Рішення № 88824716, 17.04.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 р. Справа № 480/399/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить скасувати вимогу про сплату боргу(недоїмки) № Ф - 2931-17 від 07 листопада 2019 року на ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебуває на загальній системі оподаткування. 07.11.2019 року Головне управління ДФС у Сумській області прийняло вимогу № Ф - 2931-17 щодо ОСОБА_1 про сплату єдиного соціального внеску в сумі 28 223,66 грн. Позивач вважає що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки в період, за який нараховано внесок, ОСОБА_1 є найманим працівником, та за неї сплачувався єдиний соціальний внесок з нарахованих сум заробітної плати.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до даних Головного управління ДПС у Сумській області Дранковська О.С. зареєстрована як фізична особа-підприємець з 25.10.2005 року та здійснює свою підприємницьку діяльності дотепер. Станом на 31.10.2019 рік згідно інтегрованої картки платника податків у відповідача наявна заборгованість з платежу «єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (код бюджетної класифікації 71040000) в загальній сумі 28 223,66 грн. При цьому згідно АРМ «Податковий блок» в реєстрі страхувальника відсутня інформація щодо наявності пільги у ФОП ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску (відсутня позначка ФО інвалід та ФО пенсіонер). Крім того ОСОБА_1 не було надано доказів офіційного працевлаштування та не вказано період за який позивач здійснює трудову діяльність. А отже оскаржувана вимога є законною та обгрунтованою (а.с. 31-34).

Позивачем було надано суду відповідь на відзив, в якому зокрема зазначено, що за період 2017 -2019 роки у ОСОБА_1 немає боргів по сплаті єдиного внеску, оскільки за даний період єдиний внесок було сплачено її роботодавцем. Крім того за даний період нею також було сплачено єдиний внесок з доходу, отриманого від підприємницької діяльності (а.с. 42-43).

В подальшому представником відповідача було надано суду заперечення, в яких, зокрема, зазначено, що згідно витягу з інтегрованої картки платника податків за 2018-2019 роки ОСОБА_1 було сплачено 3 370, 74 грн. Тому станом на 31.10.2019 рік згідно ІКПП у позивача наявна заборгованість з платежу «єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (код бюджетної класифікації 71040000) в загальній сумі 28 223,66 гри., яка була нарахована відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (а.с. 53-55).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що як зазначено в позовній заяві, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на загальній системі оподаткування, даний факт також не заперечувався відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Головним управлінням ДПС у Сумській області, 07.11.2019 року сформовано вимогу № Ф - 2931-17 про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 31.10.2019 року у сумі 28 223,66 грн., відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (а.с. 3).

При цьому відповідно до довідок Комунальної установи Сумський навчально-виховний комплекс № 16 імені Олексія Братушки "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад" Сумської міської ради від 10.04.2020 року, за період з 2017 року по 2019 року із заробітної плати позивача був сплачений соціальний внесок у повному обсязі (а.с. 60-62).

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-2931-17 ГУ ДПС у Сумській області, позивач подала скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій просила скасувати вищезазначену вимогу, як таку, що сформована з порушенням чинного законодавства (а.с. 4).

Проте рішенням Державної фіскальної служби України від 03.01.2020 року № 433/6/99-00-08-06-01-06, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 2931-17 від 07.11.2019 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 від 29.11.2019 року без задоволення (а.с. 6-8).

Вважаючи вище вказану вимогу протиправною, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Пунктом 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю “працівник” - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Частиною 1 статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту першого частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові від 04.12.2019р. по справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19) Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідно до довідок Комунальної установи Сумський навчально-виховний комплекс № 16 імені Олексія Братушки "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад" Сумської міської ради від 10.04.2020 року, у період з 2017 року по 2019 року та до цього часу позивач працює бухгалтером в КУ СНВК № 16 СМР та за вказаний період єдиний соціальний внесок з нарахованих сум заробітної плати був перерахований у повному обсязі (а.с. 60-62). Тобто за період, за який податковим органом позивачу було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме з 2017 р. по 2019 р., позивач перебував у трудових відносинах з КУ СНВК № 16 СМР, якою було сплачено страхові внески за позивача.

Отже, відповідачем нараховано позивачу єдиний соціальний внесок за періоди сплати за нього страхувальником страхових внесків, а саме за період з 2017 р. по 2019 р.

Крім того з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем у період з 2017 р. по 2019 р. до податкового органу було подано податкові декларації про майновий стан і доходи, в яких окрім суми доходів, нарахованих у формі заробітної плати, також було зазначено суми доходів отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (а.с. 44, 47, 50), а саме за 2017 рік - 4 853,73 грн., за 2018 рік - 5 721,52 гр. та за 2019 рік - 3 300,00 грн.

За приписами ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до платіжного доручення від 16.02.2018 року №1 (а.с. 46) позивачем було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за 2017 рік в сумі 2 112, 00 грн. Відповідно до квитанція від 16.01.2019 року єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за 2018 рік позивачем сплачено в розмірі 1 258,74 грн. (а.с. 49) та за 2019 рік єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності позивачем сплачено у розмірі 918,10 грн., що підтверджується квитанцією від 10.02.2020 року № 8 (а.с. 52).

Тобто позивачем за період з 2017 р. по 2019 р. також було самостійно сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 22 % з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності

Оскільки позивач в період з 2017 р. по 2019 р. сплачував єдиний внесок з доходу, отриманого з провадження господарської діяльності, та одночасно в цей період перебував у трудових відносинах з КУ СНВК № 16 СМР, яка також сплачувала за нього страхові внески, суд вважає, що необхідність сплати позивачем єдиного соціального внеску, в розмірі мінімального соціального внеску, за спірний період спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимога відповідача про подвійне нарахування позивачу як застрахованій особі єдиного внеску, в розмірі мінімального соціального внеску, за періоди сплати за нього страхувальниками страхових внесків, а саме за період з 2017 р. по 2019 р. є протиправною та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 , є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення вказаних норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 840,80 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 03.02.2020 № 11 (а.с. 25)

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області № Ф - 2931-17 від 07.11.2019 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 28 223,66 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 43144399) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.О. Павлічек