Рішення № 88824486, 17.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/969/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /далі – відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про:

- скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №4540-СГ від 18 лютого 2020 року про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Бієвецької сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту;

- зобов`язання винести наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Бієвецької сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 1-2/.

Позов обґрунтований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №4540-СГ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вважає оскаржуваний наказ таким, що винесений з порушенням вимог Земельного кодексу України, а посилання в ньому на невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України - безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

11 березня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 17-21/, в якому представник відповідача зазначив про відсутність підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки подана на розгляд заява не відповідає вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України, а саме: відсутня схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель на території Бієвецької сільської ради. Позовна вимога про зобов`язання винести наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягає, адже вирішення питання щодо надання чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою належить до дискреційних повноважень відповідача.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №440/3960/19, що набрало законної сили 10 січня 2020 року /а.с.31-34/, встановлено обставини, які в силу положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не потребують доказування при розгляді цієї справи, а саме:

12 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Бієвецької сільської ради Лубенського району Полтавської області (вх. №П-3046/0/25-19 від 12 березня 2019 року).

До заяви позивачем додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію паспорта; копію ідентифікаційного номера.

Листом від 14 березня 2019 року № 1616/0/26-19 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області повідомлено ОСОБА_1 про те, що його заяву розглянуто; що Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, та що інформація про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління: http://poltavska.land.gov.ua; що на зазначену площу Головним управлінням прийняті рішення стосовна надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації.

Вважаючи, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області допустило бездіяльність у вирішенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі №440/1336/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у невирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Бієвецької сільської ради Лубенського району Полтавської області; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер П-3046/0/25-19 від 12 березня 2019 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Бієвецької сільської ради Лубенського району Полтавської області з урахуванням правової оцінки спірних питань, наданих у цьому рішенні.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року по справі №440/1336/19 повернуто скаржнику.

19 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою (вх. №П-13443/0/25-19 від 19 вересня 2019 року), в якій просив, з урахуванням правової позиції адміністративного суду згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року по справі №440/1336/19, надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Бієвецької сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Листом від 25 вересня 2019 року №7189/0/26-19 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області повідомлено ОСОБА_1 про ненадання позивачем до клопотання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду.

Вважаючи, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно допустило бездіяльність у вирішенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №440/3960/19 /а.с. 31-34/ адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у невирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Бієвецької сільської ради Лубенського району Полтавської області; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Бієвецької сільської ради Лубенського району Полтавської області з урахуванням висновків суду; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №440/3960/19 повернуто скаржнику.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням від 21 січня 2020 року (вхідний номер П-1770/0/25-20 від 22 січня 2020 року) /а.с. 23/ про повторний розгляд заяви на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №440/3960/19 та до вказаного клопотання додав: графічний матеріал, копії паспорту та ідентифікаційного коду, копію доручення.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №4540-СГ від 13 лютого 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" /а.с.25/ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Бієвецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, орієнтовного розміру земельної ділянки 1,00 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства з підстави невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України, а саме: відсутня схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель на території Бієвецької сільської ради.

Не погодившись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №4540-СГ, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до частини першої статті 116 вказаного Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вимоги до клопотання та документів, які додаються до клопотання, закріплені у частині шостій статті 118 ЗК України, а підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визначені частиною сьомою цієї статті. При цьому перелік таких підстав для відмови є вичерпним.

Судовим розглядом встановлено, що в наказі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №4540-СГ від 13 лютого 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" підставою для відмови у наданні дозволу зазначено невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України, а саме: відсутня схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель на території Бієвецької сільської ради.

Надаючи оцінку вказаній підставі для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" № 858-IV від 22 травня 2003 року документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

До видів документації із землеустрою належать, зокрема схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно зі статтею 45 вказаного Закону схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються щодо території відповідного району, села, селища, міста.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель району розробляються за рішенням районної ради.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці включає: а) завдання на складання схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці; б) пояснювальну записку; в) рішення відповідного органу місцевого самоврядування про розроблення схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці; г) характеристику природних умов адміністративно-територіальної одиниці; ґ) інформацію про сучасний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці (включаючи обмеження у використанні земель); д) картограму категорій земель у розрізі угідь у межах відповідної території; е) картограму агровиробничих груп ґрунтів та крутизни схилів; є) еколого-економічне обґрунтування використання та охорони земель; ж) техніко-економічні показники схеми землеустрою; з) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; и) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці; і) схему запланованих заходів щодо раціонального використання та охорони земель; ї) матеріали погодження схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, визначені статтею 186 Земельного кодексу України.

Отже, з наведених положень слідує, що схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці є документацією із землеустрою, яка розробляються щодо території відповідного району, села, селища, міста за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Зазначаючи в оскаржуваному наказі про відсутність схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель на території Бієвецької сільської ради, відповідач не врахував того, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, а не сама відсутність цих схем та обґрунтувань.

Обставина відсутності схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель на території Бієвецької сільської ради не пов`язана із діями позивача та існує через незалежні від нього причини.

Хоча бездіяльність Бієвецької сільської ради з приводу прийняття рішення про розроблення схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель на території Бієвецької сільської ради не є предметом дослідження у цій справі, але в будь-якому випадку саме така бездіяльність створює несприятливі наслідки для осіб, які бажають отримати земельну ділянку у власність на території Бієвецької сільської ради.

З огляду на це, суд вважає неприпустимим посилання у наказі на відсутність документації із землеустрою, яка розробляються щодо певної території за рішенням відповідної ради, як на підставу для відмови у наданні дозволу.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про протиправність винесення відповідачем наказу №4540-СГ від 13 лютого 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на допущення позивачем у тексті позовних вимог описки у даті оскаржуваного наказу, суд, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №4540-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 13 лютого 2020 року.

Вирішуючи вимогу позивача про зобов`язання відповідача винести наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3 ) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 73 згаданого Кодексу визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам, а не забезпечення ефективності державного управління.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме: зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Натомість, вимога позивача про зобов`язання відповідача винести конкретне рішення про надання позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації задоволенню не підлягає, адже наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №4540-СГ від 13 лютого 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" перевірявся судом на предмет законності та обґрунтованості, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення, та тих обставин, які відносяться до предмету доказування у цій справі. Враховуючи завдання суду, суд не вправі виходити за межі предмету доказування у справі та перевіряти відсутність усіх інших підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 серпня 2019 року у справі №480/4298/18, від 05 грудня 2019 року у справі № 806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17.

Таким чином, адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову та факт сплати позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 840,80 грн згідно платіжного доручення №1 від 20 лютого 2020 року /а.с.11/, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 420,40 грн.

Клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача повідомити суд про виконання судового рішення задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписом вказаної норми покладення такого зобов`язання на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

У суду наразі відсутні підстави вважати, що відповідач після набрання судовим рішенням законної сили буде ухилятися від вчинення дій на його виконання.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №4540-СГ від 13 лютого 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Бієвецької сільської ради Лубенського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк