 9 335 (дев`ять тисяч триста тридцять п`ять) грн.08 коп. - заборгованості, 537 (п`ятсот тридцять сім) грн. 49 коп. - пені, 55 (п`ятдесят п`ять) грн. 93 коп. - інфляційних нарахувань, 109 (сто дев`ять) грн. 63 коп. - річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України,

17.04.2020