Рішення № 88824972, 17.04.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/829/20

РІШЕННЯ

іменем України

17 квітня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 9938 (Луганський прикордонний загін, 3 прикордонний загін) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини 9938 (Луганський прикордонний загін, 3 прикордонний загін), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті грошової компенсації у день виключення зі списків військової частини за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік, зобов`язати відповідача виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.08.2019 по 15.01.2020 в сумі 125483,80 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу в військовій частині 9938. Вважає, що станом на день виключення зі списків особового складу відповідач протиправно не провів повного розрахунку при звільненні в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік. Вказав, що 15.01.2020 відповідач виплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік. Вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.08.2019 по 15.01.2020 в сумі 125483,80 грн. Просив позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що законодавство не вимагає здійснювати нарахування та виплату військовослужбовцю компенсації в день звільнення з військової служби, а передбачає здійснення такої виплати в рік звільнення. Компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки не входить до складу грошового забезпечення, на яке позивач мав право на день виключення зі списків військової частини. Вказав, що військовослужбовці не є працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, а проходять військову службу. Тому застосування статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним. Також вважає, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду. Вимоги позивача щодо виплати середнього заробітку в розмірі 125483,80 грн не співмірні із розмірами нарахованої та виплаченої компенсації. Крім цього, не погодився з наведеним позивачем розрахунком середнього заробітку. Просив позов залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду. У разі відмови у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи клопотання щодо залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, зокрема, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 Кодексу законів про працю України роз`яснив, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, для встановлення початку перебігу тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 28.12.2019 по справі №1.380.2019.001406, від 13.03.2019 по справі №813/1001/17, від 24.01.2019 по справі №802/28/16-а.

Грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій позивачу виплачена 15.01.2020, останній до суду звернувся 11.02.2020. Тому строк звернення до суду з цим позовом позивач не пропустив. Таким чином, у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Відповідач також подав до суду клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначив, що вказаний спір є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. Тому підлягає розгляду судом загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Вирішуючи вказане клопотання, суд враховує таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.

На час звернення до суду з позовом, позивач проходив військову службу в військовій частині 9938 та звільнений з військової служби у запас з виключенням із списків особового складу військової частини.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті грошової компенсації у день виключення зі списків військової частини за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік, та зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.08.2019 по 15.01.2020 в сумі 125483,80 грн.

Наведене свідчить про те, що спір фактично виник між особою, яка проходила військову службу, та суб`єктом владних повноважень, тому такий спір є публічно-правовим. Отже, у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження необхідно відмовити.

Ухвалою від 20.02.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині 9938 (Луганський прикордонний загін, 3 прикордонний загін).

03.05.2019 позивач отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27.06.2019 №359-ос позивач звільнений з військової служби в запас на підставі підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 23 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом начальника 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.08.2019 №349-ос позивач виключений зі списків особового складу військової частини з 01.08.2019.

Листом від 09.01.2020 №223 Луганський прикордонний загін повідомив позивача, що наказом від 23.12.2019 №626-ос внесені зміни до пункту 1 наказу від 01.08.2019 №349-ос щодо виплати грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік в кількості 14 діб.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

За змістом пункту 12 статті 12 закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються додаткові відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Відповідно до статті 16-2 закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Таким чином, при звільненні з військової служби у запас позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2019 році додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини 1 статті 12 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

15.01.2020 відповідач нарахував та виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік в розмірі 8666,14 грн, що не заперечується сторонами.

Таким чином, необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невчасному нарахуванні та виплаті позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік.

Разом з тим, відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Оскільки Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не містить норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, тому до спірних правовідносин необхідно застосувати приписи трудового законодавства щодо оплати праці.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з якою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №825/598/17.

Обчислення середнього заробітку здійснюється згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 та архівної відомості за період з січня по серпень 2019 року позивачу нарахована заробітна плата за червень-липень 2019 року в сумі 47130,23 грн, при цьому, кількість робочих днів за цей період становить 41 день.

Середньоденна заробітна плата позивача - 1149,52 грн (47130,23/41). Час затримки розрахунку при звільненні з 02.08.2019 по 15.01.2020 включає 113 робочих днів. Тому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні становить 129895,76 грн.

Однак, суд має визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні та розмір вчасно невиплаченої суми, на яку позивач мав право. Крім того, суд має встановити яку частку становила вчасно невиплачена сума порівняно з усією сумою, на яку позивач мав право при звільненні, а також істотність цієї частки порівняно із його середнім заробітком.

Тобто, враховуючи той факт, що позивачу вчасно не виплачена лише частина коштів, на які він мав право при звільненні, стягненню на його користь підлягає пропорційна частина середнього заробітку за час допущеної затримки.

В свою чергу, враховуючи інформацію з картки грошового забезпечення ОСОБА_1 та архівної відомості за період з січня по серпень 2019 року, у серпні 2019 року позивач отримав 296199,26 грн, сума невчасно виплаченої компенсації становить 8666,14 грн. Тобто, при звільненні позивач мав право на отримання 304865,40 грн заробітку.

Невиплачена частина компенсації в розмірі 8666,14 грн становить 2,84% від загальної суми 304865,40 грн (8666,14 / 304865,40 * 100%). Тобто, позивачу на момент звільнення зі служби не виплачена частина в розмірі 2,84% від усієї суми, на яку останній мав право при виключенні зі списків прикордонного загону.

Таким чином, сума середнього заробітку, який необхідно стягнути з відповідача, становить 3689,03 грн (129895,76 грн * 2,84%).

За таких обставин, у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.08.2019 по 15.01.2020 в сумі 121794,77 грн слід відмовити.

Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 9938 (Луганський прикордонний загін, 3 прикордонний загін), що полягає у невчасному нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік.

Стягнути з військової частини 9938 (Луганський прикордонний загін, 3 прикордонний загін) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 02.08.2019 по 15.01.2020 в сумі 3689,03 грн без урахування обов`язкових податків та зборів.

У задоволенні решти позовних відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) Відповідач:Військова частина 9938 (Луганський прикордонний загін, 3 прикордонний загін) (вул. Свободи, 1А, Старобільськ, Луганська область, 92702 , код ЄДРПОУ - 14321736)

Головуючий суддя О.Л. Польовий