Рішення № 88823956, 17.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 року № 810/7179/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просила суд:

- визнати протиправною податкову вимогу №1155-25/26 від 11.12.2014 про сплату суми податкового боргу в розмірі 19979,37 грн.

ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що податкова вимога №1155-25/26 від 11.12.2014 винесена на підставі податкового повідомлення-рішення №1012/008201703/81 від 30.04.2014, яким визначено податкове зобовязання у сумі 17685, 21 грн. та яке було скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 у справі №810/3628/14 та залишено без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.10.2019. Вказує, що внаслідок скасування грошового зобовязання у сумі 17685, 21 грн. скасовано, відповідно пеня в сумі 2294,16 грн. теж має бути скасована.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що підставою для винесення спірної вимоги та нарахування пені слугував факт узгодженого податкового зобов`язання, яке самостійно позивачем не погашається.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 року (№810/7179/14) в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 (№810/7179/14) апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 (№810/7179/14) постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 року скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративну справу №810/7179/14 було передано на розгляд судді Леонтовичу А.М.

Ухвалою суду від 03.01.2020 адміністративну справу №810/7179/14 прийнято до провадження судді Леонтовича А.М.; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27.01.2020.

27.01.2020 належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи сторони у судове засідання не зявилися, явку своїх представників не забезпечили.

Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника та позивача (вх.№2533/20).

Протокольною ухвалою суду від 27.01.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданим Міським відділом №2 Білоцерківського МУ ГУ МВС України у Київській області 26.11.1999 (а.с.6).

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Київській області.

30.04.2014р. Білоцерківською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 1012/0008201703/81, яким визначено ФОП ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 17 685,21 грн., з них 14 012,17 грн. основного платежу та 3 673,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.10).

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючим органу, позивач звернулася з позовом до суду.

Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Київський окружний адміністративний суд постановою від 20.01.2016 в задоволенні позову відмовив, оскільки до 01.01.2015, на переконання суду, операції з прощення (анулювання) боргу за відсотками та пенею за кредитами в іноземній валюті становили об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 31.03.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 скасував та прийняв нову - про задоволення адміністративного позову.

Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 повністю та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2016.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.10.2019 Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 у справі № 810/3628/14 залишено без змін.

Станом на 10.12.2014 податковий борг позивача становив 19982,86 грн.(ПДФО – 19979, 37 грн, ПДФО що сплачуються податковими агентами – 3,49 грн., що підтверджується даними облікової картки платника податку.

Білоцерківською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області винесено податкову вимогу №1155-25/26 від 11.12.2014 на загальну суму 19979,37 грн. (а.с.8).

Не погоджуючись з вказаною податковою вимогою, позивач звернулася до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 20.1.18 та пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

У відповідності до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно п. 129.4 ст. 129 Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

У відповідності до пп. 59.5 ст. 59 Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Статтею 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

VI. Оцінка суду

Аналіз вище наведених норм свідчить про те, що податкова вимога може бути складена та надіслана платнику податків виключно у випадку наявності у платника податків податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов`язання. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2014 р. Білоцерківською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №1012/0008201703/81, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 17 685,21 грн., з них 14 012,17 грн. основного платежу та 3 673,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.10).

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючим органу, позивач звернулася з позовом до суду.

Дана справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Київський окружний адміністративний суд постановою від 20.01.2016 в задоволенні позову відмовив, оскільки до 01.01.2015, на переконання суду, операції з прощення (анулювання) боргу за відсотками та пенею за кредитами в іноземній валюті становили об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 31.03.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 скасував та прийняв нову - про задоволення адміністративного позову.

Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 повністю та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2016.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.10.2019 Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 у справі № 810/3628/14 залишено без змін.

У зв`язку з наведеним та відповідно до положень п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України грошове зобов`язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні №1012/0008201703/81 від 30.04.2014 на час прийняття податкової вимоги №155-25/26 від 11.12.2014, в силу закону вважається неузгодженим, а отже, не набувало статусу податкового боргу.

Проте, контролюючий орган в порушення вимог чинного законодавства на протязі оскарження податкового рішення, безпідставно та в порушення законодавчих вимог винесено та направлено на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу №155-25/26 від 11.12.2014 в сумі 19979,37 грн.

Необхідно зауважити, що контролюючим органом не було враховано того факту, що за висновком Київського апеляційного адміністративного суду наведеного у постанові від 21.06.2019 пеня, нарахована банком, відповідно до умов договору, за несвоєчасне проведення розрахунків за кредитним договором та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню. А відтак, дії позивача щодо не включення до річної податкової декларації за 2011 рік суми анульованої банком заборгованості в розмірі по нарахованій пені за користування кредитом, суд оцінював як такі, що відповідають даним нормам Податкового кодексу України, оскільки анульована банком пеня, не є доходом позивача.

Незважаючи на те, що у позивача відсутні грошові зобов`язання перед контролюючим органом по сплаті боргу податку на доходи фізичних осіб, так як, судом встановлено факт правомірності дій ОСОБА_1 щодо не включення до річної податкової декларації за 2011 рік суми анульованої банком заборгованості в розмірі по нарахованій пені за користування кредитом, що стало підставою нарахування вказаного податку Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів винесено податкове повідомлення-рішення та спірну вимогу.

Враховуючи вище викладене та те, що на час винесення спірної податкової вимоги та не було узгодженим та не могло вважатись податковим боргом в розумінні Податкового кодексу України, податкова вимога №1155-25/26 від 11.12.2014 про сплату суми податкового боргу в розмірі 19979,37 грн. є незаконною та винесена передчасно.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача слід вийти за межі позовних вимог та скасувати скасувати податкову вимогу №1155-25/26 від 11.12.2014 про сплату суми податкового боргу в розмірі 19979,37 грн.

Щодо клопотання про заміну відповідача про заміну сторони у справі, а саме Білоцерківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області замінити у порядку процесуального наступництва на Головне управління ДПС у Київській області суд зазначає наступне.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів №4 200 від 18.12.2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Також згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 року Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України. 2019. №26. ст.900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Тобто фактично функції з реалізації державної податкової політики на разі виконуються ДПС України, в той час, згідно вищезазначених положень - здійснення функцій ДФС України, в якості контролюючого органу - припинено.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії вчиненні в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання про заміну відповідача та замінити Білоцерківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

VIII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував у ході розгляду справи, та не надав до суду належних і достатніх доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн., що підтверджується квитанціями №к13/0/43 від 24.12.2014, №к13/6/23 від 06.01.2015 (а.с.2, 18) отже понесені судові витрати підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №1155-25/26 від 11.12.2014 про сплату суми податкового боргу в розмірі 19979,37 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата вигтовлення і підписання повного тексту рішення: 17 квітня 2020р.