Рішення № 88823923, 17.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 року м. Київ № 320/4931/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 51-О від 17 травня 2018 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення позивача;

- поновити позивача на посаді начальника відділу з призначення соціальних виплат в Управлінні соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем видано наказ № 51-О від 17 травня 2018 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення позивача з державної служби за порушення присяги. Позивач вважає, що цей підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що відповідачем порушено її права: при призначенні службового розслідування чітко не вказано підстави для цього; їй не надано можливості ознайомитися з матеріалами службового розслідування та надати пояснення; до членів дисциплінарної комісії включено працівника управління Запорожця В.І., який вже раніше брав участь у розслідуванні, тому його рішення та висновки є упередженими; при звільненні не застосовано приписи ст. 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди профспілкової організації на її звільнення; наказ про притягнення до відповідальності не містить чіткого формулювання суті порушень, а відсутність доказів про час вчинення проступку та сам факт його вчинення ставить під сумнів причетність позивача до його вчинення; результати розслідування оформлено висновком, а необхідно було оформити актом; державного службовця не може бути звільнено за порушення присяги, якщо проступок не можна кваліфікувати як порушення присяги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.

1 жовтня 2019 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Вказав, що службове розслідування призначено і проведено щодо позивача на підставі рішень судів, а потім надійшло подання прокуратури, внесене в порядку ч. 3 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції». Службовим розслідуванням на підставі отриманих рішень судів було встановлено, що позивач використовувала своє службове становище в інтересах близьких осіб, що порушувало антикорупційне законодавства. Ці висновки ґрунтувалися на постановах Миронівського районного суду Київської області від 29 березня 2018 р., в якій ОСОБА_1 визнана винною за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, та від 5 квітня 2018 р., в якій ОСОБА_1 визнана винною за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Провадження по цих справах судом було закрито за закінченням строку накладення адміністративних стягнень. Від надання пояснень під час службового розслідування позивач відмовлялася, про що складалися акти. Наказ про призначення розслідування, його результати та наказ про притягнення позивача до відповідальності винесено відповідно до встановлених вимог. Наведені у висновку факти порушень свідчили саме про порушення позивачем Присяги державного службовця та надавали підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення згідно з пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», про що на виконання пункту 10 статті 69 Закону України «Про державну службу» було внесено подання відповідно до п. 1 та п. 5 статті 66 Закону України «Про державну службу». При цьому були дотримані приписи статті 75 Закону України «Про державну службу» щодо права перед накладенням дисциплінарного стягнення надати письмове пояснення суб`єкту призначення, від якого позивач відмовилася, про що також складено акт. У день звільнення 17 травня 2018 р. складено спірний наказ, з яким ознайомлено позивачку та проведено з нею розрахунок при звільненні, поршень при цьому не допущено. Твердження позивачки про необхідність застосування норм КЗпП України є помилковими, оскільки діяльність позивачки регламентується іншим законом, тому у цій справі підлягають застосуванню норми Закону України «Про державну службу», який і був застосований відповідачем. Стверджує, що доводи позивача у позовній заяві є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

10 грудня 2019 р. до суду від представника відповідача надійшла заява про виклик свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

16 грудня 2019 р. до суду від представника відповідача надійшла заява про виклик у якості свідка ОСОБА_6

14 лютого 2020 р. в судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити повністю. Представник відповідача позову не визнала, у його задоволенні просила відмовити у повному обсязі. Сторони в засіданні виступили із вступним словом.

14 лютого 2020 р. в судовому засіданні представник відповідача підтримала заяви виклик свідків, а саме: Мельник Ю.В., Шаровара Л.М., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та зазначає, що клопотання про допит у якості свідка ОСОБА_2 не підтримує у зв`язку з тим, що вказана особа перебуває на лікарняному (на підтвердження вказаної обставини надала довідку). 14 лютого 2020 р. протокольною ухвалою суду задоволено заяви представника відповідача про виклик у якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

14 лютого 2020 р. у судовому засіданні допитано в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Так, свідок ОСОБА_3 дала показання про те, що була членом Дисциплінарної комісії при проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_7 . Стверджує, що службове розслідування розпочалося на підставі наказу відповідача 2 травня 2018 р. № 17, з яким позивачка була ознайомлена. ОСОБА_3 повідомила, що позивачці неодноразово пропонувалося надати пояснення під час службового розслідування, але вона не надала пояснень. Зазначила, що Акт про відмову у наданні пояснень, який складено відповідачем 14 травня 2019 р., є правомірним. Повідомила, що була присутня при складанні цього акта та бачила, що позивачці пропонувалося надати пояснення, але вона відмовилася.

Допитана як свідок ОСОБА_4 дала показання про те, що вона є головою профспілкового комітету УСЗН Миронівської РДА Київської області та входить до складу Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ УСЗН від виборного органу - первинної профспілкової організації з числі державних службовців, займає посаду головного спеціаліста відділу з питань постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Як керівнику профспілкового органу та члену комісії їй було відомо про попереднє притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани. Зазначила, що при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення профспілковим органом первинної організації була надана усна згода на це, а вона особисто підписала документи в складі комісії. У письмовому вигляді таке рішення профспілковим органом не приймалось. Вважає, що гарантовані законодавством права позивачки при накладенні на неї дисциплінарного стягнення були дотримані. Зазначила, що позивач не зверталася до профспілкового органу для захисту її прав.

Свідок ОСОБА_5 дала показання про те, що була включено до складу Дисциплінарної комісії та брала участь у службовому розслідуванні щодо позивачки, під час якого позивачці неодноразово пропонувалося надати пояснення по справі, але вона відмовлялася. Вона також відмовлялася підписувати будь-які документи. За результатами службового розслідування Дисциплінарною комісією встановлено, що позивачкою порушена Присяга державного службовця. Повідомила суд, що ОСОБА_6 під час цього службового розслідування щодо позивача не був у складі комісії, бо виконував на той час повноваження начальника управління. Повідомила, що розмова позивача із ОСОБА_6 відбулася вже під час накладення стягнення відповідно до вимог ст.75 Закону України «Про державну службу».

14 лютого 2020 р. у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6 , згідно з показаннями якого під час службового розслідування щодо позивача він виконував обов`язки начальника управління і тому не входив до складу дисциплінарної комісії. Зазначає, що твердження позивача про те, що він, ОСОБА_6 , не мав права бути в комісії, оскільки його висновки та рішення є упередженими стосовно позивача, є необґрунтованими та вигаданими позивачем. Повідомив, що не входив до складу комісії і жодним чином не впливав на її роботу. Зазначив, що тільки після надходження подання від Дисциплінарної комісії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» перед накладенням стягнення ним було запропоновано позивачу подати пояснення по обставинах справи. Проте, позивач відмовилася, у зв`язку з чим було складено Акт про відмову у наданні пояснень від 14 травня 2018 р.

14 лютого 2020 р. представники сторін в судовому засідання заявили клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 14 лютого 2020 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач працювала в Управлінні соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації з 8 серпня 1994 року, прийняла присягу державного службовця 19 серпня 1994 року. Із 14 липня 2005 року позивач займала посаду начальника відділу з призначення соціальних виплат Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації. Із 1 травня 2016 року позивачці відповідно до наказу № 31-О від 31 травня 2016 року присвоєно 5 ранг державного службовця в межах займаної посади державної служби категорії «Б».

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» позивач є державним службовцем, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави, на яку поширюється дія цього закону.

27 квітня 2015 року позивач попереджена про обмеження, встановлені Законом України «Про державну службу» та Законом України «Про запобігання корупції», що підтверджується її власноручним підписом на відповідному попередженні.

Відповідно до Положення про відділ з призначення соціальних виплат Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації, затвердженого наказом начальника управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації від 29 серпня 2016 року № 17, основним завданням відділу з призначення соціальних виплат є призначення соціальних допомог.

Постановою Миронівського районного суду Київської області від 29 березня 2018 р. у справі № 371/1583/17 (провадження № 3/371/118/18) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-7 КУпАП. Цією ж постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 172-7 КУпАП закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Ця постанова набрала законної сили 11 квітня 2018 р.

Під час розгляду справи Миронівським районним судом Київської області в судовому засіданні позивач не заперечила фактів, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, вину у вчиненні правопорушення визнала, щиро розкаялася у вчиненому.

Постановою Миронівського районного суду Київської області від 5 квітня 2018 р. у справі № 371/1584/17 (провадження № 3/371/119/18) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-7 КУпАП. Цією ж постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення, порушеній відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 172-7 КУпАП, закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Ця постанова набрала законної сили 17 квітня 2018 р.

Під час розгляду справи Миронівським районним судом Київської області в судовому засіданні позивач не заперечила фактів, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, вину у вчиненні правопорушення визнала, щиро розкаялася у вчиненому, просила закрити провадження у справі з підстав закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

У грудні 2017 р. Управлінням соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області було встановлено недоліки щодо інвентаризації у відділі, який очолювала позивач, а також з приводу невиконання постанови № 300 від 26 квітня 2017 р. щодо відсутності підписів в розрахунках субсидій. Щодо позивача наказом відповідача № 5 від 9 січня 2018 р. відкрито дисциплінарне провадження, у висновку якого зазначено про порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України № 848 від 21 жовтня 1995 р. щодо роботи із простроченою заборгованістю з оплати комунальних послуг, що має своїм наслідком припинення виплати субсидій, порушення щодо роботи з боржниками.

14 лютого 2018 р. начальником Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області винесено наказ № 16-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

15 серпня 2018 р. позивач звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_8 , про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області по притягненню її до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани та зобов`язання скасувати наказ №16-0 від 14 лютого 2018 р.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 р. у справі №810/4251/18 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Це рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 р.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачем винесено наказ від 2 травня 2018 р. № 17 «Про проведення службового розслідування», в якому вказано, що це розслідування призначено відповідно до ст.71 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII та беручи до уваги постанову Миронівського районного суду Київської області від 29 березня 2018 р. по справі № 371/1583/17 про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-7 КУпАП, постанову від 5 квітня 2018 р. по справі № 371/1584/17 про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та з урахуванням стягнення, яке застосоване до ОСОБА_1 у вигляді оголошення догани згідно з наказом Управління соціального захисту населення Миронівської РДА від 14 лютого 2018 р. № 116-О.

Ним передбачено провести службове розслідування з 2 травня 2018 р. по 14 травня 2018 р. стосовно позивача з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 65 Закону України «Про державну службу».

Крім того, у наказі зазначено, що беручи до уваги п. 2 наказу Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 23 квітня 2018 р. № 16-В «Про надання щорічної основної відпустки ОСОБА_8 », виконання обов`язків начальника управління покласти на заступника начальника управління – начальника відділу автоматизованої обробки інформації ОСОБА_6 , а виконання обов`язків голови дисциплінарної комісії покласти на заступника голови дисциплінарної комісії покладено на заступника голови дисциплінарної комісії - заступника начальника управління - головного бухгалтера Сабадин М.Ю.

2 травня 2018 р. позивачка була ознайомлена з наказом № 17 від 2 травня 2018 р., про що свідчить її підпис на цьому наказі.

5 травня 2018 р. листом № 36-02-4103 до відповідача надійшло подання від Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в порядку ч. 3 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції». У поданні прокурора відповідачу запропоновано на підставі ст. 1, ч. 3 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» призначити службове розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушень, пов`язаних з корупцією, начальником відділу з призначення соціальних виплат Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 . Про результати розгляду подання і вжиття заходів поінформувати прокуратуру до 5 червня 2018 р.

10 травня 2018 р. членами комісії складено Інформаційну довідку «Про обставини щодо вчинення ОСОБА_1 – начальником відділу з призначення соціальних виплат УСЗН Миронівської РДА дисциплінарного проступку».

Згідно з Інформаційною довідкою позивач допустила дії та вчинки, які зашкодили інтересам державної служби та управлінню, в якому працює. Посадові обов`язки виконує неналежним чином. Робота та поведінка позивача не відповідає вимогам Закону України «Про державну службу». Не проявляє оперативності у виконанні нормативно-правових актів, а саме: порушення вимоги п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (із змінами внесеними постановою від 26 квітня 2017 р. № 300 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»). Відділом не вчасно виконаний наказ щодо проведення інвентаризації, а при виході на роботу з відпустки позивачем не було вжити заходів щодо її завершення, що призвело до видачі окремого наказу на проведення інвентаризації у відділі з призначення соціальних виплат. За фактом даних порушень позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» - не виконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, відповідно до наказу управління від 14 лютого 2018 р. № 16-О.

Крім того, в цій інформаційній довідці зазначено, що позивач використовувала своє службове становище в інтересах близьких осіб, що призвело до проведення службового розслідування по порушенню антикорупційного законодавства. За результатами 23 квітня 2018 р. до управління надійшли копії постанов Миронівського районного суду Київської області: постанова від 29 березня 2018 р. за № 371/1583/17, в якій ОСОБА_1 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, та постанови суду від 5 квітня 2018 р. за № 371/1584/17, в якій ОСОБА_1 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Провадження по даних справах закрито за закінченням строку накладення адміністративних стягнень.

В інформаційній довідці зазначено, що позивач не приймає до уваги зауваження керівництва та виявляє до нього неповагу, без погодження з керівництвом самостійно приймає рішення, які негативно виливають на роботу управління, що призводить до приниження авторитету державного органу. У зв`язку з цим, позивач втратила довіру колективу.

10 травня 2018 р. о 13 год. 20 хв. представниками дисциплінарно комісії складено Акт про факт відмови позивача від надання пояснення з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження згідно наказу в.о. начальника управління соціального захисту населення Миронівської РДА від 2 травня 2018 р. за № 17.

За виявленими обставинами позивачу запропоновано також надати пояснення з приводу обставин для свого захисту. Проте, позивач відмовилася він надання пояснень, у зв`язку з чим 10 травня 2018 р. о 13 год. 25 хв. складено Акт про факт відмови позивача від надання пояснень з приводу обставин, які стали підставою для подання в порядку ч. 3 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» Кагарлицької місцевої прокуратури від 5 травня 2018 р. за № 36-02-4103.

10 травня 2018 р. представниками дисциплінарної комісії складено висновок за результатами службового розслідування. У висновку вказано, що позивач вчинила проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

11 травня 2018 р. представниками дисциплінарної комісії складено висновок про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку та підстав для її притягнення до дисциплінарної відповідальності.

14 травня 2018 р. складено подання дисциплінарної комісії, яким встановлено, що начальник відділу з призначення соціальних виплат ОСОБА_1 не дотримується під час своєї діяльності Конституції та інших Законів України, негідно несе високе звання державного службовця, несумлінно виконує свої посадові обов`язки. Наведені факти порушень дають підстави для притягнення ОСОБА_1 , начальника відділу з призначення соціальних виплат, до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення, так як державним службовцем допущений дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», - порушення присяги Державного службовця.

На виконання пункту 10 статті 69 Закону України «Про державну службу» дисциплінарна комісія внесла подання в.о. начальника управління соціального захисту населення Миронівської РДА відповідно до п. 1 та п. 5 статті 66 Закону України «Про державну службу» для застосування до начальника відділу з призначення соціальних виплат управління соціального захисту населення Миронівської РДА ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.

14 травня 2018 р. з метою дотримання вимог статті 75 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII ОСОБА_1 було надано право перед накладенням дисциплінарного стягнення надати письмове пояснення суб`єкту призначення в особі в.о. начальника управління - заступника начальника управління - начальника відділу автоматизованої обробки інформації – Запорожцю В.І. Крім того, позивачу роз`яснено норми статті 63 Конституції України. Проте, позивач відмовилася надавати пояснення, про що 14 травня 2018 р. о 08 год. 40 хв. складено Акт про факт відмови від надання письмових пояснень, яке передбачене статтею 75 Закону України «Про державну службу».

17 травня 2018 р. відповідачем видано наказ № 51-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення ОСОБА_1 ». Ним передбачено звільнити з 17 травня 2018 р. із займаної посади ОСОБА_1 , начальника відділу з призначення соціальних виплат, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2018 р. № 889-VIII, з ініціативи суб`єкта призначення, за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку.

Крім того, цим наказом заступнику начальника управління – головному бухгалтеру Сабадин М.Ю. наказано провести новий розрахунок з ОСОБА_1 за відпрацьований час та нарахувати і виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період з 9 серпня 2017 р. по 17 травня 2018 р. включно та за 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби.

Із цим наказам позивач ознайомилася 17 травня 2018 р., що підтверджується підписом позивача на цьому наказі.

Не погоджуючись з оскаржуваним наказом щодо звільнення, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги таке.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 р. (далі - Закон № 889-VIII, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Вимогами ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частиною 2 ст. 65 Закону № 889-VIII встановлені види дисциплінарних проступків, зокрема, пункт 1 встановлює такий вид дисциплінарного проступку як порушення Присяги державного службовця, пункт 9 - використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; пункт 12 - прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

До державних службовців згідно з ч. 1 ст. 66 Закону № 889-VIII застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частиною 3 ст. 66 Закону № 889-VIII зазначено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Таким чином, системний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновків, що об`єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства і свідчать про невиконання або неналежне виконання ним своїх посадових обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Статтею 74 Закону № 889-VIII визначені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення. Так, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Водночас, обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Питання ініціювання дисциплінарного провадження в силу ч. 1 ст. 68 Закону № 889-VIII віднесено до повноважень суб`єкта призначення, про що приймається відповідне рішення.

Відповідно до вимог ст. 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Як встановлено судом, дисциплінарне провадження щодо позивача ініційоване на підставі наказу в.о. начальника управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області у зв`язку з надходженням постанови Миронівського районного суду Київської області від 29 березня 2018 р. по справі №371/1583/17 про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-7 КУпАП, постанови від 5 квітня 2018 р. по справі №371/1584/17 про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та з урахуванням стягнення, яке застосоване до ОСОБА_1 у вигляді оголошення догани згідно з наказом Управління соціального захисту населення Миронівської РДА від 14 лютого 2018 р. № 116-О.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 73 Закону № 889-VIII дисциплінарна справа повинна містити:

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення;

11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення);

12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

За приписами ч. 3 ст. 73 Закону № 889-VIII результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Як встановлено судом, дисциплінарна справа щодо позивача містить наведені у ч. 2 ст. 73 Закону № 889-VIII документи, а за результатом її розгляду складено подання з відповідними рекомендаціями. У зв`язку з цим суд вважає, що відповідачем дотримано процедуру здійснення дисциплінарного провадження щодо позивача.

Щодо аргументів позивача про відсутність чіткої підстави для проведення службового розслідування суд зазначає про наступне.

Підстави для проведення службового розслідування відповідачем визначено в наказі про його призначення від 2 травня 2018 р. № 17: «службове розслідування розпочате відповідно до ст. 71 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII та беручи до уваги постанову Миронівського районного суду Київської області від 29 березня 2018 р. по справі №371/1583/17 про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого частиною 1 статті 172-7 КУпАП, постанову від 5 квітня 2018 р. по справі №371/1584/17 про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 1727 КУпАП та з врахуванням стягнення, яке застосоване до ОСОБА_1 у вигляді оголошення догани згідно наказу Управління соціального захисту населення Миронівської РДА від 14 лютого 2018 р. № 116-О».

Отже, цим наказом передбачено, що підставою для призначення службового розслідування стали дві постанови суду щодо позивачки та попереднє стягнення щодо неї. За таких обставин суд визнає, що вказане твердження позивача не відповідає дійсності, спростовується наявними у справі доказами, а тому є необґрунтованим та безпідставним і судом до уваги не береться.

Суд також зазначає, що державний службовець в силу ч. 6 ст. 74 Закону № 889-VIII має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Під час розгляду справи судом встановлено, зокрема, і на підставі показань свідків, що позивачу пропонувалося ознайомитися із матеріалами дисциплінарного провадження. Проте, позивач не мала бажання ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарної справи. Цей факт визнавався і не заперечувався позивачкою в судовому засіданні.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень повинен забезпечити реальну можливість особі для реалізації такого права, що у даному випадку у цій справі відповідачем було виконано. Отже, відповідачем дотримано прав позивача на ознайомлення з матеріалами розслідування щодо себе. Разом з тим, подальша реалізація особою такого права, зокрема і право відмовитися від ознайомлення з такими матеріалами є виключним волевиявленням особи. В такому випадку відмова позивача від ознайомлення з матеріалами розслідування, на думку суду, не може свідчити про порушення порядку притягнення його до відповідальності з цих підстав.

Щодо тверджень позивачки про ненадання їй можливості надати пояснення, то суд не бере їх до уваги, оскільки вони спростовуються як наявними у справі актами про відмову позивача від надання пояснень, так і показаннями допитаних у справі свідків щодо цих обставин справи, які підтвердили, що позивачці пропонувалося надати пояснення, проте вона неодноразово відмовлялася. Під час допитів свідків цей факт визнала й позивачка. Отже, ці твердження позивача спростовуються наявними у справі доказами, а тому є необґрунтованими та безпідставними і судом до уваги не беруться.

Щодо твердження позивача про те, що складений 14 травня 2018 р. Акт про відмову в надання пояснень є протиправним та сфабрикованим, суд бере до уваги таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі (ч. 2 ст. 75 Закону № 889-VIII).

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 75 Закону № 889-VIII відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Суд зауважує, що за правилами ст. 76 Закону № 889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Суд звертає увагу, що 14 травня 2018 р. з метою дотримання вимог статті 75 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 було надано право перед накладенням дисциплінарного стягнення надати письмове пояснення суб`єкту призначення та роз`яснено норми статті 63 Конституції України. Проте, позивач відмовилася надавати пояснення, про що 14 травня 2018 р. о 08 год. 40 хв. складено відповідний Акт. Ці обставини також підтвердили і допитані у справі свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Під час допитів свідків цей факт визнала й позивачка. Отже, ці твердження позивача спростовуються наявними у справі доказами, а тому є необґрунтованими та безпідставними і судом до уваги не беруться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 Закону № 889-VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Підстави для припинення державної служби визначені ст. 83 Закону № 889-VIII, в тому числі і з ініціативи суб`єкта призначення (ст. 87 Закону № 889-VIII).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Судом встановлено, що позивача звільнено зі державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби (за порушення Присяги Державного службовця, а саме – п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу»).

Щодо твердження позивача про включення відповідачем до складу членів комісії заступника начальника управління - начальника відділу ОСОБА_6 , який раніше брав участь у розслідуванні щодо позивача, і з яким у позивача склалися неприязні стосунки, а тому його рішення та висновки є упередженими.

Судом встановлено, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 69 Закону № 889-VIII дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Частиною 3 ст. 69 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об`єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 69 Закону № 889-VIII склад дисциплінарної комісії у державному органі затверджується наказом (розпорядженням) керівника державної служби. До складу дисциплінарної комісії у державному органі включаються в однаковій кількості:

- представники керівника державної служби, визначені ним одноосібно із числа державних службовців цього державного органу;

- представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу.

До складу дисциплінарної комісії можуть включатися експерти або інші представники громадських об`єднань, утворених відповідно до Закону України "Про громадські об`єднання", за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

До складу дисциплінарної комісії повинна бути включена щонайменше одна особа, яка має юридичну освіту не нижче другого (магістерського) рівня та досвід роботи за фахом.

У разі неможливості створення в державному органі постійної дисциплінарної комісії справи про дисциплінарні проступки, вчинені державними службовцями цього органу, розглядаються дисциплінарною комісією державного органу вищого рівня в порядку підпорядкування. У разі відсутності державного органу вищого рівня дисциплінарна комісія може утворюватися одноразово для конкретної справи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (ч. 6 ст. 69 Закону № 889-VIII).

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 69 Закону № 889-VIII дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Згідно з вимогами ч. 10 ст. 69 Закону № 889-VIII результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (ч. 11 ст. 69 Закону № 889-VIII).

На виконання приписів ст. 69 Закону № 889-VIII начальником відповідача ОСОБА_8 видав наказ від 29 листопада 2016 р. № 30 «Про дисциплінарну комісію», яким утворено Дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ відповідача та затверджено її склад згідно з додатком.

До складу Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ відповідача увійшли наступні особи:

- від керівника державної служби ( ОСОБА_6 – заступник начальника-начальник відділу автоматизованої обробки інформації; Сабадин М.Ю. – заступник начальника – головний бухгалтер; ОСОБА_9 . ОСОБА_10 – головний спеціаліст з питань управління персоналом);

- від виборчого органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців (Шаровара Л. ОСОБА_11 . – головний спеціаліст відділу з питань постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС; ОСОБА_5 – начальник відділу фінансово-господарського забезпечення; Гаркуша ОСОБА_12 . ОСОБА_13 . – головний спеціаліст відділу автоматизованої обробки інформації).

У подальшому начальником відповідача – ОСОБА_8 видав наказ від 15 грудня 2017 р. № 42 «Про внесення змін до складу дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в управлінні соціального захисту населення Миронівської РДА», яким змінив склад Дисциплінарної комісії:

- від керівника державної служби ( ОСОБА_6 – заступник начальника-начальник відділу автоматизованої обробки інформації; ОСОБА_2 – заступник начальника – головний бухгалтер; ОСОБА_3 – головний спеціаліст з питань управління персоналом);

- від виборчого органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців (Шаровара Л. ОСОБА_14 – головний спеціаліст відділу з питань постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС; ОСОБА_5 – начальник відділу фінансово-господарського забезпечення; ОСОБА_15 – головний спеціаліст - юрист).

У подальшому, на підставі наказу відповідача від 2 травня 2018 р. № 17 у зв`язку з наданням щорічної основної відпустки начальнику управління ОСОБА_8 виконання обов`язків начальника управління покладено на заступника начальника управління – начальника відділу автоматизованої обробки інформації – ОСОБА_6 , а виконання обов`язків голови дисциплінарної комісії покладено на заступника голови дисциплінарної комісії - заступника начальника управління – головного бухгалтера Сабадин М. ОСОБА_16 .

Судом встановлено, що у період з 23 квітня по 24 травня 2018 р. начальник управління ОСОБА_8 перебував у щорічній основній відпустці, що підтверджується наказом від 23 квітня 2018 р. № 15-В, а його обов`язки виконував ОСОБА_6 .

Отже, у період з 2 травня 2018 р. по 14 травня 2018 р., тобто під час службового розслідування щодо позивачки, ОСОБА_6 згідно з наказом начальника управління від 2 травня 2018 р. № 17 вже не перебував у складі Дисциплінарної комісії та не брав участь у проведенні вказаного службового розслідування, як про це стверджує позивачка.

При цьому ОСОБА_6 , як в.о. начальника управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації, відповідно до вимог ст.75 Закону 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення запропонував позивачці надати письмове пояснення та в подальшому з урахуванням подання Дисциплінарної комісії від 14 травня 2018 р. прийняв рішення про її звільнення шляхом видання відповідного наказу.

Суд при цьому бере до уваги те, що під час проведення службового розслідування та видання спірного наказу позивачка у будь-який спосіб не заявляла про упередженість чи необ`єктивність ОСОБА_6 .. Позивачка жодного разу не заявляла йому відводів, хоча їй дисциплінарною комісією неодноразово пропонувалося надати пояснення по суті обставин справи та щодо процедури розслідування, у тому числі й пояснення із суб`єктом призначення перед накладенням стягнення. Суд також враховує й те, що ОСОБА_6 був причетним лише до одного розслідування, висновки та законність якого підтверджені рішенням суду, що набрало законної сили. При цьому жодної ознаки упередженості ОСОБА_6 судом не виявлено, а позивачкою на той час не зазначалося. Інші корупційні правопорушення, вчинені позивачкою, були встановлені судами і визнавалися нею під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а ОСОБА_6 участі у цих судових процесах не брав. Саме ці підтверджені судами факти були покладені дисциплінарною комісією в основу висновку щодо порушення позивачкою присяги та стали підставою для внесення подання про її звільнення.

Отже, твердження позивачки про те, що ОСОБА_6 був членом комісії та впливав на Дисциплінарну комісію не відповідає дійсності, спростовується наявними у справі доказами, а тому є необґрунтованим та безпідставним і судом до уваги не береться.

Щодо твердження позивача про те, що при проведенні звільнення позивачки не застосовано приписи ст. 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди профспілкової організації, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник,- розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті, У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Позивач вважає, що розірвання трудового договору мало відбутися лише за попередньою згодою профспілкового представника або первинної профспілкової організації.

Суд враховує, що позивачку звільнено виключно на підставі норм Закону України «Про державну службу», який і є тим законом, що регулює правовідносини, що склалися між сторонами. Суд бере до уваги, що наведеними вище приписами ч.1 ст. 43 КЗпП чітко передбачено перелік випадків, у яких звільнення працівника може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Суд наголошує, що ці випадки звільнення передбачені лише КЗпП України. При цьому у ч. 1 ст. 43 КЗпП відсутнє посилання на приписи п.1 ч.2 ст.65 і ч.1 п.4 ст.87 Закону України «Про державну службу». Отже, посилання позивача на необхідність дотримання вимог ст.43 КЗпП є необґрунтованими і безпідставними, оскільки ними не регулюються правовідносини при звільненні державного службовця за порушення присяги. Суд звертає увагу, що дотримання гарантій і прав державного службовця, який є членом профспілкової організації, при проведенні службового розслідування щодо нього та звільненні є наведені вище норми Закону України «Про державну службу», якими передбачено обов`язкову участь в дисциплінарних комісіях представника виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представників державних службовців, обраних на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу (ч.3 ст.69 названого Закону).

Як встановлено судом, такі представники були у складі Дисциплінарної комісії і брали участь в службовому розслідуванні, надали згоду на звільнення позивача у вигляді проставляння підписів на документах службового розслідування.

Суд також зазначає, що відповідно до пункту 3 статті 5 Закону № 889-VIII дія норм про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. В пункті 1 статті 3 Закону № 889-VIII вказано, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Отже, під час звільнення державних службовців пріоритетним до застосування є Закон № 889-VIII, у разі відсутності порядку врегулювання певних правовідносин цим законом, роботодавець має право застосовувати інші положення Кодексів, Законів України та нормативно-правових актів.

Щодо твердження позивача про відсутність ознак порушення державним службовцем присяги та необхідності застосування іншого виду стягнення, суд бере до уваги наступне.

Державний службовець повинен сумлінно виконувати службові обов`язки та у разі вчинення дисциплінарного проступку може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок можна кваліфікувати як порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

За такого правового врегулювання порушення Присяги слід розуміти, як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Суд зазначає, що порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби.

Верховний Суд, неодноразово аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.

Судом встановлено, що на підставі пропозицій Дисциплінарної комісії наказом відповідача №51-О від 17 травня 2018 року застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за порушення Присяги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Суд погоджується з тим, що у відповідача були підстави дійти висновку, що своїми неправомірними діями, які встановлені іншими рішеннями судів (постановами Миронівського районного суду Київської області від 29 березня 2018 р. (у справі № 371/1583/17) та від 5 квітня 2018 р. (у справі № 371/1584/17) та рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 р. (у справі № 810/4251/18)) начальник відділу з призначення соціальних виплат Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 допустила несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, скоїло проступок (вчинок) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання нею своїх обов`язків.

Суд зазначає, що відповідач, кваліфікуючи дії позивача як порушення Присяги, навів відповідні мотиви, що вказані проступки, вчинені позивачем, необхідно кваліфікувати саме як порушення Присяги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 815/5339/16 (провадження № К/9901/20711/18).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, судом під час судового розгляду підтверджено дотримання відповідачем вимог чинного законодавства під час здійснення службового розслідування, складення висновку та винесення наказу Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 51-О від 17 травня 2018 р. “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення ОСОБА_1 ”, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді звільнення зі займаної посади. Суд визнає, що спірний наказ видано правомірно, на підставі вимог закону і права позивачки він не порушує.

Щодо вимог позивачки про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то ці способи захисту можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення, тобто є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення (наказу), а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог. Тому інші позовні вимоги не підлягають задоволенню як похідні.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції, зобов`язує суди обґрунтувати своє рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасника справи.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

У зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку – НОМЕР_1 .

Відповідач – Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, адреса: вул. Соборності, 46, м. Миронівка, Київська область, 08801, код ЄДРПОУ - 3193689.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду - 17 квітня 2020 р.