Рішення № 88823867, 17.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2020 р. справа № 300/600/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач), 13.03.2020 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також – відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання дій ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років протиправними та зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я незалежно від віку з врахуванням наявного у неї спеціального стажу роботи в 28 років 2 місяці 21 день.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.09.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, згідно пункту "е" частини першої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року, до якої додала всі необхідні документи. Листом від 11.10.2019 №121/К-15 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відмовило у призначенні пенсії за вислугу років, посилаючись на втрату чинності на підставі рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законами України від 02 березня 2015 року №213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення та від 24 грудня 2015 року №911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, на підставі яких проводилось призначення пенсії відповідно до пункту 2-1 Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Свою відмову відповідач мотивував тим, що рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 порядок його виконання не встановлено. Позивач вважає вищевказану відмову у призначенні пенсії за вислугу років протиправною та необґрунтованою, у зв`язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 18.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позов, який надійшов на адресу суду 03.04.2020 відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення. На підставі пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення зі змінами, внесеними Законами України від 02 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було визначено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, серед них - працівники охорони здоров`я.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення зі змінами, внесеними Законами України від 02 березня 2015 року №213-VIII, від 24 грудня 2015 року №911-XIII, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 та втрачають чинність з дня ухвалення такого рішення. Статтею 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконання рішення, додержанням висновку. Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 порядок його виконання не встановлено.

Крім того, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років, оскільки стаж роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років станом на 01.04.2015 становить 23 роки 08 місяців, станом на 01.01.2016 – 24 роки 5 місяців, станом на 11.10.2017 - 26 років 02 місяці, тобто є меншим від необхідного.

З урахуванням наведеного відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позовну заяву, встановив наступне.

Відповідно до копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 771347, який міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7-9).

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01.08.1991 по 28.04.1992 працювала на посаді медичної сестри урологічного відділення 2-ї міської лікарні м. Івано-Франківськ, а з 28.04.1992 по 21.10.2019 працювала на посаді медичної сестри поліклініки відділення профілактики і консультативної допомоги комунального некомерційного підприємства Центру первинної медичної консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради (а.с.10-12).

16 вересня 2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з пакетом відповідних документів (а.с.17).

Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області листом від 11 жовтня 2019 року №1214/К-15 повідомило ОСОБА_1 про розгляд її заяви від 16 вересня 2019 року та про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, мотивуючи свою позицію втратою чинності положеннями статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законами України від 02 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", на підставі яких проводилось призначення пенсії відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019. Даним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними вказані положення Закону України "Про пенсійне забезпечення", разом з тим порядок виконання цього рішення Конституційним Судом України не встановлено. Також відповідач вказав, що оскільки, згідно із записами трудової книжки (за умови, якщо Ви не користувалися відпустками без збереження заробітної плати більше одного місяця на рік) Ваш стаж за вислугу років станом на 01.04.2015 складає 23 роки 08 місяців, станом на 01.01.2016 – 24 роки 5 місяців, а на 11.10.2017 - 26 років 02 місяці, то право на призначення пенсії за вислугу років у Вас відсутнє (а.с.18-19).

Позивач, не погоджуючись із вказаною відмовою звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною першою статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55. Пунктом "е" частини першої статті 55 вказаного Закону було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №911-VIII) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема у пункті "е" в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і; доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п`ятим. Отже, пункт "е" у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Таким чином, з прийняттям Закону №213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

За приписами пункту "е" частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 відновлена, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, яким визнав неконституційними положення пункту "а" статті 54, положення статті 55 Закону №1788-ХІІ (зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII), якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З аналізу наведених правових норм, Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної Законом №1788-ХІІ, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-ХІІ.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Отже, на день звернення ОСОБА_1 до відповідача пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що на день звернення позивача до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 16.09.2019 про призначення пенсії за вислугу років, її спеціальний стаж роботи становив - 28 років 2 місяці 21 день, тобто перевищує 25 років.

А відтак, суд приходить висновку, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії 16.09.2019, позивач мала право на пенсію за вислугу років, на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законами України від 02 березня 2015 року №213-VIII, від 24 грудня 2015 року №911-XIII.

Також суд зазначає, що згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (із наступними змінами), до заяви про призначення пенсії за вислугу років надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії (в тому числі довідка про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, оскільки згідно з нормами чинного законодавства до спеціального стажу зараховується не більше одного місяця на рік перебування у такій відпустці).

Згідно архівної довідки №35/59-4.01/964 від 07.10.2019 року, виданою архівним відділом Івано-Франківської міської ради, позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати з 22.10.1992 до 31.10.1992 (наказ № 399 від 20.10.1992 року); з 18.03.1997 по 19.03.1997 (наказ № 14 від 17.03.1997 року); з 18.01.1999 по 19.01.1999 (наказ № 3 від 18.01.1999 року); 06.04.1999 (наказ №15 від 06.04.1999 року); 16.04.1999 (наказ №17 від 15.04.1999 року); 23.06.1999 (наказ №35 від 21.06.1999 року); з 13.09.1999 по 15.09.1999 (наказ № 60 від 13.09.1999 року); з 16.09.1999 по 17.09.1999 (наказ № 61 від 18.01.1999 року); 18.10.1999 (наказ №67 від 18.10.1999 року); з 16.03.2000 по 31.03.2000 (наказ № 15 від 13.01.2000 року); 21.04.2000 (наказ №21 від 17.04.2000 року); з 05.06.2000 по 07.06.2000 (наказ № 31 від 05.06.2000 року); 03.07.2000 (наказ №38 від 03.07.2000 року); з 07.08.2000 по 11.08.2000 (наказ № 44 від 01.08.2000 року); 01.09.2000 (наказ №50 від 01.09.2000 року); 17.04.2001 (наказ №37 від 17.04.2000 року); з 27.08.2001 по 31.08.2001 (наказ № 83 від 27.08.2001 року); 07.05.2002 (наказ №41 від 29.04.2002 року); 08.01.2004 (наказ №3 від 06.01.2004 року); 09.06.2004 (наказ №50-к від 04.06.2004 року); з 27.09.2004 по 30.09.2004 (наказ № 92-к від 27.09.2004 року); з 01.06.2005 по 03.06.2005 (наказ № 63-к від 01.06.2005 року); з 25.08.2005 по 26.08.2005, з 29.08.2005 по 31.08.2005 (наказ № 84-к від 25.07.2005 року); 07.12.2006 (наказ №121-к від 06.12.2006 року) (а.с.13-15).

Крім того, комунальним некомерційним підприємством "Центром первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги" Івано-Франківської міської ради 21.10.2019 видано довідку №628, про те, що позивач працювала в СП "Міська поліклініка №3" КНП "Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради" на посаді сестри медичної поліклініки відділення профілактики і консультативної допомоги з 28.04.1992 по 21.10.2019, у відпустці без збереження заробітної плати перебувала: з 21.01.2019 по 25.01.2019 (5 к.д.) наказ №1563/Ос від 28.12.2018; з 28.02.2019 по 01.03.2019 (5 к.д.) наказ №444/Ос 1 від 19.02.2019; з 04.03.2019 по 07.03.2019 (4 к.д.) наказ №444/Ос 2 від 19.02.2019; з 08.08.2019 по 09.08.2019 (5 к.д.) наказ №2366/ОС від 24.07.2019; з 13.08.2019 по 14.08.2019 (2 к.д.) наказ №2520/Ос від 02.08.2019 (а.с.16).

Суд звертає увагу, що архівна довідка №76635/59-4.01/964 від 07.10.2019 року, видана архівним відділом Івано-Франківської міської ради та довідка №628 видана комунальним некомерційним підприємством "Центром первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги" Івано-Франківської міської ради 21.10.2019, містять відомості про перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, та є належними доказами, що підтверджує періоди, які до спеціального стажу не зараховуються. Архівна довідка №76635/59-4.01/964 від 07.10.2019 року, видана архівним відділом Івано-Франківської міської ради, підписана уповноваженою особою та довідка №628 видана комунальним некомерційним підприємством "Центром первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги" Івано-Франківської міської ради 21.10.2019, підписана керівником установи. Отже, достовірність відомостей, вказаних у поданих позивачем довідках не оспорюється.

Таким чином з наведених довідок вбачається, що позивач за час роботи перебувала у відпустках без збереження заробітної плати не більше одного місяця на рік перебування у такій відпустці.

З огляду на зазначені обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, суд вважає дії Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі статтею 55 Закону №1788-ХІІ протиправними.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, пункту 10 частини другої статті 245 КАС України суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити повністю шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років та зобов`язання Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я незалежно від віку з врахуванням наявного спеціального стажу роботи в 28 років 02 місяці 21 день відповідно до ст. ст. 52, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 22.10.2019, оскільки позивач звільнилася з роботи 21.10.2019.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатила судовий збір у сумі 1681,60 грн., що підтверджується квитанціями про сплату судового збору №5102-13-008/С від 13.03.2020 на суму 840, 80 грн. та №5102-13-009/С від 13.03.2020 на суму 840, 80 грн. який, згідно ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області на користь позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику охорони здоров`я незалежно від віку та при наявності у неї спеціального стажу роботи в 28 років 2 місяці 21 день.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я незалежно від віку з врахуванням наявного спеціального стажу роботи в 28 років 02 місяці 21 день відповідно до ст. ст. 52, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 22.10.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області: (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Рішення складене в повному обсязі 17 квітня 2020 р.

Суддя Микитюк Р.В.