Рішення № 88824303, 16.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/789/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі, головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області № 0151595105 від 14.11.2019 року про застосування штрафу у розмірі 785,40 грн. та нарахування пені у розмірі 259,47 грн. за період з 10.02.2018 року по 15.04.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28 листопада 2019 року, вона отримала рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.11.2019 року № 0151595105 про застосування штрафу у розмірі 785,4 грн. та нарахування пені у розмірі 259,47 грн. за період з 10.02.2018 по 15.04.2019, на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та загальнообов`язкове соціальне страхування.

Не погоджуючись з висновками Рішення ДПС в Одеській області, позивачем було оскаржено його у адміністративному порядку відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України до Державної податкової служби України проте, рішенням ДПС України від 10.01.2020 № 1201/6199-00-08-06-01-06 скарга позивача залишена без задоволення.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки з метою здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), ОСОБА_1 зареєструвалась, як фізична особа - підприємець з основним видом економічної діяльності 74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління, про що було внесено відповідні відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 24.11.2011 року. Органом державної податкової служби позивача взято на облік - 25.11.2011 року. Також, позивачем отримано повідомлення від 25.11.2011 № 10687 про взяття на облік в органи Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси за реєстраційним № 29416.

15.07.2013 року, Міністерством юстиції України позивачу було видано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 601.

В подальшому, керуючись приписами ПК України та Закону про банкрутство, позивачем було подано до контролюючого органу заяву про встановлення ознаки незалежної професійної діяльності за формою 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, а саме свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 15.07.2013 № 601, про що свідчить довідка ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 26.07.2013 № 1315540700057.

05.01.2017 року, державним реєстратором здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідний запис № 25560060002097336.

Позивач вказує на те, що здійснюючи діяльність арбітражного керуючого у січні 2017 року вона займалась одним і тим же видом підприємницької діяльності, як фізична особа-підприємець та як суб`єкт незалежної професійної діяльності, і у неї не виникло обов`язку подвійної сплати єдиного внеску, адже у такому випадку буде мати місце подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства, тому позивач вказує на те, що вона мала сплатити єдиний внесок тільки як суб`єкт незалежної професійної діяльності.

На виконання приписів частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, що діяла до 01.01.2018), яким передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, 25.04.2018 позивачем, було сплачено єдиний внесок у розмірі 8448,00 грн., що підтверджується квитанцією від 25.04.2018 № 155610040.

Разом з тим, контролюючим органом позивачу було нараховано штрафні санкції за не виконання вимог ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: порушення встановленого строку сплати єдиного внеску за 2017 рік, I-IV квартали 2018 року.

Ухвалою суду від 10.02.2020 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

19.02.2020 року за вх. №7456/20 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із належним чином засвідченими копіями доказів, ксерокопії яких були додані до позовної заяви та уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0151595105 від 14.11.2019 року про застосування штрафу у розмірі 785,40 грн. та нарахування пені у розмірі 259,47 грн. за період з 10.02.2018 року по 15.04.2019 року.

В уточненій позовній заяві позивачем надано інформацію щодо ціни позову, власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав та інформацію щодо наявності у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Таким чином, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 24.02.2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі.

Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.

12.03.2020 року (вхід. № ЕП/385911441/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464, а саме єдиний внесок за 2017 рік, І - V квартали 2018 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв`язку з чим ГУ ДПС в Одеській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14.11.2019 року №0151595105, відповідно до вимог чинного законодавства. Відтак, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

18.03.2020 року (вхід. № 12325/20) від представника позивача надійшла відповідь на відзив, а також 20.03.2020 року (вхід. № 12778/20) доповнення до відповіді на відзив, в яких зазначено, що відповідач у відзиві на позов не спростував доводів позову. Також, позивач вказує на те, що нею виконано приписи законодавства щодо сплати єдиного внеску у повному обсязі.

Станом на 16.04.2020 року інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, зважаючи на дату відкриття провадження по даній справі, судом приймається рішення по зазначеній справі у межах визначеного строку - 16.04.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, під час розгляду справи, судом встановлено, що 24.11.2011 року ОСОБА_1 зареєструвалась, як фізична особа - підприємець з основним видом економічної діяльності 74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління, про що було внесено відповідні відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15.07.2013 року, Міністерством юстиції України позивачу було видано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 601.

Як пояснила позивач, що не заперечувалось відповідачем, в подальшому, керуючись приписами ПК України та Закону про банкрутство, нею було подано до контролюючого органу заяву про встановлення ознаки незалежної професійної діяльності за формою 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, а саме свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 15.07.2013 № 601, про що свідчить довідка ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 26.07.2013 № 1315540700057.

05.01.2017 року, державним реєстратором здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідний запис № 25560060002097336.

28 листопада 2019 року, позивач отримала рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.11.2019 року № 0151595105 про застосування штрафу у розмірі 785,4 грн. та нарахування пені у розмірі 259,47 грн. за період з 10.02.2018 по 15.04.2019, на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та загальнообов`язкове соціальне страхування.

Не погоджуючись з висновками Рішення ДПС в Одеській області, позивачем було оскаржено його у адміністративному порядку відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України до Державної податкової служби України проте, рішенням ДПС України від 10.01.2020 № 1201/6199-00-08-06-01-06 скарга позивача залишена без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача від 14.11.2019 року № 0151595105, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Досліджуючи правомірність дій відповідача та прийнятих рішень, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Разом з тим, відповідно до пункту 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому згідно підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно частин 1 та 3 статті 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII з відповідними змінами, арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що діяльність арбітражних керуючих підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Разом з тим, відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності. Відповідна заява позивачем подавалася, що підтверджується фактом видання контролюючим органом на ім`я позивача довідки про взяття на облік платника податків від 26.07.2013 року № 1315540700057 та в якій зазначено про взяття на облік фізичну особу-підприємця, арбітражного керуючого ОСОБА_1 .

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що позивач займається діяльністю арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та перебувала на обліку в податковому органі як фізична особа-підприємець, арбітражний керуючий до 05.01.2017 року, коли державним реєстратором здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідний запис № 25560060002097336.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що законодавець чітко розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.

Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону України №2464, зокрема відповідно до частини 3 статті 5 Закону України № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014 року.

Відтак, до позивача, яку зареєстровано до 05.01.2017 року як фізичну особу-підприємець згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону України №2464, що в іншому випадку призведе до подвійного оподаткування позивача.

Зазначені висновки суду підтверджуються також положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

В той же час, матеріали справи містять докази на підтвердження факту сплати позивачем ЄСВ, а саме на виконання приписів частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, що діяла до 01.01.2018), яким передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, 25.04.2018 року, ОСОБА_1 було сплачено єдиний внесок у розмірі 8448,00 грн., що підтверджується квитанцією від 25.04.2018 № 155610040. Крім того, приписами абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, яка діяла у 2018 році) передбачено, що платники єдиного внеску, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

На виконання абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачем були здійсненні сплати за І квартал 2018 року, що підтверджується квитанцією від 07.04.2018 № 30, за II квартал 2018 року, що підтверджується квитанцією від 16.07.2018 № 4011, за ІІІ квартал 2018 року, що підтверджується квитанцією від 12.10.2018 № 64 та за IV квартал 2018 року, що підтверджується квитанцією від 16.01.2019 № 26-1301G/1.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, висновки відповідача про несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем єдиного внеску за 2017 рік, І - V квартали 2018 року є необґрунтованими та безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довела суду ті обставини, на які вона посилалась в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, доводи позивача щодо протиправності рішення відповідача є обґрунтованими. В свою чергу, під час розгляду справи, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн., що підтверджується квитанцією № ПН 1575 від 30.01.2020 року.

Враховуючи задоволення даного адміністративного позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 840, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС України в Одеській області № 0151595105 від 14.11.2019 року, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 785,40 грн. та нараховано пеню у розмірі 259,47 грн. за період з 10.02.2018 року по 15.04.2019 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).

Суддя Корой С.М.

.