Рішення № 88824152, 17.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/581/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Галицького управління Головного управління ДПС у Львівській області.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду 21.01.2020 надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Галицького управління Головного управління ДПС у Львівській області №0066595105 від 26.09.2019.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.11.2019 позивач отримала рішення №0066595105 від 26.09.2019, винесене начальником Галицького Управління ГУ ДПС у Львівській області. Вказує, що відповідно до даного рішення, до позивача застосовано штраф у розмірі 422 гривні 40 копійок та пеню в розмірі 6 гривень 34 копійки за несвоєчасну сплату ЄСВ за період 20.01.2018 по 22.01.2018. Зазначає, що в період з 10.05.2017 до 30.05.2018 позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та щокварталу сплачувала єдиний соціальний внесок. 20 січня 2018 року, останній день сплати ЄСВ за 4 квартал 2017 року, випадає на суботу. День, який в Україні вважається вихідним. Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 № 449, у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску, зазначених в цій Інструкції, припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем. Вказує, що відповідно до платіжного доручення № І0120VQKIV від 22.01.2018, позивач сплатила ЄСВ за 4 квартал 2017 року 22 січня 2018 року, в понеділок, тобто перший робочий день, що настає за вихідним днем. Отже вважає, що не порушила строків сплати ЄСВ. Крім того вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Закон про ЄСВ), орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Стверджує, що таку вимогу не отримувала.

Ухвалою суду від 24.01.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві, суть яких полягає в тому, що згідно даних інтегрованої картки позивача по єдиному соціальному внеску, були нараховані штрафні санкції та пеня згідно Рішення №0066595105 від 26.09.2019 про застосування штрафних санкцій у розмірі 422,40 грн та нараховано пеню у розмірі 6,34 грн. Тому вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Головне управління ДПС у Львівській області прийняло рішення №0066595105 від 26.09.2019, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 422 гривні 40 копійок та пеню в розмірі 6 гривень 34 копійки за несвоєчасну сплату ЄСВ за період 20.01.2018 по 22.01.2018 (а.с.4).

Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 Закону № 2464 ).

Згідно п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 (в редакції до 01.01.2018) було визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464 (в редакції з 01.01.2018) передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).

Положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції № 449).

Відповідно до пункту 11 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску, зазначених в цій Інструкції, припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем.

Отже, чинним законодавством України передбачено обов`язок самозайнятої особи сплатити єдиний внесок до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, при цьому, у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до п.2 ч.10 ст.9 Закону №2464, днем сплати єдиного внеску вважається: у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Судом з матеріалів адміністративною справи встановлено, що позивачем єдиний внесок сплачувався наступним чином: за 4 квартал 2017 року розмірі 2112,00 грн, відповідно до платіжного доручення № І0120VQKIV від 22.01.2018 (а.с.2).

Суд зазначає, що 20.01.2018 – субота, вихідний день тижня в Україні.

Отже, позивачем своєчасно здійснена сплата єдиного внеску готівковими коштами через установу банку, що підтверджується наявною квитанцією.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що календарна дата закінчення поєднана з прийменником «до» в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Виходячи з вказаного останнім днем сплати єдиного внеску самозайнятою особою, за відповідний календарний квартал, є 20 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 9 Закону №2464 була викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №817/1889/17 (адміністративне провадження №К/9901/54324/18), яка враховується судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема, те що позивач сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 4 кварталу 2017 року пізніше 20 числа (включно) місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, оскільки такий день був неробочим, але у перший робочий день, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено строку сплати єдиного внеску, який визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано та без урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0066595105 від 26.09.2019.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м.Львів, 79026; код ЄДРПОУ 43143039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 810,80 грн (вісімсот десять гривень, 80 копійок) сплачений згідно квитанції №23817647.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 17.04.2020.

Суддя Коморний О.І.