Ухвала суду № 88824094, 17.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

17 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1031/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 до Луганського окружного адміністративного суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також – позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі також – відповідач), відповідно до якої просить стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь позивача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 29.04.2015 по 08.04.2019 у сумі 96 696,60 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий 10-денний строк з дати отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду:

- позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, з додатками для відповідача;

- оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 966,97 грн;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою.

15.04.2020 до суду на виконання ухвали від 13.03.2020 надійшла заява позивача, в інтересах якого звернувся представник позивача Ляшко Микола Олексійович, в якій уточнив позовні вимоги та просив:

- визнати дії щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки у видачі трудової книжки, оформленої як офіційний письмовий лист за підписом голови ліквідаційної комісії Віталія Костенка від 03.02.2020 вих.№ВДЗ/26, протиправними;

- зобов`язати Головне управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки у видачі трудової книжки з 29.04.2015 по 08.04.2019 у сумі 96 696,60грн.

Представником позивача також надана квитанція про сплату судового збору в сумі 967,00 грн, також надана заява про поновлення строку звернення до суду, в якій просить визнати поважними причини пропуску позивачем ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду за захистом свого права і поновити йому цей строк.

В обґрунтування заяви зазначено, що свою відновлену трудову книжку ОСОБА_1 отримав, а отже остаточний розрахунок при звільненні з позивачем відповідачем здійснено 08.04.2019. Однак до суду зі своєю первісною позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернувся 06.03.2020.

Таким чином, встановлений законодавством строк для звернення до адміністративного суду ним дійсно пропущений.

Позивач просить взяти до уваги та визнати в якості поважної причини пропуску строку звернення до суду відсутність у позивача ОСОБА_1 можливості вчасного звернення до суду у зв`язку з його тяжким матеріальним станом, оскільки він завдяки неправомірним діям відповідача був: позбавлений реальної можливості десь офіційно працевлаштуватись або отримати пенсію за вислугою років; не мав і до цього часу не має власних доходів для матеріального забезпечення себе двох своїх неповнолітніх дітей і мати-пенсіонерку; у зв`язку з тяжким матеріальним станом не мав фінансової можливості для вчасного отримання кваліфікованої правової допомоги від фахівців належної кваліфікації, що постійно його досі пригнічує і негативно відбивається на морально-психологічному кліматі усієї його сім`ї. Єдиним доходом позивача ОСОБА_1 у 2019 році була орендна плата за земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,47 га ріллі у Марківському районі Луганської області, що перейшла йому у спадщину після смерті батька і орендується СТОВ «Оріон», яка визначена у розмірі 6% від її нормативної грошової оцінки на рік, яка згідно Довідника Держгеокадастру України станам на 01.01.2019 (як і станом на 01.01.2020) становить 27125,00 грн. за гектар, тобто всього 40145,00 грн. Таким чином, оренда плата за земельну ділянку (6%), як дохід позивача, не перевищує 2408,70 грн. на рік.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 121 КАС України).

Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до частини третьої 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу дійшов таких висновків.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оцінюючи доводи позивача, які ним наведені в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд виходить з наступного.

До позовної заяви додана Луганського обласного центру зайнятості від 09.04.20202 № 671/01-20, в якій зазначено, що ОСОБА_1 із с. Мілове на обліку у Луганському обласному центрі зайнятості як безробітний у період з 28.04.2015 по теперішній час не перебуває.

Таким чином, позивачем не вжиті заходи стосовно працевлаштування тривалий час. При цьому, позивачем не наведено та не зазначено жодного доказу існування об`єктивних причин, які б перешкоджали працевлаштуванню (наявність тяжкого захворювання, факт доглядання за тяжкохворим, інвалідність тощо).

Також позивачем не надані довідки з податкових органів стосовно отриманого/не отриманого доходу за період з 09.04.2019 по теперішній час.

Матеріалами справи встановлено, що позивач до звільнення мав звання офіцера – капітан міліції, займав посаду оперуповноваженого сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Міловського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, що обумовлює наявність вищої освіти.

Таким чином, посилання позивача на відсутність спеціальних знань в галузі права є необґрунтованими та не доведені належними доказами (позивач зовсім не вказав про наявну освіту та не надав доказів, як то: диплом про освіту з вкладишем із зазначенням предметів тощо).

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску або продовження строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності".

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

З позовної заяви та доданих до позовної заяви документів судом встановлено, що остаточний розрахунок при звільненні з позивачем відповідачем здійснено 08.04.2019. До суду з позовною заявою позивач звернувся 06.03.2020, про що свідчить відбиток календарного штемпеля на конверті, в якому надійшла позовна заява.

З урахуванням викладеного, підстави, зазначені позивачем в клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнаються судом неповажними.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії підлягає поверненню у зв`язку з невизнанням судом підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.В. Борзаниця