Постанова № 888271, 08.08.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

08.08.07 Справа№ 5/1489 13/190А

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ВАТ „Нафтопереробний комплекс-Галичина”, м.Дрогобич

до відповідача: ДПІ у Дрогобицькому районі, м.Дрогобич

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін:

Від позивача: не з”явився

Від відповідача: Тенета Н.Р. нач.юр.відділу, Скоропад В.О. нач.управл. аудиту юр.осіб, Настьошин Р.О. нач.ДПІ, Палій Ю.В. ст.держ.под.інсп.юр.управл.ДПА у Львів.обл.

Суть спору: Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2007 року рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2004 року та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2004 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.07.2007 року розгляд справи призначено на 26.07.2007 року.

За клопотанням сторін та з метою повного та всебічного розгляду справи розгляд справи згідно ухвали від 26.07.2007р. відкладено на 08.08.2007 р.

В судовому засіданні 08.08.2007р. представникам відповідача, які з'явилися в судове засідання, оголошено та видано вступну та резолютивну частину судового рішення.

Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи та призначення колегіального розгляду справи, які судом відхиляються через безпідставність та необгрунтованість.

Позовні вимоги викладено в позовній заяві, доповненнях до неї та запереченнях на пояснення ДПІ.

Відповідачем позовні вимоги заперечено з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, запереченнях та наданих представниками поясненнях.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та оцінивши докази у їх сукупності, господарським судом встановлено наступне.

Працівниками ДПА України проведено позапланову комплексну документальну перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування Відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс «Галичина" за період з 01.01.2001 року по 01.04.2002року та окремо з питань сплати акцизного збору за квітень 2002 року про що складено акт від 09.08.2002 року №23-31/233/1562/10.

На підставі вказаного акту Дрогобицькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2002 року №000325/23-0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6203563,46грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 1598862.00 грн., всього в сумі 7802425,00 гри. та податкове повідомлення-рішення від 15.08.2002 року №000326/23-0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3425790.00 грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 368069,00 грн., всього в сумі 3793859.00 грн..

В п.2.5 акту перевірки від 09.08.2002 року №23-32/233/1562/10 зазначено, що позивачем в порушення п.п.7.4.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість, що виник у зв'язку з придбанням векселя за договором міни від 01.10.2001 року № 0110/01, що в подальшому використаний в операції, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно з п.3.2 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість».

Внаслідок цього, сума заниженого податку па додану вартість за жовтень 2002 року склала 6203563,46 грн.

Позивач заперечує наявність порушення п.п.7.4.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" виходячи з того, що погашення векселя не є операцією з продажу товару, а тому ВАТ „Нафтопереробний комплекс «Галичина»обґрунтовано збільшило податковий кредит на суму податку на додану вартість, повязаного з придбанням векселя по договору міни від 01.10.2001 року №0110/01.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі суду від 28.02.2007р., зокрема, зазначено, що судами не в повній мірі встановлено достовірність обставин щодо порядку обігу векселів, які застосовувались при здійсненні господарських операцій.

Як випливає з матеріалів справи, 01.10.2001 року між позивачем (сторона-1) та Львівською філією ДП "Студія Лева-ЗЕД" ( сторона-2 ) укладено Договір міни № 01.10.01 згідно якого позивач передав стороні-2 нафтопродукти на загальну суму 37221380,81 грн., в тому числі ПДВ - 6203563.46 грн.. що підтверджується виписаною позивачем податковою накладною № 179 від 31.10.2001 року, а також наявною у матеріалах справи копією з Книги обліку придбання ДП "Студія Лева-ЗЕД". З іншою боку, сторона-2 передала позивачу, на виконання умов вказаного договору міни, простий вексель № 6330348453808 номінальною вартістю 31017817.35 грн. емітентом якого є ТзОВ „Сервер", що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 30.10.2001 року, виписаною стороною-2 податковою накладною № 86 від 30.10.2001 року на суму номінальної вартості векселя (ціни товару) 31017817,35 грн. та ПДВ - 6203563.46 грн., а також копією з Книги обліку продаж ДП "Студія Лева-ЗЕД"

30 жовтня 2001 року АТ „Нафтопереробний комплекс - Галичина", одержаний від ДП „Студія Лева - ЗЕД " вексель №6330348453808, пред'явило до платежу емітенту ТзОВ „Сервер" . Згідно акту від 30.10.2001 року між ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина»та ТзОВ „Сервер" проведено зарахування однорідних зустрічних вимог по векселях №6330348453808 (емітент ТзОВ «Сервер») та №733257850746 (емітент АТ „Нафтопереробний комплекс „Галичина").

При проведенні розрахунків за вексельним зобовязанням існує період між предявленням вимоги по оплаті векселя і фактичним отриманням векселетримачем грошових коштів по векселю, у звязку з цим при здійсненні вказаної операції використовується Акт предявлення векселя до платежу. Так, 30.10.2001р. ВАТ «НПК «Галичина»(векселетримач) по Акту предявлення векселя до платежу, предявило ТзОВ «Сервер»до оплати вексель №6330348453808 на суму 31221380,81грн. Необхідність складання спеціального документа, який засвідчує передачу векселя обумовлена необхідністю документального відображення в бухгалтерському обліку операцій з векселями, а тому передача векселя №6330348453808 в даному випадку здійснена згідно Акту приймання-передачі векселів від 30.10.2001р. (додаток в справі) В свою чергу, ТзОВ "Сервер" (векселетримач), по Акту пред'явлення векселя до платежу від 30.10.2001 року, пред'явило до оплати вексель №733257850746 на суму 31221380,81 грн до ВАТ "НПК Галичина"(емітент). ТзОВ "Сервер", по Акту приймання-передачі векселів від 30.10.2001 року, передало ВАТ "НПК Галичина", а ТзОВ "Сервер" прийняло вексель №733257850746.

Згідно розділу VI Конвенції, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі, погашення векселя є окремою вексельною операцією, яка не є продажем (купівлею) цінних паперів (векселя). Проаналізувавши зміст ст.224 ЦК України, необхідно зауважити, що при продажі (купівлі) векселя повинен мати місце факт переходу права власності на вексель до покупця. Однак вказаного факту у даній операції не існує, так як пред'явлення векселя до платежу і його погашення здійснюються не за цивільно-правовим договором (в даному випадку не потрібно складати договір, достатньо передачі векселя та пред'явлення його до платежу), а за актом пред'явлення векселя до платежу. А тому, у зв'язку з цим, вексель після його погашення фактично ліквідовується (припиняє існування грошове зобов'язання, яке з нього випливає).

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", вексель цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).Отже, вексель при його погашенні виступає як розрахунковий документ, а не як товар.

При проведенні вказаної операції, ТзОВ "Сервер" являлось боржником перед ВАТ "НПК-Галичина" по оплаті векселя № 6330348453808 на суму 31221380,81 грн., а ВАТ "НПК-Галичина", в свою чергу, являлось боржником перед ТзОВ "Сервер" по платі векселя №733257850746 на суму 31221380,81 грн.. Відповідно до п.13 розд. І Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, видом безготівкових розрахунків є погашення векселя. До розрахунків, що здійснюються як залік взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах (розд.УІІІ Інструкції). В дійсності ВАТ "НПК-Галичина" та ТзОВ "Сервер", було проведено залік взаємної заборгованості. При цьому, сторони обрали формою погашення векселів, шлях проведення заліку взаємної заборгованості, а саме однорідних грошових вимог.

Зміст та наслідки відображення даної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку зясований в ході судового засідання (відображено в додатках Позивача долучених до пояснень від 22.06.2004р.) Операція з погашення векселя (пред'явлення його до платежу емітенту-ТзОВ "Сервер") у відповідності до вищевказаних норм Законів України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств" не є об'єктом оподаткування ПДВ та здійснена позивачем у повній відповідності до норм ст.ст. 34, 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською Конвенцією (07.06.1930р.).

Відповідно до п.1.6 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, отже вексель на етапі його погашення товаром не являється.

У відповідності з пунктом 6 Інструкції № 7 «Про безготівкові розрахунки в госпо дарському обороті України», затвердженої постановою Правління НБУ від 02.08.1996р. (із змінами та доповненнями, чинної на момент здійснення операцій з векселями), вексель є розрахунковим документом, за яким здійснюються безготівкові розрахунки.

Статтями 11-20,77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією (підписаною 07.06.1930р.), встановлений порядок передачі векселів шляхом індосаменту, що визначає за векселем якість інструмента вексельного обороту.

Проте, чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями, як цінними паперами, що регулюється нормами цивільного права.

У таких випадках вексель вибуває з вексельного обороту і набуває статусу боргового документу (стаття 216 Цивільного Кодексу України), який може бути предметом цивільно - правової угоди.

І в залежності від того, в якій якості використано вексель у господарській операції (як засіб платежу за придбані товари (роботи, послуги), чи як товар (фондова вартість), платник податку відповідно до чинного законодавства повинен визначити свої податкові зобов'язання.

Відповідно до п.п. 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Відповідно до п.п. 3.1.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Згідно п.1.11 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»термін «товари»у цьому Законі розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.6 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»продаж товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Таким чином, зясовано, що при виході з вексельного обороту вексель № 6330348453808 на суму 31221380,81 грн. мав статус цінного паперу (грошового зобовязання), а не товару, що в свою чергу визначає його зміст в попередній господарській операції згідно договору міни між ВАТ «НПК «Галичина»та ДП«Студія Лева-ЗЕД»від 01.10.2001р.

Фактично при виконанні договору міни від 01.10.2001р. вчинено передачу векселя № 6330348453808 шляхом індосаменту, що визначає за векселем якість інструмента вексельного обороту. На підставі даного довору міни право векселетримача векселя № 6330348453808 (емітент ТзОВ«Сервер») перейшло від ДП«Студія Лева-ЗЕД»до ВАТ «НПК «Галичина».

Згідно з п. 4.8. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинної на момент здійснення господарської операції) векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Відповідно до ст.21 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу" вексель -цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку зазначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Виходячи з внщенаведеного, суд прийшов до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суму ІІДВ в розмірі 6203563,46 грн., нараховану на номінальну вартість отриманого від дії "Студія Лева-ЗЕД" простого векселя, оскільки вказаний вексель в господарській операції, що відбулась за Договором міни № 0110/01 від 01.10.2001 року та в господарській операції, згідно якої пред'явлено вексель № 6330348453808 до платежу його емітенту ТзОВ „Сервер" та його погашення останнім, у відповідності до п. 1.4 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»не є операцією з продажу векселя як товару. Отже, в порушення п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ, що використана в операції, що не є обєктом оподаткування податком на додану вартість згідно з п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», податок на додану вартість, сплачений в зв'язку з придбанням векселя, позивач повинен був включити не до податкового кредиту, а віднести до складу валових витрат.

Як зазначено в акті перевірки від 09.08.2002 року №23-32/233/1562/10 позивачем в порушення п.п.7.3.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.п.11.3.4 п.11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" невірно визначено податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, валовий дохід та валові витрати, зобов'язання по податку на прибуток за результатами проведеної товарообмінної (бартерної) операції з ДП „Фабрика свічок „Галичина".

Внаслідок цього, за несвоєчасну сплату податку на додану вартість застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 47971.00 грн. та за несвоєчасну сплату податку на прибуток застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 25490,00 грн.

Позивач заперечує наявність порушення п.п.7.3.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п.п.11.3.4 п.11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" виходячи з того, що він не укладав з ДП „Фабрика свічок „Галичина" бартерні (товарообмінні) договори, а проведений взаємозалік однорідних вимог не призвів до несвоєчасної сплати податку па додану вартість та податку на прибуток.

Відповідач заперечив позовні вимоги виходячи з того, що розрахунки між позивачем та ДП „Фабрика свічок „Галичина"" за реалізовані один одному матеріальні цінності проведені шляхом здійснення заліку взаємної заборгованості, а тому дана господарська операція є бартерною (товарообмінною)і її оподаткування здійснюється відповідно до норм п.п.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.11.3.4 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом встановлено, що відповідно до договору від 13 липня 2001 року №15-а/20 в липні 2001 року АТ „Нафтопереробний комплекс - Галичина" було придбано у ДП „Фабрика свічок „Галичина" матеріальні цінності на суму 575650,03 грн.. в тому числі ПДВ - 95942.00 грн. Пунктом 4.1 ст.4 вищезазначеного договору обумовлено, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті.

В цьому ж місяці відповідно до договору купівлі-продажу від 18 січня 2001 року №13-в/13 АТ „Нафтопереробний комплекс Галичина" реалізувало ДП „Фабрика свічок „Галичина" матеріальні цінності на суму 260359,56 грн., в тому числі ПДВ 43393,26 грн., а в серпні 2001 року АТ „Нафтопереробний комплекс Галичина" реалізувало ДП „Фабрика свічок „Галичина" матеріальні цінності на суму 443357.91 грн., в тому числі ПДВ - 73892,98 грн. Відповідно до умов договору розрахунки між сторонами здійснюються у грошовій формі.

За згодою сторін в липні 2001 року був проведений залік однорідних вимог в сумі 260359.56 грн., а в серпні 2001 року проведений залік однорідних вимог в сумі 315290,47 грн., що підтверджується протоколами заліку взаємних однорідних вимог між ВАТ „НПК-Галичина" та ДП „Фабрика свічок „Галичина".

До податкового зобов'язання по податку на додану вартість позивач включив в липні 2001 року 43393.26 грн.. в серпні 2001 року - 52548.41 грн.; до податкового кредиту по податку на додану вартість включив в липні 2001 року 95941,67 грн. До валового доходу в 3-му кварталі 2001 року позивач відніс 216966.30 грн.. в 4-му кварталі 2001 року - 262742,06 грн.; до валових витрат в 3-му кварталі 2001 року відніс 479708,36 грн..

Пунктом 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено дати виникнення податкових зобов'язань взалежності від виду господарських операцій, зокрема, відповідно до п.п.7.3.1п.7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що настала раніше:

-або дата відвантаження платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;

-або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено дати збільшення валового доходу, зокрема, відповідно до п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п..11.3.4 п.11.3 ст.11 Закону, датою збільшення валового доходу у разі здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку;

-або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до приписів п.1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до приписів п.1.19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Як свідчать матеріали справи розрахунки за товари, які реалізовані в липні та серпні 2001р. згідно договорів від 13.07.2001р, від 18,01.2001р. проведено у формі іншій ніж грошова, шляхом заліку взаємних однорідних вимог по погашенню взаємної заборгованості, в результаті чого не відбулося зарахування коштів на рахунки продавців для компенсації вартості таких товарів. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами заліку взаємних однорідних вимог між ВАТ «НПК «Галичина»та ДП «Фабрика свічок «Галичина».

Таким чином суд прийшов до висновку, що норми п.п.7.3.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.п.11.3.4 п.11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" підлягають до застосування до спірних правовідносин, а тому вимоги позивача в цій частині необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Також в акті перевірки від 09.08.2002 року №23-32/233/1562/10 зазначено, що позивачем в порушення п.п.12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в першому кварталі 2002 року безпідставно виключено з валового доходу дебіторську заборгованість ДАК „Хліб України" в сумі 11419,30 грн., яка виникла в результаті виконання позивачем обов'язків по договору поруки від 30 листопада 1998 року №16-ВР, укладеного між ДВКП „Торговий дім „Галичина" , ДАК „Хліб України", АТ „Нафтопереробний комплекс - Галичина". Внаслідок цього занижений прибуток в сумі 11419,30 тис. грн. та податок на прибуток в сумі 3425.79 тис. грн.

Позивач заперечує наявність порушення п.п.12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" виходячи з того, що ним валовий дохід зменшений на суму сумнівної заборгованості, яка виникла внаслідок виконання обов'язків згідно договору поруки від 30.11.1998 року № 16-ВР.

Відповідач позовні вимоги заперечив виходячи з того, що відповідно до норм п.п.12.1.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" право на зменшення суми валового доходу звітного періоду па суму відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) має продавець товарів (робіт, послуг), а так як позивач не виступав продавцем товарів ДАК „Хліб України", то зменшення валового доходу на суму кредиторської заборгованості є безпідставним.

Судом встановлено, що 30 листопада 1998 року між ДВКП „Торговий дім „Галичина" (Кредитор), ДАК „Хліб України" (Боржник), ВАТ „Нафтопереробний комплекс - Галичина" (Поручитель) укладений договір поруки №16-ВР, відповідно до якого Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за Борги Боржника, які виникли в 1998 році за одержані нафтопродукти по договору від 08.05.18998 року №9/5567 в сумі 17304526,08 грн.

В 1998 році АГ „Нафтопереробний комплекс - Галичина" повністю виконало свої зобов'язання перед ДВКП „Торговий дім „Галичина" шляхом проведення заліку заборгованості останнього на суму 17304526.08 грн. за одержані ним в 1998 році від ВАТ „Нафтопереробний комплекс-Галичина" нафтопродукти.

В жовтні 2001 року АТ „Нафтопереробний комплекс Галичина" звернулося до господарського суду м.Києва про стягнення заборгованості з ДАК „Хліб України". Рішенням господарського суду від 13.12.2001р. по справі №18/546 позовні вимоги АТ „Нафтопереробний комплекс Галичина" задоволені повністю, а саме винесено рішення про стягнення з ДАК "Хліб України" на користь ВАТ "Нафтопереробний комплекс-ГАЛИЧИНА" суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 21 661 363,95 грн., 2 459 806, 34 грн. пені, 202 731,29 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 24 768 205, 60 грн. процентів за користування товарним кредитом, 1700,00 грн. держмита та 69,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2002 року по справі № 18/546 рішення господарського суду м.Києва від 13.12.2001р. по справі №18/546 залишено без змін в частині стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 21 661 363,95 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивачем стверджується, що відповідно до ст. 193 Цивільного кодексу України поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню, а враховуючи те, що кредитором у спірних правовідносинах виступало ДВКП 'Торговий дім "Галичина" - продавець за Договором №9/5567 від 08.05.18998 року то позивач, відповідно набув статусу кредитора.

Однак, такі твердження не кореспондуються із Законом України ,.Про оподаткування прибутку підприємств". Право на зменшення податкового зобовязання щодо безнадійної заборгованості має визначатися з врахуванням норм податкового законодавства.

Судом враховані вимоги п.п.12. 1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України ,.Про оподаткування прибутку підприємств" згідно якого платник податку продавець товарів (робіт, послуг), у тому числі банки і небанківські фінансові установи, має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з платником податку оплату їх вартості. Зазначене зменшення здійснюється у разі, якщо платник податку звернувся із заявою до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання покупця банкрутом, а також у випадках, коли за поданням продавця нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення боргу з покупця чи стягнення заставленого майна.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" не ототожнює поняття продавець кредитор - поручитель та не визначає право поручителя (кредитора) на зменшення податкового зобовязання щодо безнадійної заборгованості.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позивачем порушено норми пп. 12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а тому позовні вимоги позивача в цій частині необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -

постановив:

1.В адміністративному позові відмовити повністю.

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя