Рішення № 88823869, 16.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 року справа № 320/5828/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Буд ЛТД» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ-Буд ЛТД» з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару від 10.09.2019 №UA125000/2019/000540/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.

Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний).

Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Також в адміністративному позові позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5828/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зазначеною ухвалою суду у відповідача витребувано докази у справі та надано строк для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що додані позивачем до митних декларацій документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості (а.с.80-90).

03.12.2019 через канцелярію до суду позивач надав відповідь на відзив, в якій вказав на відсутність розбіжностей в поданих до оформлення документах. Також додатково зазначив, що митна декларація від 23.08.2019 №UA902010/2019/107298 не могла використовуватися митним органом в якості джерела інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару за поданою позивачем декларацією від 09.09.2019 №UA125200/2019/626454, за відсутності в оскаржуваному рішенні пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ-Буд ЛТД» (ідентифікаційний код 41089394, місцезнаходження: 41100, Сумська обл., місто Шостка, вулиця Привокзальна, будинок 1А) зареєстроване як юридична особа 19.01.2017, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.42-43).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Буд ЛТД» (Покупець) і Shunde Textiles Import and Export Company of Guangdong (Продавець) укладено контракт на поставку товару №30-SB від 22.04.2019, згідно пункту 1.1. якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю, узгоджений в інвойсі щодо кожної поставки (а.с.17-21).

Згідно з п.2.1. зазначеного контракту, ціни на кожну конкретну партію товару визначені в інвойсі та встановлені в доларах США.

Відповідно до п.3.1. контракту, покупець повинен оплатити товар банківським переказом в розмірі 30% передоплати від загальної суми інвойсу і баланс 70% перед відправкою.

Оплата може здійснюватися на інших умовах, про які окремо зазначається в інвойсах до кожної партії товару (п.3.2. контракту).

Згідно з п. 4.2. контракту, умови поставки за цим контрактом вказуються в інвойсі відповідно до Інкотермс 2010. Місце загрузки – Гуанчжоу.

Зокрема, в інвойсі №19Т891-SLD8065 від 16.07.2019 (а.с.96) зазначено наступні умови поставки: FOB Nansha CHINA.

Відповідно до пункту 11.1 контракту, цей контракт набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року включно, але втрачає свою силу не раніше повного виконання сторонами зобов`язань по контракту.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару морем (фрахт) здійснювалося за договором транспортного експедирування №06/17-2017 від 15.06.2017, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Буд ЛТД» та Приватним підприємством «Транскарго» (а.с.31-36).

Отримавши придбаний за контрактом товар, а саме: світильники електричні настільні або світильники, що використовуються біля ліжка, з комбінованих матеріалів, не містять радіопередавачів та приймачів, уповноважена особа позивача подала до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA125200/2019/626454 від 09.09.2019 (а.с.93-94).

Як встановлено судом, за зазначеною митною декларацією здійснювалося митне оформлення наступного товару: світильники електричні настільні або світильники, що використовуються біля ліжка, з комбінованих матеріалів, не містять радіопередавачів та приймачів, лампа настільна з кліпсою Lebron.

Так, позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Зокрема, визначена позивачем митна вартість становила 585393,41 грн.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст.335 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011.

Так, до митної декларації №UA125200/2019/626454 від 09.09.2019 на підтвердження заявленої митної вартості було додано, серед іншого, наступні документи:

- (0271) пакувальний лист від 16.07.2019 б/н (а.с.23);

- (0380) інвойс від 16.07.2019 №19Т891-SLD8065 (а.с.24);

- (0705) коносамент від 27.07.2019 № G0119071849 (а.с.27);

-(0730) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 06.09.2019 №346 (а.с.38);

- (0862) декларація про походження товару від 16.07.2019 №19Т891-SLD8065 (а.с.115);

- (3001) банківський платіжний документ від 10.05.2019 №41 (а.с.25);

- (3001) банківський платіжний документ від 08.08.2019 №60 (а.с.26);

- (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 05.09.2019 №500 (а.с.39);

- (3014) прейскурант (прайс-лист) виробника від 16.07.2019 б/н (а.с.102);

- (4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 22.04.2019 №30-SB (а.с.17-21);

- (4207) договір про надання послуг митного брокера від 13.07.2019 №40;

- (4301) договір (контракт) про перевезення від 15.06.2017 № 06/17-2017 (а.с.31-36);

- (9000) доручення від 16.06.2019 №20/07;

- (9000) доручення від 31.08.2019 б/н (а.с.114);

- (9000) переклад експортної декларації від 26.07.2019 №515320190539037006 (а.с.29-30);

- (9610) експортна декларація від 26.07.2019 №515320190539037006 (а.с.28).

Судом встановлено, що відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів (а.с.15).

Представник позивача ТОВ «Вант ЛТД» листом вих. 10/09 від 10.09.2019 (а.с.16) надав митному органу: договір на транспортно-експедиційні послуги від 15.06.2017 №06/17-2017; довідку про транспортні витрати від 05.09.2019 №500; доручення б/н від 31.08.2019; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №1660 від 05.09.2019; прайс-лист виробника від 16.07.2019 б/н; платіжне доручення в іноземній валюті від 10.05.2019 №41; платіжне доручення від 08.08.2019 №60; копію митної декларації країни відправлення від 26.07.2019 №515320190539037006; переклад митної декларації країни відправлення від 26.07.2019 №515320190539037006.

Також зазначеним листом представник позивача повідомив, що документи на підтвердження витрат на страхування не надаються, оскільки товар не страхувався.

За результатами перевірки митної декларації і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10.09.2019 №UA125200/2019/00154 (а.с.118-119) і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 10.09.2019 №UA125000/2019/000540/2 (а.с.120).

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 3,77 дол. США за одиницю товару.

Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 104380,04 грн.

Київською митницею ДФС у графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено наступне: за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, до митного оформлення не надано заявку, рахунок на оплату послуг транспортного експедирування та банківські документи на підтвердження їх оплати, попри те, що згідно п.4.1. та п. 4.3. договору транспортного експедирування від 15.06.2017 №06/17-2017 оплата послуг здійснюється на умовах передоплати. Також в наданому до оформлення платіжному дорученні від 10.05.2019 №41 зазначено інший інвойс, ніж той, що було надано митному органу під час оформлення товару. Відповідно до наданого коносаменту від 27.07.2019 №G0119071849 доставка вантажу здійснювалася на судні HUANGPU CHIWAN BARGE, в той же час, в гр. 21 МД №UA125200/2019/626454 зазначено судно HAMPSHIRE TRADER. В оскаржуваному рішенні відповідач також зазначив, що наданий прайс-лист не може бути прийнято до уваги, оскільки він не містить умов платежу, терміну поставки, характеру тари та упаковки, терміну дії, контактної інформації про продавця тощо. Надані копії банківських платіжних документів не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки підготовлені без дотримання вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22.

Відтак, на думку відповідача, надані позивачем до оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зазначено митну декларацію від 23.08.2019 №UA902010/2019/107298, згідно якої рівень митної вартості товару становить 3,77 дол. США/кг.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом про визнання рішення протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, зазначену ним у митній декларації від 09.09.2019 №UA125200/2019/626454, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до зазначених в частині 2-4 ст. 53 Митного кодексу України умов, а подані документи містили розбіжності.

Водночас, суд дійшов висновку, що позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, товар за контрактом від 22.04.2019 №30-SB, укладеним ТОВ «Світ-Буд ЛТД» з Shunde Textiles Import and Export Company of Guangdong, поставлявся на умовах поставки FOB Nansha, про що зазначено в інвойсі від 16.07.2019 №19Т891-SLD8065, а також в поданій до оформлення митній декларації від 09.09.2019 №UA125200/2019/626454.

Згідно з Правилами Incoterms®, 2010, умови поставки FOB передбачають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження – Nansha. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. В цілях визначення митної вартості всі витрати щодо товару, понесені позивачем від порту Nansha до кордону України повинні включатися в митну вартість.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заявленої митної вартості, окрім інвойсної вартості товару, було включено також витрати на транспортування товарів до місця їх ввезення на митну територію України. Страхування товару не здійснювалося, про що ТОВ «Світ-Буд ЛТД» повідомило митний орган через свого представника листом від 10.09.2019 №10/09 (а.с.16).

Так, судом встановлено, що позивачем надано до оформлення інвойс від 16.07.2019 №19Т891-SLD8065, на підтвердження транспортних витрат – договір транспортного експедирування від 15.06.2017 №06/17-2017, коносамент від 27.07.2019 №G0119071849, довідку щодо транспортних витрат №500 від 05.09.2019.

В якості підтвердження надання зазначених документів до оформлення наявні відомості гр. 44 митної декларації від 09.09.2019 №UA125200/2019/626454.

З огляду на те, що суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, може посилатись лише на підстави, які враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, суд, надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного рішення, насамперед надаватиме оцінку зазначеним в оскаржуваному рішенні підставам, якими відповідач керувався при прийнятті рішення про коригування митної вартості.

Так, суд не погоджується з доводами митного органу в оскаржуваному рішенні про те, що довідка про транспортні витрати не є достатнім підтвердженням такої складової митної вартості як вартість витрат на транспортування товару, з чим відповідач пов`язував право на витребування у позивача заявки, рахунку на оплату послуг транспортного експедирування та банківських документів на підтвердження їх оплати.

Так, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (далі – Правила заповнення декларації митної вартості), до документів, які підтверджують вартість перевезення, можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Наведений у Правилах заповнення декларації митної вартості перелік документів, що надаються декларантом для підтвердження витрат на транспортування, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію “можуть належати”, не є вичерпним.

Оскільки законодавством про державну митну справу не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, надана перевізником відповідна довідка є допустимим доказом розміру таких витрат.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

Зокрема, ТОВ «Світ-Буд ЛТД» надало до оформлення довідку про транспортні витрати від 05.09.2019 №500, в якій містяться всі необхідні для підтвердження транспортних витрат відомості.

На думку суду, довідка про транспортні витрати, яку надав позивач під час процедури митного оформлення товару, містить необхідну інформацію щодо складової митної вартості в частині понесених позивачем витрат на транспортування товару.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №814/800/15 (адміністративне провадження №К/9901/3478/18).

За викладених умов, подані позивачем до оформлення документи на підтвердження транспортних витрат були достатні для здійснення перевірки митним органом такої складової митної вартості як витрати на транспортування товару до кордону, що виключало необхідність запиту додаткових документів, зокрема, заявки, рахунку на оплату послуг транспортного експедирування та банківських документів на підтвердження їх оплати.

Щодо зауважень митного органу в оскаржуваному рішенні про те, що в платіжному дорученні від 10.05.2019 №41 зазначено інвойс від 09.05.2019 №YY-F-909, попри те, що до митного оформлення надано інвойс від 16.07.2019 №19Т891-SLD8065, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 3.1. контракту від 22.04.2019 №30-SB, покупець оплачує за товар банківським переказом передоплату в розмірі 30% від загальної суми інвойсу та баланс в розмірі 70% перед відправкою товару.

Судом встановлено, що до митного оформлення було подано 2 (два) платіжних доручення: від 10.05.2019 №41 на суму 6800,00 дол. США та від 08.08.2019 №60 на суму 14906, 52 дол. США.

З огляду на те, що інвойс від 16.07.2019 №19Т891-SLD8065 виставлено на суму 21706,52 дол. США, проте сплачено за платіжним дорученням від 08.08.2019 №60 лише в частині на суму 14906, 52 дол. США, різниця в розмірі 6800, 00 дол. США сплачена за іншим платіжним дорученням від 10.05.2019 №41 як попередня оплата на підставі проформи-інвойсу.

Суд погоджується з твердженнями позивача щодо того, що міжнародна торгова практика передбачає виставлення постачальником проформи–інвойсу на суму попередньої оплати.

Відтак, в цій частині будь-які розбіжності в документах відсутні, а позивачем надано до оформлення банківські (платіжні) документи на підтвердження здійснення оплати за поставлений товар в повному обсязі на суму, зазначену в інвойсі від 16.07.2019 №19Т891-SLD8065, який і було подано до митного оформлення.

З приводу відсутності в поданих до оформлення платіжних дорученнях дати, підпису та відбиток штампу банку суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платник не позбавлений права надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо. Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо здійснюються відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні.

Так, положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 №22, не містять жодних посилань на обов`язковість проставлення відбиток печатки банку при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Натомість, в наданих до оформлення платіжних дорученнях в графі «Відмітки банку» міститься дата, код банку та відмітка про виконання.

Щодо зауважень митного органу в оскаржуваному рішенні про те, що доставка товару згідно коносаменту від 27.07.2019 №G0119071849 здійснювалася на судні HUANGPU CHIWAN BARGE, в той час, як в гр. 21 МД №UA125200/2019/626454 зазначено судно HAMPSHIRE TRADER, суд зазначає таке.

В матеріалах справи міститься довідка ПП «Транскарго», з яким у позивача був укладений договір транспортного експедирування від 15.06.2017 №06/17-2017, в якій викладено обґрунтовані, на думку суду, пояснення щодо виявлених митним органом розбіжностей (а.с.41).

Крім того, митний орган ніяким чином не довів, що зазначені ним в оскаржуваному рішенні розбіжності будь-яким чином вплинули на числові значення митної вартості товару.

Відтак, на думку суду, надані позивачем до оформлення основні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З аналізу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на висунення письмової вимоги щодо надання додаткових документів виникає лише у вичерпному переліку випадків, зокрема, в разі, коли документи містять розбіжності, містять ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на те, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження розбіжності, зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні, у Київської митниці ДФС були відсутні підстави для висунення вимоги про надання позивачем додаткових документів в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

При цьому, суд вважає за необхідне надати оцінку зазначеним митним органом в оскаржуваному рішенні розбіжностям щодо додатково наданих позивачем документів.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 18.01.2018 у справі № 816/747/15-а.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні зазначено, що наданий до оформлення прайс-лист не містить умов платежу, термінів поставки, характеру тари тощо.

Суд повторно зазначає, що право митного органу на запит додаткових документів на підтвердження заявленої імпортером митної вартості товару виникає лише у випадку доведеності обставин, зазначених в ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

При цьому, у митного органу відсутня компетенція щодо встановлення правил та порядку заповнення прайс-листів.

До того ж, митний орган ніяким чином не довів, що відсутність у прайс-листі інформації щодо умов платежу, термінів поставки тощо будь-яким чином вплинули на числові значення митної вартості товару.

Отже, у даній справі суд встановив, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Твердження митного органу про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, декларант надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявились безпідставними, а вимоги про надання додаткових документів - незаконними.

У даній справі суд також не встановив існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, з наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Щодо джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 23.08.2019 №UA902010/2019/107298, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дата та номер вказаної митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Суд також звертає увагу, що товар за митною декларацією, використаною митним органом в якості джерела інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, поставлявся на умовах поставки СPT, в той час як товар в спірних правовідносинах поставлено на умовах FOB.

Відтак, митний орган не міг використовувати митну декларацію від 23.08.2019 №UA902010/2019/107298 в якості джерела інформації, виходячи з різних умов поставки, що впливають на митну вартість.

З огляду на встановлені судом під час розгляду справи обставини, висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації від 23.08.2019 №UA902010/2019/107298 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, позовні вимоги мають бути задоволені в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн., що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 11.10.2019 №851 (а.с.2).

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на його користь підлягають понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Також разом з поданням адміністративного позову позивачем було заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та від 22.12.2018 у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, представником позивача надано суду копії наступних документів: договору про надання правничої допомоги №04-09/19 від 11.09.2019, договору про надання правничої допомоги від 11.09.2019 №04-09/1/19, акту наданих послуг від 11.10.2019 б/н, платіжного доручення від 11.10.2019 №853, а також попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (а.с.52-65).

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України регулюються витрати на професійну правничу допомогу. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги від 11.09.2019 №04-09/19, укладеного між ТОВ «Світ-Буд ЛТД» та Адвокатським бюро «Віктор Васильцов і Партнери» (надалі – Договір), сторонами погоджено перелік юридичних послуг, які надаватимуться в рамках зазначеного договору.

Згідно з пп. 1.1.1. Договору, предметом договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у статусі позивача в адміністративних судах всіх інстанцій за позовом ТОВ «Світ-Буд ЛТД» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарі від 10.09.2019 №UA125200/2019/000540/2.

Відповідно до п.4.2. Договору, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору.

Зокрема, в Додатку 1 до Договору зазначено розрахунок вартості надання послуг (а.с.58).

Судом також встановлено, що Адвокатське бюро «Віктор Васильцов і Партнери» залучило до надання правничої допомоги адвоката Бакаєва О.С. за окремо укладеним з останнім договором від 11.09.2019 №04-09/1/19 (а.с.60-63).

Предметом оскарження в даній справі є рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару від 10.09.2019 №UA125000/2019/000540/2.

Судом встановлено, що ТОВ «Світ-Буд ЛТД» доручило АБ «Віктор Васильцов і Партнери» на підставі пп.1.1.1 Договору надати правову допомогу щодо оскарження в судовому порядку рішення відповідача від 10.09.2019 №UA125000/2019/000540/2.

З матеріалів справи слідує, що виконавцем (представником позивача) було надано ТОВ «Світ-Буд ЛТД» правову допомогу у вигляді: ознайомлення з документами, проведення індивідуальної консультації, складення позовної заяви на суму 9000,00 грн.; представництва та захисту інтересів клієнта в суді, включаючи участь не менш ніж в двох судових засіданнях, на суму 6000,00 грн.

Послуги надані в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту наданих послуг від 11.10.2019 б/н (а.с.59).

ТОВ «Світ-Буд ЛТД» сплатило на рахунок АБ «Віктор Васильцов і Партнери» вартість послуг з надання правової допомоги у сумі 15000,00 грн., про що свідчить наявне у справі платіжне доручення №853 від 11.10.2019 із відміткою банку про його виконання (а.с.64).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, представником відповідача не були надані заперечення щодо співмірності та адекватності заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, а саме щодо розрахунку вартості наданих послуг.

При цьому, суд звертає увагу, що, як вбачається з Додатку 1 до Договору та Акту наданих послуг від 11.10.2019, вартість послуг на суму 6000,00 грн. включає участь представника Клієнта не менш ніж у 2-х судових засіданнях та складення письмових пояснень, клопотань, запитів, відповіді на відзив.

Проте, за ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 справа розглядалася суддею одноособово за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи. Отже, судові засідання у справі №320/5828/19 не проводилися.

Крім того, в рамках відкритого провадження у справі представником позивача здійснена підготовка одного клопотання про приєднання до справи додаткових доказів, одного пояснення щодо умов поставки по контракту, однієї довідки про складові митної вартості, відповіді на відзив (а.с.75-77, 130-132), які за своїм змістом не є складними за змістом та не вимагають значного часу для їх підготовки.

З огляду на викладене, вартість послуг щодо представництва та захисту інтересів Клієнта в зазначеній вище частині має бути зменшена з 6000,00 грн. до 3000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правничу допомогу є обґрунтованими у сумі 12000,00 грн.

Відтак, на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000540/2 від 10.09.2019.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Буд ЛТД" (ідентифікаційний код 41089394, місцезнаходження: 41100, Сумська обл., м.Шостка, вулиця Привокзальна, будинок 1А) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська обл., м.Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль»).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Буд ЛТД" (ідентифікаційний код 41089394, місцезнаходження: 41100, Сумська обл., м.Шостка, вулиця Привокзальна, будинок 1А) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська обл., м.Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль»).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення – 16.04.2020 року.

Суддя Кушнова А.О.