Рішення № 88830559, 16.04.2020, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1401/19 Провадження № 2/613/64/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/1401/19, пров. №2/613/64/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, в якому просить: стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця, в твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн., починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що від шлюбу з ОСОБА_2 вони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалось. Син проживаю з нею та знаходиться на її утриманні. В добровільному порядку ОСОБА_2 на утримання сина допомоги не надає, хоча має таку можливість. Забезпечити дитину усім необхідним вона не має змоги, оскільки на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною та не працює. Оскільки домовленості з приводу утримання сина між нею та відповідачем не досягнуто, вона звернулась до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов визнав частково, згоден сплачувати аліменти в розмірі 1 500 грн. Також відповідачем надано до суду письмовий відзив на позов про стягнення аліментів, в якому зазначив, що дійсно від шлюбу з ОСОБА_1 має малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з ОСОБА_1 , за виключенням періоду часу з 02 липня по 28 серпня 2019 року, коли син проживав з його батьками. В добровільному порядку він надавав матеріальну допомогу на утримання сина, шляхом придбання продуктів харчування та ліків. З лютого 2019 року на карточку позивача у справі він перераховував грошові кошти на утримання сина та надалі не відмовляється від свого обов`язку щодо утримання дитини, проте з заявленим позовними вимогами він не погоджується. Аліменти у розмірі 4000 грн. він не в змозі сплачувати, оскільки на даний час не має постійної роботи та стабільних заробітків, при цьому, у нього також відсутнє власне нерухоме майно.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до слідуючого.

Судом встановлено, що 18 листопада 2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 4971, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18 листопада 2017 року.

Батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сторони у справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 19 вересня 2018 року Новобаварським районним у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 461, є сторони по справі.

Відповідно до довідки КНП «Міська дитяча поліклініка № 23» Харківської міської ради від 15 жовтня 2019 року № 1305, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на «Д» обліку не перебуває.

Як вбачається з копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майн щодо об`єкта від 19 березня 2020 року, у ОСОБА_2 відсутнє нерухоме майно, яке належить йому на праві приватної власності.

Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча у відповідності зі ст. 180 Сімейного кодексу України, зобов`язаний утримувати неповнолітню дитину.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 2 ст. 184 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Частинами 1, 2 ст. 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно змісту ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідач у справі не надав суду достатніх доказів тяжкого матеріального становища, при цьому, той факт, що він не має постійного місця роботи, стабільного заробітку та відсутність на праві власності нерухомого майна, не є достатньою підставою для його звільнення від обов`язку утримання своєї дитини, що не суперечить постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року по цивільній справі № 234/6207/17.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд зазначає, що відповідно до засад змагальності сторін, передбачених ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобовязані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищезазначеного, суд не приймає до уваги надані позивачем копії роздруківок по картковому рахунку ОСОБА_5 , оскільки вони стосуються невідомої особи та не є належними доказами по справі.

При цьому, судом не враховуються надані ОСОБА_1 копії з блокнотів з зазначеннями вартості будівельних матеріалів та будівельних послуг, оскільки суду не відомо їх походження, а тому вони не є належними доказами по справі.

Детально вивчивши ситуацію, приймаючи до уваги думку відповідача, суд вважає позовну заяву ОСОБА_1 такою, що підлягає частковому задоволенню, при цьому суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який фізично здоровий, здатен працювати і отримувати доходи, інші обставини, що мають істотне значення, враховуючи прожитковий мінімум для дітей відповідного віку у 2020 році, суд вважає за можливе визначити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн., з індексацією суми, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Аліменти належить стягувати з дня пред`явлення позову.

Судові витрати мають бути стягнуті з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Згідно ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст.ст. 179, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 12, 13, 43, 76, 77, 81, 258, 259, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень, щомісячно, з індексацією суми, починаючи з 25 жовтня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету22030106) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача аліментів у сумі 2500 грн. – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

СУДДЯ