Рішення № 88823860, 17.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2020 р. справа № 300/468/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №3

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі, також - ОСОБА_2 , представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 27.02.2020 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, управління застосування пенсійного законодавства, відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №3 (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії та зобов`язання ініціювати встановлення факту роботи позивача в кооперативі "Еталон" з 03.11.1988 по 01.07.1991, в МП "Діл" з 01.07.1991 по 02.07.1991, в РБК "Тиса" з 30.10.1998 по 30.09.2005, призначити та виплачувати позивачу пенсію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на переконання позивача, відповідачем протиправно, без належних на то підстав, відмовлено у призначенні та виплаті пенсії із врахуванням до трудового стажу позивача значної кількості періодів роботи останнього. Представник позивача зазначає, що спірні періоди роботи ОСОБА_1 підтверджуються записами у трудовій книжці та необхідними архівними документами, а тому, підлягають зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії. Рішення територіального органу Пенсійного фонду позивач та його представник вважають упередженим, неналежним, таким, що не ґрунтується на вимогах чинних правових норм та позбавляє гарантованого ОСОБА_1 права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний термін з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених у позові недоліків (а.с.25-28).

Від представника позивача 05.03.2020 судом отримано заяву про усунення недоліків від 04.03.2020, у якій ОСОБА_2 заявив відвід судді Тимощуку О.Л. від розгляду даної справи (а.с.30-34).

Розглянувши подану представником позивача заяву, суддею Тимощуком О.Л. 05.03.2020 постановлено ухвалу, якою дану адміністративну справу передано для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу (а.с.35-37). Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2020, головуючим суддею для розгляду заяви ОСОБА_2 визначено ОСОБА_3 .

Так, ухвалою суду у складі судді Главача І.А. від 06.03.2020, у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Тимощука О.Л. від розгляду адміністративної справи №300/468/20 відмовлено, з огляду на її необґрунтованість та безпідставність (а.с.40-43).

У зв`язку із усуненням представником позивача недоліків позовної заяви, судом 18.03.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з урахуванням особливостей, визначених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.56-58).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 09.04.2020 за №0900-0804-8/5055 від 07.04.2020 (а.с.82-90). У відзиві представник відповідача із вимогами та доводами представника позивача не погодилась та, зокрема, зазначила, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про його роботу в кооперативі "Еталон" з 03.11.1988 по 01.07.1991 не відповідають встановленим вимогам (дата прийняття на роботу нечитабельна, у даті звільнення наявні виправлення та дописка, у графі 4 наявне закреслення, запис про звільнення не завірений відтиском печатки підприємства), а додаткові документи, долучені позивачем до заяви про призначення пенсії (копії протоколу загальних зборів членів кооперативу "Еталон", трудового договору та архівної довідки про заробітну плату не підтверджують записи трудової книжки позивача в частині дат прийняття на роботу та звільнення. Стосовно роботи позивача у РБК "Тиса", представник відповідача вказала, що надані ОСОБА_1 для підтвердження стажу роботи на цьому підприємстві копії наказів про прийняття на роботу, звільнення, присвоєння кваліфікації не засвідчені належним чином, а тому, у відповідача виникли сумніви в достовірності таких документів; при цьому, відповідачем встановлено, що за період з 01.07.2000 по 30.05.2005 у системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату РБК "Тиса" страхових внесків, а за період з 01.10.1998 по 31.12.2003 звітність підприємством подавалась без нарахованого фонду оплати праці або не подавалась взагалі, що також виключає можливість зарахування такого періоду роботи позивача до його страхового стажу. Також, у відзиві представник зазначила про журнал реєстрації наказів РБК "Тиса", у якому записів про прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_1 немає. Відтак, з урахуванням наведених обставин, а також, враховуючи неподання раніше позивачем будь-яких заяв про допит свідків, та з огляду на відсутність встановленої законодавством можливості у відповідача ініціювати встановлення юридичних фактів у відділі соціального захисту населення, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відзиві на позов представником відповідача також заявлено клопотання про здійснення розгляду даної справи з повідомленням (викликом) сторін, у задоволенні якого судом відмовлено, про що 10.04.2020 постановлено відповідну ухвалу (а.с.130-131).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.

У зв`язку із досягненням пенсійного віку, ОСОБА_1 18.06.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив, зокрема, довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, інші довідки про стаж роботи та трудову книжку (а.с.97, 99).

За наслідком розгляду поданої позивачем заяви та долучених до неї документів, відповідачем прийнято рішення №38 від 24.07.2019 (а.с.101-103), яким відмовлено у призначенні пенсії. Так, у рішенні позивачу роз`яснено, що його страховий стаж становить 19 років 25 днів, якого не достатньо для призначення пенсії, з огляду на вимоги Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Спірні періоди роботи позивача у кооперативі "Еталон", РБК "Тиса" до трудового стажу не враховано, у зв`язку із неточністю записів у трудовій книжці та не підтвердженням такого стажу додатковими документами.

Позивач, не погоджуючись із неврахуванням до його трудового стажу для призначення пенсії періодів його роботи в кооперативі "Еталон" з 03.11.1988 по 01.07.1991, в МП "Діл" з 01.07.1991 по 02.07.1991, в РБК "Тиса" з 30.10.1998 по 30.09.2005, з метою захисту своїх порушених прав, звернувся із позовною заявою до суду.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також – Закон №1058-IV), Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також – Закон №1788-XII), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року; починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із наявною в матеріалах справи копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.80), ОСОБА_1 працював у кооперативі "Еталон". Однак, із наявного запису про прийняття позивача на роботу, встановити дату неможливо, з огляду на чорнильну пляму, а у графі 4, де зазначено про документ, на підставі якого особу прийнято на роботу наявне виправлення, жодним чином не засвідчене. Згідно із записом про звільнення, ОСОБА_1 з роботи у кооперативі "Еталон" звільнено 01.07.1991. У записаному році звільнення наявне виправлення, яке засвідчене підписом керівника, але відсутній відтиск печатки підприємства.

Відомості про роботу позивача у РБК "Тиса" у трудовій книжці відсутні.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).

Пунктами 1, 3 Порядку встановлено, що основним документом який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У зв`язку із відсутністю належних записів про роботу позивача у трудовій книжці, ОСОБА_1 з метою підтвердження свого трудового стажу, до заяви про призначення пенсії долучив додаткові архівні документи.

Стверджуючи про відсутність підстав для зарахування до стажу позивача періоду його роботи в кооперативі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказала на невідповідність дати прийняття на роботу, що значиться у трудовій книжці та трудовому договорі, а також, відсутність конкретної дати звільнення, що вбачається із протоколу зборів членів кооперативу №30 від 01.04.1991 і не співпадає із записами трудової книжки.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії архівної довідки, виданої архівним відділом Коломийської міської ради від 28.05.2019 №177/2/02.2.4-01, на підставі якої відповідачем також не враховано спірний період роботи до трудового стажу позивача, у відомостях нарахування заробітної плати Коломийського кооперативу "Еталон" за період з вересня 1988 року по серпень 1991 року значиться ОСОБА_1 , та наявні дані про заробітну плату останнього за вказаний період.

Дійсно, в результаті дослідження сторінок трудової книжки позивача (а.с.80), копії архівної довідки про заробітну плату від 28.05.2019 №177/2/02.2.4-01 (а.с.71) та копії протоколу зборів членів кооперативу №30 від 01.04.1991 (а.с.69-70) судом не встановлено точної відповідності дати прийняття на роботу ОСОБА_1 (03.11.1988) та дати звільнення (01.07.1991), які вказані у позовній заяві та трудовій книжці.

Однак, суд звертає увагу на положення чинної на час внесення записів до трудової книжки позивача постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців».

Відповідно до пункту 1 вказаної постанови, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 постанови визначено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно пунктом 18 визначено, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Отже, з аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу ОСОБА_1 за спірний період, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, робота позивача у кооперативі "Еталон" підтверджується копією трудового договору, протоколу зборів членів кооперативу та архівною довідкою про заробітну плату. Про сумніви у достовірності вказаних документів представником відповідача не зазначено, однак єдиною підставою для неврахування періоду роботи позивача на підставі цих доказів є відсутність дати прийняття на роботу у договорі, дати звільнення у протоколі, а також, невідповідність загального періоду роботи, що зазначений у архівній довідці про заробітну плату записам у трудовій книжці, та твердженням позивача.

Із таким рішенням відповідача суд не погоджується, оскільки відомості у додаткових документах не заперечують роботу ОСОБА_1 у кооперативі, навпаки, наявні у архівній довідці дані про виплату заробітної плати свідчать про те, що стаж роботи позивача у кооперативі перевищує зазначений у трудовій книжці період.

Надаючи оцінку твердженням представника відповідача щодо встановлення факту належності архівної довідки №177/2/02.2.4-01 від 28.05.2019 ОСОБА_1 , з огляду на вказане прізвище позивача російською мовою та скорочені ім`я та по-батькові, суд зважає на приписи пункту 26 Порядку №637, яким передбачен, що у разі, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Зважаючи на те, що зазначене у довідці прізвище позивача російською мовою співпадає із прізвищем та ініціалами, вказаними на сторінці 2 паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.14), а сама архівна довідка містить запис про відсутність будь-яких інших працівників у відомостях нарахування та виплати зарплати на прізвище ОСОБА_4 , доводи відповідача в частині сумнівів у достовірності такої довідки та належності її саме позивачу суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Водночас, враховуючи сумніви відповідача у належності та достовірності наданих позивачем документів для підтвердження свого трудового стажу, слід зазначити, що згідно із приписами підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, відповідач, у разі наявності розбіжностей у документах, відсутності даних, чи відсутності окремих документів у архівних установах, наділений повноваженнями, для підтвердження стажу роботи особи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючих довідок, архівних документів що містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо. При цьому, суд звертає увагу на те, що довідка №177/2/02.2.4-01 від 28.05.2019, видана архівним відділом Коломийської міської ради містить посилання на первинні документи, що слугували підставою для надання інформації про період та розмір виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати.

Підсумовуючи усе вищенаведене, судом встановлено, що копією протоколу зборів членів колгоспу "Еталон" №30 від 01.04.1991, копією трудового договору №35 та копією архівної довідки про заробітну плату від 28.05.2019 №177/2/02.2.4-01 підтверджується робота ОСОБА_1 у кооперативі "Еталон", а відтак, з огляду на встановлений у архівній довідці про заробітну плату період виплати такої позивачу, що в порівнянні із записами у трудовій книжці, його перевищує, суд дійшов висновку про те, що позбавлення позивача права на призначення пенсії, шляхом не зарахування вказаного у трудовій книжці періоду роботи в кооперативі за умови бездіяльності відповідача щодо проведення будь-яких перевірок для встановлення неточностей у додаткових документах, відповідальність за заповнення яких не може покладатись на позивача, є протиправним, тому період роботи ОСОБА_1 у кооперативі "Еталон" з 03.11.1988 по 01.07.1991 підлягає зарахуванню то трудового стажу позивача у повному обсязі.

Що стосується періоду роботи ОСОБА_1 у РБК "Тиса", суд зважає на таке.

Так, оскільки трудова книжка позивача записів про його роботу на вказаному підприємстві не містить, трудовий стаж за спірний період підлягає зарахуванню на підставі додаткових документів.

До заяви про призначення пенсії позивачем долучено, зокрема, заяву про прийняття на роботу від 30.10.1998, копії наказів Ремонтно-будівельного кооперативу "Тиса" від 30.10.1993 №109 про прийняття на роботу ОСОБА_1 , від 03.11.1993 №110-К та від 09.06.2000 №64-К про присвоєння кваліфікації/розряду, від 30.09.2005 №99-З про звільнення позивача з роботи (а.с.17-23).

Відповідач, не зараховуючи період роботи ОСОБА_1 в РБК "Тиса" обґрунтовує свої дії тим, що зазначені копії наказів не засвідчені належним чином, а тому, враховуючи також віднесення РБК "Тиса" до переліку підприємств, установ, організацій області, якими видавались фіктивні або недостовірні документи про стаж і заробіток, виникли підставні сумніви у достовірності долучених позивачем наказів.

У відзиві на позов представник відповідача стверджує, що з метою проведення перевірки описаних наказів, начальником відділу контрольно-перевірочної роботи №3 управління здійснено вихід по місцю реєстрації РБК "Тиса", однак встановлено, що приміщення кооперативу згоріло, документи не збереглись, а з 11.12.2014 РБК "Тиса" перебуває в стані припинення, що унеможливлює проведення зустрічної перевірки.

Разом з цим, представник зазначає, що відповідачем досліджено журнал реєстрації наказів РБК "Тиса" за 1988-2013 роки, копія якого наявна в матеріалах інших пенсійних справ, у якому виявлено, що записи про накази внесені не за порядковими номерами, непослідовно, в окремих роках є всього кілька наказів, а будь-які записи, що стосувалися б ОСОБА_1 відсутні (а.с.115-121).

Отже, з урахуванням відсутності належних первинних документів, відповідач не вбачає підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи в РБК "Тиса".

Проте, ознайомившись із наявними у матеріалах справи копіями наказів РБК "Тиса" про прийняття позивача на роботу, присвоєння кваліфікації/розряду та звільнення з роботи в кооперативі, суд зазначає, що твердження представника відповідача про неналежне засвідчення таких документів є безпідставним та не відповідає дійсності. Так, відповідність кожного із наданих позивачем документів оригіналу підтверджена відтиском печатки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та підписами начальника відділу ОСОБА_5 і головного спеціаліста Драганчук А.В. Відтак, враховуючи наведене, а також, відсутність будь-яких доказів фіктивності таких документів, суд вважає накази РБК "Тиса" від 30.10.1993 №109 про прийняття на роботу ОСОБА_1 , від 03.11.1993 №110-К і від 09.06.2000 №64-К про присвоєння кваліфікації/розряду ОСОБА_1 , та від 30.09.2005 №99-З про звільнення позивача з роботи належними, допустимими доказами, які підтверджують роботу останнього у кооперативі за період з 30.10.1998 по 30.09.2005.

Відсутність у журналі реєстрації наказів РБК "Тиса" за 1988-2013 роки даних про позивача не може слугувати підставою для незарахування періоду його роботи до страхового стажу, оскільки не спростовує та не заперечує відомості, зазначені у вищеописаних наказах. При цьому, відповідальність за неналежне ведення документації, в тому числі, внесення до журналу записів у відповідній послідовності та за порядковими номерами покладено на керівника підприємства, чи уповноважених на це осіб, однак, в жодному разі право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись відповідачем у залежність від будь-яких помилок, неточностей чи порушень, допущених відповідальними особами при складенні документів та внесенні до них відомостей.

Водночас, період роботи позивача у вказаному підприємстві з 01.07.2000 по 30.05.2005 не зараховано відповідачем до страхового стажу позивача у зв`язку із відсутністю відомостей про сплату РБК "Тиса" страхових внесків. Суд із таким рішення відповідача також не погоджується, зважаючи на таке.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 3 статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

В даному випадку, суд зазначає, що неподання РБК "Тиса" звітності зі сплати страхових внесків, їх несплата чи неналежна сплата не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача його періоду роботи в кооперативі, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Факт ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду України із зарплати позивача, чи будь-якого іншого працівника за відсутності їх вини, не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи та, відповідно, призначенні пенсії.

Таким чином, обґрунтовуючи оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії в частині підстав незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи в РБК "Тиса", з огляду на відсутність відомостей про сплату страхових внесків, відповідач покладає відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків на позивача, тим самим, позбавляючи його соціальної захищеності, що є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Окрім періодів роботи в кооперативі "Еталон" з 03.11.1988 по 01.07.1991 та в РБК "Тиса" з 30.10.1998 по 30.09.2005, позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 у МП "Діл" з 01.07.1991 по 02.07.1991, та зобов`язати зарахувати до стажу роботи такий період.

З відзиву на позовну заяву, копії рішення про відмову в призначенні пенсії від 23.07.2019 №25/03, копії витягу ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (а.с.93, 94, 96) вбачається, що до страхового стажу ОСОБА_1 , який становить 19 років 25 днів враховано період роботи позивача з 01.07.1991 по 02.07.1991. Доказів, що стверджували б протилежне позивачем та його представником суду не надано, як і не обгрунтовано протиправність відмови у зарахуванні такого періоду у позовній заяві. З огляду на вказане, позовна вимога ОСОБА_1 в частині зарахування періоду роботи у МП "Діл" з 01.07.1991 по 02.07.1991 до його страхового стажу, з огляду на її безпідставність, задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства ("Stretch v. The United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Maltazan (Freiherr Von) and others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не підтверджено належними доказами у встановленому законом порядку правомірність своїх рішень та дій.

Так, відповідачем відмовляючи в призначенні пенсії не надано належної правової оцінки поданим документам на підтвердження позивачем трудового стажу в кооперативах. Відповідачем піддано сумніву автентичність поданих позивачем додаткових документів, однак жодних письмових доказів, окрім припущень представника відповідача, матеріали справи не містять. Так само, не підтверджено відповідачем і вжиття заходів, спрямованих на отримання підтверджуючих документів кооперативу "Еталон" чи відповідної архівної установи.

Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей. Органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

З огляду на вказане, суд вбачає безпідставною відмову відповідача у зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 в кооперативі "Еталон" з 03.11.1988 по 01.07.1991 та в РБК "Тиса" з 30.10.1998 по 30.09.2005 до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за віком. Такий висновок суду зумовлений обов`язковістю дотримання принципу пропорційності та неприпустимістю покладення на особу надмірного тягаря у вигляді зобов`язання доводити наявний стаж роботи, що зумовлено відсутністю певних даних у документах, помилок, неточностей у таких документах, допущених роботодавцем, невиконання роботодавцем свого обов`язку зі сплати страхових внесків чи необґрунтованих належним чином сумнівів пенсійного органу у достовірності наданих особою письмових доказах.

Враховуючи висновки суду про необхідність зарахування періодів роботи позивача в кооперативі "Еталон" з 03.11.1988 по 01.07.1991 (2 роки 7 місяців 28 днів) та в РБК "Тиса" з 30.10.1998 по 30.09.2005 (6 років 11 місяців), у разі задоволення позову, загальний стаж роботи ОСОБА_1 становитиме більш ніж 26 років, що свідчить про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком, відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

Необхідно також звернути увагу на те, що вимога позивача про зобов`язання ініціювати встановлення факту роботи ОСОБА_1 за спірні періоди на підставі показань свідків, не є позовною вимогою в розумінні положень КАС України. Відповідно до приписів статті 245 Кодексу, суд не наділений повноваженнями, в межах адміністративного судочинства, у разі задоволення позову приймати рішення про встановлення фактів. Натомість, в межах даного провадження судом на підставі поданих сторонами доказів встановлено, що позивач у спірні періоди працював у кооперативах, встановлено наявність підстав для зарахування таких періодів до стажу роботи позивача та, як наслідок, наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком. Відтак, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, зобов`язання зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди його роботи у кооперативі "Еталон" з 03.11.1988 по 01.07.1991 та у РБК "Тиса" з 30.10.1998 по 30.09.2005, на підставі чого призначити та виплачувати пенсію за віком.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до наявної у матеріалах справи квитанції про сплату №89672 від 13.03.2020, позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн (а.с.54). Доказів про понесення сторонами інших витрат, пов`язаних із розглядом справи суду не надано.

Отже, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачена ним сума судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 700,00 грн.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 295, 297, пункту 3 Прикінцевих положень та підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у кооперативі "Еталон" з 03.11.1988 по 01.07.1991 та у РБК "Тиса" з 30.10.1998 по 30.09.2005.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ – 20551088) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно із пунктом 3 розділу IV "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема статтею 295 цього Кодексу, а також строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_4 , адреса: с. Виноград, Городенківський район, Івано-Франківська область, 78153, ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ;

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.