Рішення № 88823849, 17.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2020 р. справа № 300/614/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за

позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,

про зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ) 16.03.2020 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також – відповідач), у якій просить зобов`язати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії у зв`язку з втратою годувальника та обчислити її у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку годувальника – ОСОБА_2 , який на момент його смерті складав 19 183 (дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят три) гривні 39 копійок, згідно із довідкою прокуратури Івано-Франківської області №18-144 вих-16 від 03.03.2016, а також, виплатити різницю між фактично отриманим та належним до сплати розміром пенсії, починаючи з 03.01.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено перерахувати призначену позивачу пенсію по втраті годувальника у розмірі 60 відсотків заробітку померлого чоловіка, визначеного довідкою №18-144 вих-16 від 03.03.2016, який становить 19 183,89 грн, та протиправно призначено таку пенсію, враховуючи середньомісячний заробіток годувальника за червень 2012 року в сумі 8 310,08, внаслідок чого, сума пенсії ОСОБА_1 склала 4 986,05 грн. Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать принципу верховенства права, Конституції України та не відповідають вимогам пункту 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України для окремих категорій справ незначної складності (а.с.38-39).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.04.2020 за №0900-0805-7/5168 від 09.04.2020. У відзиві представник відповідача проти задоволення вимог ОСОБА_1 заперечила, з огляду на те, що зарахована на виконання рішення суду заробітна плата ОСОБА_2 станом на 01.12.2015 стосувалась тільки померлого годувальника, а резолютивна частина рішення суду не містить вказівок про застосування такого заробітку при проведенні інших перерахунків пенсії. Таким чином, представник відповідача вважає, що спір між померлим ОСОБА_2 та органом Пенсійного фонду втратив актуальність.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив такі обставини.

Копією свідоцтва про шлюб ІІ-НМ №272350, підтверджено, що з 19.11.1992 ОСОБА_2 та позивач - ОСОБА_1 перебували у шлюбі (а.с.15).

Згідно із копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого 26.11.2018, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).

Довідкою прокуратури Івано-Франківської області, виданою 26.07.2012 за №18(131) вих. 12 (а.с.20) підтверджується, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену згідно із Законом України "Про прокуратуру" у розмірі 8 310,08 грн.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 25.05.2016 (а.с.27-30) адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку розміру пенсії за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 - неправомірними; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок та здійснювати виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2 у відповідності до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції від 05.11.1991 №1789-ХІІ, у розмірі 90 відсотків від місячної заробітної плати зазначеної у довідці, виданої прокуратурою Івано-Франківської області від 03 березня 2016 року №18-144вих.-16, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013, без обмежень її максимального розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.03.2016 (а.с.21).

Після смерті ОСОБА_2 , його сину - ОСОБА_3 починаючи з 22.12.2018 призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 4 986,05 грн, розрахованої відповідно до розміру заробітної плати померлого станом на червень 2018 року у розмірі 8 310,08 грн. Однак, зважаючи на рішення Івано-Франківського міського суду, що набрало законної сили, яким зобов`язано територіальне Управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2 з урахуванням місячної заробітної плати у розмірі 19 183,89 грн, зазначеної у довідці, виданій прокуратурою Івано-Франківської області 03 березня 2016 року №18-144вих.-16, ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника з розрахунку 60% від заробітної плати, визначеної станом на червень 2012 рік протиправним та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії.

В результаті розгляду адміністративної справи №300/441/19, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 27.03.2019 ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено повністю: зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 відповідно до частини 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 в розмірі 60% від заробітної плати годувальника, вказаної у довідці прокуратури Івано-Франківської області №18-144 вих.-16 від 03.03.2016, і виплатити різницю між фактично отриманим і призначеним розміром пенсії, починаючи з 26.11.2018 (а.с.31-36).

Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, а також заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, пенсію у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_3 у розмірі 60% від заробітної плати годувальника що становила 19 183,89 грн, отримував до завершення навчання 30.12.2019, що підтверджується також копією диплому магістра М19 НОМЕР_2 , виданому ОСОБА_3 .

Разом з цим, з копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , судом встановлено, що ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком (а.с.14). Згідно зі змістом заяви за призначення пенсії від 03.01.2020, протоколу призначення пенсії від 21.02.2020 та довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.03.2020 №883, починаючи з 03.01.2020 ОСОБА_1 призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 60% від заробітної плати годувальника в сумі 8 310,08 грн, що становить 4 986,05 грн.

Не погоджуючись із сумою пенсії, призначеної у зв`язку із втратою годувальника та виплаченої відповідачем, позивач звернулась до останнього із інформаційним запитом, у якому просила, серед іншого, переглянути призначену пенсію та провести її перерахунок відповідно до вимог пункту 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (а.с.23-24).

У відповідь, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направлено позивачу листа від 06.03.2020 за №0900-0201-8/3269, у якому роз`яснено, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із втратою годувальника, середньомісячний заробіток (оклад) померлого годувальника враховано за червень 2012 року - 8 310,08 грн, а тому, згідно пункту 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", 60 відсотків середньомісячного заробітку на одного члена сім`ї та, відповідно, розмір пенсії позивача з 03.01.2020 склав 4 986,05 грн. Водночас, відповідачем зазначено, що заробітну плату ОСОБА_2 станом на 01.12.2015 при призначенні позивачу пенсії у зв`язку із втратою годувальника не враховано, оскільки такий заробіток зараховано на виконання рішення суду, яке стосується померлого ОСОБА_2 , а про застосування даного заробітку при інших перерахунках у рішенні суду не йдеться (а.с.25-26).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 , з метою захисту свого права на належне пенсійне забезпечення, звернулась із позовною заявою до суду.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (надалі, також - Закон №1697-VII), Закону України, "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також – Закон №1058-IV) та інших законів і підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із частинами 1, 2 статті 36 даного Закону пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Право позивача на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідачем не заперечується, однак, у листі, направленому позивачу та у відзиві на позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначає про відсутність підстав для розрахунку такої пенсії, виходячи з розміру заробітної плати померлого ОСОБА_2 станом на 01.12.2015, оскільки рішення суду на підставі якого ОСОБА_2 проведено перерахунок та виплату пенсії з урахуванням такої заробітної плати стосувалось виключно померлого годувальника, а тому при призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника його непрацездатним членам сім`ї не застосовується.

Однак, суд із таким висновком відповідача не погоджується, заважаючи на таке.

Як уже зазначено вище судом, за результатами розгляду адміністративної справи № 344/4831/16-а постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.05.2016 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок та здійснювати виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років у відповідності до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції від 05.11.1991 №1789-ХІІ, у розмірі 90 відсотків від місячної заробітної плати зазначеної у довідці, виданій прокуратурою Івано-Франківської області 03 березня 2016 року №18-144вих.-16.

Згідно із зазначено довідкою, заробітна плата померлого ОСОБА_2 станом на 01 грудня 2015 року становила 19 183,89 грн.

Вказана постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області набрала законної сили 08.08.2016. Відповідачем дане судове рішення виконано у повному обсязі, про що йдеться у відзиві на позов та не заперечується позивачем.

Разом з цим, у своєму рішенні по справі №300/441/19, ухваленому 27.03.2019, за наслідком розгляду позовної заяви сина померлого годувальника - ОСОБА_3 про призначення йому пенсії у відповідності до розміру заробітної плати батька, розрахованої станом на 01.12.2015, суд, серед іншого, зазначив, що правовідносини у цій справи пов`язані з тими, які були предметом розгляду Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області у справі № 344/4831/16-а, в якій 25.05.2016 винесено постанову, що набрала законної сили, а отже, встановлені у ній обставини не підлягають доказуванню в рамках даної справи. Відтак, суд вказав, що розмір пенсії по втраті годувальника повинен обраховуватися ОСОБА_3 , виходячи з довідки прокуратури Івано-Франківської області № 18-144 вих. - 16 від 03.03.2016.

Зважаючи на вищеописані судові рішення та висновки судів, доцільно звернути увагу відповідача на принцип обов`язковості судового рішення, закріплений, зокрема, в статті 2 КАС України.

Статтею 14 Кодексу передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Разом з цим, згідно зі статтею 370 цього ж Кодексу, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили вважається законним, доки його не скасовано в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуто компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій таке рішення ухвалено.

Водночас, частиною 7 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" встановлено, що судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у своєму рішенні від 15.10.2009 по справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" Європейський Суд з прав людини сфокусувався саме на невиконанні рішень суду, в яких держава виступає боржником в особі тих чи інших державних органів або підприємств та вказав, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає також право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Суд також зауважив, що відсутність у особи можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Виконання судових рішень є найвагомішим показником реального та належного захисту порушених прав, свобод та інтересів особи та невід`ємною складовою права на справедливий суд.

Таким чином, заперечення обставин, встановлених в судовому рішенні, яке набрало законної сили є порушенням принципу правової визначеності та стабільності судового рішення.

Разом з цим, суд звертає увагу відповідача на те, що жодними чинними нормативно-правовими актами не передбачено можливості втрати актуальності спору у зв`язку із виконанням рішення суду. Суд вважає помилковими твердження відповідача, наведені у листі та відзиві на позов щодо відсутності підстав для розрахунку пенсії відповідно до заробітної плати, зарахованої на підставі рішення суду, з огляду на неактуальність спору.

Окрім зазначеного, слід також звернути увагу на висновки Європейського Суду, викладені у рішенні "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014, де Суд вказав, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності, аналогічна позиція в справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, п. 72, від 19 червня 2012 року).

Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Отже, на думку суду, пенсія утриманцю померлого ОСОБА_1 у частині пенсії, яку отримував померлий ОСОБА_2 станом на момент смерті є законним очікуванням (на підставі рішення суду, яке набрало законної сили) позивача в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Додатково, слід звернути увагу на приписи частини 4 статті 78 КАС України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судом встановлено, що обов`язок здійснити перерахунок пенсії померлому годувальнику, відповідно до довідки прокуратури Івано-Франківської області №18-144 вих-16 від 03.03.2016, виник в Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську з 01.03.2016 на підставі законного та остаточного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

З огляду на вказане, позивачу належить право на перерахунок призначеної у зв`язку із втратою годувальника пенсії, у розмірі 60 відсотків суми пенсії ОСОБА_2 , виходячи саме із останнього її розміру, тобто розміру пенсії на момент смерті годувальника, що становить 19 183,89 грн.

Як встановлено частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій та рішень щодо встановлення зменшеного розміру пенсійної виплати позивачу, суду не надано, натомість, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача, наведені у позовній заяві є обґрунтованими, а твердження відповідача у листі від 06.03.2020 №0900-0201-8/3269 та відзиві їх не спростовують, натомість, є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплата позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №1-1232К від 16.03.2020 (а.с.1). Будь-яких доказів про понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, отже підлягає стягненню з відповідача на користь позивача лише сплачена нею сума судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" та пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄРПОУ – 20551088) провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) пенсії у зв`язку із втратою годувальника та обчислити таку пенсію у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку годувальника - ОСОБА_2 , який на момент смерті складав 19 183 (дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят три) гривні 89 копійок, згідно із довідкою прокуратури Івано-Франківської області від 03.03.2016 №18-144 вих-16. Виплатити різницю між фактично отриманим та належним до сплати розміром пенсії, починаючи з 03 січня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄРПОУ – 20551088) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно із пунктом 3 розділу IV "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема статтею 295 цього Кодексу, а також строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ;

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.