Рішення № 88824213, 17.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 р. № 400/722/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Снігурівський відділ обслуговування громадян, вул. Центральна, 3, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57303

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Снігурівського відділу обслуговування громадян з вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у відмові в зарахуванні періоду роботи в районах Крайньої Півночі з 16.12.1983 року по 08.02.1988 року та з 09.02.1988 року по 11.07.1992 року на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців;

- зобов`язати відповідача зарахувати стаж роботи в районах Крайньої Півночі з 16.12.1983 року по 08.02.1988 року та з 09.02.1988 року по 1992 року по 23.11.1984 на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців;

Ухвалою від 14.02.2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка у листопаді 2019 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Снігурівського відділу обслуговування громадян із заявою щодо пенсійного забезпечення про зарахування трудового стажу роботи в районах Крайньої Півночі з 16.12.1983 року по 08.02.1988 року та з 09.02.1988 року по 11.07.1992 року. Листом відповідача від 28.11.2019 № 5130-Д-07 позивачці відмовлено в зарахуванні трудового стажу роботи в районах Крайньої Півночі за вказані вище періоди в кратності 1 рік за 1,6 роки оскільки, згідно записів трудової книжки не вбачається укладання строкового договору за спірний період роботи, що передбачено Пунктом 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Позивач вважає відмову Снігурівського відділу обслуговування громадян протиправною, оскільки згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом що підтверджує загальний стаж роботи є трудова книжка. Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 14.02.2020 року відкрито провадження у справі та відповідно до ст. 262 КАС України.

03.03.2020 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому управління просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Як на підставу для відзиву відповідач зіслався на те, що пунктом 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Указом Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постановою Ради Міністрів Союзу PCP від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указом Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено надання пільг щодо кратного обчислення стажу роботи за умови укладення працівниками трудових договорів про роботу в цих районах та місцевостях. Відповідним доказом укладення такого договору може бути трудова книжка, в якій є наявний штамп підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи або довідка роботодавця, в якій зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період на який він був укладений, та розповсюдження на особу пільг по обчисленню стажу за цей період.

Відповідач дійшов висновку, що згідно записів у трудовій книжці позивачки не можливо встановити, що у період роботи з 16.12.1983 року по 08.02.1988 року та з 09.02.1988 року по 11.07.1992 року ОСОБА_1 працювала на роботах у районах Крайньої Півночі, а також відсутня будь-яка інформація в трудовій книжці щодо укладання відповідних договорів для врахування спірного періоду в кратності 1,6 року за рік роботи. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що належним відповідачем по справі є Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, оскільки Снігурівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр), оскільки він не є самостійною юридичною особою, а позовні вимоги є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Миколаївській області та отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058).

14.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Снігурівського відділу обслуговування громадян із заявою щодо пенсійного забезпечення про зарахування трудового стажу роботи в районах Крайньої Півночі з 16.12.1983 року по 08.02.1988 року та з 09.02.1988 року по 11.07.1992 року.

Листом Снігурівський відділ обслуговування громадян від 28.11.2019 № 5130-Д-07 позивачці відмовив в зарахуванні трудового стажу роботи в районах Крайньої Півночі за вказані вище періоди в кратності 1 рік за 1,6 роки, оскільки згідно записів трудової книжки не вбачається укладання строкового договору за спірний період роботи, що передбачено Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1058.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом що підтверджує загальний стаж роботи є трудова книжка, а тому звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Підпунктом "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п`яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 року зараховувати за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода від 13.03.1992) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до ст. 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди від 13.03.1992).

Згідно вимог ст. 62 Закону від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Таким чином, законодавство визначає, що основним та достатнім документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд встановив, що відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 з 16.12.1983 року по 08.02.1988 року працювала та отримувала заробітну плату в МУЗ МГМБ Муніципальна міська багатопрофільна лікарня (яка згодом була перейменована в МУЗ «Центральна міська лікарня, а пізніше в Державну бюджетну установу охорони здоров`я ЯНАО «Новоуренгойська центральна міська лікарня» (а.с. 22-26), а також працювала в період з 09.02.1988 року по 11.07.1992 року в Установі ХМАО-Югри «Няганська окружна лікарня» (а.с16-19), про що також свідчать довідки надані позивачу у місяць роботи (Російська Федерація) в 2011 та в 2012 роках.

Факти підтвердження про укладення договорів з вказаних вище місць роботи позивачу не надано з підстав не збереження такої інформації в архівах установ.

Відтак, місцевість, де розташовувалося підприємство, на якому працювала позивачка, знаходиться у районі, який прирівняний до районів Крайньої Півночі.

Крім того, на сторінці 9-10 (запис № 8-9) трудової книжки позивача міститься напис та печатка лікарні, де працювала позивачка – Тюменська область Ханти-Мантійський автономний округ, яка відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029 (Ханти-Мансійський автономний округ та Ямало-Ненецкий автономный округ це Тюменська область) прирівняна до районів Крайньої Півночі (а.с.12).

Попри це, відповідачем листом від 28.11.2019 року № 5130-Д-07 відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні страхового стажу роботи в районі Крайньої Півночі з з 16.12.1983 року по 08.02.1988 року та з 09.02.1988 року по 11.07.1992 року на пільгових умовах, оскільки згідно записів трудової книжки не вбачається укладання строкового договору за спірний період роботи.

Суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу, роботу в районі Крайньої Півночі у пільговому обчислені рік роботи як один рік і шість місяців з 16.12.1983 року по 08.02.1988 року та з 09.02.1988 року по 11.07.1992 року з підстав ненадання строкового трудового договору, є протиправним, оскільки з огляду на приписи п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 по справі № 590/871/17, від 07.06.2018 по справі № 173/637/17, від 03.07.2018 по справі № 302/662/17-а, від 25.09.2018 по справі № 554/1723/17, від 18.12.2018 по справі № 263/13671/16-а, від 10.01.2019 по справі № 352/1612/15-а.

Крім того, суд зауважує, що позивачем були надані довідки з відповідних місць роботи до Снігурівського відділу ще в 2011 та в 2012 році, які підтверджують, що позивач працювала в районах Крайньої Півночі за спірні періоди.

Тобто, наявність письмового договору не є виключною і єдиною підставою для встановлення підстав пільгового обчислення страхового стажу, адже норма п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV надає особі можливість альтернативно надати передбачені у ній документи.

Суд встановив, що факт роботи позивачки в районі Крайньої Півночі у період з 16.11.1981 по 23.11.1984 підтверджується записами в трудовій книжці позивача та відповідними довідками, що містяться в матеріалах справи. Отже, достовірність внесених записів додатково підтверджується наданими позивачкою довідками, а тому спірний період підлягає зарахуванню до стажу роботи.

Враховуючи встановлені обставини справи та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про протиправність відмови управління Пенсійного фонду у не зарахуванні позивчау стажу роботи в районі Крайньої Півночі у період з16.12.1983 року по 08.02.1988 року та з 09.02.1988 року по 11.07.1992 року та, як наслідок, про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати вказаний період роботи до стажу, у пільговому обчислені рік роботи як один рік і шість місяців.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

Суд зазначає, що належним відповідачем по справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а не Снігурівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, оскільки останній не є самостійною юридичною особою. Тому, суд вважає вірним задовольнити вимоги позивача у відношенні до належного відповідача по справі - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення в користь позивачки сплачений при зверненні до суду судового збору у сумі 840,80грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що полягають у відмові ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи в районах Крайньої Півночі з 16.12.1983 року по 08.02.1988 року та з 09.02.1988 року по 11.07.1992 року на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області(код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) стаж роботи в районах Крайньої Півночі з 16.12.1983 року по 08.02.1988 року та з 09.02.1988 року по 1992 року по 23.11.1984 на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов