Рішення № 88824090, 16.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/906/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення незаконним, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якій позивач просив суд:

- визнати рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 07.02.2020 № 909340176347 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним та скасувати;

- зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити мені пенсію державного службовця з часу звернення з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 03.02.2020.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що з лютого 2020 року ОСОБА_1 , звернувся до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», надавши пенсійному органу заяву, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 3, 6, 7 від 03.02.2020 та трудову книжку для розгляду. Рішенням Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 07.02.2020 № 909340176347 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» - відмовлено. З тексту рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 07.02.2020 №909340176347 вбачається, що Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на тій підставі, що станом на 01.05.2016 позивач перебував на посадах, які не відносяться до посад державної служби.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним.

Ухвалою суду від 17 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 42-43).

14 квітня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 70), в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до Порядку №622, згідно із пунктами 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889 станом на 1 травня 2016 року: займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах. віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до п.3 цього Порядку право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058 з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889 пенсія не призначалася відповідно до Закону № 3723, мають чоловіки, які досягли віку 62 роки.

Отже, оскільки ОСОБА_1 , згідно записів трудової книжки у станом на 01.05.2016 перебував на посаді завідувача сектору контролю за переміщенням товарів відділу організації митного контролю та оформлення Луганської митниці ДФС, а така посада не віднесена до жодної з категорій посад, зазначених у ст. 25 Закону № 3723, у Фонду відсутні підстави для призначення йому пенсії за віком у відповідності до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХП «Про державну службу».

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 КАС України, суд дійшов такого.

Відповідно до протоколу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №1 від 21.02.2018, ОСОБА_1 з 04.09.2017 призначено пенсію за віком (а.с. 49).

03 лютого 2020 року позивач звернувся до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (а.с. 27-28, 50-51).

Рішенням від 07.02.2019 №909340176347 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, у зв`язку з тим, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 перебував на посадах, які не відносяться до посад державного службовця, що передбачено статтею 25 Закону України «Про державну службу» (а.с. 30, 66-67).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу” (далі – Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” якого, визнано таким, що втратив чинність, Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу” (далі – Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).

З рішення відповідача від 07.02.2019 №909340176347 про відмову в призначенні пенсії встановлено, що єдиною підставою відмови позивачу у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” є те, що позивач станом на 01.05.2016 не перебував на посаді, які відносяться до посад державного службовця відповідно до статті 25 Закону №3723.

Суд вважає наведені посилання відповідача помилковими, з огляду на таке.

За розрахунком відповідача загальний страховий стаж позивача складає 36 років 08 місяців 03 дні (а.с. 49).

З трудової книжки позивача (а.с. 8-13) судом встановлено, що ОСОБА_1 , зокрема, працював:

з 11.07.1994 по 31.03.1997 - інспектором Луганської митниці (17.06.1995 прийняв присягу державного службовця);

з 01.04.1997 - прийнятий на посаду старшого інспектора Луганської митниці;

16.11.1999 – переведений на посаду інспектора;

24.06.1999 – присвоєне персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;

11.11.2002 – призначений на посаду старшого інспектора;

19.06.2003 – переведений на посаду інспектора;

11.06.2003 – присвоєно персональне звання «Радник митної служби 3 рангу»;

23.02.2004 – призначений на посаду головного інспектора сектору технологій і методологій у торговому обігу відділу організації митного контролю;

06.05.2004 – переведений на посаду начальника сектору цього ж відділу;

22.10.2004 – призначений на посаду начальника сектору технологій і методологій у неторговому обігу відділу організації митного контролю;

09.03.2006 – переведено на посаду начальника сектору організації митного контролю в пунктах пропуску, складів тимчасового зберігання та митних ліцензійних складів відділу організації митного контролю;

07.11.2006 – переведено на посаду заступника начальника відділу організації митного контролю;

18.12.2006 – присвоєне спеціальне звання «Радник митної служби 2 рангу»;

08.05.2008 – переведено на посаду головного інспектора сектору координації та контролю діяльності у пунктах пропуску відділу організації митного контролю;

01.08.2008 – переведено на посаду головного інспектора сектору митного оформлення №4 митного поста «Червонопартизанськ»;

25.08.2010 – переведено на посаду головного інспектора відділу організації митного контролю та роботи митних посередників;

20.01.2012 – переведено на посаду головного інспектора сектору митного оформлення №1 митного поста «Ізварине»;

26.03.2012 – переведено на посаду головного інспектора відділу організації митного контролю;

відповідно до ПКМУ від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» Луганську митницю Державної митної служби України реорганізовано шляхом приєднання до Луганської митниці Міндоходів;

01.06.2013 – переведено на посаду головного інспектора відділу організації митного контролю Луганської митниці Міндоходів та присвоєно 12 ранг державного службовця;

01.11.2013 – переведено на посаду головного державного інспектора відділу організації митного контролю;

01.01.2014 – присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної служби справи 2 рангу»;

відповідно ПКМУ від 06.08.2014 №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів КМУ» Луганську митницю Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Луганської митниці ДФС;

03.03.2015 – переведено на посаду завідувача сектору контролю за переміщенням товарів відділу організації митного контролю та оформлення Луганської митниці ДФС;

17.02.2016 – переведено на посаду завідувача сектору контролю за переміщенням товарів відділу організації митного контролю;

01.03.2017 – переведений на посаду начальника відділу контролю за переміщенням товарів та з питань захисту прав інтелектуальної власності та експертного контролю управління організації митного контролю;

09.08.2018 – переведений на посаду начальника відділу контролю за переміщенням товарів, захисту прав інтелектуальної власності та контролю за переміщенням товарів військового призначення та подвійного використання управління організації митного контролю та оформлення;

16.12.2019 звільнений з займаної посади у порядку переведення до Східної митниці Держмитслужби;

17.12.2019 призначений завідувачем сектору контролю за переміщенням товарів в порядку переведення з Луганської митниці ДФС та присвоєний 5 ранг державного службовця.

Пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі – Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 “Про порядок обчислення стажу державної служби”, якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу”, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;

на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання, […].

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. […].

Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Як встановлено судом, станом на 01.05.2016 позивач працював завідувача сектору контролю за переміщенням товарів відділу організації митного контролю та оформлення.

Відповідно до статті 25 Закону № 3723-ХІІ установлюються такі категорії посад державних службовців третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади.

Крім того, спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI “ (далі – Митний кодекс).

Відповідно до ч. 1 статті 569 Митного кодексу, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Згідно з ч. 1 статті 588 Митного кодексу, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що на час звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу”, позивач мав достатній стаж державної служби (понад 20 років), окрім того, станом на 01.05.2016 він мав стаж роботи на посадах державної служби не менш як 10 років, та займав на зазначену дату посаду державної служби.

Таким чином, станом на момент звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII для призначення пенсії у відповідності до вимог статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а саме він досяг необхідного віку – 62 роки, страховий стаж складає більше 35 років, в тому числі стаж державної служби більше 20 років.

Отже, позивач має право на призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

За встановлених обставин, виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 34436 від 258.02.2020 (а.с. 5).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі суд дійшов висновку, що судові витрати в сумі 840,80 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення незаконним, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 07 лютого 2020 року № 909340176347 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41246506, місцезнаходження: 92704, Луганська обл., Старобільський район, місто Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1А) прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу”, на підставі поданої заяви від 03 лютого 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41246506, місцезнаходження: 92704, Луганська обл., Старобільський район, місто Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Ірметова