Рішення № 88824070, 17.04.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/854/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, 7-а, код ЄДРПОУ - 20632802)провизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 110130002551 від 03.02.2020 року про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до п.10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” в редакції від 10.12.2015 №889 - VIII, ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за весь період, починаючи з 29.01.2020 за матеріалами пенсійної справи, сформованої 8 вересня 2017 року.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 8 вересня 2017 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи, що у неї є необхідний стаж для переведення на пенсію державного службовця, позивач 31.01.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою щодо переходу на інший вид пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідач рішенням №110130002551 від 03.02.2020 року відмовив позивачу у переведенні її з пенсії за віком на пенсію державного службовця. Вважаючи таку відмову безпідставною та протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, наполягає на правомірності посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області та вказує на безпідставність адміністративного позову. Відповідач посилаючись на правомірність відмови зазначає, що оскільки позивачка не надала доказів належності її посади до відповідної категорії державних службовців, які визначені ст. 25 Законом України «Про державну службу» 1993 року. Крім того, відповідач вважає, що періоди роботи посадових осіб в митних органах були присвоєні персональні чи спеціальні звання, а не відповідні ранги, тому не можуть зараховуватись до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Таким чином, за твердженням відповідача, у позивача відсутній підстави переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

09.04.2020 року позивачкою подано відповідь на відзив, в якому вона зазначила, що позиція відповідача щодо відмови у переведені її з пенсії за віком на пенсію державного службовця є хибною, суперечить законодавству України та порушує її конституційні права. Дана позиція обґрунтована положеннями Закону України «Про державну службу», Митним кодексом України та п.2 Порядку обчислення стажу державної служби з аналізу яких вбачається, що період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби (а.с.124,125).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та вирішено здійснювати її розгляд за наявними у справі матеріалами (а.с.26).

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.117-118).

Позивачем 09.04.2020 року на виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України подано до суду відповідь на відзив (а.с.123-125).

Разом з відповіддю на відзив позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 8 вересня 2017 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з наказом Кіровоградської митниці ДФС від 23.01.2020 року №9-о 29.01.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Кировоградської митниці та ДФС відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», вказана обставина підтверджується записом у трудовій книжці позивачки НОМЕР_2 (а.с.113-115).

31.01.2020 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із відповідною заявою щодо переходу на інший вид пенсії відповідно до Закону № 889-VIII.

За результатами розгляду заяви та поданих документів, відповідачем прийнято рішення №110130002551 від 03.02.2020 року про відмову у переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію державного службовця (а.с.19).

Відмова мотивована тим, що згідно поданих документів періоди роботи позивачки в митних органах з 22.06.1998 року по 29.01.2020 року не зараховуються до стажу державної служби, що, відповідно, не дає їй право для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII.

Не погодившись з вищезазначеною відмовою ОСОБА_1 , звернулась з даним позовом до суду з даним позовом для захисту, порушених на його думку, прав.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто, припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист - є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до Закону № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 року "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) - на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про державну службу" №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року (далі - Закон №889-VIII).

Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII - для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 25 Закону №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Досліджуючи записи трудової книжки позивачки НОМЕР_2 судом також встановлено наступні обставини роботи ОСОБА_1 , зокрема:

Кіровоградська митниця ДМС України.

- 22.06.1998 року - призначена на посаду інспектора бухобліку, контролю та розрахунку по митних платежах з Держбюджетом;

- 22.06.1998 року - прийняла присягу державного службовця;

- 23.12.1998 року - присвоєно персональне звання інспектор митної служби ІІІ рангу;

- 12.06.2002 року - призначена на посаду головного інспектора бухобліку, контролю та розрахунків по митних платежах з Держбюджетом Кіровоградської митниці;

- 27.02.2002 року - присвоєно персональне звання інспектор митної служби ІІ рангу;

- 09.06.2003 року - Відділ бухобліку, контролю, звітності та розрахунків по митних платежах з Держбюджетом переіменовано у відділ фінансів та бухгалтерського обліку;

- 01.04.2004 року - присвоєно спеціальне звання інспектора митної служби І рангу;

- 25.06.2005 року - присвоєно спеціальне звання радник митної служби ІІІ рангу;

- 27.01.2006 року – назву підрозділу «Відділ фінансів та бухгалтерського обліку» змінено на «Відділ бухгалтерського обліку та звітності»;

- 31.06.2006 року - переведена на посаду головного інспектора служби фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Кіровоградської митниці;

- 19.04.2007 року - переведена на посаду переведена на посаду головного інспектора сектору фінансового планування, митного регулювання та оплати праці служби фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Кіровоградської митниці;

- 30.03.2009 року - призначена на посаду головного інспектора служби фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Кіровоградської митниці;

- 20.01.2012 року - переведена на посаду головного інспектора відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Кіровоградської митниці, Кіровоградська митниця Державної митної служби України реорганізована шляхом приєднання до Кіровоградської митниці Міндоходів Кіровоградська митниця Міндоходів;

- 01.06.2013 року - переведена на посаду головного інспектора сектору фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Кіровоградської митниці Міндоходів;

- 01.06.2013 року – присвоєно 12 ранг державного службовця;

- 01.11.2013 року – переведена на посаду головного спеціаліста сектору фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Кіровоградської митниці Міндоходів;

- 27.12.2013 року – присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІІ рангу, Кіровоградська митниця Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Кіровоградської митниці ДФС.

- 20.04.2015 року - переведена на посаду головного спеціаліста відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Кіровоградської митниці ДФС;

- 03.08.2015 року - переведена на посаду головного державного інспектора відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Кіровоградської митниці ДФС;

- 01.02.2016 року - переведена на посаду головного державного інспектора відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Кіровоградської митниці ДФС;

- 15.11.2017 року - переведена на посаду головного державного інспектора відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Кіровоградської митниці ДФС;

- 20.11.2017 року - переведена на посаду головного державного інспектора відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Кіровоградської митниці ДФС;

- 29.01.2020 року - припинена державна служба, звільнена з посади головного державного інспектора відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Кіровоградської митниці ДФС - відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.48-62, 113-115).

Вирішуючи дану справу та досліджуючи обставини, які виникли між сторонами, суд не погоджується із доводами Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, покладеними в основу наданої позивачу відмови в переведенні на пенсію державного службовця, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №3723-XII, який був діючим протягом тривалих періодів роботи ОСОБА_1 на відповідних посадах в митних органах, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року №227 затверджено положення «Про Державну митну службу України".

Пунктом 1 Положення встановлено, що Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.

Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 2 Положення встановлено, що Держмитслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

У свою чергу, пунктом 2 статі 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ встановлено, що митниця с територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України

Положеннями частини 1 статті 569 Митного кодексу України визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Частино 3 статті передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

З аналізу викладеного вбачається, що митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів.

Суд наголошує, що аналогічні норми, що визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11 липня 2002 року №92-IV та спеціальним Законом України «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991 року №1262-XII.

Приписами статті 4 Закону України «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991 року №1262-XII (в редакції від 21.03.2000р.) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України.

Відповідно до статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.

Статтею 5 Закону визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

В свою чергу, порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою KM України від 03.05.1994 року №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №283).

Так, згідно з абзацами третім та п`ятим пункту 2 Порядку №283 (чинного до набрання законної сили Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року, тобто в редакції, чинній на момент виникнення права на пенсію як держелужбовця) було встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року, так і нормами діючих до нього профільних Законів України "Про державну службу" №3723-XII та №509-ХІІ та Порядку №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах, враховуючи те, що ОСОБА_1 з 22.06.1998 року безперервно працювала в митних органах прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), те, що їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом від 25 червня 1991 року №1262-XII порядку, а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної нею заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету,- то всі періоди роботи (служби) позивача, ОСОБА_1 підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Що ж до посилань відповідача на те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки їй як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні званим) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи та час досягнення зазначеного вік.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як вже було зазначено вище, 01.06.2013 року позивачці було присвоєно 12 ранг державного службовця. Після цього присвоєно вже спеціальні звання: 27.12.2013 року присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІІ рангу.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 (далі - Порядок №839).

Згідно пункту 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.

Додатком 6 постанови №306 передбачено, що спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу" прирівнюється до 3 рангу державного службовця.

Згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи відповідача про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, - є безпідставними.

Як вже було зазначено вище, судом встановлено, що 22.06.1998 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця, 01.06.2013 року позивачці присвоєно 12 ранг державного службовця, 27.12.2013 року присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІІ рангу, яке прирівнюється до 3 рангу державного службовця.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача в податкових органах з 22.06.1998 року по 29.01.2020 року зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, на момент виходу на пенсію за віком стаж роботи ОСОБА_1 на вищезазначених посадах складав більше 20 років.

Станом на момент звернення до відповідача з заявою від 31.01.2020 року позивачка набула права і на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Надаючи правову оцінку обраного позивачкою способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства"(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за можливе зобов`язати відповідача здійснити переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що останнім не доведено.

Згідно частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачкою доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, Кіровоградський окружний адміністративний суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню в повному обсязі.

VI. Судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведену норму, витрати, понесені позивачем у даній справі в сумі 840,80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 110130002551 від 03.02.2020 року про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до п.10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” в редакції від 10.12.2015 №889 - VIII, ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за весь період, починаючи з 29.01.2020 за матеріалами пенсійної справи, сформованої 8 вересня 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, 7-а, код ЄДРПОУ - 20632802).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. ст. 255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Процесуальні строки, визначені рішенням суду застосовуються з урахуванням п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 квітня 2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук