Ухвала суду № 88823877, 06.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 квітня 2020 року № 369/7810/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в м. Києві заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі №2а-16656/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови відновити щомісячні пенсійні виплати у розмірі 8 мінімальних пенсій + 75% додаткової пенсії згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2008 у справі №2а-16656/08;

- встановити судовий контроль та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надати звіт про виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2008 у справі №2а-16656/08 у місячний термін з дня набрання рішення законної сили.

Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву та наведені на її обґрунтування доводи, судом встановлено наступне.

Із змісту поданої заяви вбачається, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2008, по справі № 2а-16656/08 було зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Донецька здійснити з 01 квітня 2008 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 за інвалідністю, відповідно до ч. 4 ст. 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.04.2008.

Вищезазначене рішення суду виконувалось управлінням Пенсійного фонду до листопада 2011 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2018 року у справі №369/13076/17, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відновити щомісячні виплати пенсії позивачу в розмірах, встановлених постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив поновити виплати пенсії відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року.

Розглянувши заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, листом від 05.02.2020 №136-652/К-02/8-1000/20, повідомило заявника, що з 01 листопада 2011 року виплата йому пенсії проводиться у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету» від 06 липня 2011 року №745 та постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210.

Не погоджуючись із таким виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено невідповідність заяви вимогам статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з наступних підстав.

Позивачем не виконано вимоги пункту 8 частини другої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не надано інформації про хід виконавчого провадження; не долучено доказів щодо стану виконавчого провадження на момент подачі заяви до суду.

Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено десятиденний строк подачі заяви, встановлений частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки як зазначено заявником у заяві, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2008, залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2008, по справі № 2а-16656/08 виконувалась відповідачем у примусовому порядку до листопада 2011 року. Судом, також враховано, що відповідь на своє звернення від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області заявник отримав 05.02.2020, в той час як з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до суду 23.02.2020, як вбачається з відбитку штемпеля підприємства поштового зв`язку.

Відповідно до ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із відповідною заявою та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Однак, з матеріалів заяви таких підстав не вбачається. Доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду з даною заявою, ОСОБА_1 не було надано.

Крім того, суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Можливість своєчасного звернення з відповідним запитом до відповідача, а також до адміністративного суду з даною заявою залежала виключно від волевиявлення самого заявника, тобто мала суб`єктивний характер, що свідчить про неповажність причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Будь-яких інших доказів наявності об`єктивних причин, що перешкоджали своєчасно ОСОБА_1 звернутися до суду з відповідною заявою про захист свого порушеного права, ним суду не повідомлено, а у ході розгляду заяви судом не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником пропущено строк звернення з даною заявою до суду, оскільки така заява подана після завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Крім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви не додано документ про сплату судового збору, а клопотання про звільнення від його сплати не обґрунтовано належним чином та не підтверджено документально, оскільки до такої заяви заявником не було надано письмових доказів, що підтверджують його незадовільний (скрутний) майновий стан та відсутність коштів на сплату судового збору, а також доказів того, що судовий збір за подання такої заяви перевищує 5 відсотків розміру річного доходу.

Абзацом 2 частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови відновити щомісячні пенсійні виплати у розмірі 8 мінімальних пенсій + 75% додаткової пенсії згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2008 у справі №2а-16656/08 - підлягає поверненню заявнику.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що оскільки рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2018 року у справі №369/13076/17, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відновити щомісячні виплати пенсії позивачу в розмірах, встановлених постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року, то йому, до завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за зазначеним рішенням суду, потрібно звернутись до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності пенсійного органу.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови відновити щомісячні пенсійні виплати у розмірі 8 мінімальних пенсій + 75% додаткової пенсії згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2008 у справі №2а-16656/08, - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.