Рішення № 88824410, 17.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1138/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про:

визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції №864 від 19.12.2019 року у частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції;

визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції №22 о/с від 14.01.2020 року про звільнення зі служби в поліції;

поновлення на службі в Національній поліції України на посаді командира взводу №2 роти №3 батальйону №1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції;

стягнення з Департаменту патрульної поліції середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 15.01.2020 року по день постановлення рішення.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, Присяги працівника поліції, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стали результати службового розслідування, проведеного за фактом внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу), ч.2 ст. 127 (катування) Кримінального кодексу України.

На думку ОСОБА_1 , застосування до нього крайнього виду дисциплінарного стягнення є неправомірним. Зокрема, позивач зазначає, що за відсутності обвинувального вироку, він не може бути звільнений зі служби в поліції. Внесення відомостей до ЄРДР та повідомлення про підозру у кримінальному провадженні, на думку позивача, не свідчить про скоєння дисциплінарного проступку.

Крім того, ОСОБА_1 , зазначалося про порушення відповідачем строку протягом якого можливе накладення дисциплінарного стягнення, не доведеність вини останнього та не врахування обставин, що пом`якшують відповідальність позивача (попередня бездоганна поведінка, високі показники виконання повноважень, наявність заохочень).

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи №420/1138/20 у судовому засіданні з викликом сторін – відмовлено.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№11929/20 від 16.03.2020р. на позовну заяву (т.І, а.с.164-177).

Відзив обґрунтований наступним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про національну поліцію» ОСОБА_1 , є представником виконавчої влади, який повинен служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до висновку службового розслідування від 05.12.2019 року, вина у вчиненні дисциплінарного проступку ОСОБА_1 доведена та обґрунтована.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Згідно п.п.1, 2 Розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказ Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07 листопада 2018 року, однією з підстав для призначення службового розслідування є внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення, а також повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення.

Згідно з ст.11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Тобто, жоден нормативно-правовий акт не визначає обов`язок дисциплінарної комісії під час проведення службового розслідування очікувати рішення суду по конкретній справі.

Щодо підриву авторитету поліції Департаментом патрульної поліції зазначено, що протиправне діяння та факт оголошення підозри позивачеві був висвітлений у багатьох публікаціях мережі Інтернет, де набув значного поширення, негативно вплинувши на формування позитивної громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, підвищення довіри населення до правоохоронних органів.

У відповіді на відзив (вх.№ЕП/3497/20 від 24.03.2020р.) ОСОБА_1 , зазначає, що Департаментом патрульної поліції не було надано достатньо доказів на підтвердження факту підриву позивачем авторитету національної поліції.

На відеозаписі доданому до відзиву не вбачається можливим встановити зображених на ньому осіб.

Наголошувалося, що у висновку службового розслідування не знайшли відображення відомості зі службової характеристики ОСОБА_1 , зміст якої, зокрема, свідчить про високий професіоналізм, дисциплінованість, грамотність позивача, його наполегливості у досягненні поставлених завдань (т.ІІ, а.с.17-21).

У запереченнях (вх. №ЕП/4979/20 від 09.04.2020р.) Департамент національної поліції вказує, що відеозапис опублікований у мережі Інтернет, щодо події яка мала місце 01.06.2019 року за участю ОСОБА_1 , та як встановлено пізніше у ході досудового розслідування, був здійснений у підвальному приміщенні залізничного вокзалу станції «Одеса-Головна».

Як вбачається з вищевказаного відеозапису, у підвальному приміщенні перебувають чотири громадянина, двоє осіб у форменому одязі поліцейського - старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та сержант поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та невстановлена у ході досудового розслідування особа чоловічої статі.

На відеозаписі старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , наносить удари руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_3 , на що останній наголошує, що буде скаржитися до прокуратури. На дану заяву ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 додатково було застосовано спеціальний засіб - гумовий кийок. У результаті фізичного впливу з боку інспектора, ОСОБА_3 падає на підлогу, а інспектор продовжує систематично наносити удари ногами по різним частинам тіла ОСОБА_3 , при цьому висловлюючись нецензурною лайкою. Другий поліцейський ніяк не реагує та тільки спостерігає.

Крім того, під час визначення виду стягнення дисциплінарною комісією та керівником враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку та ставлення до служби.

Поведінка працівника Національної поліції України завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Здійснення вказаних протиправних дій старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , є проявом зухвалого ігнорування вимог законодавства України, а тому, є усі підстави для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності та застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення (т.ІІ, а.с.22-26).

Станом на 17 квітня 2020 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Старший лейтенант поліції Кривокоритов Михайло ОСОБА_4 , командир взвод №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції НПУ.

08.10.2019 року, начальник УПП в Одеській області ДПП капітан поліції Ю.Рибак, звернувся з доповідної запискою на ім`я начальника Департаменту патрульної поліції полковника поліції ОСОБА_5 , про факт можливого порушення службової дисциплін окремими працівниками управління патрульної поліції в Одеській області департаменту патрульної поліції у зв`язку з повідомленням про підозру 07.10.2019 року (т.І, а.с.188-191) командиру взводу №2 роти №3 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старшому лейтенанту поліції Кривокоритову Михайлу Сергійовичу та поліцейському взводу №1 роти №3 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП сержанту поліції Никончуку Сергію Ігоревичу у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.2 ст 127 Кримінального кодексу України (т.І, а.с.178-179).

Наказом «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» №1810 від 08.10.2019 року, у зв`язку з повідомлення про підозру 07.10.2019 року командиру взводу №2 роти №3 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старшому лейтенанту поліції Кривокоритову Михайлу Сергійовичу та поліцейському взводу №1 роти №3 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП сержанту поліції Никончуку Сергію ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.2 ст 127 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №62019150000000188 від 20.03.2019 року, відповідно до частин першої-четвертої статті 14, частин першої та другої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України № 2337-VІІІ від 15 березня 2018 року, наказано призначити службове розслідування та утворити дисциплінарну комісію (т.І, а.с.180-181).

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 , у державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» та необхідністю отримання пояснень, на підставі доповідної записки «Про продовження строку проведення службового розслідування» від 05.11.2019 року (т.І, а.с.182), наказом №2062 від 05.11.2019 року продовжено термін службового розслідування призначеного наказом Департаменту патрульної поліції №1810 від 08.10.2019 року, на один місяць (т.І, а.с.183).

Висновком службового розслідування від 05.12.2019 року, за фактом повідомлення про підозру командиру взводу №2 роти №3 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старшому лейтенанту поліції Кривокоритову Михайлу Сергійовичу та поліцейському взводу №1 роти №3 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП сержанту поліції Никончуку Сергію Ігоревичу у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.2 ст 127 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №62019150000000188 від 20.03.2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах.

У відповідності до розстановки сил та засобів батальйону №1 особового складу УПП в Одеській області ДПП інспектор роти № 3 батальйону №1 УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції Кривокоритов Михайло ОСОБА_4 (жетон № 0002482) та поліцейський роти №3 батальйону №1 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції Никончук Сергій Ігорович (жетон № 0132143), у період часу з 20 год. 00 хв. 31.05.2019 року по 08 год. 00 хвилин 01.06.2019 року, заступили на чергування у піший патруль у складі екіпажу «Океан-0364» на квадрат патрулювання залізничного вокзалу станції «Одеса-Головна» в м. Одесі та прилеглої території (т.І, а.с.195-205).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були одягнені у формений одяг поліцейського, а також екіпіровані табельною вогнепальною зброєю та спеціальними засобами.

Як вбачається з висновку службового розслідування від 05.12.2019 року, під час здійснення патрулювання 01.06.2019 року, приблизно о 02 год. 30 хв. старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та сержант поліції ОСОБА_2 , на території залізничного вокзалу станції «Одеса-Головна» за адресою АДРЕСА_1 площа, 2 побачили громадянина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , та невстановлену у ході досудового розслідування особу чоловічої статі, які знаходились у стані алкогольного сп`яніння.

У висновку службового розслідування за фактом повідомлення про підозру зазначено, що: «…у старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та сержанта поліції ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне примушування ОСОБА_3 та невстановленої у ході досудового розслідування особи чоловічої статі вчинити дії, що суперечать їх волі, а саме: надання свідчень про нібито причетність їх до вчинення кримінального правопорушення - крадіжки золотого ланцюга…».

«…реалізовуючи свій злочинний умисел, інспектор ОСОБА_1 та поліцейський ОСОБА_2 вступивши у злочинну змову, попередньо домовившись про спільне вчинення злочину, діючи узгоджено, групою осіб, виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, демонструючи перевагу над вказаними громадянами, з метою підпорядкування їх своїй волі, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, грубо порушуючи вимоги ст.ст. 29, 30, 42, 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», ст.ст. 207,208, 213 КПК України, ст.ст. 260,261 КУпАП, незаконно без будь-яких підстав затримали ОСОБА_3 та невстановлену у ході досудового розслідування особу чоловічої статі, нібито за підозрою у вчиненні крадіжки золотого ланцюга та проти їх волі доставили останніх до кімнати поліції, розташованої у приміщенні залізничного вокзалу станції «Одеса-Головна» за адресою м. Одеса, Привокзальна площа, 2...».

«…інспектор ОСОБА_1 , перебуваючи біля вхідних дверей службового кабінету, у порушення вимог ст.ст, 42, 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», з метою отримання зізнання від ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки золотого ланцюга, почав чинити психологічний тиск, висловлюючись нецензурною лайкою, погрожуючи застосуванням фізичної розправи, останньому фізичний біль та страждання, що виразилися у систематичному та тривалому нанесенні ударів спеціальним засобом - гумовим кийком, а також руками і ногами по різних частинах тіла ОСОБА_3 . Не отримавши від ОСОБА_3 бажаного зізнання у скоєнні злочину, інспектор ОСОБА_1 наніс удар ногою у спину ОСОБА_3 , від чого той впав на підлогу…».

«…цього ж дня, у період часу з 03 год. 12 хв. по 03 год. 32 хв., з метою реалізації злочинних намірів, інспектор ОСОБА_1 та поліцейський ОСОБА_2 , у приміщенні службового кабінету, який розташований у підвальному приміщенні залізничного вокзалу станції «Одеса-Головна» за адресою АДРЕСА_1 , продовжуючи чинити психологічний тиск, що виразилось у висловлюванні нецензурної лайки у бік ОСОБА_3 та невстановленої у ході досудового розслідування особи чоловічої статі, погрожуючи застосуванням фізичної розправи, з метою примушування ОСОБА_3 та невстановленої в ході досудового розвідування особи чоловічої статі у вчиненні дії, що суперечать їх волі, а саме отримання зізнання у нібито вчиненні правопорушення - крадіжці золотого ланцюга, почали вчиняти насильницькі дії щодо останніх, які виразились у тривалому, систематичному нанесенні чисельних ударів руками, ногами та спеціальними засобами - гумовими кийками по різних частинах тіла ОСОБА_3 та невстановленій у ході досудового розслідування особі чоловічої статі, принижуючи їх честь та гідність, причинивши останнім сильного фізичного та морального страждання.

Таким чином, командир взводу № 2 роти № 3 батальйону № 1 УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та поліцейський взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 УПП в Одеській області ДГШ сержант поліції ОСОБА_2 , підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України - катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю, морального страждання шляхом нанесення побоїв з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього зізнання, вчиненні за попередньою змовою групою ОСЮ…» (т.І, а.с.239-251).

Наказом «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» №864 від 19.12.2019 року, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1,2 частини першої статті 18, статті 29 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1,2,3,6,7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України №2337-VIII від 15 березня 2018 року, пунктів 1,2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС №1179 від 09 листопада 2016 року, пунктів 1,6,7,10 пункту 3.1 розділу ІІІ посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом департаменту патрульної поліції №4/1 від 05.01.2016 року, Присяги працівника поліції, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України №2337-VIII від 15 березня 2018 року, до командира взводу №2 роти № 3 батальйону № 1 УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , наказано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (т.ІІ, а.с.1-2).

Наказом №22о/с від 14.01.2020 року, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію», старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира взводу №2 роти № 3 батальйону № 1 УПП в Одеській області ДПП звільнено зі служби в поліції (т.ІІ, а.с.5).

Не погоджуючись з наказами про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, вважаючи їх протиправними через порушення строків проведення службового розслідування, відсутності вироку щодо нього та не врахування його характеристики, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

У пунктах 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII визначено основні обов`язки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ст.19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України № 2337-VIII від 15 березня 2018 року (далі – Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Суд наголошує, що відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту, поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Відповідно до статті 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків – проводиться службове розслідування.

Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07 листопада 2018 року, затверджений Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування (далі - Порядок).

Частиною ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.

Також, службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди;

причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.

Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.

Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.

Зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09.11.2016 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706 (далі – Правила), під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

Окрім того, у силу положень ч.1 ст. 64 Закону «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово – дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Судом встановлено, що підставою для видання спірних наказів є висновок службового розслідування, відповідно до якого встановлено порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1,2 частини першої статті 18, статті 29 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1,2,3,6,7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України №2337-VIII від 15 березня 2018 року, пунктів 1,2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС №1179 від 09 листопада 2016 року, пунктів 1,6,7,10 пункту 3.1 розділу ІІІ посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом департаменту патрульної поліції №4/1 від 05.01.2016 року, Присяги працівника поліції, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України №2337-VIII від 15 березня 2018 року.

Зазначені обставини також є предметом розгляду у порядку норм Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з проведенням стосовно ОСОБА_1 , розслідування кримінального провадження №62019150000000188.

Слід зазначити, що під час судового розгляду справи, встановлені службовим розслідуванням обставини позивачем не спростовувалися.

ОСОБА_1 , у якості протиправності оскаржуваних наказів, наголошувалося лише на порушенні строків накладення адміністративного стягнення, відсутності вироку щодо нього та не врахування його характеристики.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки службового розслідування відповідають фактичним обставинам справи, а дії позивача не відповідають вимогам законодавства, якими визначені основні обов`язки поліції.

Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу у поліції, вбачається, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством; має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби у поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

На підтвердження факту підриву авторитету і формування негативної думки про поліцію внаслідок дій позивача, відповідачем долучено до матеріалів справи відео-доказ - компакт-диск з відеозаписом «Кримінального бюро розслідувань» (т.ІІ, а.с.16).

Судом досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис та надаючи йому оцінку суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно, якість відеозапису не дає можливості беззаперечно встановити зображених на ньому осіб. Проте, особа у формі поліцейського зображена на відео, яка виражається нецензурною лайкою та наносить удари людині, яка навіть не захищається та падає рятуючись від ударів на підлогу, свідомо ігнорує та не дотримується конституційних вимог щодо захисту прав та свобод людини та Закону України «Про Національну поліцію».

У контексті спірних правовідносин суд має на меті підкреслити, що обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим, однак вчинення позивачем проступку, суд оцінив в аспекті співмірності тяжкості вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.

Визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. Відтак, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку та особи порушника, начальник може застосувати до нього будь-яке стягнення на власний розсуд.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним.

Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських.

Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження №62019150000000188.

Суд звертає увагу, що позивач помилково вважає, що саме порушення проти нього кримінального провадження було підставою для дисциплінарної відповідальності. Тоді як оскаржувані накази відповідача обґрунтовані наявністю у його діях ознак дисциплінарного проступку.

Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Натомість предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.

За фактом одного і того самого діяння працівника поліції може бути притягнено як до кримінальної, так і до дисциплінарної відповідальності, що є різними/самостійними видами юридичної відповідальності. У першому випадку визнати особу винною може тільки суд і тут доводи позивача є слушними. Щодо дисциплінарної відповідальності, то в контексті обставин цієї справи притягнути до неї є компетенцією відповідача і кваліфікація скоєного як дисциплінарного проступку не може вважатися доведенням вини особи (визнання винним) у вчиненні кримінального правопорушення, підозру у вчиненні якого (яких) йому вручили.

Суд зазначає, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось саме у зв`язку з порушенням позивачем службової дисципліни, що підтверджено результатами службового розслідування. При цьому, проведення такого розслідування та встановлення обставин законодавцем віднесено до компетенції відповідача.

Відтак, доводи позивача про відсутність щодо нього обвинувального вироку у кримінальній справі, не беруться судом до уваги.

Суд наголошує, що підставою для звільнення позивача стала реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»).

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові по справі №300/1406/19 (адміністративне провадження №К/9901/31316/19) від 06.02.2020 року та у постанові по справі №804/177/17 від 24.03.2020 року.

Допущене позивачем грубе порушення службової дисципліни, яке виразилося у тому, що будучи працівником поліції, обов`язком якого є неухильне дотримання Конституції України, законів України та нормативно – правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, професійне виконання своїх службових обов`язків, відповідно до вимог нормативно – правових актів, а також поважати і не порушувати права і свободи людини, вчинив дії по відношенню до громадянина ОСОБА_3 , які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, які супроводжувались погрозою застосування насильства та застосуванням зброї, спеціальних засобів, що призвело до надзвичайної події – розпочатого кримінального провадження і повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також підриву авторитету і формування негативної думки про поліцію, є несумісним з можливістю подальшого проходження позивачем служби в органах Національної поліції України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №800/547/17 від 25.04.2018 року, а саме: «…Водночас суд першої інстанції вірно зазначив, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3, хоч і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за ч.3 ст. 369 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах…».

Не заслуговує на увагу також твердження позивача про те, що мало місце порушення строків проведення службового розслідування, оскільки наказом №2062 від 05.11.2019 року продовжено термін службового розслідування призначеного наказом Департаменту патрульної поліції №1810 від 08.10.2019 року, на один місяць (т.І, а.с.183).

Інші доводи позивача не спростовують встановленого судом факту правомірності оскаржуваних актів індивідуального характеру та не можуть слугувати підставами для їх скасування.

Окрім цього, суд звертає увагу на висновок Верховного Суду викладений в постанові від 04.10.2018 року за результатом розгляду справи №806/2272/16, згідно якого пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим саме по собі, невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Отже, при доведеності порушення працівником трудової дисципліни, не відібрання у нього письмових пояснень з цього приводу, не може бути підставою для визнання наказу про звільнення позивача незаконним.

Як вбачається з матеріалів справи, від надання письмових пояснень під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 – відмовився (т.І, а.с.222-227).

Відповідно до статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Достатніх доказів на спростування позиції відповідача, позивачем під час розгляду справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування наказів та, відповідно, похідні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див.рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X.. Austria» про неприйнятність заяви№ 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v.» про неприйнятність заяви№ 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.»

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду по справі №9901/454/18 від 2 жовтня 2018 року та по справі №826/13796/18 від 08.11.2019 року.

Крім того, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста 3, код ЄДРПОУ 40108646), про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції №864 від 19.12.2019 року у частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції; визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції №22 о/с від 14.01.2020 року про звільнення зі служби в поліції; поновлення на службі в Національній поліції України на посаді командира взводу №2 роти №3 батальйону №1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції; стягнення з Департаменту патрульної поліції середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 15.01.2020 року по день постановлення рішення – відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.