Ухвала суду № 88824193, 14.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

14 квітня 2020 р. № 400/4500/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області, вул. Люстдорфська дорога, 9, м. Одеса, Одеська область, 65017

про:стягнення середнього заробітку за період з 19.03.2014 по 10.03.2015 в сумі 22 773,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (далі – відповідач) про стягнення середнього заробітку за період з 19.03.2014 по 10.03.2015 в сумі 22 773 грн.

Ухвалою від 27.01.2020 суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

18.02.2020 від відповідача електронною поштою до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обгрунтування клопотання відповідач посилається на відсутність публічно-правового характеру спірних правовідносин між ним та позивачем. Зокрема, відповідач зазначає, що оскільки посада позивача відноситься до категорії спеціалістів, які не мають спеціальних звань, відсутні підстави вважати позивача особою, яка перебувала на публічній службі, тому спір не є спором з приводу прийняття на публічну службу, її проходження чи звільнення з публічної служби.

У запереченні на клопотання про закриття провадження у справі, що надійшло до суду 02.03.2020, позивач просить відмовити у клопотанні, з посиланням на ознайомлення його з текстом присяги при прийнятті на посаду та поширення дії Закону України "Про державну службу" на спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань.

Ухвалою від 19.03.2020 суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував від Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України належним чином засвідчену копію присяги, підписаної позивачем у зв`язку з прийняттям його на посаду інспектора Веселинівського районного підрозділу Вознесенського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області. За повідомленням позивача, його архівні дані зберігаються у вищезазначеній установі.

01.04.2020 від Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" надійшов лист про неможливість виконання ухвали від 19.03.2020, оскільки позивач не проходив службу у Державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" та його особова справа в архіві Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" відсутня.

19.03.2020 від відповідача надійшла електронною поштою відповідь на заперечення щодо закриття провадження у справі, в якому відповідач зазначає, що трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби України регулюються законодавством про працю.

31.03.2020 відповідач надав суду довідку від 19.03.2020 № 4.1/83/Мг, видану Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, у якій зазначено, що ОСОБА_1 працював в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на вільнонайманих посадах в період з 01.12.2011 по 16.02.2018. Присягу працівника Державної кримінально-виконавчої служби України позивач не приймав.

У судовому засіданні 14.04.2020, в якому позивач та представник відповідача брали участь у режимі відеоконференції, позивач проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечував, з посиланням на належність його посади до посад державної служби та прийняття ним присяги.

Ухвалюючи рішення по суті заявленого клопотання, суд виходив з такого.

Записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що 24.11.2011 позивач призначений на посаду інспектора Веселинівського районного підрозділу Вознесенського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області; 01.08.2012 - на посаду інспектора Веселинівського районного підрозділу Вознесенського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління; 15.10.2015 - на посаду фахівця (з питань соціальної роботи із суб`єктами пробації) (без категорії) Веселинівського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління.

30.12.2016 позивач звільнений в порядку переведення за пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Копія трудової книжки позивача в обсязі, наданому позивачем, не містить записів про прийняття позивачем присяги, присвоєння рангів, або інших спеціальних звань.

Записи трудової книжки не містять посилань на норми Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (був чинним до 01.05.2016), а винятково на норми Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За пунктом 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Заперечуючи проти клопотання про закриття провадження у справі, позивач посилається на належність його посади до посад державної служби.

У спірний період (з 19.03.2014 по 10.03.2015) діяв Закон України 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII), за нормами якого державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень (статті 1 та 2 Закону № 3723-XII).

Згідно із статтею 24 Закону № 3723-XII, прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються. Категорії посад державних службовців були установлені у статті 24 Закону № 3723-XII.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (далі - Закон № 2713-IV), до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 2713-IV, служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 14 Закону № 2713-IV, громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу. Особа рядового чи начальницького складу кримінально-виконавчої служби підписує текст присяги, який зберігається в її особовій справі. Порядок складення присяги визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Частина шоста статті 14 Закону № 2713-IV передбачає, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються спеціальні звання.

Позивач під час перебування у трудових відносинах з відповідачем належав до категорії спеціалістів, які не мають спеціальних звань, що визнається сторонами.

Отже, посада, яку обіймав позивач у спірний період, не є посадою державної служби і посадою публічної служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо посилання позивача на обставину поширення у спірний період на позивача законодавства про державну службу суд зазначає таке.

Згідно з абзацом другим частини восьмої статті 14 Закону № 2713-IV, на спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу". Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Спірний період становить з 19.03.2014 по 10.03.2015.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що для установлення обставини, чи поширювалася на позивача дія законодавства про державну службу під час перебування у трудових відносинах з відповідачем, суду необхідно з`ясувати, чи відносилася обіймана позивачем посада до категорій посад державних службовців у період з 19.03.2014 по 10.03.2015.

Станом на дату прийняття позивача на роботу і до 03.10.2013 було чинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 174-р "Про віднесення посад спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби до категорії посад державних службовців", згідно з яким віднесено до сьомої категорії посад державних службовців посади спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби (установи виконання покарань, слідчі ізолятори, підрозділи кримінально-виконавчої інспекції), які не мають спеціальних звань: начальника фінансового відділу, головного бухгалтера, заступника начальника фінансового відділу, заступника начальника відділу контролю за виконанням судових рішень, заступника головного бухгалтера, спеціаліста з бухгалтерського обліку, спеціалістів відділу (групи) (оперативного, інтендантського та господарського забезпечення, фінансового, контролю за виконанням судових рішень, по роботі з особовим складом, інформаційного, а також планово-виробничого (тільки для контрагентських установ). Посада позивача у наведеному переліку відсутня.

У додатку 27 до постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 703, що була чинною з 03.10.2013 по 06.08.2016, міститься перелік посад працівників Державної кримінально-виконавчої служби (установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, підрозділів внутрішнього аудиту), які не мають спеціальних звань, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців: начальник відділу, його заступник, начальник сектору, головний бухгалтер, його заступник, спеціаліст, спеціаліст планово-виробничого відділу (групи) в контрагентських установах. Посада позивача до зазначених посад не належить.

Отже, у спірний період посада позивача не була віднесена до жодної з категорій посад державної служби, а тому відсутні підстави вважати, що на позивача у спірний період поширювалася дія законодавства про державну службу.

Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов переконання, що у спірний період позивач не проходив публічну службу, а лише перебував у трудових відносинах з відповідачем, у зв`язку з чим трудовий спір між сторонами має приватно-правовий характер.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі закрити.

2. Роз`яснити позивачу, що його позовні вимоги мають розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, визначеному статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення повного судового рішення - 17.04.2020.

Суддя В.В. Птичкіна