Рішення № 88823852, 17.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2020 р. справа № 300/171/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства України податковим органом протиправно винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-66923-51 від 09.08.2019, 04.10.2019, 04.11.2019 та 15.01.2020, які слід скасувати. Позивач зазначив, що з 05.09.2011 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, а з 05.10.2011 року визначив вид діяльності за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права», тобто є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат). Позивач вказав, що його підприємницька діяльність не є відмінною від незалежної професійної діяльності. Таким чином подвійна сплата єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачем як фізичною особою-підприємцем з ознакою провадження незалежної професійної діяльності призведе до подвійного обліку тієї ж самої господарської діяльності і, відповідно, до подвійної сплати єдиного внеску. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказала, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець і одночасно є особою, яка займається незалежною професійною діяльністю та сплачує єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець, однак не сплачує як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, внаслідок чого виникла недоїмка. Зазначила, що фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів та витрат, отриманих від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності та здійснює окремо розрахунки з бюджетом, тому відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Окрім цього зазначила про пропуск позивача строку звернення до суду. Просила у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Висновки Верховного Суду, викладені в зразковій справі, підлягають застосуванню при вирішенні даної справи згідно частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так 02.09.2019 рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №Пз/9901/10/19 (№520/3939/19), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019, яка оприлюднена 18.12.2019, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 04 березня 2019 року № Ф-141392-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8024,60 грн.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 05.09.2011 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, а з 05.10.2011 року позивачу визначено вид діяльності за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права», тобто він є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат).

З 01.01.2012 перебував на обліку в ДПІ в Галицькому районі як платник єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку серії А №383741, а в подальшому у Калуському управлінні ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

09.08.2019 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66923-51, якою зобов`язано позивача сплати недоїмку в сумі 12 491,45 грн.

27.08.2019 позивач подав до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66923-51від 09.08.2019.

Рішенням Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.08.2019 №4222/10/09-19-10-01-12 скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 27.08.2019 залишено без розгляду та повернуто її, оскільки останню уповноважений розглядати вищестоящий орган.

Так 23.09.2019 року позивач звернувся до Державної податкової служби України, однак рішенням від 03.12.2019 року №11645/6/99-00-08-06-01 скаргу позивача залишено без розгляду, так як, останню подано 30.10.2019 року, тобто з порушенням законодавчо встановленого строку. Проте як вбачається з матеріалів адміністративної справи скаргу про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66923-51від 09.08.2019 подано позивачем 23.09.2019 року.

Окрім цього Головним управління ДПС в Івано-Франківській області також прийнято вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2019 року, 04.11.2019 року та 15.01.2020 року за № Ф-66923-51, якими зобов`язано позивача сплати недоїмку в сумі 9 731,45 грн., 12 485,63 грн. та 10 645,63 грн., відповідно.

Вимоги від 04.10.2019 року та 04.11.2019 року оскаржені позивачем до Державної податкової служби України 30.10.2019 року та 05.12.2019 року.

Відповідно до рішення податкового органу від 09.01.2020 року №1041/6/99-00-08-06-01-06 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 року за № Ф-66923-51 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Рішення щодо розгляду вимоги від 04.10.2019 року за № Ф-66923-51 у матеріалах справи відсутнє.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано Податковим кодексом України.

Згідно з визначеннями, наведеними в п.п.14.1.226 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України (в редакції від 03.08.2013 року), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Отже позивач є самозайнятою особою та здійснює як підприємницьку діяльність, так і незалежну професійну діяльність.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI, облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464(пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач зареєстрований з 06.09.2011 як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Після отримання права на зайняття адвокатською діяльністю, 05.10.2011 року позивачу визначено вид діяльності за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права», тобто він є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат).

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності Порядок №1162 не передбачає.

Проте суд зазначає, що відповідачем не було надано суду доказів того, що позивач після отримання права на зайняття адвокатською діяльністю та визначення виду діяльності за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права» подавав до контролюючого органу заяву за формою № 1-ЄСВ. Отже відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (частина перша статті 16 Закону № 2464-VI).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону № 2464-VI).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).

Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення № 10-1, пункт 6 розділу V), суд зазначає, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.

Аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд доходить висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Таким чином, на переконання суду відповідачем безпідставно винесені вимоги №Ф-66923-51 від 09.08.2019, 04.10.2019, 04.11.2019 та 15.01.2020 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 12 491,45 грн., 9 731,45 грн., 12 485,63 грн., та 10 645,63 грн., відповідно.

Посилання представника відповідача на порушення терміну оскарження акту індивідуальної дії, на переконання судує безпідставними з огляду на нижчевикладене.

Як вже зазначалося судом, 27.08.2019 позивач подав до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66923-51від 09.08.2019, рішенням якого дану скаргу залишено без розгляду та повернуто її, оскільки останню уповноважений розглядати вищестоящий орган. Вказане рішення отримано позивачем 16.09.2019 року.

23.09.2019 року позивач звернувся до Державної податкової служби України, рішенням якої скаргу позивача залишено без розгляду, так як, останню подано 30.10.2019 року, тобто з порушенням законодавчо встановленого строку. Вказане рішення отримано позивачем 18.01.2020 року. Проте як вбачається з матеріалів адміністративної справи скаргу про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66923-51від 09.08.2019 подано до ДПС України 23.09.2019 року.

Вимоги від 04.10.2019 року та 04.11.2019 року також оскаржені позивачем до Державної податкової служби України 30.10.2019 року та 05.12.2019 року.

Відповідно до рішення від 09.01.2020 року №1041/6/99-00-08-06-01-06 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 року за № Ф-66923-51 залишено без змін, а скаргу без задоволення, яке отримано позивачем 20.01.2020 року.

Рішення щодо розгляду вимоги від 04.10.2019 року за № Ф-66923-51 у матеріалах справи відсутнє.

Вимогу контролюючого органу від 15.01.2020 року № Ф-66923-51 отримано позивачем 23.01.2020 року.

27.01.2020 року позивач з даним позовом звернувся до суду.

Будь-яких спростувань на вищезазначені позивачем обставини чи доказів порушення строку звернення до суду з оскаржуваними вимогами та посилань на пропущення строку оскарження конкретної вимоги відповідачем суду не подано, а виключно зазначено про пропущення строку звернення до суду щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Так відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» чинного на момент винесення спірних правовідносин, скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Згідно частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, оскільки вказані вимоги були оскаржені позивачем у досудовому порядку у законний строк, доказів, які б спростовували вказане суду не подано, строк звернення з даним позовом, на переконання суду, не пропущений.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так факт сплати позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн., який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 підтверджується квитанцією АТ КБ «Приват банк» за №0.0.1597169824.1 від 27.01.2020 року.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року №Ф-66923-51 на суму 12 491,45 грн., від 04.10.2019 року №Ф-66923-51 на суму 9 731,45 грн., від 04.11.2019 року №Ф-66923-51 на суму 12 485,63 грн., від 15.01.2020 року №Ф-66923-51 на суму 10 645,63 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43142559) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

Відповідач:

Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.