Рішення № 88825062, 20.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Київ № 826/17420/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії суддів: головуючого судді Донця В.А.; суддів: Костенка Д.А., Шрамко Ю.Т., секретар судового засідання Сом П.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності та визнання незаконною та нечинною постанови в частині,

за участю представників:

позивача - адвокат Томіна О.В.;

відповідача - Пуленець А.С.

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" звернулось до суду з позовом про:

- визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, яка полягає у невідповідності встановленого терміну у постанові Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №110 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" фактичному терміну, за який здійснюється відшкодування за рахунок бюджетних коштів шляхом надання субвенції з державного бюджету різниці між фактичною вартістю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування;

- визнання незаконним та нечинним пункту 2 "Порядку надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №110 у частині встановлення обмеження періоду, за який перераховується субвенція за різницю між фактичною вартістю та тарифом до 01.01.2016.

Ухвалами суду: від 23.11.2018 - відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, зобов`язано Кабінет Міністрів України відповідно до статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) опублікувати в Офіційному віснику України оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №826/17420/18, встановлено строки для подання заяв по суті, визначено дати підготовчого судового засідання та судового розгляду адміністративної справи; від 04.02.2019 - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, приймаючи постанову від 14.02.2018 №110, якою затверджено порядок та умови надання у 2018 році субвенцій, визначив період, за який відшкодовується різниця між фактичною вартістю та затвердженим тарифом лише до 01.01.2016, не врахувавши витрати, які сформовані після цієї дати, внаслідок чого незаконно обмежено позивача у праві отримання субвенції з державного бюджету на відшкодування економічно необґрунтованого тарифу з 01.01.2016 по 21.02.2017, що призвело до понесення позивачем значних збитків у розмірі 1886241,00грн.

Представником відповідача подано відзив, у якому позовні вимоги не визнаються. Представником зазначено, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг" від 16.07.2015 №626-VIII, тому твердження про незаконність пункту 2 "Порядку перерахунку субвенції бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної види та водовідведення" є безпідставними. Також зазначено про обов`язковість проведення компенсації з бюджету різниці між встановленим розміром цін/тарифів на комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг на підставі статті 15 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд установив.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.02.2018 №110, якою затверджено "Порядок та умови надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (Порядок №110).

Постанова від 14.02.2018 №110 оприлюднена в газеті "Урядовий кур`єр" від 06.03.2018 №45, в Офіційному віснику України від 20.03.2018 №22, набрала чинності 06.03.2018.

Відповідно до пункту 2 Порядку №110 перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 01.01.2016 і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Представником відповідача до відзиву додано письмові докази:

- проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування";

- пояснювальну записку до проекту постанови Кабінету Міністрів України про затвердження Порядку за підписом Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.02.2018, в якій зазначено, що прийняття проекту дозволить погасити частину різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, яка виникла станом на 01.01.2016 в обсязі 1 млрд. грн., та як результат - зниження кредиторської заборгованості підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення за спожитий природний газ та електричну енергію, а також загальний рівень заборгованості підприємств учасників розрахунків зі сплати податків до державного бюджету;

- довідку про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України про затвердження Порядку за підписами Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.02.2018.

- висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України про затвердження Порядку за підписом першого заступника Міністра від 13.02.2018, відповідно до якого проект погоджено з зауваженнями щодо невідповідності вимогам нормопроектувальної техніки;

Відповідачем згідно з частинами п`ятою та шостою статті 264 КАС України опубліковано оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №826/17420/18 в Офіційному віснику України від 14.12.2018 №96.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Згідно з частиною другою статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

До позову додано статут Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа", відповідно до якого предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам, організаціям та споживачам незалежно від форм власності (підпункт 3.2.1).

На думку суду, наведене є достатнім для висновку про право позивача оскаржити пункт 2 Порядку №110, яким врегульовано питання надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного Порядку №110) порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності. Розподіл додаткових дотацій між місцевими бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного Порядку №110) установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється в обсязі, що відповідає обсягу надходжень до спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 8 та 9 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Дозволено Кабінету Міністрів України залучати до розрахунків з перерахування цієї субвенції надходження від підприємств, визначених частиною першою цієї статті, грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, податкового боргу з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього боргу), грошових зобов`язань із сплати дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, податкового боргу та грошових зобов`язань із сплати частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону.

З урахуванням наведених норм, суд погоджується з доводами представника відповідача про наявність в Кабінету Міністрів України повноважень встановлювати порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Як уже зазначалось, підставами позову вказано необґрунтоване обмеження Урядом України строку до 01.01.2016, протягом якого здійснюється перерахування субвенцій на суму різниці між фактичною вартістю та встановленим тарифом, що утворилася до 01.01.2016 та не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг" від 16.07.2015 №626-VIII (набрав чинності 25.07.2015) Кабінет Міністрів України зобов`язано до 01.07.2017 вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування, до 01.01.2016.

З урахуванням наведеного правового регулювання суд доходить висновку про обґрунтованість доводів представника відповідача щодо встановлення в оскаржуваному Порядку №110 здійснення перерахування субвенції на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 01.01.2016 і яка не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

При цьому суд ураховує, що за змістом частини першої статті 15 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 №5007-VI Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Відповідачем не заперечується право позивача на відшкодування відповідної різниці, водночас зазначено про затвердження комунальному підприємству тарифу 21.02.2016, тому різниця не могла увійти до бюджету на 2018 рік.

За такого правового регулювання відсутні підстави для висновку про незаконність оскаржуваних положень Порядку №110.

Відповідно до статті 95 Конституції України: бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (частина перша); виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга); держава прагне до збалансованості бюджету України (частина третя).

За змістом наведених норм, видатки з бюджету можуть здійснюватись лише у межах, встановлених відповідним законом про державний бюджет на відповідний рік.

У Додатку №3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" передбачено бюджетну програму КПКВК 2761520 за рахунок спеціального фонду державного бюджету на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

На думку суду, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг" від 16.07.2015 №626-VIII Кабінет Міністрів України було зобов`язано вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах, що утворилася до 01.01.2016, відповідні видатки були передбачені в Законі України "Про Державний бюджет на 2018 рік", відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Уряду України щодо затвердження субвенцій з державного бюджету на погашення різниці в тарифах у 2018 році станом на 01.01.2016 без урахування фактичних витрат, які поніс позивач.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, відповідно в їх задоволенні слід відмовити.

Позивачем сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в розмірах: 1762,00 грн. (платіжне доручення від 19.10.2018 №1484); 1762,00 грн. (платіжне доручення від 09.11.2018 №1492).

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач - Комунальне підприємство Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (ідентифікаційний код 24879282, місцезнаходження: 09800, Київська область, місто Тетіїв, вулиця Соборна, будинок 19).

Відповідач - Кабінет Міністрів України (місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 3 Розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами згідно з Законом України від 30.03.2020 №540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2020 року.

Головуючий суддя В.А. Донець

Судді Д.А. Костенко

Ю.Т. Шрамко