Рішення № 88824428, 17.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1854/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014) в особі Київського районного відділу у м. Одесі (вул. А. Філатова, буд. 15-А, м. Одеса, 65080), Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась з позовом (а.с.1-9) ОСОБА_1 до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (далі ГУ ДМС) в особі Київського районного відділу у м. Одесі (далі Київський відділ ГУ ДМС), Державної міграційної служби України (далі ДМСУ), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ДМСУ як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо знищення (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на її ім`я – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру запису у реєстрі (далі УНЗР);

зобов`язати ДМСУ як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на її ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищити (видалити) унікальний номер запису у реєстрі (далі УНЗР);

визнати протиправною бездіяльність ГУ ДМСУ в особі територіального підрозділу - Київського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області щодо відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповіді №5112-2113/5112.1-19 від 27.09.2019, №51 12-2671/51 12.1-19 від 23.11.2019);

зобов`язати ГУ ДМСУ в особі територіального підрозділу - Київського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначила, що при оформленні та отриманні паспорта у вигляді пластикової картки типу ІD-1 у травні-червні 2019 року їй у порушення пункту3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ) територіальним підрозділом міграційної служби не було повідомлено про можливість оформлення та видачі їй паспорта зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечці.

У наступному пластикова картка стала непридатною до користування та вона у вересні 2019 року зверталася до Київського відділу ГУ ДМС з проханням про обмін цього паспорта на паспорт громадянина України зразка 1994 року. У заяві вона також вказала про відкликання згоди на збір та обробку персональних даних та витребування заяви-анкети, яка стала підставою для оформлення паспорта громадянина України у вигляді пластикової карти, проте їй було відмовлено у задоволенні заяви.

Крім того, у грудні 2019 року вона зверталася до ДМСУ з проханням (вимогою) про знищення (видалення) її персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, які протиправно збирались співробітниками ГУ ДМС, однак ДМСУ відповідь їй не надала (допустила протиправну бездіяльність), її персональні дані, а також унікальний номер запису у реєстрі з Єдиного державного демографічного реєстру не знищила.

Відповідно до ст. 8, ч. 2. З ст. 15 Закону України «Про захист персональних даних» особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними, особа має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Постановою Кабінету Міністрів України №784 від 18.10.2017 затверджено Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації (далі Порядок №784). Відповідно до п.2 вказаної постанови Державна міграційна служба України є розпорядником Єдиного Державного демографічного реєстру.

Позивач стверджує, що вона має право на паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки та у зв`язку з необхідністю обміну паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ІD-1 по причині непридатності для користування на паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, вона звернулася до Київського відділу ГУ ДМС з відповідним клопотанням, але їй було відмовлено.

Позивач вважає порушеними свої права передбачені статтями ст. ст. 21-24, 27-29, 31, 32, 34, 35, 41-43. 46-48, 53, 60, 67, і 68 Конституції України, у тому числі на релігійні переконання, честь, гідність.

Позиція органів міграційної служби України зводиться до того, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - постанова КМУ №302), обмін паспорта здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток (п.6.6). Паспорт у цьому випадку має бути виключно за формою пластикової картки типу ІD-1 (біометричний паспорт).

Позивач зазначає, що на сьогоднішній день Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ є діючим законодавчим актом.

Постановою КМУ №302 безконтактний електронний носій паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки містить відцифровані персональні дані. Позивач вважає, що обробка персональних даних - є незаконною та порушує її особисті права, право на повагу приватного та сімейного життя, її релігійного переконання, оскільки вона є православною віруючою.

Статтею 32 Конституції України гарантовано право громада на відмову від обробки персональних даних про них. Виключенням з цього правила є умова, коли така обробка прямо передбачена законом та лише в інтересах національній безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Позивач просила задовольнити її позовні вимоги та посилалась також на зразкову справу, по якій прийнято рішення Великою Палатою Верховного Суду 19.09.2018 року.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Відмовлено позивачу з задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.29-32).

Ухвалою суду від 17.04.2020 року залишено без розгляду клопотання позивача про витребування доказів.

До суду 23.03.2020 року надійшли відзив на позов ГУ ДМС (а.с.75-94) та ДМСУ (а.с.52-71) Представник ГУ ДМС та ДМСУ просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначив, що Закон України № 5492-VІ від 20.11.2012 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закон України «Про ЄДДР») визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно- телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ЄДДР»).

Представник відповідачів зазначив, що позивач, при оформленні паспорта громадянина України типу ІD-1 у вигляді пластикової картки, надала згоду на обробку її персональних даних.

Разом з тим, в подальшому позивач у зв`язку із непридатністю для користування паспорта громадянина України типу ІD-1 звернулася із заявою до відповідача про оформлення і видачу паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру і без присвоєння унікального номера запису в реєстрі, зазначаючи, що останнє нібито обмежує її права сповідувати свою віру, та здійснює втручання в її особисте та сімейне життя.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» 2297-VІ від 01.06.2010 року, суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Пунктом 2 ч. 2 ст. 15 цього ж Закону передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між об`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

На думку представника відповідачів на ці правовідносини не розповсюджується положення п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону 2297-VI. В даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон України «Про ЄДДР», відповідно до якого, не передбачено підстав її вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Тобто, позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв`язку з релігійними переконаннями.

Представник відповідачів також не погоджується з позицією позивача про те, що при не вилученні інформації з ЄДДР нібито порушуються її права гарантовані ст. ст. 28, 32, 35 Конституції України. Вказаними статтями Конституції передбачено, що кожен дійсно має право на повагу до його гідності (це назва статті), а згідно диспозиції цієї статті, в ній конкретизується правила поведінки, яких повинні дотримуватись усі без виключення учасники правовідносин, тобто ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Проте, до спірних правовідносин, які склалися між сторонами по даній справі, не відносяться вищезазначені норми, оскільки відповідач не допускав стосовно позивача вказаних дій та ніякого втручання в особисте і сімейне життя позивача не відбулось, оскільки, як вже зазначалось вище, позивач самостійно звернувся до відповідача та надав згоду на обробку своїх персональних даних.

Оскільки Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, УНЗР не може бути видалено з Реєстру якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру. Водночас, наголошуємо, що відповідальність та обов`язок за зберігання паспорта громадянина України покладається на особу, на ім`я якої його було видано.

В даному випадку при реалізації позивачем права на отримання паспорта громадянина України у вигляді картки, за згодою позивача на обробку персональних даних, автоматично сформований унікальний номер запису в Реєстрі та позивачу виданий паспорт типу ІD-1.

Отже, правовідносини між сторонами з реалізації позивачем права на отримання паспорта громадянина України у вигляді картки з підстав та у порядку, визначеному чинним законодавством, відбулись та відбулись правомірно. Законом України «Про ЄДДР» не передбачено правових та фактичних підстав для скасування, виведення з реєстру ЄДЦР України та/або знищення номеру УНЗР, про які просить позивач.

Представник відповідача наполягав, що не порушував будь-яких прав позивача.

Також представник відповідача зазначив, що питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду. Постановою Верховного суду від 19.09. 2018 року у зразковій справі Пз/9901/2/18.

Проте на думку представника спірні правовідносини не підпадають під ознаки типової справи, так як відсутній факт відмови у видачі паспорту у формі книжечки.

Відповідно до пункту 7 Положення про Головне управління затвердженого наказом Державної міграційної служби України від 14.02.2015 № 19, Головне управління здійснює свої повноваження на території адміністративно- територіальної одиниці безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні підрозділи, а також шляхом взаємодії з пунктами тимчасового розміщення біженців, пунктами тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та центрами надання адміністративних послуг.

Київський відділ ГУ ДМС є територіальним підрозділом Головного управління та не є юридичною особою публічного права відповідно до зазначеного Положення.

Представник просив відмовити у задоволенні позову.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала 05.06.2019 року паспорт громадянина України у вигляді пластикової картки типу ІD-1 (а.с.25).

17.09.2019 року позивач звернулась до Київського відділу ГУ ДМС із заявою про оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки (а.с.11).

Київський відділ ГУ ДМС листом від 27.09.2019 року повідомив позивача про відсутність підстав для видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки (а.с.12 -13).

12.11.2019 року позивач повторно звернулась до Київського відділу ГУ ДМС із заявою про оформлення і видачу(обмін) їй паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР з посиланням на те, що пластиковий паспорт типу ІD-1 не придатний для користування, а також з посиланням на те, що при отриманні вказаного паспорту вона не була проінформована про можливість не надавати згоду на збір та обробку своїх персональних даних. До заяви, крім іншого, наданий пластиковий паспорт типу ІD-1 не придатний для користування (а.с.14-15).

Київський відділ ГУ ДМС листом від 23.11.2019 року вдруге повідомив позивача про відсутність підстав для видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки (а.с.16-19).

Листом від 20.01.2020 року ГУ ДМС повідомив позивача що Закон України «Про ЄДДР» не передбачає підстав та права вимагати видалення даних з Реєстру, УНЗР не може бути видалено з Реєстру якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру. Також позивача повідомлено, що обов`язок та відповідальність за зберігання покладається на особу, на ім`я якої його було видано (а.с.20-21).

Позивач вважає надану відповідь відмовою у наданні паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ , та вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оформлення та видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року у зв`язку з необхідністю обміну зіпсованого пластикового паспорту типу ІD-1, та регламентуються Законом України «Про ЄДДР», Законом України «Про захист персональних даних», Положенням №2503-ХІІ, Порядком №784.

Відповідно до ч.1 ст.13 («Назва та види документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру») Закону України «Про ЄДДР», документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України, та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Відповідно до ч.4 ст.13 Закону особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 цього Закону форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частинами 1-5 ст.21 Закону України про ЄДДР визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. 4. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими п.4 ч.1 ст. 2 цього Закону.

Згідно із ч. 3 ст.13 Закону паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

У той же час відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Водночас, п. 1 Постанови КМУ№ 302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Пунктом 2 Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року

- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Згідно з п.3 Постанови КМУ№ 302 до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.

Між тим, Верховним Судом розглянута зразкова справа № 806/3265/17.

В постанові Великою Палатою Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі Пз/9901/2/18 щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки визначено, що ознаками цієї типової справи є:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача, що висновки вказаної справи не можуть бути застосовані, оскільки дана справа за позовом ОСОБА_1 не підпадає від ознаки типової. Суд вважає за необхідне застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду по зразковій справі № 806/3265/17 з огляду на те, що частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 19.09.2018 року ВП ВС дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону України №5492-VI.

Разом з тим, при вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VІІІ, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивача до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст.21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов`язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.

В той же час, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, Велика Палата Верховного Суду вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачці паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду знайшла, що існують підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Таким чином, основоположним висновком Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі є те, що відмова особі в отриманні паспорту у формі книжечки не можуть бути обмежені, та таке обмеження порушує основоположні права громадян.

Суд вважає, що отримання позивачем спочатку паспорту громадянина України типу ІD-1 не змінює основоположного висновку Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.09.2018 року.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що отримуючи паспорт громадянина України типу ІD-1 и надавши згоду на обробку персональних даних, їй не надали працівники органів ДМС повної інформації щодо функціонування системи Єдиного державного демографічного реєстру, а тому її згода на внесення персональних, у т.ч. біометричних даних, не є дійсною. Інформація про функціонування системи Єдиного державного демографічного реєстру є загальновідомою та доступною. Крім того позивач не надала будь-яких доказів, що її ввели в обману при отриманні паспорту громадянина України типу ІD-1.

У той же час у будь-якому випадку у позивача наявне право на обмін (отримання) паспорту у формі книжечки, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі.

При цьому суд враховує, що позивач реалізував також своє право на право відкликати згоду на обробку персональних даних встановлене Закону України «Про захист персональних даних».

Статтею 1 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Згідно зі ст.4 Закону суб`єктами відносин, пов`язаних із персональними даними, є, зокрема суб`єкт персональних даних; володілець персональних даних; розпорядник персональних даних.

Володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону. Розпорядником персональних даних, володільцем яких є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності, що належить до сфери управління цього органу.

Частиною1 ст.8 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними.

Частиною 2 ст.8 встановлені права суб`єкта персональних даних, у тому числі право пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних (п.5); право відкликати згоду на обробку персональних даних (п.11).

Закон України «Про ЄДДР» відповідно до його преамбули визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно зі ст.4 Закону Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Порядок ведення реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Вказаний Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України №784 від 18.10.2017 року.

Статтею 2 Закону встановлено, що розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Статтею 9 Закону встановлені права осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Єдиного державного демографічного реєстру, зокрема, особа має право на вимогу щодо поновлення і виправлення інформації про неї (п.2 ч.1); забезпечення захисту своїх прав, якщо її запит або вимогу про виправлення своїх персональних даних не задоволено (п.3 ч.1).

Згідно з ч.2 ст.9 Закону перелік прав, передбачений частиною першою цієї статті, не є вичерпним, законами України можуть бути передбачені інші права осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Реєстру.

Таким чином, Закон не визначає вичерпний перелік прав осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Єдиного державного демографічного реєстру, у зв`язку з чим суд вважає безпідставним посилання представника відповідачів у відзивах на позов, що оскільки Закон України «Про ЄДДР» не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, УНЗР не може бути видалено з Реєстру якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу.

Пунктами 10,11 Порядку №784 встановлено, що інформація про особу, зміни і доповнення вносяться до Реєстру в хронологічному порядку окремими записами за унікальним номером запису в Реєстрі. Інформація про особу, що зазнавала змін, зберігається з відповідною приміткою. Зміна інформації про особу в Реєстрі здійснюється уповноваженим суб`єктом у межах повноважень на підставі та відповідно до Закону.

У внесенні інформації до Реєстру може бути відмовлено у випадках, визначених Законом. Відмова у внесенні інформації до Реєстру, в тому числі у виправленні, поновленні та анулюванні внесеної інформації, може бути оскаржена в порядку, встановленому законом.

Таким чином, Порядок передбачає анулювання внесеної інформації, що співвідноситься з правом особи відкликати згоду на обробку персональних даних.

Суд критично оцінює твердження представника відповідачів, що Київським відділом ГУ ДМС не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки, а заява позивача була розглянута як звернення у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» та надано позивачу письмову відповідь на його заяву. Позивачем до заяви була надана заява, паспорт громадянина України типу ІD-1, який не придатний для використання та інші документи, а тому відповідь Київського відділу обґрунтовано розцінена позивачем як відмова у задоволенні її заяви.

Проте суд вважає обґрунтованим посилання представника відповідачів на те, що лише ГУ МВС є юридичною особою, а тому за вимогами вимоги зобов`язального характеру належним відповідачем є ГУ ДМС.

У п.1 Тимчасового порядку про оформлення та видачу паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 року (далі Тимчасовий порядок) зазначено, що він визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність ГУ ДМСУ в особі територіального підрозділу - Київського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області щодо відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповіді №5112-2113/5112.1-19 від 27.09.2019, №51 12-2671/51 12.1-19 від 23.11.2019); зобов`язання ГУ ДМСУ в особі територіального підрозділу - Київського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але шляхом визнання протиправною відмову Київського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області щодо відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідь №5112-2671/5112.1-19 від 23.11.2019); зобов`язання ГУ ДМСУ обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Що стосується вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність ДМСУ як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо знищення (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на її ім`я – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру запису у реєстрі (далі УНЗР); зобов`язання ДМСУ як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на її ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищити (видалити) унікальний номер запису у реєстрі (далі УНЗР), то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню як таки, що пред`явлені передчасно та у їх задоволенні необхідно відмовити.

Згідно з ч.7 ст.246 КАС України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Позивач не спростував доводи представника відповідачів, що перевірка заяви позивача, яка була направлена до ДМСУ, доручена ГУ ДМС та відповідь надана та отримана позивачем (а.с.20)

Суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідачів, що правовідносини між сторонами з реалізації позивачем права на отримання паспорта громадянина України у вигляді картки з підстав та у порядку, визначеному чинним законодавством, відбулись законно.

Позивач отримала паспорт громадянина України типу ІD-1, дала згоду на обробку персональних даних. На час розгляду справи паспорт громадянина України типу ІD-1, який отримала позивач не придатний для користування. Представник відповідачів у відзивах на позов вказаних обставин не заперечував.

Відповідно до пп.3 п.4 розділу ХІ Тимчасового порядку паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі непридатності паспорта для користування згідно зпп.3 пункту 1 розділу IV цього Тимчасового порядку.

Таким чином, отримання позивачем у вказаному порядку паспорту у формі книжечки та відповідно знищення непридатного для користування паспорта громадянина України типу ІD-1, при наявності заяви на адресу розпорядника ЄДДР про відкликання згоду на обробку персональних даних та їх видалення або знищення, такі дані повинні бути анульовані.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З відповідача – ГУ ДМС, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,00гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) в особі Київського районного відділу у м. Одесі (вул. А. Філатова, буд. 15-А, м. Одеса, 65080), Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Київського районного відділу у м. Одесі Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області щодо відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідь №5112-2671/5112.1-19 від 23.11.2019).

Зобов`язати Головне управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (вул. Преображенська,44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних з вимог відмовити.

Стягнути Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,00гривень

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.