Рішення № 88824115, 13.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/689/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання), -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до наказу МВС України від 07.08.2014 №792 «Про переведення курсантів Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка та Донецького юридичного інституту МВС України» та наказу Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.08.2014 №189 о/с, ОСОБА_1 переведений для подальшого навчання з 30.08.2014 на 3-й курс Харківського національного університету внутрішніх справ.

01.09.2014 між ОСОБА_1 , Харківським національним університетом внутрішніх справ та ГУ МВС України в Луганські області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 2.3.6. Договору передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п. 3 договору, особа зобов`язується відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 20.06.2015 року №86 о/с ОСОБА_1 відрахували зі складу курсантів та відкомандирували до ГУ МВС України в Луганській області для подальшого проходження служби.

Наказом ГУНП в Луганській області від 26.08.2016 №573 о/с ОСОБА_1 звільнено згідно з Законом України «Про національну поліцію» за ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням). Згідно довідки-розрахунку загальна сума витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у Харківському національному університеті внутрішніх справ складає 10962,06 грн.

Оскільки відповідач не виконав умови договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2014 позивач просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача зазначені витрати, пов`язані з утриманням курсанта.

Ухвалою суду від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.23-24).

24.03.2020 відкладено судовий розгляд справи до 13.04.2020 (а.с.32).

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду його повідомлено належним чином, надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, також суду не надав. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений, однак не прибув до суду, на адресу суду повернувся конверт з позначкою “інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення”, в якому відповідачу було надіслано повістку про виклик до суду (а.с.28, 42).

Згідно з ч.11 ст.126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, причини неявки суду не повідомив.

Керуючись положеннями статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

Наказом МВС України від 07.08.2014 №792 «Про переведення курсантів Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка та Донецького юридичного інституту МВС України» та наказу Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.08.2014 №189 о/с, ОСОБА_1 переведений для подальшого навчання з 30.08.2014 року на 3-й курс Харківського національного університету внутрішніх справ (а.с.4).

01.09.2014 на виконання вимог Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ “Про міліцію”, чинного на момент укладення договору та наказу МВС від 14 травня 2007 року №150 “Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України” між відповідачем, ХНУВС та ГУМВС України в Луганській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.6-7).

Пунктом 2.3.6. договору передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п. 3 договору, особа зобов`язується відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Згідно з довідкою про фактичні витрати, пов`язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Харківському національному університеті внутрішніх справ, загальна сума фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, за період з 30.08.2014 по 20.06.2015 становить 10962,06 грн, в тому числі витрати на: грошове забезпечення – 2612,97 грн, продовольче забезпечення – 1173,08 грн, речове забезпечення – 3646,46 грн, вартість комунальних послуг і спожитих енергоносіїв – 3529,55 грн. Із вказаною довідкою відповідач ознайомлений 19.06.2015 (а.с.8).

Відповідно до довідки Харківського національного університету внутрішніх справ від 09.11.2018 № 4/1275, за період з 2014 по 2015 рік грошове забезпечення відповідача складає 2612,97 грн (а.с.9).

В довідці-розрахунку № 125 про відшкодування витрат по відділенню речового забезпечення курсанта ННІНФУМ ОСОБА_1 , який навчався з 2014 по 2015 роки, зазначена загальна сума витрат - 3646,46 грн (а.с.11).

Також довідка-розрахунок витрат на продовольче забезпечення курсанта ОСОБА_1 підтверджує суму витрат, що складає 1173,08 грн (а.с.10).

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 20.06.2015 №86 о/с ОСОБА_1 був відрахований зі складу курсантів та відкомандирований до ГУ МВС України в Луганській області для подальшого проходження служби. В наказі зазначено, що сума витрат університета, пов`язаних з утриманням позивача складає 10962,06 грн (а.с.5).

В довідці ГУНП в Луганській області вказано, що лейтенант поліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 06.08.2012 по 06.11.2015 та в Національній поліції з 07.11.2015 по 26.08.2016 на посадах атестованого складу (а.с. 46).

Наказом ГУНП в Луганській області від 26.08.2016 №573 о/с ОСОБА_1 звільнено згідно з Законом України «Про національну поліцію» за ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) (а.с.47).

Листом ГУНП України в Луганській області від 23.10.2018 № 4027/111/19-2018, який отримано закладом позивача 02.11.2018, повідомлено ХНУВС про звільнення відповідача зі служби в поліції (а.с.13).

Спірним питанням у цій справі є наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України в розмірі 10962,06 грн на підставі договору від 01.09.2014.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про міліцію", (в редакції чинній на момент укладення договору) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Судом встановлено, що на виконання Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ “Про міліцію”, чинного на момент укладення договору та наказу МВС від 14 травня 2007 року №150 “Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України” між ОСОБА_1 , Харківським національним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області 01.09.2014 укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 2.3.6. договору передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п. 3 договору, особа зобов`язується відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до п. 3 договору підставами відшкодування фактичних витрат на підготовку є (а.с.6 на звороті):

- дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість (п.п. 3.1),

- відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу (п.п. 3.2),

- звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни (п.п. 3.3).

Як встановлено судом, після закінчення навчального закладу і відрахування зі складу курсантів наказом позивача від 20.06.2015 №86 о/с відповідач ОСОБА_1 продовжив проходження служби в органах міліції з 22.06.2015 по 06.11.2015 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Новопсковського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області, звільнений з ОВС за пунктом 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом в ОВС (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади) на підставі наказу ГУМВС №399 о/с від 22.06.2015; з 07.11.2015 по 26.08.2016 позивач проходив службу в поліції на посаді інспектора Новопсковського відділу поліції ГУНП в Луганській області, звільнений на підставі наказу ГУНП №573 о/с від 26.08.2016 (а.с.46, 47).

Таким чином, судом встановлено, що позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ до закінчення трирічного строку після закінчення навчального закладу з інших підстав, ніж передбачені пунктом 3 договору про підготовку фахівця від 01.09.2014, а саме: за пунктом 64 «з» Положення про проходження служби в рядовим і начальницьким складом в ОВС - у зв`язку з переходом на службу в органи Національної поліції України.

07.11.2015 вступив у дію Закон України від 02.07.2015 №580 - VІІІ «Про Національну поліцію».

Постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16.09.2015 року прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів МВС України в тому числі і ГУ МВС України у Луганській області.

Згідно з положеннями статті 104 ЦК України ліквідація - це така форма припинення діяльності юридичної особи, за якої перестають існувати всі її права та обов`язки без переходу прав та обов`язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, тобто є припиненням всіх прав і обов`язків юридичної особи без визначення правонаступника.

Пунктом 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, (далі - Положення) визначено, що Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Таким чином, Національна поліція не є органом внутрішніх справ України, отже, служба позивача в органах поліції не є службою в органах внутрішніх справ, тому звільнення позивача з органів поліції за власним бажанням – не є підставою для відшкодування витрат на навчання позивача на підставі договору про підготовку фахівця від 01.09.2014, стороною в якому Національна поліція не є, а факт її правонаступництва в цьому договорі не доведено в ході судового розгляду справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок).

Згідно п.1 Порядку, цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі, зокрема, звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до п.2 Порядку, витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалась.

Таким чином, відшкодування витрат на навчання за вказаним порядком відбувається в разі порушення вимог контракту, стороною в якому є відповідний орган поліції. Тому підстав для застосування до спірних правовідносин вимог зазначеного порядку суд не знаходить.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, оскільки під час розгляду цієї справи судом не встановлені підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку, передбачені пунктом 3 договору про підготовку фахівця від 01.09.2014.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання) відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 квітня 2020 року.

Суддя В.С. Шембелян